Рішення № 12179892, 08.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.10 р.                     Справа № 19/84                               

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальінстю «Студио-Принт»

м. Донецьк

про стягнення 451 175 грн. 63 коп.

Суддя                                         З.П. Азарова

Представники

Від позивача: Попов І.І. – представник

Від відповідача: Герасименко О.А. - представник

В засіданні брали участь

Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальінстю «Студио-Принт» про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 365 081 грн. 60 коп., за відсотками у сумі 32 268 грн. 21 коп., пені у сумі 79 840 грн. 47 коп.

В обґрунтування позову позивач надав: рамкову угоду № 46 від 18.02.2005р., додаткову угоду № 1 від 23.09.2005р. до вказаної угоди, договір про надання траншу № 4.10136/46 від 23.09.2005р. з додатками, меморіальні ордери №№ 1628_92, 1628_93, 1628_94, 1628_95 від 26.09.2005р., вимогу про повне дострокове погашення кредиту №1/4-1/1164/1 від 02.12.2009р., розрахунок позову.

В судові засідання 18.05.2010р., 31.05.2010р. відповідач не з’явився, вимоги суду не виконав. Розгляд справи був відкладений.

В судовому засіданні 14.06.2010р. сторони в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України заявили узгоджене клопотання про продовження строку вирішення спору на два місяця для здійснення звірення розрахунків. Клопотання судом задоволено. Розгляд справи був відкладений.

В наступне судове засідання відповідач не з’явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволено. Розгляд справи був відкладений.

30.08.2010р. від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої просить стягнути заборгованість за кредитом у сумі 360 735 грн. 06 коп., за відсотками у сумі 44 577 грн. 57 коп., пені у сумі 28 325грн. 72 коп. Заява прийнята судом.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 07.09.2010р. справа передана для розгляду суду у новому складі.

В судовому засіданні 16.09.2010р. відповідач заявив клопотання про залишення позову без розгляду, у зв’язку з тим, що Ворошиловським районним судом міста Донецька розглядається справа № 2-1408 за позовом банку до нього про стягнення заборгованості за договором про надання траншу № 4.10136/46 від 23.09.2005р., який є предметом у розглядаємій справі. У судовому засіданні було оголошено перерву.

18.10.2010р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої просить стягнути заборгованість за кредитом у сумі 361 521 грн. 19 коп., за відсотками у сумі 55 369 грн. 70 коп., пеню у сумі 34 284 грн. 75 коп. Заява прийнята судом.

В судове засідання 21.10.2010р. відповідач не з’явився, а позивач надав ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 29.09.2010р. по справі № 2-1408, з якої вбачається, що позов в частині стягнення заборгованості залишено без розгляду. Розгляд справи був відкладений.

У судовому засіданні 08.11.2010р. відповідач визнав позовні вимоги та пояснив, що приймав заходи щодо погашення заборгованості за кредитом. Однак, у зв’язку з скрутним фінансовим становищем, наявністю заборгованості перед державними, комунальними установами за комунальні послуги та по виплаті заробітної плати, він не спроможний погасити заборгованість у повному обсязі, тому заявив клопотання про зменшення пені.

Позивач пояснив, що грошові кошти були отримані від відповідача, але вони зараховані за іншим договором. З огляду на надані докази вбачається, що в платіжному дорученні відповідач дійсно не вказав номер та дату кредитного договору, за яким здійснено погашення відсотків за користування кредитом, тому суд не може зарахувати грошові кошти, перераховані після звернення з позовом, в рахунок розглядаємого кредитного договору, але враховує при розгляді клопотання відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що 18.02.2005р. між Закритим акціонерним товариством “Про кредит Банк” (правонаступником якого є позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Студио-Принт” (позичальником) була укладена рамкова угода № 46, згідно з якою кредитор (позивач) на положеннях та умовах цієї угоди, договорів про відкриття мудьтивалютної кредитної лінії, договорів про відкриття кредитної лінії та договорів про надання траншу зобов’язався відкрити клієнту кредитну лінію терміном на 60 місяців в розмірі та на умовах, передбачених статтею 2 даної угоди. Мета надання кредиту за угодою – придбання основних та поповнення обігових коштів.

Відповідно до пункту 1.2 угоди на підставі поданих клієнтом відповідних заявок на отримання овердрафту, надання гарантії, та відкриття акредитиву та на підставі укладених сторонами відповідних договорів (угод), кредитор може відкрити клієнту акредитив та/або надати гарантію, та/або овердрафт. Сторони домовились, що загальна сума за договорами (угодами) в межах цієї угоди не повинна перевищувати 200 000 доларів США, при цьому загальна сума складається із:

-          фактичної кредитної заборгованості перед кредитором за кредитами;

-          сум діючих лімітів за овердрафтами;

-          сум діючих гарантій та/або відкритих акредитивів.

Згідно з пунктом 2.1 угоди кредитор надає клієнту кредит на умовах його

забезпечення, строковості, повернення та плати за користування, а відповідно до пункту 2.2 угоди умови надання, термін погашення та розмір кожної кредитної лінії, траншу (порядок надання кредиту, гарантії, овердрафту та відкриття акредитиву) визначаються на кредитному комітеті кредитора та оформлюється договорами про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорів про відкриття кредитної лінії, про надання траншу (договорами гарантії, овердрафту та договорами про відкриття акредитиву), які є невід’ємною частиною цієї угоди.

Пунктом 2.3 угоди визначено, що ставка відсотків за користування кредитом встановлюється договорами про надання траншу.

Додатковою угодою № 1 від 23.09.2005р. до вказаної рамкової угоди сторони збільшили ліміт кредитування до 600 000 доларів США та строк кредитування до 240 місяців.

На виконання умов рамкової угоди 23.09.2005р. сторони уклали договір про надання траншу № 4.10136/46, відповідно до якого кредитор (позивач) зобов’язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 100 000 доларів США на строк користування 60 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 15% річних, виходячи з 360 календарних днів у році, а позичальник (відповідач) зобов’язався повернути наданий кредит і сплатити відсотки та комісії за кредитом у встановлений договором строк і виконати свої обов’язки за договором у повному обсязі.

Позичальник, у свою чергу, зобов’язався повернути наданий кредит згідно графіку повернення та сплати відсотків, відповідно до якого кінцевою датою повернення кредиту є 27.09.2010р.

Загальні умови виконання зобов’язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься у пункті першому статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач виконав свої договірні зобов’язання, надав кредит у розмірі, визначеному договором, що підтверджується меморіальними ордерами №№ 1628_92, 1628_93, 1628_94, 1628_95 від 26.09.2005р. Проте, відповідач графік погашення належним чином не виконував, внаслідок чого за ним виникла прострочена заборгованість за кредитом та відсотками.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання. Так, пунктом 3.6 договору сторони передбачили, що у разі прострочення позичальником зобов’язань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити на користь кредитора пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється в розмірі 0,5 відсотка, але не менше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов’язань за кожен день прострочення. Якщо сума пені розрахована згідно умов цього пункту буде меншою 15 гривень, сума пені автоматично вважається такою, що становить 15 гривень за кожний день прострочення виконання зобов’язань. Факт порушення зобов’язань за договором мав місце, тому позивач нарахував пеню у сумі 34 284 грн. 75 коп.

Крім того, пунктом 5.1. договору визначено, що банк має право вимагати дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за ним у разі виникнення простроченої заборгованості з погашення кредиту або прострочення сплати відсотків згідно графіку, або сплати штрафних санкцій більш ніж 3 банківських днів, або у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, передбачених у пунктах 3.5, 4.3, 5.5, 5.6, 7.3 договору, або наявності обставин, які ставлять під сумнів погашення кредиту. Відповідно до пункту 5.2 договору якщо після відправлення кредитором письмової вимоги про дострокове погашення кредиту позичальник протягом п’яти банківських днів не погасив кредит та (або) інших нарахувань за ним, кредитор набуває право на примусове стягнення грошових коштів.

Відповідачем були порушені умови договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків, тому позивач 02.12.2009р. направив відповідачу лист №01/04-1/1164/1 з вимогою достроково погасити заборгованість. Вимога залишена відповідачем без задоволення, тому позивач правомірно звернувся з позовом про дострокове повернення кредиту. Слід зазначити, що на час розгляду справи строк повернення кредиту закінчився.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень (Стаття 33 господарського процесуального кодексу України). Позивач довів позовні вимоги.

Щодо клопотання відповідача про зменшенні пені, то, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського

процесуального кодексу України, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховує, що відповідач приймає заходи щодо погашення заборгованості перед банком, незважаючи на скрутне фінансове становище, матеріальні інтереси обох сторін, тому знаходить можливим зменшити розмір пені до 20 000 грн. 00 коп.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п. 3 ст. 83, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальінстю «Студио-Принт» (83044, м. Донецьк, Пролетарський район, вул. Велика Магістральна, 21, код ЄДРПОУ 32036609, п/р 260050102820 у АТ «ПроКредит Банк», МФО 320984) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, прт. Перемоги, 107 «а», код ЄДРПОУ 21677333, т/р № 290970004 у АТ «ПроКредит Банк», МФО 320984) заборгованість за кредитом у сумі 361 521 грн. 19 коп., за відсотками у сумі 55 369 грн. 64 коп., пеню у сумі 20 000 грн. 00 коп., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 4 511 грн. 75 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

В іншій частині відмовити.

В судовому засіданні 08.11.2010р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя