Рішення № 121542755, 04.09.2024, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 691/1000/20

Провадження № 2/691/26/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря судового засідання Шаповал Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище цивільну справу за позовною заявою правонаступника АТ «Райффайзен Банк Аваль» Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , про захист порушеного права кредитора, шляхом звернення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 354411/3706/0092-8 від 06.05.2008 року,

ВСТАНОВИВ :

АТ «РайффайзенБанк Аваль» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист порушеного права кредитора, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 354411/3706/0092-8 від 06.05.2008 року.

Обґрунтовуючи свою позовну заяву, позивач посилається на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № 3544/3706/0092-8 від 06.05.2008 року, ОСОБА_1 отримала кредит за програмою кредитування «Кредит під заставу нерухомості» у розмірі 10000,00 доларів США строком по 05.05.2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів, виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором. Відповідачем, перед укладенням і підписанням договору 22.04.2008 року було підписано заяву-анкету на отримання кредиту, де в графі № 1 «Відомості про кредит» власноручно зазначено відповідну суму кредиту та обрано валюту долар США. Банком було надано кредит відповідачу на умовах його забезпечення, строковості, повернення та сплати за користування, у безготівковій формі шляхом переказу(зарахування) всієї суми на поточний рахунок позичальника. Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов`язувався здійснювати погашення кредитної заборгованості ануїтетними платежами, щомісячно до 06 числа кожного місяця, протягом строку кредиту та остаточне погашення кредиту до 05.05.2018 року (включно) в розмірі щомісячного ануїтетного платежу (155,27 доларів США). У позичальника з підписанням кредитного договору виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором чітко з встановленим графіком погашення кредитної заборгованості. Проте, відповідач ОСОБА_1 не здійснювала щомісячне погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом. Відповідно до рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 30.06.2015 року, яке було частково змінено рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 28.01.2016 року позовні вимоги банку було задоволено, а саме стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 3544/3706/0092-8 від 06.05.2008 року у розмірі 5911,33 доларів США (заборгованість за кредитом та відсотками) пеню у розмірі 46592,82 гривні. Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. З дня ухвалення рішення апеляційної інстанції та по день звернення до суду заборгованість за кредитним договором не погашена, а тому банк продовжував нараховувати позичальнику відсотки, пеню за порушення виконання умов кредитного договору. Враховуючи те, що позичальник не виконав рішення Апеляційного суду Черкаської області від 28.01.2016 року, станом на 03.07.2020 року заборгованість позичальника за кредитним договором становить 9668 доларів США 21 цент, яка складається з заборгованості за кредитом 5145 доларів США 09 центів, заборгованості за відсотками 4523 долари США 12 центів. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06.05.2008 року між банком та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 3544/3706/0092-8/і, який посвідчено приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Черкаської області Панасенко О.Р., зареєстровано в реєстрі за № 752. Даний договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що виникає з кредитного договору № 3544/3706/0092-8 від 06.05.2008 року за умовами якого позичальник - ОСОБА_1 , зобов`язана до 05.05.2018 року повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 10000 доларів США, сплатити нараховані відсотки річні за користування ним, згідно умов кредитного договору. Предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: квартира загальною площею:38,7 кв.м., житловою 18,4 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям ОСОБА_1 (1/2 частина) та ОСОБА_2 (1/2 частина) на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності б/н від 31.01.1996 року, виданого виконавчим комітетом Городищенської міської ради народних депутатів, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 18645817 від 24.04.2008 року. 06.05.2008 року ОСОБА_4 - чоловік іпотекодержателя ОСОБА_1 надав нотаріальну згоду останній на укладання договору іпотеки № 3544/3706/0092-8/і від 06.05.2008 року за реєстраційним номером 752.

Оскільки, нерухоме майно - квартира загальною площею: 38,7 кв.м. житловою 18,4 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 перебуває у приватній спільній частковій власності відповідачів, банк бажає скористатись своїм правом та звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 3544/3706/0092-8 від 06.05.2008 року. Зважаючи на ухилення позичальника від виконання умов кредитного договору, банк, керуючись ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», п.5.1. договору іпотеки, 10.07.2020 року направив вимогу № 114/5-193770 про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором 3544/3706/0092-8 від 06.05.2008 року позичальнику ОСОБА_1 ; вимогу № 114/5-190770 про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 3544/3706/0092-8 від 06.05.2008 року та про усунення порушення основного зобов`язання за договором іпотеки № 3544/3706/0092-8/і від 06.05.2008 року позичальнику/іпотекодавцю ОСОБА_1 ; вимогу № 114/5-190771 про усунення порушення основного зобов`язання за договором іпотеки № 3544/3706/0092-8/і від 06.05.2008 року іпотекодавцю ОСОБА_2 . Однак дії, які б свідчили про добросовісність виконання відповідачами вимог кредитора відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позивач, з метою захисту своїх прав та в рахунок погашення заборгованості, звернувся до суду та просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 3544/3706/0092-8 від 06.05.2008 року в сумі 9668 доларів США 21 цент, на квартиру загальною площею: 38,7 кв.м. житловою 18,4 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям ОСОБА_1 (1/2 частина) та ОСОБА_2 (1/2 частина) на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності б/н від 31.01.1996 року, виданого виконавчим комітетом Городищенської міської ради народних депутатів, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 18645817 від 24.04.2008 року, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та стягнути судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 24.08.2023 року до участі у вказаній цивільній справі було залучено правонаступника позивача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - Акціонерне товариство «ОКСІ БАНК».

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області 11.03.2024 року до участі у вказаній цивільній справі було залучено правонаступника позивача Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс».

На електронну адресу суду від ТОВ «Цикл Фінанс» надійшла заява про уточнення позовних вимог (ЕП-1361/24-Вх від 10.06.2024 року), в обґрунтування якої зазначено, що 20.08.2020 року АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» подано до Городищенського районного суду Черкаської області позовну заяву про захист порушеного права Кредитора, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № 354411/3706/0092-8 від 06 травня 2008 року, в якій позовні вимоги викладено наступним чином:

У рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № 354411/3706/0092-8 від 06 травня 2008 року, у сумі: 9 668 доларів США 21 центів, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартира 'загальною площею: 38,7 кв.м., житловою: 18,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям: гр. ОСОБА_1 (1/2 ч.), гр. ОСОБА_2 (1/2 ч.) на праві приватної спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності б/н від 31.01.1996 р. виданого виконавчим комітетом Городищенської міської ради народиш депутатів, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 18645817 від 24.04.2008 р. - шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчш дій.

В ході розгляду справи № 691/1000/20 ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» дізналося, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи Товариству стало відомо, що після померлої ОСОБА_2 в Городищенській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу № 42/2023 за заявою ОСОБА_3 . Інші спадкоємці померлої до нотаріальної контори не зверталися.

При цьому варто зауважити, що ОСОБА_3 вже є відповідачем у справі № 691/1000/20.

Таким чиномв позовнійзаяві Банкпросив стягнутизаборгованість з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ,однак узв`язкузі смертюостанньої,Товариство звертаєтьсядо судуз заявоюпро уточненняпозовних вимогта проситьу рахунокпогашення заборгованості,яка виниклаза Кредитнимдоговором №354411/3706/0092-8від 06травня 2008року,у сумі:9668доларів США21центів,звернути стягненняна предметіпотеки,а самена:квартира загальноюплощею:38,7кв.м.,житловою:18,4кв.м.,яка знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 та належитьгр. ОСОБА_1 -шляхом продажуйого наприлюдних торгаху межахпроцедури виконавчогопровадження заціною,не нижчоюза звичайніціни нацей видмайна,на підставіоцінки,проведеної суб`єктомоціночної діяльностіабо незалежнимекспертом настадії оцінкимайна підчас проведеннявиконавчих дій. Закрити провадження у частині позовних вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення на предмет іпотеки.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі (ЕП-1989/24-Вх від 27.08.2024 року), згідно якого просили провести судове засідання без участі представника позивача та наголосили, що в повному обсязі підтримують вимоги викладені в уточненій позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 ,її представнику судовомузасіданні заперечувалипроти задоволенняпозову,у відзивіпосилались нате,що позивачему позовнійзаяві вказано,що позичальникомне виконуєтьсярішення Апеляційногосуду Черкаськоїобласті від28.01.2016року,яким стягнутоз відповідача5911доларів США73цента,а врозрахунку заборгованостів позовнійзаяві вказано5145доларів США09центів,не зрозумілозвідки беретьсявказана сумазаборгованості.Також неє підставоюнарахування відсотківу розмірі4523доларів США12центів наявністьрішення продострокове задоволеннявимог кредиторащодо всієїсуми заборгованості,яке боржниквиконав нев повномуобсязі.Кредитодавець маєправо нараховуватипередбачені договоромвідсотки лишевпродовж строкудії кредитногодоговору абодо зверненнякредитора досуду звимогою продострокове стягненнязаборгованості,після спливутакого строкунарахування відсотківє безпідставним.Оскільки кредитнийдоговір №3544/3706/0092-8від 06.05.2008року рішенням Апеляційногосуду Черкаськоїобласті від28.01.2016року припинивсвою дію,тому убанку відсутніпідстави длязвернення стягненняна заставленемайно післядати направленнябанком позовноїзаяви досуду продострокове поверненнякредиту вцивільній справі№ 691/649/15-ц.Подача позовноїзаяви простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором неперериває строкупозовної давності на подачу позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до розрахунку Банку заборгованість на 03.07.2020 року становить 9668 доларів США 21 цент, проте банком не було належним чином повідомлено іпотекодавця про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Вимога від 07.07.2020 року про виконання грошових зобов`язань відповідачу ОСОБА_3 не вручалась, а надана банком копія фіскального чеку ПН 2156000426655 від 18.07.2020 року не містить даних про направлення їй поштою даної вимоги. Тобто не додано банком до позовної заяви письмового повідомлення про вручення поштового відправлення за підписом відповідача ОСОБА_3 про отримання нею цього повідомлення, то констатувати про виконання вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» не можна, що в свою чергу робить неможливим задоволення позовних вимог.

Також, у відповідності до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року № 1304-VII, визначено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або 2) є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; 3) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Передана в іпотеку квартира відповідає критеріям встановленим зазначеним Законом, а тому дія такого мораторію поширюється на дані правовідносини, а отже до квартири, загальною площею: 38,7 кв.м„ житловою: 18,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., не може бути застосоване звернення стягнення за неналежне виконання валютного кредиту.

Згідно да ч.3 ст.39 цього Закону «Про іпотеку», в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Проте, позовна заява Банку не містить вимоги про виселення мешканців. У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Тобто в даному випадку, суд не може вийти за межі заявлених Банком позовних вимог і за власного ініціативою виселити усіх мешканців із спірної квартири.

В спірнійквартирі крімвідповідача ОСОБА_3 проживають тазареєстровані їїчоловік ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та внучка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .Квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, не була придбана в рахунок кредиту за кредитним договором № 354411/3706/0092-8 від 06 травня 2008 року. Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 31 січня 1996 року спірна квартана належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в рівних долях. Звернення стягнення на предмет іпотеки та переходу права власності до кредитора чи до третьої особи, колишнього власника можна виселити з займаного приміщення без надання іншого виключно, якщо предмет іпотеки купувався за кредитні кошти. Банк не надав доказів того, що відповідачі мають у власності інше нерухоме житлове майно, а тому у разі звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 шляхом продажу без участі органу опіки та піклування порушить законні права та інтереси інших користувачів житла, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , та малолітньої ОСОБА_7 за таких обставин позовні вимоги про звернення стягнення на квартиру, без залучення органу опіки та піклування, без вимоги про виселення мешканців з цієї квартири, під час дії мораторію та за межами строку позовної давності задоволенню не підлягають. Враховуючи викладене вище, просили, при вирішенні спору застосувати строки позовної давності, а у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши відповідача ОСОБА_1 , її представника, дослідивши та оцінивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, суд вважає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № 3544/3706/0092-8 від 06.05.2008 року, ОСОБА_1 отримала кредит за програмою кредитування «Кредит під заставу нерухомості» у розмірі 10000 доларів США 00 центів строком по 05.05.2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором. Відповідачем, перед укладенням і підписанням договору 22.04.2018 року було підписано заяву-анкету на отримання кредиту, де в графі № 1 «Відомості про кредит» власноручно зазначено відповідну суму кредиту та обрано валюту долар США. Банком було надано кредит відповідачу на умовах його забезпечення, строковості, повернення та сплати за користування, у безготівковій формі шляхом переказу (зарахування) всієї суми на поточний рахунок позичальника. Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов`язувався здійснювати погашення кредитної заборгованості ануїтетними платежами, щомісячно до 06 числа кожного місяця, протягом строку кредиту та остаточне погашення кредиту до 05.05.2018 року (включно) в розмірі щомісячного ануїтетного платежу (155,27 доларів США). У позичальника з підписанням кредитного договору виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором у строки та розмірах чітко встановлених графіком погашення кредитної заборгованості.

Проте, відповідач ОСОБА_1 не здійснювала щомісячне погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом. Відповідно до рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 30.06.2015 року, яке було частково змінено рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 28.01.2016 року позовні вимоги банку було задоволено, а саме стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 3544/3706/0092-8 від 06.05.2008 року у розмірі 5911,73 доларів США (заборгованість за кредитом та відсотками), пеню у розмірі 46592,82 гривні.

Вказане рішення апеляційного суду не оскаржувалося та набрало законної сили. З дня ухвалення рішення апеляційної інстанції та по день звернення позивача з цим позовом, заборгованість за кредитним договором не погашена, а тому банк продовжував нараховувати позичальнику відсотки, пеню за порушення виконання умов Кредитного договору.

На час звернення позивача з цим позовом, заборгованість позивача, згідно наданого розрахунку, станом на 03.07.2020 року становила 9668 доларів США 21 центів, яка складалася з 1) заборгованості за кредитом: 5145 доларів США 09 центів та 2) заборгованості за відсотками: 4523 долари США 12 центів. Відповідно до рішення кредитора сума пені не зазначалася та не стягувалася в рамках цього спору.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язків, які виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі з договорів.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у строк, визначений у зобов`язанні.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно висновків про правильне застосування норм права, викладених в п.89-91 постанови ВП ВС від 28.03.2018 року в справі №444/9519/12 провадження №14-10цс 18,за змістом ст. 526, ч.1 ст. 530, ст. 610 та ч.1 ст. 612 ЦК України, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст. 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливувизначеного договоромстроку кредитуваннячи уразі пред`явленнядо позичальникавимоги згідноз ч.2ст.1050ЦК України,право кредитодавцянараховувати передбаченідоговором процентиза кредитомприпиняється.Права таінтереси кредитодавцяв охороннихправовідносинах забезпечуютьсяч.2ст.625ЦК України,яка регламентуєнаслідки простроченнявиконання грошовогозобов`язання.

Згідно висновків, наведених в постанові ВП ВС від 04.07.2018 року в справі №310/11534/13-цпровадження №14-154цс18, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Якщо заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 30.06.2015 року, яке було частково змінено рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 28.01.2016 року, позовні вимоги банку було задоволено, а саме стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 3544/3706/0092-8 від 06.05.2008 року у розмірі 5911,33 доларів США (заборгованість за кредитом та відсотками), пеню у розмірі 46592,82 гривні.

Згідно наданогорозрахунку,та нащо посилавсяпозивач усвоїй позовнізаяві,з дняухвалення рішенняапеляційної інстанціїта подень зверненняпозивача зцим позовом,заборгованість закредитним договоромбула непогашена,а томубанк продовжувавнараховувати позичальникувідсотки тапеню запорушення виконанняумов Кредитногодоговору наумовах цьогокредитного договору,а нев порядку ч.2 ст. 625 ЦК України.

За встановлених обставин та з врахуванням вищенаведених норм закону та практики Верховного Суду, суд вважає, що нараховані позивачем відсотки після ухвалених судами рішень в сумі 4523 долари США 12 центів не можуть бути включені в загальну заборгованість ОСОБА_1 ) за кредитним договором № 3544/3706/0092-8 від 06.05.2008 року.

Таким чином, на час звернення до суду позивача з цим позовом, заборгованість відповідача становить 5911.73 доларів США, що складається з 5145.09 доларів США (заборгованість по кредиту) та 766.64 доларів США (відсотки) та є встановленою за рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 30.06.2015 року, яке було частково змінено рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 28.01.2016 року.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідач та його представник не надали жодного належного доказу про те, що відповідач, з часу ухвалення вищезазначених судових рішень до винесення рішення в цій справі, якимось чином погашав чи погасив встановлену судами заборгованість.

В судовому засіданні, також встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06.05.2008 року між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 354411/3706/0092-8/і, який посвідчено приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Черкаської області Панасенко О.Р., зареєстрований в реєстрі за № 752. Даний договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що виникає з кредитного договору № 3544/3706/0092-8 від 06.05.2008 року за умовами якого позичальник - ОСОБА_1 , зобов`язана до 05.05.2018 року повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 10000 доларів США, сплатити нараховані відсотки річні за користування ним, згідно умов кредитного договору. Предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: квартира загальною площею 38.7 кв.м., житловою 18,4 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям ОСОБА_1 (1/2 частина) та ОСОБА_2 (1/2 частина) на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності б/н від 31.01.1996 року, виданого виконавчим комітетом Городищенської міської ради народних депутатів, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 18645817 від 24.04.2008 року. 06.05.2008 року ОСОБА_4 -чоловік іпотекодавця ОСОБА_1 надав нотаріальну згоду останній на укладання договору іпотеки № 3544/3706/0092-8/і від 06.05.2008 року за реєстраційним номером 752.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про іпотеку», іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, яка виникає на підставі договору, закону або рішення суду, та згідно з яким іпотекодержатель має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку». Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Згідно ч.1 ст.12 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Аналогічне правило передбачене у ч.2 ст. 590 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п.5.5. укладеного сторонами договору іпотеки № 354411/3706/0092-8/і від 06.05.2008 року передбачені способи задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема: шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження; шляхом реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки; продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцями та покупцем з перерахуванням коштів на рахунки іпотекодержателя.

Згідно приписів ст.35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Виходячи з аналізу вищевказаної норми закону, іпотекодержатель може здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором без попереднього повідомлення іпотекодавця, в разі звернення за захистом своїх порушених прав до суду та в разі, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.05.2021 року в справі № 635/5796/14-ц провадження № 61-16262св20, зроблено висновок, що «…за змістом припису ч.2 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили».

Аналогічні висновки ВС навів у своїх постановах від 31.08.2022 року у справі № 509/1121/18, від 28.06.2022 року у справі № 201/9754/17, від 16.06.2022 року у справі № 648/2849/14-ц, від 28.04.2022 року у справі № 2-2755/11, від 22.12.2022 року у справі № 537/974/16

Позивач, з метою захисту своїх прав та в рахунок погашення заборгованості, звернувся до суду та просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, на квартиру загальною площею: 38,7 кв.м. житловою 18,4 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю ОСОБА_1 шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

В підтвердження належного виконання приписів ч.1 ст.35 ЗУ «Про іпотеку» та надіслання відповідачу ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушення, позивач надав копії поштових чеків, списки згрупованих поштових відправлень «Укрпошта Стандарт» та описи вкладення у лист з оголошеною цінністю.

За встановлених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства та практику Верховного Суду, суд вважає, що в даному разі закон не зобов`язував позивача перед зверненням до суду подати відповідачу письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, а тому посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав належних доказів про отримання відповідачем письмової вимоги про усунення порушення, не ґрунтується на законі.

Щодо посилання сторони відповідача на ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року № 1304-VII, як на одну із підстав для відмови у задоволенні вимог позивача, то станом на час вирішення даного спору закон втратив чинність на підставі ЗУ №2597-VIII від 18.10.2018 року в зв`язку з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства, а тому це посилання сторони відповідача, суд вважає хибним. Крім того, під час дії вказаного «мораторію», закон не позбавляв позивачів звертатися з відповідними позовами до суду та, в разі їх задоволення, судові рішення не могли бути звернені до виконання до закінчення мораторію, про що свідчить судова практика.

У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, розглянувши дану справу в межах заявлених вимог на підставі наданих сторонами доказів, вважає, що позивач надав достатні та належні докази в підтвердження своїх вимог, окрім суми заборгованості, яку суд вважає доведеною в розмірі 5911.73 доларів США, що складається з 5145.09 доларів США (заборгованість по кредиту) та 766.64 доларів США (відсотки), а тому позов підлягає до задоволення.

Сторона відповідача, при вирішенні даного спору, просила застосувати строки позовної давності посилаючись на те, що подача попередньої позовної заяви Банком про стягнення заборгованості за кредитним договором не перериває строку позовної давності на подачу позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 14.06.2023 року у справі№ 755/13805/16-ц, провадження № 14-208цс21, вирішуючи виключну правову проблему, пов`язану із застосуванням позовної давності до основної та додаткової вимог, прийшла до переконання, що переривання позовної давностіза вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давностіза вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки та підтримала висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem).Переривання загальної позовної давностіза вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки (близький за змістом висновок див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 26.01.2022 року у справі № 442/7773/17, від 28.09.2022 року у справі № 754/16764/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.08.2021 року у справі № 201/15310/16, від 30.06.2022 року у справі № 947/25785/19, від 19.10.2022 року у справі № 712/19272/12, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2022 року у справі № 205/2480/19, від 02.11.2022 року у справі № 344/19567/19, від 01.02.2023 року у справі № 522/9497/14-ц).

Як зазначалося вище, рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 30.06.2015 року, яке було частково змінено рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 28.01.2016 року, позовні вимоги банку було задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 3544/3706/0092-8 від 06.05.2008 року у розмірі 5911,33 доларів США (заборгованість за кредитом та відсотками) пеню у розмірі 46592,82 гривні.

Згідно обставин, встановлених рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 30.06.2015 року, позивач, 17.01.2015 року, направляв відповідачці ОСОБА_3 досудову вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором № 354411/3706/0092-8 від 06.05.2008 року.

За відсутності доказів дати отримання відповідачем ОСОБА_3 досудової вимоги від 17.01.2015 року про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором № 354411/3706/0092-8 від 06.05.2008 року у вищезазначеній справі, суд позбавлений можливості встановити точну дату початку перебігу строків позовної давності для вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки в даній справі, проте, якщо навіть, початок строку рахувати орієнтовно з 01.03.2015 року (вимога направлена 17.01.2015 року + поштовий пробіг + місяць для добровільного виконання вимоги), враховуючи, що з позовною заявою про захист порушеного права Кредитора, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №354411/3706/0092-8 від 06.05.2008 року, позивач звернувся до відповідача ОСОБА_1 09.09.2020 року, тобто, через п`ять з половиною років, є очевидним, що позивач пропустив загальний строк позовної давності, який, згідно ст.257 ЦК України становить три роки.

Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 14.06.2023 року у справі№ 755/13805/16-ц, провадження № 14-208цс21, звернула увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 05.12.2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 07.08.2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18.12.2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16.06.2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29.06.2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129).

Отже, судом встановлено, що право позивача в цій справі дійсно порушено, але позовна давність встановлена законом для захисту цього права на день звернення позивача з позовом до суду вже спливла, і про це зробила заяву сторона відповідача, а тому суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, яких сторона позивача не наводила та не обґрунтовувала взагалі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 256, 257, 261, 264, 266, 267, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 12, 33, 35 Закону України «Про іпотеку», висновками, наведеними у Постанові ВП ВС від 28.03.2018 року в справі №444/9519/12 провадження №14-10цс18, Постанові ВП ВС від 04.07.2018 року в справі №310/11534/13-цпровадження№ 14-154цс18, Постанові ВС від 26.05.2021 року в справі № 635/5796/14-ц провадження № 61-16262св20, постанові ВП ВС від 14.06.2023 року у справі № 755/13805/16-ц, провадження № 14-208цс21, ст. ст. 10, 11, 13, 14, 57, 60, 209, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви правонаступника АТ «Райффайзен Банк Аваль» Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про захист порушеного права кредитора, шляхом звернення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 354411/3706/0092-8 від 06.05.2008 року, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 11.09.2024 року.

Суддя В. О. Черненко