Постанова № 12016064, 13.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2010                                                                                           № 34/42

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Береговий І.В. - юрист

від відповідача: Трубецька В.А, - юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Автоводсервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.02.2010

у справі № 34/42 ( .....)

за позовом                               Акціонерний банк "Діамант"

до                                                   ВАТ "Автоводсервіс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 474904,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.02.2010р. по справі № 34/42 позов задоволено повністю. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 474904, 48 грн. заборгованості, а також 4749, 04 грн. витрат по сплаті державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по лізинговим платежам в частині стягнення штрафу у розмірі 168858, 81 грн. та процентів у розмірі 5586, 76 грн. – відмовити, посилаючись на те, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим судом було прийнято рішення у відсутності повноважного представника відповідача, що позбавило останнього надати свої пояснення та заперечення, а також наявні у нього докази для правильного, повного, об'єктивного, неупередженого та всебічного розгляду і вирішення справи по суті.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на ту обставину, що позивач не надав суду Лист № 3611/50-1/2-06 від 20.07.2009р. про рішення банку, щодо не застосування до відповідача штрафу у розмірі 20% від суми невиконаних зобов»язань, що виникли за весь період дії договору кредитної лінії, що призвело до неправильного визначення судом розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що заявлена до стягнення позивачем сума процентів 5586,76 грн., нарахована за період з 25.10.2009р. по 25.11.2009р. була сплачена відповідачем 04.12.2009р., що підтверджується платіжним дорученням № 911 від 04.12.2009р. Також відповідно підлягають зменшенню і стягувані з відповідача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне:

Акціонерний банк “Діамант” звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Автоводсервіс” про стягнення заборгованості в сумі 583317,69 грн. за договором кредитної лінії №544 від 30.12.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2009 було порушено провадження у справі №34/264 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 у справі №34/264 затверджено мирову угоду, відповідно до якої відповідач зобов’язався до 20 червня 2009 року погасити суму основної заборгованості по сплаті кредиту за договором кредитної лінії № 544 від 30.12.2008 року у розмірі 400 000,00 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок № 20627304609.544 в АБ “Діамантбанк” та проценти, що нараховуються на суму основної заборгованості за кредитом у розмірі 400000,00грн. із розрахунку 23% річних, до моменту її фактичного повернення відповідачем, які підлягають сплаті відповідачем одночасно з поверненням суми основної заборгованості (п. 1, 2 мирової угоди), а також протягом 10 банківських днів після затвердження мирової угоди ухвалою Господарського суду міста Києва сплачує на користь позивача витрати зі сплати державного мита у розмірі 5 833,18 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок № 20627304609.544 в АБ “Діамантбанк” (п. 3 мирової угоди).

Пунктом 3 мирової угоди сторони дійшли згоди, що позивач звільняє відповідача від обов'язку зі сплати пені в сумі 14 458,88 грн. та штрафу в сумі 168 858,81 грн., передбачених кредитним договором, що разом складає 183 317,69 грн., нарахування яких передбачено кредитним договором, цивільним та господарським законодавством, за умови виконання відповідачем пункту 1,2 умов мирової угоди.

Пунктом 4 мирової угоди передбачено, що у випадку невиконання відповідачем пункту 1,2 умов мирової угоди, пункт 4 умов мирової угоди за згодою позивача та відповідача втрачає чинність.

Відповідач у встановлений мировою угодою строк своїх зобов’язань зі сплати простроченої заборгованості не виконав, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається в процесі розгляду справи у господарському суді; укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що ухвали господарського суду підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Одночасно затверджена судом мирова угода, укладена сторонами, не є виконавчим документом, оскільки не відповідає вимогам встановленим ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Місцевий суд прийшов до правильного висновку, що у даному випадку укладена мирова угода є новацією у розумінні статті 604 Цивільного кодексу України, а позивач правомірно звернувся за захистом своїх прав до суду. Правомочність вказаних правових висновків підтверджується і Вищим господарським судом України (у рекомендаціях ВГС України від 25.04.2008 №04-5/141).

Згідно частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк згідно умов договору, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом або договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав у встановлені строки своє зобов»язання щодо погашення суми основної заборгованості за кредитним договором у розмірі 400000,00 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.

Оскільки відповідачем порушено взяті на себе зобов’язання передбачені п.1, 2 Мирової угоди, а саме не погашено заборгованості зі сплати кредиту за кредитним договором у встановлений строк до 20.06.2009р., відповідно до положень статті 611 ЦК України п. 4 мирової угоди, яким передбачалось звільнення відповідача від обов'язку зі сплати пені в сумі 14 458,88 грн. та штрафу в сумі 168858,81 грн., втратив чинність.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті кредиту у розмірі 286000, 00 грн., пені в сумі 14458,88 грн. та штрафу у розмірі 168858,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача проценти нараховані за період з 25.10.2009р. по 25.11.2009р. у розмірі 5586, 79 грн. відповідно до п.2 мирової угоди.

Як вбачається з платіжного доручення № 911 від 04.12.2009р., відповідачем було здійснено погашення прострочених відсотків у розмірі 5586,79 грн. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, на момент винесення місцевим судом рішення позивач помилково не повідомив місцевий суд.

З огляду на зазначене колегія приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів нарахованих за період з 25.10.2009р. по 25.11.2009р. у розмірі 5586, 79 грн. слід відмовити, в частині стягнення заборгованості по сплаті кредиту у розмірі 286000, 00 грн., пені в сумі 14458,88 грн. та штрафу у розмірі 168858,81 грн. позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо звільнення відповідача від сплати штрафу у розмірі 20% згідно листа № 3611/50-1/2-06 від 20.07.2009р., яким на думку відповідача було змінено умови договору кредитної лінії, виходячи з наступного.

Позивач повідомив відповідача листом №3611/50-1/2-06 від 20.07.2009р.про прийняття рішення відносно незастосування штрафу, що виник за весь період дії кредитного договору, однак, рішення прийняте позивачем згідно листа, не було реалізоване останнім, а тому зазначений лист не може бути підставою для виникнення у позивача обов'язку щодо скасування нарахованого штрафу за кредитним договором, оскільки лист не є правочином про внесення змін до Кредитного договору.

Статтею 654 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 188 ГК України зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідно змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні договору.

Згідно ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Таким чином, якщо апелянт вважає лист пропозицією щодо зміни умов кредитного договору, то він не надав суду доказів надсилання відповіді на зазначений лист на адресу позивача, як відповідь на прийняття пропозиції щодо зміни його умов.

Крім того, штраф застосований до відповідача не за кредитним договором, а за мировою угодою, у зв'язку з невиконанням останнім умов, зазначених у п. 1 мирової угоди.

Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення штрафу та пені у відповідності до умов п. 5 мирової угоди у розмірі 183 317,69 грн., оскільки зазначене зобов'язання виникло у відповідача саме за мировою угодою, затвердженої рішенням суду, як правовий наслідок порушення зобов'язань, що випливали з останньої, і наявність зазначеного листа ніяким чином не припиняє обов'язку відповідача щодо сплати штрафу та пені за мировою угодою.

Твердження відповідача про те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, судова колегія вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

Як вбачається з матеріалів справи, поштова кореспонденція направлялась відповідачу за його юридичною адресою ВАТ «Автоводсервіс»: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 45, яка зазначена у позовній заяві та Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. Ухвала Господарського суду м. Києва від 11.12.2009 про порушення провадження у справі № 34/42 та призначення її до розгляду, направлена судом за вищевказаною адресою, була вручена адресату, що підтверджується повідомлення м про вручення поштового рекомендованого відправлення № 08867724.

Особи, які беруть участь у розгляді справ, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеній в позовні заяві (абзац 3 пункту 3.63 Роз’яснень Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування ГПК України»).

Ухвалою від 27.01.2010р. розгляд справи було відкладено у зв»язку з неявкою представника відповідача на 17.02.2010р. Зазначена ухвала була надіслана на адресу сторін 04.02.2010р., що підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали.

Судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції було вчинено всі необхідні процесуальні дії для належного повідомлення ВАТ «Автоводсервіс» про час та місце судового засідання.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду зміні.

В зв’язку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м.Києва № 34/42 від 17.02.2010р. змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного відповідальністю «Автоводсервіс» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 45; ідентифікаційний код 16306563, із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Акціонерного банку «Діамант» (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А; ідентифікаційний код 23362711) 286000,00 грн. суму основної заборгованості за кредитним договором, 14458, 88 грн. пені та 168858, 81 грн. штрафу, 4693, 18 грн. витрати по сплаті державного мита за подання позову, 233, 22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.»

Стягнути з Акціонерного банку «Діамант» (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А; ідентифікаційний код 23362711) на користь Відкритого акціонерного відповідальністю «Автоводсервіс» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 45; ідентифікаційний код 16306563 ) 2346, 59 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 34/42 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді