Постанова № 12016080, 20.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2010                                                                                           № 47/125

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Ланець А.М.

відповідача – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.04.2010

у справі № 47/125 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "ЛІКО-БУД"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 156418,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.04.2010 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» (код ЄДРПОУ 19130159, місцезнаходження: 02121, м. Київ, вул. Колекторна, 1Д; 02160 м. Київ, проспект Воз’єднання, 5-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління «ЛІКО-БУД» (код ЄДРПОУ 30302327, місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Костичева,2) суму боргу в розмірі 132590 (сто тридцять дві тисячі п’ятсот дев’яносто) грн. 48 коп., 3% річних – 4337 (чотири тисячі триста тридцять сім) грн. 34 коп., втрат від інфляції - 19490 (дев’ятнадцять тисяч чотириста дев’яносто) грн. 80 коп., а також судові витрати по сплаті державного мита–1564 (одна тисяча п’ятсот шістдесят чотири) грн. 19 коп. та витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг–236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління «Ліко-Буд» (код ЄДРПОУ 30302327, місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Костичева,2) зайво сплачене платіжним дорученням № 23 від 10.11.2009 державне мито в сумі 185 (сто вісімдесят п’ять) грн. 81 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Фундамент» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2010 року та направити справу на новий розгляд.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення у справі прийняте з порушенням матеріального права. Судом не повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки відповідач був позбавлений можливості надати будь-які пояснення чи заперечення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 01.07.2010 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 20.07.2010 року.

20.07.2010 року, представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2010 року у справі № 47/125 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 20.07.2010 року представник відповідача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Між відповідачем –ТОВ «Фундамент», як замовником, та позивачем – ТОВ «БМУ «ЛІКО-БУД», як виконавцем, було укладено договір від 06.09.2007 № 53 (далі – договір № 53), який підписано представниками замовника та виконавця і посвідчено печатками сторін.

Умовами договору № 53 від 06.09.2007 року сторони погодили, що виконавець (позивач) передає, а замовник (відповідач) приймає у тимчасове користування майно: баштовий кран КБ-405-2 А реєстр. № 17833 та підкранові колії в кількості 56,25 м/пог для виконання будівельних робіт на об’єкті замовника по вул. Коцюбинського, 9 (36) (п. 1.1)

Згідно п. 1.2 договору виконавець (позивач) забезпечує будівництво об’єкту баштовим краном КБ-405-2 А та організовує його роботу в необхідному змінному режимі.

У випадку відмови замовника (відповідача) від подальшого використання баштового крану до закінчення будівництва об’єкту, оплачує виконавцю (позивачу) витрати на його демонтаж та вивіз (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата виконаних виконавцем (позивачем) робіт замовник (відповідач) проводить по погоджених у даному пункті цінах, оплата замовником (відповідачем) за монтаж та демонтаж баштового крану та підкранових колій здійснюється до початку виконання робіт у розмірі 50%, по закінченню робіт повною оплатою (п. 4.2), оплата роботи виконавця (позивача) проводиться на підставі змінних рапортів та актів виконаних робіт оформлених підрозділами замовника (відповідача) по цінах, згідно п. 4.1 договору (п. 4.3).

Як вбачається з додатку № 1 від 01.03.2008 року до договору № 53 від 06.09.2007 року, сторонами було погоджено внесення змін д п. 4.1 договору № 53 від 06.09.2007 року щодо вартості робіт, а також погоджено, що оплата робіт по новим розцінкам проводити з 01.03.2008 року.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, 01.11.2008 року сторонами було погоджено додаток № 2 до договору № 53 від 06.09.2007, відповідно до якого в зв’язку з демонтажем баштового крану КБ-405-2 А реєстр. № 17833 (власник БМУ «Ліко-Буд») замовником на власному об’єкті, який знаходиться у с. Чайка по вул.. Коцюбинського, 9/36, що є порушенням діючого договору № 53 від 06.09.2007 року внесено зміни у п. 1 додатку № 1 від 01.03.2008 року до договору № 53 від 06.09.2007 року в наступній редакції: оплату виконаних робіт виконавцем (позивач) замовник (відповідач) проводить по цінах, які без урахування ПДВ становлять: вартість монтажу –демонтажу однієї ланки підкранових колій (4.5 ланок) –2400,00 грн., вартість перевезення баштового крану –18000,00 грн.; оформлення і оплата робіт по демонтажу підкранових колій та вивозу баштового крану і колій проводить по вищевказаних цінах з 01.12.2008 року.

Як випливає з матеріалів справи, позивачем, як виконавцем, було передано баштовий кран, виконано роботи (надано послуги баштових кранів, здійснено монтаж та демонтаж баштового крану та баштових колій) загалом на суму 410350,20 грн., що підтверджується актами здачі –приймання виконаної роботи до договору № 53 від 06.09.2007 року, а саме: № 000350 на суму 28080,00 грн., № 000320 на суму 15006,24 грн., № 000290 на суму 30012,48 грн., № 000948 від 31.10.2008 на суму 30485,52 грн., № 000263 на суму 30948,48 грн., № 000948 від 30.09.2008 на суму 29559,60 грн., № 000948 від 31.05.2008 на суму 32880,96 грн., № 000948 від 30.04.2008 на суму 25553,88 грн., № 000948 від 31.03.2008 на суму 27687,60 грн., № 000948 від 31.01.2008 на суму 22070,40 грн., № 000948 від 31.12.2007 на суму 34312,32 грн., № 000819 від 30.11.2007 на суму 32223,36 грн., № 000731 від 31.10.2007 на суму 31359,36 грн., № 000729 від 31.10.2007 на суму 10500,00 грн., № 000636 від 30.10.2007 на суму 29670,00 грн., дані акти підписані представниками позивача та відповідача і посвідчені їхніми печатками.

На виконання умов договору, відповідачем було здійснено часткову оплату по договору № 53 від 06.09.2007 шляхом перерахування на користь позивача загалом 277759,72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно статті 909 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовником зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як виконавець, умови договору № 53 від 06.09.2007 року виконав у повному обсязі, а саме: ним було виконано обумовлені договором роботи та надано обумовлені договором послуги баштовим краном, здійснено монтаж та демонтаж баштового крану та баштових колій загалом на суму 410350,20 грн., які відповідачем було прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується двосторонньо підписаними сторонами актами здачі –приймання виконаної роботи до договору № 53 від 06.09.2007 на загальну суму 410350,20 грн., проте відповідач всупереч умов договору № 53 від 06.09.2007 свої зобов’язання по повній оплаті виконаних позивачем робіт та наданих послуг –у повному обсязі не виконав, оскільки відповідачем було здійснено часткову оплату в сумі 277759,72 грн., а оплата в сумі 132590,48 грн. – здійснена відповідачем не була, тому відповідно, суд першої інстанції дійшов огрунтованого та правомірного висновку щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані позивачем, але не оплачені відповідачем у повному обсязі роботи та надані послуги в розмірі 132590,48 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок зроблений судом першої про нарахування 3% річних та втрат від інфляції, колегія суддів підтримує останній, і відповідно висновок суду про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 19490,80 грн. та 3% річних в розмірі 4337,34 грн. є обґрунтованим та правомірним.

Твердження апелянта про те, що він не був належним чином повідомлений про дату час і місце судового засідання є необґрунтованим та безпідставним, оскільки ухвала про порушення провадження датована 29.01.2010 року, якою засідання суду призначено на 02.03.2010 року (проміжок часу більше місяця), ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року перенесено розгляд справи № 47/125 на 06.04.2010 року (більше місяця), також відповідач звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, що підтверджує те, що останній був належним чином повідомлений про розгляд справи та мав можливість подати витребуваний судом відзив та інші документи, оскільки справа розглядалась майже 2 місяці.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2010 року у справі № 47/125 залишити без зміни, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» – без задоволення.

2. Матеріали справи № 47/125 повернути господарському суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.07.10 (відправлено)