Рішення № 11961190, 29.10.2010, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 2-472/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2010 року Корсунь - Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кіхтенко Н.І.,

при секретарі судових засідань Сміян А.В.,

за участю:

представника позивача Комлик С.В.,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач предявив у суд позов, в якому просить ухвалити рішення та стягнути з відповідача борг за кредитним договором в загальній сумі 34642,13 грн., з якої: 2955,89 грн. - заборгованість за кредитом, 2713,75 грн. - проценти, 28856,62 - сума дострокового стягнення кредиту, 115,88 грн. - підвищені відсотки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 13.05.2008 р. між сторонами було укладено кредитний договір №CL 40819, на підставі якого відповідачу було надано кредит у сумі 5 тисяч доларів США, що становить 25250 грн., зі сплатою протягом 60 місяців і щомісячним внеском, але боржник належним чином не виконував свої зобовязання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість.

Спір не можливо вирішити в добровільному порядку, тому позивачем і поданий до суду даний позов.

Представник позивача за довіреністю в судовому засіданні підтримав в повному обсязі пред»явлений позов і надав пояснення,що викладені у позові.

Представник відповідача позов не визнав та надав суду наступні пояснення.

Що кредитний договір був укладений на основі стандартної його форми, запропонованої позивачем для будь-яких клієнтів-фізичних осіб, а тому у договорі не вказано, в якій валюті повинні бути сплачені грошові кошти по основному зобовязанню - тілу кредиту, та у відсотках за користування кредитом, тому підписуючи ці договори позивач сподівався сплачувати заборгованість по кредиту рівними частинами, в українській гривні, та плату за користування кредитом в розмірі відсотків, передбачених договором, нарахованих на залишок заборгованості, також в українській гривні.

При укладенні спірного договору, позивач вважав, що ним отримано від позивача кредитні кошти на загальну суму 25250 грн. українських гривень, за користування якими він зобов»язаний сплачувати проценти в розмірах, встановлених договором, та які повинні були поступово зменшуватися. Станом на 18.05.2010 р. відповідачем сплачено 22 318,47 грн.,але щомісячні платежі по вищезазначеним договорам кожен місяць збільшувались,що є порушенням закону,так вважає відповідач.

Крім того, для відповідача є не зрозумілим порядок розрахунку плати за користування кредитними коштами, тобто вказується процентна ставка (Договір 2), а в п.2.2 Договору вказуються, що проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком Позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність Банку відповідно до умов Договору.

Спірний договір та додатки до нього не містять положень про те, що для виконання своїх зобовязань за спірним договором позичальник буде зобовязаний щомісячно обмінювати українську гривню в іноземну валюту по ринковому курсу, відмінному від курсу НБУ на дату отримання кредитів і нести при цьому додаткові витрати.

Також в порушення норм закону спірні договори не містять такі істотні умови, як сума кредиту та порядок плати за кредит.

Оскільки діючим законодавством України встановлено вичерпний перелік випадків, коли зобовязання між сторонами може бути виражене в іноземній валюті та підлягає виконанню в валюті, відмінній від гривні України і такими випадками є визначення ціни в іноземній валюті у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та, як наслідок, його виконання в іноземній валюті, а також наявність у конкретного суб'єкта господарських відносин виключного права на проведення розрахунків в іноземній валюті у разі отримання вимог, прямо передбачених законодавством, а тому відповідач вважає,що грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

У банку відсутня відповідна ліцензія на проведення розрахунків у іноземній валюті, тому позивач не мав права вказувати в спірному кредитному договорі та додатках до нього зобовязання в іноземній валюті.

Відносно істотної зміни умов договору відповідач зазначив наступне.

На день укладання договору один долар США становив 5,05 грн., а на день подання позову становить 7,91 грн., тобто курси іноземної валюти зросли більше чим на 90 відсотків.

В момент укладення договору сторони виходили з того, що конюнктура ринку грошових ресурсів в Україні не зміниться, та будь-які інші негативні фактори будуть відсутні в країні аж до повного виконання умов договору позивачем, а виконання договору на умовах суттєвого збільшення плати за користування наданим кредитом, внаслідок росту курсу іноземної валюти, значно порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє відповідача можливості сплачувати кредит, на що він розраховував при укладенні договору.

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно - правових відносин, які закріплені у статті 3 ЦК України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обовязків на шкоду позичальника, споживача кредитних послуг, а тому,спірний договір, додатки (додаткові угоди) до нього не відповідають вимогам діючого законодавства України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позову.

Згідно ст.ст.10,11ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, оскільки цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а тому на запитання суду про надання інших доказів, крім наданих, чи неможливості їх витребування і необхідність цієї дії судом, сторони пояснили,що всі докази надані, а тому суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У суді встановлено, що 13 травня 2008 р. за ініціативою відповідача між сторонами був укладений кредитний договір № CL40819, згідно якого позивачем був наданий відповідачу кредит в розмірі 5000 доларів США з процентною ставкою 24% річних, зі сплатою кредитору 250 доларів США винагороди за ініціювання кредиту. Кількість щомісячних платежів складає 60 місяців, тобто до 2013 року. Погашення кредиту повинно було здійснюватися відповідачем кожного 25-го числа місяця сумою щомісячного платежу не менше ніж 143,16 доларів США.

Відповідно до п. 1.1. договору позичальник зобовязався погасити кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором і додатками до нього.

Відповідно до п. 2.4. договору, у випадку прострочення терміну сплати щомісячного платежу, встановлюється підвищена процентна ставка у розмірі 72% річних, що вказано в додатку № 1 до договору, починаючи з першого дня виникнення такого прострочення.

Згідно з п.п. 6.6., 6.6.1. кредитного договору кредитор має право вимагати від позичальника достроково погасити кредит до настання остаточного строку/терміну погашення, а позичальник зобовязується на письмову вимогу кредитора достроково погасити кредит в повному обсязі та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, нараховану неустойку та інші платежі й нарахування за цим договором, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора, але не пізніше 30 календарних днів з дати одержання такої вимоги кредитора, в одному з наступних випадків:

6.6.1. затримка сплати частини кредиту та/або процентів за його користування принаймні за один календарний місяць;

6.6.2. сума поточної заборгованості позичальника перевищує суму непогашеного кредиту більш ніж на 10%;

6.6.3. несплата позичальником більш ніж одного щомісячного платежу, що перевищує 5% суми кредиту; 6.6.4. іншого істотного порушення умов цього договору (наприклад, прострочення сплати коштів на користь кредитору за цим договором).

У звязку із систематичними порушеннями відповідачем його кредитних зобовязань 25 березня 2010 р. йому банком була надіслана письмова вимога про термінове погашення заборгованості, яка станом на 24.03.2010 р. становила 548,08 доларів США. Але відповідач вказаний борг не погасив, наслідком чого і є звернення позивача до суду у червні 2010 р. із позовом про стягнення усієї суми заборгованості і нарахованих процентів згідно кредитно-договірних зобовязань.

З розрахунку, наданого позивачем, встановлено, що відповідач станом на 11.05.2010 р. має заборгованість: 2955,89 грн. заборгованість по тілу кредиту; 2713,75 грн. - проценти; 28856,62 - сума дострокового стягнення кредиту та 115,88 грн. - підвищені відсотки.

Дана заборгованість нарахована позивачем у відповідності з кредитним договором.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що кошти були надані банком відповідачу, надані у доларах,згідно поданої ним заяви, однак останній порушив зобовязання і кредит згідно договору не погашав вчасно.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач на законних підставах предявив позов, повністю його обґрунтував і тому він підлягає задоволенню.

Щодо не визнання позову представником відповідача,то суд вважає,що доводи не ґрунтуються на законі, на підставі наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. У додатку 1 кредитного договору сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Крім того, відповідно до п.12.7 договору відповідач письмово написав заяву про видачу кредиту у саме доларах США, письмово підтвердив, що розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті, та йому повідомлена інформація щодо методики визначення курсів і комісій, повязаних з конвертацією валюти.

Також позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, процентною ставкою, про переваги та недоліки запропонованих схем кредитування- п. 2.4, 5.5 Договору,який ним підписаний і виконувався до травня 2010 р.

У суді представником відповідача , відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.60 ЦПК України , не було надано жодного доказу на підтвердження тих обставин, на які він посилався у запереченнях, як на підставу своїх вимог і заперечень,

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

В звязку із задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача документально

підтверджені судові витрати, в сумі 466,42 грн., які складаються із сплаченого позивачем судового збору

в сумі 346,42 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 174, 212-215, ч. 1 218 ЦПК України; ч.1 сст.1048, ч. 2 ст. 1050, ч. 1 ст. 1054, ст. ст. 509, 526, ч.1 ст. 530, ч.2 ст. 533, ч.1 ст. 625 ЦК України,

суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, (паспорт серії НОМЕР_2, виданий 3.8.1995 р. Корсунь - Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інші дані про особу суду невідомі, на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» /04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, п/р № 26203000163631 в ПАТ «Універсал Банк» у м. Києві, МФО 322001, код ЄДРПОУ 21133352) , заборгованість станом на 11.05.2010 р. за кредитним договором № CL 40819 від 13.05.2008 р. , на загальну суму 34 642,13 грн. з якої: 2955,89 грн. - заборгованість за кредитом; 2713,75 грн. нараховані відсотки ; 28856,62 - сума дострокового стягнення кредиту; 115,88 грн. -нараховані підвищені відсотки;

та документально - підтверджені судові витрати в сумі 466,42 грн., які складаються із сплаченого судового збору в сумі 346,42 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10 денного строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд.

Головуючий: