Рішення № 117883189, 07.07.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41067/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Ситику Р.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Самокиші В.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання договору оренди недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - відповідач, АТ «Укрсоцбанк») про визнання договору оренди недійсним, у якому просила визнати недійсним договір оренди від 30.01.2015 року № 01_15_12_15, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 ; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 посилалася на те, що 30.01.2015 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» був укладено договір оренди № 01_15_12_15, за умовами якого вона як орендар прийняла в строкове платне користування житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, за умовами договору оренди за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату у розмірі 29 000,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 4 833,34 грн за 1 місяць оренди. 01.02.2015 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі зазначеного нерухомого майна. 31.12.2015 року була укладена додаткова угоду № 1 до договору оренди, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 8.1 договору та викласти його в наступній редакції: «Строк оренди об`єкту оренди за цим договором - з моменту укладання цього договору до 30.12.2016 року. Строк оренди об`єкта оренди за цим договором може бути продовженим на підставі укладеної сторонами відповідної додаткової до цього договору». 23.01.2017 року Постійно діючий Третейським судом при всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» ухвалив рішення, яким стягнув з ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором оренди 27 947,04 грн та третейський збір в сумі 659,61 грн. Згідно з умовами договору оренди об`єкт оренди належить орендодавцю на праві власності на підставі заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 31.07.2013 року у справі № 757/14247/13-ц, однак зазначене рішення скасовано постановою Верховного Суду від 13.06.2018 року та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову АТ «Укрсоцбанк». Оскільки заочне рішення від 31.07.2013 року скасоване, відповідач на момент укладення договору оренди не був власником майна, що передавалось в оренду, а тому не мав відповідних повноважень на підписання такого договору. Таким чином, протягом дії спірного договору з 01.02.2015 року по 25.07.2016 року у відповідача було відсутнє як право власності на об`єкт оренди, так і право передавати це майно в оренду. З огляду на викладене, є підстави для визнання договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2019 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2019 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання договору оренди недійсним та підготовче засідання у справі призначено на 05.02.2020 року.

09.12.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від АТ «Укрсоцбанк» надійшов відзив на позовну заяву в якому останнє просило відмовити в задоволенні позову, оскільки на момент укладення оспорюваного договору та весь час його дії право власності на об`єкт оренди було зареєстроване за відповідачем. Крім того, незважаючи на наявність судового рішення, ОСОБА_4 (відповідач у справі № 757/14247/13-ц) так і не зареєстрував за собою право власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у визначеному законом порядку. Оскаржуваним договором оренди права позивача не порушуються. Зверненням до суду з цим позовом ОСОБА_3 фактично намагається уникнути виконання зобов`язань за договором оренди в частині сплати орендної плати.

05.02.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від АТ «Альфа-Банк» надійшла заява про заміну відповідача правонаступником та клопотання про відкладення розгляду справи.

05.02.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із першою неявкою відповідача.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2020 року замінено первісного відповідача АТ «Укрсоцбанк» його правонаступником - Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - відповідач, АТ «Альфа-Банк»).

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2020 року, у зв`язку із залученням правонаступника, від повно до п. 2 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання відкладено до 28.05.2020 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.05.2020 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання договору оренди недійсним закрито та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 06.10.2020 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.10.2020 року у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату час та місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 19.01.2021 року.

06.10.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Муса В.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було передано головуючому судді після судового засідання.

06.10.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було передано головуючому судді після судового засідання.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2021 року, у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату час та місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 31.03.2021 року.

31.03.2021 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, судове засідання було знято зі складу та наступне засідання призначено на 07.07.2021 року.

В судове засідання 07.087.2021 оку з`явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав та просив у позові відмовити.

Вислухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 30.01.2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (Орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар) був укладений Договір оренди № 01_15_12_15, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (Об`єкт оренди), а саме: житловий будинок, літ. А загальною площею 75, 3 кв. м, житловою площею 33 кв. м з надвірними спорудами, а саме: сарай-гараж літ «Б», сарай літ. «В», вбиральня літ. «Г», вбиральня літ. «В»; спорудження номера 1-5, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:130:00100, площею 0,082 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1 договору оренди).

У п. 1.2 Договору оренди визначено, що Об`єкт оренди належить Орендодавцю на праві власності на підставі заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 31.07.2013 року у справі № 757/14247/13-ц, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності від 12.03.2014 року індексний номер 18874888 та від 12.03.2014 року індексний номер 18876075.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди, за користування Об`єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 2 000,00 грн, у тому числі, ПДВ у розмірі 333,34 грн за 1 місяць оренди.

З акта приймання-передачі від 01.02.2015 року, який було підписано на виконання умов Договору оренди, відомо, що ПАТ Укрсоцбанк» передав, а ОСОБА_3 прийняла Об`єкт оренди.

31.12.2015 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди, якою продовжено строк оренди Об`єкта до 30.12.2016 року.

23.01.2017 року Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» ухвалено рішення у справі № 70/16, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором оренди у розмірі 27 974,04 грн. та третейський збір у розмірі 659,61 грн.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2013 року у справі № 757/14247/13-ц позов банку до ОСОБА_4 задоволено. В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/4439 від 18.10.2007 року у розмірі 9 617 000, 00 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності житловий будинок загальною площею 75,3 кв. м, житловою площею 33,0 кв. м з надвірними спорудами та земельну ділянку, загальною площею 0,0820 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому ОСОБА_4 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2013 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.02.2017 року заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.09.2017 року заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28.02.2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 року скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28.02.2018 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Зважаючи на скасування права власності на Об`єкт оренди за АТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 вважає, що укладений 30.01.2015 року Договір оренди підлягає визнанню недійсним.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 746 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За змістом ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст.16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав.

Як визначено у ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, чинним законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено у ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, не стосуються змісту оспорюваного правочину, а тому не є підставою, передбаченою частиною першою статті 203 ЦК України для визнанням його недійсними.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Як на підставу для визнання договору оренди недійсним, позивач посилалась на те, що заочне рішення від 31.07.2013 року у справі № 757/14247/13-ц, на підставі якого відповідно до умов укладеного договору належить об`єкт оренди банку, скасоване, а тому, відповідач на момент укладення договору не був власником майна, що передавалось в оренду, а отже не мав відповідних повноважень на підписання такого договору.

Згідно з інформацією з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності ПАТ «Укрсоцбанк» на спірну квартиру зареєстровано 03.03.2014 року на підставі рішення суду від 31.07.2013 року у справі № 757/14247/13-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України), усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч. 3 ст. 319 ЦК України).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).

Право передання майна у найм має власник майна або особа, якій належать майнові права. У разі передачі майна у найм не власником цього майна судовому захисту підлягатимуть порушені таким чином права власника цього майна.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.012019 року у справі № 127/17213/16-ц (провадження № 61-19770св18).

Відповідно до вимог ст. 770 ЦК України, зміна власника речі, переданої у найм, не припиняє обов`язку щодо орендних правовідносин, предмет оренди залишається в користуванні позивача.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Посилаючись на відсутність у відповідача права власності на предмет Договору оренди, позивач не зазначила, які її права, свободи чи законні інтереси порушено внаслідок укладення Договору оренди, який фактично був виконаний сторонами, та припинив свою дію у грудні 2016 року. Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушення її прав з боку відповідача. Не встановлено таких порушень і під час судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в позові відмовлено, а учасники справи не надали доказів на підтвердження понесення судових витрат, тому судові витрати, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. ст. 15, 16, 203, 204, 205, 215, 317, 319, 334, 627, 629, 638, 746, 759, 761, 770, 795, 810 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання договору оренди недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 09.08.2021 року.

Суддя І.В. Григоренко