Рішення № 11588826, 12.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.10 Справа № 24/219/10

Суддя

За позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА “Страхування” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА “Страхування” (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 57-В)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “РИА-ТРАНС” (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 87, кв. 53)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ПАТ “Перший Український Міжнародний Банк” (83000, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 2-а)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення суми 10064,01 грн.

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

Від позивача Бєлая О.С. ( дов. № 1339-09/3 від 02.09.2009 р.).

Від відповідача - не прибув .

Від третіх осіб не зявилися

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 10064,01 грн. майнової шкоди.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 24/219/10, судове засідання призначено на 23.07.2010р. Ухвалою суду від 23.07.2010р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.08.2010р.

12.08.2010р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримує позовні вимоги, просить позов задовольнити на підставах, зазначених у позовній заяві.

Представники третіх осіб у судові засідання не зявлялися, письмові пояснення по суті заявлених вимог не надали.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2008 року на вул. Базовій у м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MAN, д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля MITSUBISHI Lancer, д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.

Постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 20.06.2008р. у справі № 3-12164/08, дії водія ОСОБА_3, який порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України, визнано протиправними, встановлено, що ДТП сталася з його вини.

Внаслідок ДТП автомобіль MITSUBISHI Lancer було пошкоджено, що підтверджується довідкою відділу ДАІ про ДТП.

Внаслідок пошкодження вказаного автомобіля його власнику (ОСОБА_1.) була спричинена майнова шкода, характер та обсяг якої підтверджується висновком спеціаліста автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу № 562 від 02.07.2008 року, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля визначено в розмірі 10064,01 грн.

За договором добровільного страхування автотранспорту № 1185-а/08зп від 13.03.2008 року майнові інтереси ОСОБА_1, що повязані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем MITSUBISHI Lancer, застраховані.

Строк дії договору - до 12.03.2012року.

За умовами цього договору позивач взяв на себе зобовязання виплатити страхове відшкодування при настанні страхового випадку, серед яких страховим випадком визначено і “Збитки внаслідок ДТП”.

Страховим актом № 3107-а/08зп від 23.07.2008 року пошкодження в ДТП автомобіля MITSUBISHI Lancer було визнано страховим випадком, з настанням якого відповідно до умов договору страхування, виникає обовязок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

За заявою ОСОБА_1 на виплату страхового відшкодування від 22.07.2008 року, було виплачено страхове відшкодування в сумі 10834,99 грн., факт виплати якого підтверджується платіжним дорученням № 2086 від 23.07.2008 року.

Страхове відшкодування розраховувалось позивачем відповідно до пункту 27 договору страхування, ст. 9 Закону України “Про страхування”, що підтверджується розрахунком суми страхового відшкодування.

Статтями 27 Закону України “Про страхування” та 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання ... тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодується винною особою.

Вину ОСОБА_3 в скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України, що в результаті призвело до ДТП 31.05.2008 року, було встановлено постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2008 року у справі № 3-12164/08, якою останнього було притягнуто до адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно із статтею 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до відомостей, зазначених у постанові Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2008 року у справі № 3-12164/08, ОСОБА_3 працював водієм на ТОВ “РИА-ТРАНС”. Дана обставина підтверджується також і відповідним записом в трудовій книжці ОСОБА_3, згідно якої в період із 01.04.2008 року по 05.04.2009 року він працював на ТОВ “РИА-ТРАНС” водієм-експедитором.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Покладення обовязку відшкодувати шкоду на юридичну особу пояснюється тим, що працівник юридично втілює волю юридичної особи, тобто юридична особа реалізує свою цивільну дієздатність, зокрема, деліктоздатність, через дії своїх працівників, отже дії працівників юридично сприймаються як дії самої юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27 березня 1992 року, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється - юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.

Володільцем автомобіля MAN, д/н НОМЕР_1, при експлуатації якого було спричинено шкоду, є ТОВ “РИА-ТРАНС”, яке здійснювало експлуатацію зазначеного автомобіля на момент ДТП.

Враховуючи викладене, ТОВ “РИА-ТРАНС”, як володілець джерела підвищеної небезпеки, як юридична особа, яка відповідає за свого працівника, є відповідальною особою за шкоду, спричинену ОСОБА_3

З урахуванням обставин того, що фактичні витрати Позивача на відновлювальний ремонт автомобіля MITSUBISHI (10834,99 грн.) перевищили вартість, визначену спеціалістом за результатами автотоварознавчого дослідження (10064,01 грн.), на адресу Відповідача було направлено претензію № 656-10 від 08.04.2010 року, про відшкодування майнової шкоди в сумі 10064,01 грн. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 10339454, претензію було отримано відповідачем 13.04.2010 року.

Відшкодувавши за договором збитки ОСОБА_1, завдані Товариством з обмеженою відповідальністю “РИА-ТРАНС”, позивач став в межах сплаченої суми відшкодування стороною кредитором у зобовязанні з відшкодування майнової шкоди замість ТОВ “РИА-ТРАНС”, оскільки до позивача перейшло право вимоги відшкодувати заподіяну шкоду від особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

До теперішнього часу відповідач свої зобовязання перед позивачем не виконав, страхове відшкодування не виплатив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення суми 10064,01 грн. майнової шкоди обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РИА-ТРАНС” (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 87, кв. 53; код ЄДРПОУ 35553736) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА “Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА “Страхування” (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 57-В; п/р 26502011332557 в ПАТ “ОТП Банк”, м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ банку 21685166, код ЄДРПОУ підприємства 26183400) суму 10064 грн. 01 коп. страхового відшкодування, суму 102 грн. коп. витрат на державне мито, суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.08.2010р.

суддя Т.А. Азізбекян Суддя Т.А. Азізбекян