Рішення № 114630115, 12.09.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/11065/23

Провадження № 2/752/5311/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.09.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

за участю секретаря - Ящука Д.О.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до АТ «Сенс Банк» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є клієнтом АТ «Сенс Банк». З 01.08.2020 позивач перебуває на військовій службі в Збройних Силах України та призначений начальником польового вузла зв`язку військової частини наказом КСК ЗСУ №633 від 28.03.2023. По цей час перебуває на захисті країни та бере участь в операціях щодо захисту країни. На підставі цього позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про списання та не нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Відповіддю від 29.09.2022 Банк відмовив позивачу посилаючись на те, що вказані пільги застосовуються до військовослужбовців призваних на військову службу пі час мобілізації. В той же час, всупереч ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Банк із кредитних рахунків Позивача здійснює нарахування та списання відсотків за користування кредитними коштами.

Посилаючись на те, що АТ «Сенс Банк» не мав права нараховувати та списувати відсотки за користування кредитом протягом періоду, вказаного позивачем у позові, згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач просить суд визнати незаконною відмову АТ «Сенс Банк» у списанні з розрахункового рахунку позивача , відкритого у АТ «Сенс Банк» відсотків за користування кредитними коштами , а також за порушення зобов`язання; зобов`язати АТ «Сенс Банк» списати нараховані відсотки за користування кредитними коштами на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою Голосіївського районного суд у м. Києва від 06.06.2023 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Сторони повідомлялись належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, із заявами про розгляд справи за участю сторін або розгляд справи в порядку загального позовного провадження не звертались.

На момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву. Заперечень проти розгляду справи у спрощеному провадженні від відповідача не надходило.

У письмових пояснення відповідач вказав, що відмовляючи у задоволенні заяви позивача про повернення списаних відсотків за користування кредитними коштами банк виходив з положень ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачає звільнення від нарахування відсотків за користування кредитом виключно для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та для військовослужбовців під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Зазначає, що позивачем не надано до банку пакет документів, які підтверджують його право на звільнення від сплати відсотків, та які підтверджують здійснення ним участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та не зазначено період здійснення таких заходів, за який можливе звільнення від сплати відсотків. Не надано таких доказів позивачем і до суду. З огляду на відсутність у позивача документів, які підтверджують факт проходження ним саме військової служби за призовом, вважає, що відсутні правові підстави для встановлення йому пільгових умов відповідно до ст. 14 Закону. Таким чином, нарахування Банком процентів позивачу за користування кредитним лімітом вважає правомірним, а позов - необґрунтованим. Крім того, висловив заперечення проти стягнення витрат на правову допомогу, понесення яких жодним чином не підтверджено.

На підставі положень статей 274-279 ЦПК України та з урахуванням відсутністю заперечень відповідача, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст.81 ЦПК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг (далі Умови), розміщені на офіційному сайті у мережі Інтернет.

Між АТ «Сенс Банк» та позивачем склалися договірні правовідносини шляхом укладення договору споживчого кредиту № 631649123.

На виконання угод з банком позивачу було відкрито кредитний рахунок по договору із встановленими кредитним лімітом.

Правові висновки Верховного Суду в аналогічних цивільних справах (постанова ВС від 12 лютого 2020 р. по справі № 382/327/18-ц, постанова ВС від 26 лютого 2020 р. по справі № 355/1091/17) наголошують на тому, що підписані умови кредитування є погодженими сторонами.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10.06.2017., договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Отже між Банком та клієнтом погоджені умови кредитного договору.

Судом встановлено, що АТ «СЕНС БАНК» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір, що не оспорюється позивачем, який є обов`язковим до виконання.

Відповідачем здійснювалося списання процентів за користування кредитними коштами щомісячно, що також визнається сторонами.

Позивач 26.08.2022 року звертався до відповідача із письмовою заявою про повернення списаних відсотків за користування кредитом, посилаючись на ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Однак, листом АТ «Альфа Банк» від 29.09.2022 № 38441-39.1-б/б позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про повернення списаних відсотків за користування кредитними коштами з огляду на відсутність у позивача документів, які підтверджують факт проходження ним саме військової служби за призовом, вважає, що відсутні правові підстави для встановлення йому пільгових умов відповідно до ст. 14 цього Закону.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.09.2020 по сьогоднішній день перебуває на військовій службі в Збройних Силах України та призначений начальником польового вузла зв`язку військової частини наказом КСК ЗСУ №633 від 28.03.2023.

Згідно довідок , виданих командиром ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 26.02.2022 по 27.02.2022, з 02.03.2022 по 19.03.2022, 07.03.2022 по 20.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у складі ВЧ НОМЕР_1 .

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.

Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.

В свою чергу позивач відноситься до другої категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки з наданих ним доказів вбачається, що він є військовослужбовцем, який під час дії особливого періоду, зокрема в 2022 році брав участь у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у складі ВЧ НОМЕР_1 .

Отже, ОСОБА_1 з 29.09.2020 по сьогоднішній день перебуває на військовій службі в Збройних Силах України та призначений начальником польового вузла зв`язку військової частини наказом КСК ЗСУ №633 від 28.03.2023, що підтверджено позивачем належними доказами.

Вказані відомості відповідачем спростовані не були.

З огляду на викладене, cуд приходить до висновку, що позивач користується пільгами, передбаченими ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», оскільки позивачем надано достатні докази на підтвердження тих обставин, що він має право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом, оскільки в період нарахування процентів за користування кредитом він перебуває у складі перебуває на військовій службі в Збройних Силах України і є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому має право на звільнення від нарахування процентів за користування кредитом.

Отже, встановивши, що на позивача поширюється дія пільг, передбачених ч. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, з огляду на ті обставини, що право позивача на перерахунок процентів за користування кредитними коштами в період нарахування процентів за користування кредитом у зв`язку з його перебуванням на військовій службі в Збройних Силах України оспорюється відповідачем, вважає, що належним і ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок процентів за користування кредитними коштами за рахунками позивача, у зв`язку із чим зазначені заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими і такими, що знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1. ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.п. 1, 2, 4 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із експертів та проведенням експертизи; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 цього Кодексу).

Ураховуючи складність справи, час, витрачений на надання позивачу консультацій та час витрачений на підготовку та подання даної позовної заяви, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, заяви відповідача про необґрунтованість заявлених витрат, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу, в розмірі 5 000,00 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати незаконною відмову ОСОБА_1 Акціонерного товариства «Сенс Банк» у списанні нарахованих відсотків за користування кредитом, а також за порушення зобов`язання.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Сенс Банк» списати нараховані відсотки за користуванням кредитними коштами ОСОБА_1 на підставі ч. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп, судовий збір у розмірі 1073 грн.60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя