Рішення № 11348623, 30.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2010 р.Справа № 15/69-10-2025 Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача Оксюта В.В.;

від відповідача - Ковальчук І.О.;

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Зодчий” до Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк” в особі філії Публічного акціонерного товариства „ПУМБ” в м. Одесі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Морозов Віктор Іванович, про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Зодчий” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк” в особі філії ПАТ „ПУМБ” в м. Одесі про визнання виконавчих написів № 5730 від 10.11.2009 р. та № 5731 від 10.11.2009 р., вчинених приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим ВІ., такими, що не підлягають виконанню. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

19.04.2010 року ТОВ „Зодчий” отримало постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 15.04.2010 року про відкриття виконавчого провадження № 18704558 з примусового виконання виконавчого напису № 5730, вчиненого 10.11.2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим В.І.

Також 19.04.2010 року ТОВ „Зодчий” отримало постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 15.04.2010 року про відкриття виконавчого провадження № 18705151 з примусового виконання виконавчого напису № 5731, вчиненого 10.11.2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим В.І.

Так, на думку ТОВ „Зодчий”, зазначені виконавчі написи вчинені з порушенням вимог чинного законодавства України з огляду на таке.

Як вказує позивач, 25.07.2007 року між ТОВ „Зодчий” та відповідачем був укладений договір застави товарів в обороті, згідно якого ТОВ „Зодчий” (заставодавець) з метою забезпечення зобов'язання, що випливає з кредитного договору №04-462 від 25.07.2007 року, щодо повернення кредиту в сумі 70000,00 доларів США, передав в заставу, а відповідач (заставодержатель) прийняв в заставу товари в обороті: плита гіпсова 6630 кв.м балансовою вартістю 324870,00грн, полирем СКп 101 381700 кг вартістю 213752,00 грн., екогипс „Старт” 295420,00 кг вартістю 168389,00 грн., які знаходилися за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 33 (складське приміщення, орендоване заставодавцем у АТ ВКФ „Югстрой”).

26.12.2008року між позивачем та відповідачем був укладений договір застави, згідно якого позивач (заставодавець) з метою забезпечення зобов'язання, що випливає з кредитного договору № 04-462 від 25.07.2007 року, щодо повернення кредиту в сумі 70000,00 доларів США, передав в заставу, а відповідач (заставодержатель) прийняв в заставу транспортні засоби, зазначені в додатку № 1 до договору застави, вартістю 184337,00 грн.

При цьому позивач зазначає, що під час виконання кредитного договору № 04-462 від 25.07.2007 року з боку позивача мала місце прострочка сплати платежів у зв'язку з фінансовою кризою, проте кредитну заборгованість позивачем було погашено у повному обсязі.

Між тим після отримання вищевказаних постанов Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції позивачу стало відомо, що 10.11.2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим В.І. були вчинені виконавчі написи № 5730 та № 5731. Однак позивач вважає, що при вчиненні виконавчих написів його права були порушені, оскільки нотаріусом не були дотримані вимоги Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зокрема щодо направлення боржнику (тобто позивачу) вимоги про усунення порушень та сплату заборгованості по кредиту. В свою чергу вказані дії нотаріуса позбавили позивача можливості сплатити заборгованість або висунути свої заперечення щодо відсутності заборгованості.

За таких обставин, на думку позивача, вказані виконавчі написи нотаріуса мають бути визнані такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2010 р. порушено провадження у справі № 15/69-10-2025 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2010 р. по справі № 15/69-10-2025 замінено відповідача Приватне акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний банк” в особі філії ПАТ „ПУМБ” в м. Одесі на належного - Публічне акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний банк” в особі філії Публічного акціонерного товариства „ПУМБ” в м. Одесі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Морозова Віктора Івановича та розгляд справи відкладено на 14.06.2010 р.

Третя особа в засідання суду не заявилась, також письмові пояснення по суті спору третя особа не надала.

Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає доводи позивача, викладені у позові, безпідставними, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 84-88 т. 1), тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „Зодчий”.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

25 липня 2007 р. між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Зодчий” був укладений кредитний договір № 04-462, відповідно до умов якого банк зобовязався надати позивачу кредит у розмірі 70000,00 доларів США, а позивач зобовязався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

З метою забезпечення виконання зобовязань, що випливають з вказаного вище кредитного договору, 25 липня 2007 р. між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Зодчий” був укладений договір застави товарів в обороті, відповідно до якого позивач (заставодавець) передав в заставу, а банк (заставодержатель) прийняв в заставу товари в обороті: плита гіпсова 6630 кв.м балансовою вартістю 324870,00 грн., полирем СКп 101 381700 кг вартістю 213752,00 грн., екогипс «Старт»295420,00 кг вартістю 168389,00 грн., які знаходилися за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 33 (складське приміщення, орендоване заставодавцем у АТ ПКФ «ЮГСТРОЙ»на підставі договору оренди нежитлового майна № 3а/07 від 01.01.2007 р.).

26 грудня 2008року між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Зодчий” був укладений договір застави транспортних засобів, згідно якого позивач (заставодавець) з метою забезпечення зобов'язання, що випливає з кредитного договору № 04-462 від 25.07.2007 року, саме повернути кредит у сумі 70000,00 доларів США, передав в заставу, а відповідач (заставодержатель) прийняв в заставу транспортні засоби, зазначені в додатку № 1 до договору застави, вартістю 184337,00 грн.

Так, як вказує позивач, під час виконання кредитного договору № 04-462 від 25.07.2007 року з боку позивача було допущено прострочку сплати платежів у зв'язку з фінансовою кризою. Проте, за твердженнями позивача, кредит був погашений ним у повному обсязі, що не оспорюється відповідачем.

Разом з тим, як зясовано судом, 10.11.2009 р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Віктором Івановичем були вчинені виконавчі написи № 5730 та № 5731, відповідно до яких було звернуто стягнення на заставлені позивачем товари в обороті за договором застави від 25.07.2007 р. та заставлені транспортні засоби за договором застави від 26.12.2008 р., і за рахунок вказаного заставленого майна на користь банку підлягала стягненню сума заборгованості за кредитом, а також витрати за вчинення нотаріальної дії в розмірі 3400 грн.

Як встановлено судом, заборгованість у позивача перед банком за кредитним договором відсутня. Проте, несплаченими залишились витрати на вчинення вказаних виконавчих написів в розмірі 3400,00 грн. (1700 грн. по кожному напису).

В силу вимог п. 4 ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження” оспорювані виконавчі написи є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.

Так, 15.04.2010 р. Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції були відкриті виконавче провадження № 18704558 з примусового виконання виконавчого напису № 5730, вчиненого 10.11.2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим В.І., та виконавче провадження № 18705151 з примусового виконання виконавчого напису № 5731, вчиненого 10.11.2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим В.І.

Між тим позивач вважає, що вказані виконавчі написи були вчинені з порушенням вимог діючого законодавства, у звязку з чим позивач просить суд визнати їх такими, що не підлягають виконанню.

Згідно статті 87 Закону України "Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в п. 1 якого включені нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Так, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 88 Закону України „Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р., нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

П. 286 вказаної Інструкції встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

З вищенаведених положень законодавства випливає, що для вчинення виконавчого напису заборгованість боржника чи інша його відповідальність має бути безспірною і не потребує додаткового доказування.

Як випливає з матеріалів справи, боргові зобов'язання, зазначені у виконавчих написах, в повній мірі не співпадають із зобов'язаннями, зазначеними у договорах застави та кредиту як за розміром визначених сум - пеня та витрати за вчинення нотаріальних дій, так і характером та підставою, тобто виконавчий напис вчинено на виконання зобов'язань, які договорами застави не визначені.

Між тим відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність та безспірність заборгованості позивача перед банком по витратам за вчинення нотаріальних дій (самих написів). До того ж витрати за вчинення нотаріальних дій в будь-якому разі не можуть бути безспірними, оскільки жодним договором застави чи законом розмір таких витрат не встановлений, а тому банк у разі понесення додаткових витрат на захист своїх порушених прав мав би звертатися до суду з відповідним позовом про стягнення збитків.

Крім того, відповідно до п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено:

відомості про найменування і адресу стягувача та боржника;

дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;

номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи;

строк, за який має провадитися стягнення;

інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформація, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання, іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Таким чином, перед вчиненням виконавчого напису нотаріус зобов'язаний направити боржнику письмову вимогу про усунення порушень по зобов'язанням.

В обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач вказує, що приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим В.І. було попередньо повідомлено позивача про намір вчинити виконавчі написи, про що свідчить відповідні телеграми за вих. № 66 від 27.10.2009 р. та вих. № 67 від 27.10.2009 р., копії яких додані до відзиву. Вказані вище телеграми були спрямовані на адресу, за якою зареєстрований позивач: м. Одеса, вул. Довженка, 4. Однак, як зазначає відповідач, вищезазначені телеграми відділення поштового зв'язку м. Одеси за вих. № 1346, 1347, телеграми про вчинення виконавчих написів на договорі застави не були доставлені адресату - ТОВ „Зодчий” у зв'язку з тим, що адресат невідомий.

В свою чергу позивач стверджує, що ним не отримувались від нотаріуса жодні вимоги про усунення порушень за тридцять днів до вчинення виконавчих написів, тобто до 10.10.2009 року. Як вбачається з наданих відповідачем копій телеграм про повідомлення нотаріусом ТОВ „Зодчий” щодо усунення порушень щодо оплати боргу, вказані телеграми не вручені, так як адресат невідомий, хоча найменування адресату чітко було зазначено. До того ж з вимог нотаріуса (телеграм) вбачається, що нотаріусом були виставлені вимоги про усунення порушень не на протязі 30 днів, а на протязі 10 днів, що не відповідає вимогам п. 283 Інструкції. Більш того, за твердженнями відповідача, банком особисто були виконані такі вимоги Інструкції та направлено більш ніж за тридцять днів ТОВ „Зодчий” відповідну вимогу, що підтверджується листом № ОБЕ 23/215 від 21.09.2009 року, хоча докази направлення на адресу позивача цього листа відповідач не надав. Однак, положення п. 283 Інструкції встановлюють порядок дій нотаріуса, а не банку.

Отже, суд вважає, що неповідомлення з боку нотаріуса позивача про усунення порушень, а саме щодо сплати заборгованості по кредиту, є порушенням норм законодавства, в результаті чого позивач був позбавлений можливості надати свої заперечення щодо відсутності заборгованості.

До того ж оскільки за оспорюваними виконавчими написами було звернуто стягнення на рухоме майно, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 6.2 договорів застави від 25.07.2007 р. та від 26.12.2008 р. (предметом яких є рухоме майно) звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір заставодержателя: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України.

Частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" - цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. цього Закону до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Окрім того, частинами 1, 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який набрав чинності з січня 2004 р., визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Частина 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" в редакції закону від 15.05.2003 р. N 762-ІV передбачає, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Але законом встановлено інше, а саме: ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення як стягнення на підставі виконавчого напису. При цьому відповідно до ч. 2 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення»норми Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" мають пріоритет над нормами Закону України „Про заставу”.

Виходячи з викладеного, господарський суд вважає, що нотаріусом були вчиненні оспорювані виконавчі написи з порушенням вищевказаних норм закону, що не спростовано належними доказами ні відповідачем, ні третьою особою. При цьому слід зазначити, що внаслідок таких порушень були порушені права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Зодчий” цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Також згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Зодчий” до Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк” в особі філії Публічного акціонерного товариства „ПУМБ” в м. Одесі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Морозов Віктор Іванович, про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню задовольнити.

2.ВИЗНАТИ таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5730 від 10.11.2009 року, вчинений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Віктором Івановичем.

3.ВИЗНАТИ таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5731 від 10.11.2009 року, вчинений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Віктором Івановичем.

4.СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк” (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2а; код ЄДРПОУ 14282829) в особі філії Публічного акціонерного товариства „ПУМБ” в м. Одесі (65082, м. Одеса, Військовий узвіз, 5/1; код 20965981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Зодчий” (65058, м. Одеса, вул. Довженка, 4; код ЄДРПОУ 31228543) 170/сто сімдесят/грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита; 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 02.07.2010 р.

Суддя