Постанова № 11148466, 10.02.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

09 лютого 2010 року Справа № 2-9/4958-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача: Рогожіна Ірина Борисівна, довіреність № 3074 від 24.12.09, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк";

представник відповідача: Дробаха Віталій Вікторович (повноваження перевірені), наказ 1 від 25.03.99, директор, закрите акціонерне товариство "Автодім Сімферополь";

представник відповідача: Алябишев Михайло Степанович, довіреність № б/н від 03.08.09, закрите акціонерне товариство "Автодім Сімферополь";

представинк позивача: Волошин Олександр Володимирович, довіреність № 14 від 14.01.10, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк";

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Автодім Сімферополь" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 07 грудня 2009 року у справі №2-9/4958-2009

за позовом           Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (пр. Московський, 60,Харків,61005)

до           закритого акціонерного товариства "Автодім Сімферополь" (вул. Кечкеметська, 92,Сімферополь,95000)

про стягнення 805191,93 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, закритого акціонерного товариства «Автодім Сімферополь», про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14 лютого 2008 року № 11299206000 в сумі 805191.93 грн. (а.с. 2-3).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за кредитним договором в частині сплати кредиту та процентів за користування ним та вмотивовані посиланням на положення статей 525, 553, 554, 611, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2009 року у справі № 2-9/4958-2009 (суддя Пєтухова Н.С.) позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»задоволений.

З закритого акціонерного товариства «Автодім Сімферополь»на користь позивача стягнуто 605999.99 грн. заборгованості, 117496.66 грн. заборгованості з прострочення сплати відсотків за користування кредитом, пеня у розмірі 81695.28 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності доказів порушення відповідачем умов договору щодо строків сплати суми кредиту та процентів за користування ним та застосував відповідальність, передбачену умовами кредитного договору.

Не погодившись з рішенням суду, закрите акціонерне товариство «Автодім Сімферополь» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та припинити провадження у справі, оскільки даний спір не підвідомчий господарському суду.

                    Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що поза увагою місцевого господарського суду залишився факт укладення договору поруки в забезпечення вимог кредитора, що випливають зі спірного кредитного договору, у зв’язку з чим, на думку заявника апеляційної скарги, ці вимоги повинні були бути задоволеними саме за рахунок поручителя.

При цьому, оскільки поручителем за даним договором поруки є фізична особа, яка, на думку заявника скарги, підлягає залученню місцевим господарським судом до участі у справі у якості відповідача, - даний спір за своїм суб’єктним складом непідвідомчий господарському суду та, на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у даній справі підлягає припиненню.

Крім того, заявник скарги зазначає, що позивач некоректно послався на дострокове розірвання кредитного договору, оскільки строк договору був встановлений сторонами до 13 лютого 2009 року, тоді як претензію про сплату боргу банком було надіслано вже 10 липня 2009 року.

Одночасно, особа, що звернулася з апеляційною скаргою, вважає, що місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права. Так, стверджує заявник, в судовому засіданні 09 листопада 2009 року було оголошено про відкладення розгляду справи на 14 грудня 2009 року, однак, пізніше йому стало відомо про те, що судове засідання відбулося 07 грудня 2009 року за відсутності його представника та судом було прийнято рішення, чим, вважає відповідач, були порушені його права.

Заявою від 04 лютого 2010 року апеляційна скарга була доповнена (арк. с. 133-134).

У судовому засіданні, яке відбулось 02 лютого 2010 року, представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. У слуханні справи для звірки взаєморозрахунків було оголошено переву до 09 лютого 2010 року.

                    Під час перегляду справи в апеляційному порядку у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

                    Як свідчать матеріали справи, 14 лютого 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(банк/кредитор) та закритим акціонерним товариством «Автодім Сімферополь»(позичальник) був укладений кредитний договір № 11299206000 (а.с. 24-33), згідно з пунктом 1.1 якого позивач зобов’язується надавати позичальнику, а позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 606000.00 грн. у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2.2. договору позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору.

При цьому, позичальник зобов’язався повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок № 3739411299206 в акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк».

За використання кредитних коштів за цим договором сторонами було встановлено процентну ставку в розмірі 13.9 % річних, якщо не буде встановлена інша ставка (пункт 1.3.1 договору).

За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка була встановлена в розмірі 27.8 % річних, що застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором (пункт 1.3.2 договору).

В пункті 1.3.3 договору сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом «а»та/або «б»пункту 9.2 договору.

Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору, у забезпечення виконання зобов’язань позичальника за даним договором Банком прийнята, зокрема, порука фізичної особи Дробах Віталія Вікторовича.

Невід’ємною частиною цього кредитного договору є додатки №№ 1, 2, які є графіками погашення кредиту (а.с. 34-35), згідно з якими позичальник зобов’язався виплатити позивачу суму кредиту встановленими частинами в строк до 13 лютого 2009 року.

01 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 11299206000 (а.с. 36), у якій сторони домовилися внести зміни до пункту 1.3.1 договору і викласти його в наступній редакції:

«1.3.1. За використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 20 % річних, якщо не встановлена інша ставка умов до цього договору.»

Також, у даній угоді сторони домовилися внести зміни в пункт 1.3.2 договору і викласти його в наступній редакції:

«1.3.2. За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється в розмірі 40 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором».

12 вересня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до спірного кредитного договору (а.с. 37), в якій домовились внести зміни в пункт 1.2.2. кредитного договору та викласти його в наступній редакції:

«1.2.2. Позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 2 до договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору.

Позичальник зобов’язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок № 3739411299206 в акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк».

Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок Банку».

На виконання пункту 2.1 кредитного договору, у забезпечення виконання зобов’язань позичальника за даним договором між позивачем (Банк/кредитор) та Дробахою Віталієм Вікторовичем (поручитель) 14 лютого 2008 року були укладені: договір поруки № 11299206000-П від 14 лютого 2008 року (арк. с. 117-118) договір застави транспортного засобу № 11299206000-ТЗ та іпотечний договір № 1536 (а.с. 135-143).

У відповідності до пункту 1.1. договору поруки № 11299206000-П від 14 лютого 2008 року поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати за невиконання закритим акціонерним товариством «Автодім Сімферополь» усіх його зобов’язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору від 14 лютого 2008 року № 11299206000 (основний договір), укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

За умовами пункту 1.2. договору поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору, зокрема: сума основного договору –606000,00 грн (шістсот шість тисяч) гривень 00 копійок; вказана сума основного договору, при цьому сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому договорі лише в разі, якщо сума основного договору виражена у іноземній валюті. Термін виконання основного зобов’язання –„13” лютого 2009 року, якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов’язання; інші умови основного договору.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов’язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в тому числі суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору (пункт 1.3.).

Згідно з пунктом 1.4 договору поруки відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника за основним договором (пункт 3.1 договору поруки).

У зв’язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору 10 липня 2009 року позивачем на адресу закритого акціонерного товариства «Автодім Сімферополь»було надіслано листа з вимогою про виконання зобов’язань за кредитним договором протягом 14 днів з дати відправлення цього листа (а.с. 45).

Відправлення зазначеного листа підтверджується матеріалами справи (а.с. 46-47), але, викладені у ньому вимоги закритим акціонерним товариством «Автодім Сімферополь»виконані не були, що з’явилося підставою для звернення акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до господарського суду міста Севастополя з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14 лютого 2008 року № 11299206000 в сумі 805191.93 грн., яка склалася на час звернення з позовною заявою, у тому числі 605999.99 грн. –заборгованість з кредиту, 117496.66 грн. заборгованість з прострочення сплати відсотків за користування кредитом, пеня у розмірі 81695.28 грн..

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредиту та процентів за користування ним, у зв’язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Предметом спору є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 805191.93 грн., яка склалася на час звернення з позовною заявою, у тому числі 605999.99 грн. –заборгованість з кредиту, 117496.66 грн. заборгованість з прострочення сплати відсотків за користування кредитом, пеня у розмірі 81695.28 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»свої договірні обов’язки виконав належним чином, проте, позичальник умови кредитного договору від 14 лютого 2008 року № 11299206000 не виконав, кредит не повернув та щомісячні відсотки за користування кредитом не сплачував належним чином.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кінцевою датою сплати кредиту, відповідно до додатку № 1 до кредитного договору № 11299206000 від 14 лютого 2008 року, є 13 лютого 2009 року (арк. с. 34).

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає обґрунтованими посилання заявника апеляційної скарги на невірне визначення судом першої інстанції повернення боргу у даному випадку як «дострокове», оскільки дійсно строк кредитного договору сплинув 13 лютого 2009 року, однак, вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що викладені обставини не звільняють його від обов’язку, передбаченого пунктом 1.2.2 договору, - у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту,

Одночасно, необхідно зазначити, що вимога акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»від 10 липня 2009 року (а.с. 45) не містить будь-яких посилань на дострокове повернення кредиту, мова йде про сплату заборгованості, що утворилася внаслідок порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору.

За статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позичальником не виконувались строки платежу, в результаті чого, станом на 25 серпня 2009 року, заборгованість за кредитом склала 605999.99 грн.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 605999.99 грн. на день ухвалення рішення відповідачем не надані ані суду першої інстанції, ані апеляційної, у зв’язку з чим позовні вимоги у цієї частині є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі вищезазначених правових норм.

Відповідно до частини 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України також передбачено, що позичальник при укладанні кредитного договору зобов’язується не тільки повернути кредит, а також сплатити проценти.

Згідно з пунктом 1.3 договору позичальник зобов’язався сплачувати банку проценти у розмірі 13.9 відсотків річних. При цьому, за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка була встановлена в розмірі 27.8 % річних, що застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором (пункт 1.3.2 договору).

Додатковою угодою до кредитного договору від 01 серпня 2008 року № 1, укладеною між сторонами у справі, за використання кредитних коштів за цим договором встановлена процентна ставка в розмірі 20 % річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється в розмірі 40 % річних.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, сума прострочених відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами, склала за період з 14 лютого 2008 року по 31 липня 2008 року 39309.19 грн., за період з 08 серпня 2008 року по 25 серпня 2009 року –78187.47 грн. Судом першої інстанції стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 117496,00 грн.

Однак, як встановлено апеляційною інстанцією, до прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем було сплачено 3500,00 грн за кредитним договором № 11299206000 від 14 лютого 2008 року (а.с. 159, 162-167). Тобто, станом на 07 грудня 2009 року заборгованість по відсоткам за користування кредитом складала 113996,00 грн.

Сплачені суми віднесені судовою колегією в рахунок оплати заборгованості по відсоткам за користування кредитом, а не заборгованості за кредитом, як наполягав відповідач, на підставі умов пункту 1.6. кредитного договору.

Суд приймає до уваги, що зазначені докази були надані до суду апеляційної інстанції та не були предметом дослідження у місцевому господарському суді.

Так, за правилами частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до пункту 9 Роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 04-5/366 від 28 березня 2002 року із змінами і доповненнями, додаткові докази, подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України. Без обмежень також приймаються додаткові докази, витребувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог статті 38 вказаного Кодексу.

Враховуючи, що повне та всебічне дослідження обставин справи неможливе без з'ясування фактичного обсягу виконання відповідачем обов’язків за вищезазначеним кредитним договором, судова колегія, в силу приписів статті 38 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язана була б витребувати відповідні документи зі сторін, якби вони не були надані позивачем у справі.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим прийняти докази, надані позивачем, зокрема: акт звірки за 2009 рік (а.с. 159), довідки-розрахунки заборгованості відповідача (а.с. 150, 155), а також платіжні доручення (а.с. 160-167).

Сплату відповідачем заборгованості в сумі 1000,00 грн згідно платіжних доручень від 10 та 16 грудня 2009 року (а.с. 150, 159, 161) судова колегія не приймає до уваги, оскільки зміна стану здійснення розрахунків між сторонами мала місце вже після прийняття рішення судом першої інстанції, а згідно з частиною першою статті 104 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення, не передбачено можливості такого скасування (зміни) у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами, яка сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду (пункт 32 листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" від 18 березня 2008 року № 01-8/164 із змінами і доповненнями).

Разом з цим, ця обставина має бути врахована під час виконання судового рішення.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками підлягають задоволенню в сумі 113996,00 грн.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стягнення пені за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, врегульовано умовами пункту 7.1. договору.

На підставі даних положень закону та умов договору позивачем була нарахована пеня за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом за період з 14 лютого 2009 року по 25 серпня 2009 року в сумі 75194.50 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 11 березня 2008 року по 25 серпня 2009 року в сумі 6500.66 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості з комісійних за період з 11 березня 2008 року по 19 серпня 2008 року в сумі 0.12 грн., а всього –81695.28 грн. (а.с. 39-44). Вказана сума пені відповідачем не оспорена.

Як було встановлено судом першої інстанції, та з ним погоджується суд апеляційної інстанції, пеня розрахована позивачем правильно, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Наявність укладених між позивачем та Дробахою Віталієм Вікторовичем договорів від 14 лютого 2008 року поруки № 11299206000-П (арк. с. 117-118), застави транспортного засобу № 11299206000-ТЗ та іпотечного договору № 1536 (а.с. 135-143) не може бути підставою зміни суб’єктного складу сторін у цій справі, зокрема, залучення фізичної особи Дробахи Віталія Вікторовича у якості другого відповідача.

Так, згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За презумпцією, передбаченою у даної статті, якщо в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись статтею 543 Цивільного кодексу України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу. Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.

Таким чином, сутність солідарного обов’язку полягає у тому, що кожен з боржників, до якого пред’явлена вимога кредитора, повинен виконати зобов’язання у повному обсязі. При цьому, кредитор, вирішуючи питання щодо пред’явлення вимоги до всіх боржників разом чи до кожного з них окремо, діє на свій власний розсуд та не зобов’язаний дотримуватись будь-якої послідовності, оскільки це не передбачено законом.

Згідно з пунктом 1.4 договору поруки, укладеного між закритим акціонерним товариством "Автодім Сімферополь" та Дробахою Віталієм Вікторовичем, відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Пунктом 9.1 спірного кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором, відшкодування заборгованості перед банком за договором проводиться шляхом стягнення з поручителя (гаранта) та/або шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним договором та/або активи (кошти і майно) позичальника на вибір банку.

За змістом статті 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя. Відповідна позиція зазначена також у пункті 8.5. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" від 24 грудня 1999 року № 02-5/602 із змінами і доповненнями.

Аналогічні положення містить також стаття 33 Закону України „Про іпотеку”.

Таким чином, судова колегія відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про необхідність залучення фізичної особи Дробахи Віталія Вікторовича до участі у справі в якості другого відповідача та припинення провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»за рахунок позичальника – закритого акціонерного товариства "Автодім Сімферополь".

Твердження заявника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом не знайшли.

Так, з протоколу судового засідання, у якому приймали участь представники обох сторін, та ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 листопада 2009 року (а.с. 94, 95) вбачається, що розляд справи було відкладено на 07 грудня 2009 року.

Жодних зауважень на протокол судового засідання від 09 листопда 2009 року, складених в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи не містять

Крім того, зазначену ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 листопада 2009 року відправлено на адресу сторін 12 листопада 2009 року, що підтверджується відміткою канцелярії суду на зворотному боці ухвали (а.с.95, об.)

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року N 75, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно з позицією, викладеною у листі Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13 серпня 2008 року № 01-8/482, дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Отже, вказані обставини спростовують доводи заявника апеляційної скарги, що він не сповіщався про дату розгляду справи.

Згідно з письмовими поясненнями позивача від 09 лютого 2010 року (а.с. 145) нове повне найменування банку, після внесення відповідних змін до статуту, стало: публічне акціонерне товариства „УкрСиббанк”.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції не повно з’ясував обставини справи в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, у зв’язку з чим, апеляційна скарга закритого акціонерного товариства «Автодім Сімферополь»підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції –скасуванню в цій частині з постановленням нового рішення.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Автодім Сімферополь" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2009 року у справі №2-9/4958-2009 скасувати в частині стягнення суми заборгованості за користування кредитними коштами, виклавши рішення суду в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Автодім Сімферополь" (95038, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, буд. 92, ЕДРПОУ 30395694, р/р 26002047734400 в АКІБ "Укр Сіббанк", МФО 351005) на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61005, м. Харків, пр. Московський, буд. 60; 95034, м. Сімферополь, пр. Перемоги, буд. 4, р/р 32009100100 в Управлінні НБУ в Харківської обл., МФО 351005, ЕДРПОУ 09807750) заборгованості за кредитом в сумі 605999,99 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 113996,66 грн, пені в сумі 81695,28 грн, державного мита в сумі 8051,91 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.          

Головуючий суддя                                                  

Судді