Постанова № 11148449, 09.02.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

08 лютого 2010 року Справа № 2-31/5095-2009 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

позивача: не зявився, фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

відповідача: не зявився, колективне виробниче підприємство "Япік.Нет";

розглянувши апеляційну скаргу колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 14 грудня 2009 року у справі №2-31/5095-2009

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" (вул. Самокіша, 30, оф. 64,Сімферополь,95011;

вул. Гоголя, 64-10, Сімферополь, 95051; вул. Нестерова, 73, Сімферополь, 95029)

про стягнення 65194,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" про повернення грошових коштів, сплачених за товар, у розмірі 65194,74 грн.

Заявою від 25.11.2009 позивач змінив підстави позову та просив стягнути грошові кошти, сплачені за товар, у розмірі 65194,74 грн., на підставі положень статей 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобовязань з поставки телекомунікаційного обладнання, за яке фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сплачена сума передоплати у розмірі 44000,00 грн., з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми за колективним виробничим підприємством "Япік.Нет" утворилась заборгованість у розмірі 65194,74 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2009 року у справі № 2-31/5095-2009 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.

З колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стягнуто 42000,00грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що сплачені позивачем грошові кошти підлягають поверненню, як набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних, господарський суд вказав, що вони заявлені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 безпідставно.

Не погодившись з рішенням господарського суду, колективне виробниче підприємство "Япік.Нет" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням господарським судом матеріалів справи та порушенням норм матеріального права, а саме статті 530 Цивільного кодексу України.

Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, боржник повинен виконати своє зобовязання у семиденний строк з дня подання вимоги, якщо зобовязання негайного виконання не витікає з договору або актів цивільного законодавства. Однак, до цього часу ніяких вимог з постачання обладнання або про повернення грошових коштів на адресу відповідача не надходило. В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем яких-небудь вимог.

У судове засідання 08 лютого 2010 року представники сторін не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

У позові фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на укладення з колективним виробничим підприємством "Япік.Нет" усного договору купівлі-продажу телекомунікаційного обладнання.

На виконання цієї домовленості позивачем здійснена часткова сплата за обладнання у сумі 44000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 96 від 10.10.07 на оплату рахунків №№ 0001107, 0001108, 0001109, 0001110, 0001111, 0001112, 0001113, 0001114.

Проте, як вірно зазначено господарським судом, вказані рахунки не мають відношення до позивача, оскільки адресовані іншій особі.

Отже, з вищевказаного вбачається, що між сторонами відсутні будь-які договірні або позадоговірні відносини, з яких би могли виникнути певні зобовязання.

08.05.08 та 08.09.09 колективним виробничим підприємством "Япік.Нет" на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 була повернута грошова сума у розмірі 2000,00 грн. (по 1000, 00 грн.), що підтверджується витягами з банківського рахунку позивача, з призначенням платежу повернення грошових коштів у звязку з не поставкою обладнання.

Крім того, повернення грошових коштів на рахунок позивача відповідачем є визнання останнім факту отримання грошових коштів на поставку обладнання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

До того ж, положення цієї статті не ставлять повернення безпідставно набутих грошових коштів у залежність до наявності попередньої письмової вимоги про їх повернення.

Але, оскільки відповідачем з безпідставно набутих коштів у розмірі 44000,00 грн. були повернуті позивачеві 2000,00 грн., то колективне виробниче підприємство "Япік.Нет" повинно повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 42000,00 грн.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у цій частині.

Стосовно задоволення позовних вимог у частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних апеляційна інстанція також, вважає висновок господарського суду вірним з огляду на наступне.

Позивачем позовні вимоги в цій частині були заявлені на підставі статей 536, 625 та 1214 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до положень статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проте, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу положень вищевказаних статей вбачається, що підстави для стягнення з відповідача процентів за користування безпідставно отриманими грошовими коштами за цими статтями не є тотожними.

Стягнення інфляційних витрат положеннями статей 536, 1214 Цивільного кодексу України не передбачено.

Як правильно вказав господарський суд, обовязок відповідача щодо сплати процентів за користування цими грошовими коштами виникає не з прострочення зобовязання, а з безпідставного набуття грошових коштів. Інших підстав для стягнення заявлених сум позивачем не наведено.

Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 42000,00 грн. В іншій частині позовних вимог правомірно відмовлено у звязку з їх необґрунтованістю.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до пункту „г” частини 2 статті 3 Декрету КМУ "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема, із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, ставки державного мита встановлені у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Так, заявником апеляційної скарги за подачу апеляційної скарги до Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя було сплачено державне мито у розмірі 110,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 127 від 24.12.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2009 року з колективного виробничого підприємства „Япік.Нет” стягнуто 420,00 грн. державного мита за подачу позову. У звязку з цим, відповідач повинен сплатити 210,00 грн. державного мита на подачу апеляційної скарги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.10 відповідача було зобовязано доплатити державне мито на подачу апеляційної скарги у розмірі 100,00 грн.

Оскільки колективним виробничим підприємством „Япік.Нет” не були виконані вимоги ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.10, державне мито на подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з у Державний бюджет Ленінського району міста Севастополя у розмірі 100,00 грн.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2009 року у справі №2-31/5095-2009 залишити без змін.

3.Достягнути з колективного виробничого підприємства „Япік.Нет” (95011, місто Сімферополь, вул. Самокіша, 30, оф. 64; місто Сімферополь, вул. Гоголя, 64, к. 10; 95029, місто Сімферополь, вул. Несторова, 73; р/р 26002010046 у Кримській філії АБ „Експрес-Банк” МФО 384674, ОКПО 31553292) у дохід Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31116095600007 у ГУ ДК України у м. Севастополі УДК Ленінського району, МФО 824509, ОКПО 24035598) суму державного мита на подачу апеляційної скарги у розмірі 100,00 грн.

4.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя

Судді