Рішення № 111323404, 25.05.2023, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/5785/22

Провадження №2/523/1286/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Кисельова В.К.

за участю секретаря-Дзюба Г.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача адвоката Івлевої Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якого є ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення мешканців та зняття з реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

Підстави заявлених позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якого є ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення мешканців та зняття з реєстрації. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступні обставини. Так 30 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі- Позивач, Іпотекодержатель, Банк) в особі директора Одеської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" Гуца Олега Геннадійовича та Позичальником ОСОБА_2 (далі -Відповідач 1 Позичальник, Іпотекодавець) був укладений кредитний договір №487/11 (далі «кредитний договір»)

06 серпня 2008 року Банк та Позичальник уклали Додатковий договір про зміни га доповнення до Кредитного договору №487/П від 30 серпня 2007 року.

Згідно п.п. 1.1. Кредитного договору (зі змінами та доповненнями відповідно до Додаткового договору) Позивач надав ОСОБА_2 кредит в сумі 35 500,00 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот) доларів США на споживчі потреби на строк з «30» серпня 2007 року по 29 серпня 2027 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 13,8% річних.

В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 30 серпня 2007 року зі змінами внесеними договором до договору іпотеки від 06 серпня 2008 року (далі «Договір іпотеки»), відповідно до якого в іпотеку прийнято квартиру під номером « АДРЕСА_1 , та складається в цілому з трьох житлових кімнат; загальною житловою площею 39,7 кв.м. та підсобних приміщень, загальна площа квартири 67,4 кв. м., належну іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою A.M. 30.09.2004 року Р№5034, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів приватним нотаріус,ом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою A.M. 30.09.2004 №147690 та в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в книзі 540пр на стор. 93, номер запису 453; реєстраційний №7269880.

У травні 2017 року у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Кредитним договором, Банк звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

27 лютого 2019 року Суворовський районний суд м. Одеси в особі головуючого Середи , І.В. у цивільній справі №523/7640/17 за уточненою позовною заявою Банку від 26 березня | 2018 року ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса і проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за кредитним договором від 30 серпня 2007 року №487/ГІ- 31 397,89 доларів США та 205 918,53 гри. пені, з яких заборгованість за кредитом строкова -17 03 8,82 доларів США, заборгованість по кредиту прострочена -5060,56 доларів США, заборгованість по процентам поточна - 339,72 долари США, заборгованість по процентам прострочена - 8 958,79 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 73 419,31 гри., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 132 499,22 грн., а також судовий збір у розмірі 15 863,32 грн. На підставі вказаного судового рішення був виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Однак, рішення суду до цього часу не виконано, заборгованість не погашена (виписка/Особовий рахунок за період з 30.08.2007 по 23.02.2022 додається).

Таким чином, станом на 23.02.2022 року заборгованість Відповідача 1 за вищевказаним кредитним договором складає 31 397,89 доларів США та 205 918,53 гривень.

Згідно п.п. 2.4.2 Договору іпотеки Іпотекодавець засвідчив те, що на підставі підставах, передбачених чинним законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержатєля на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст. 12 Закону України «Про іпотеку».

В ході проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2019 року №523/7640/17 Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М.М., відповідно до Відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні наданих ДЕПАРТАМЕНТОМ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ 29.01.2020 №24В/01-07, було з`ясовано, що в квартирі, яка є предметом іпотеки та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані Відповідачі: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

23 лютого 2021 року за вихідним №510/195/2021 Позивач направив власнику іпотечного житла - ОСОБА_2 та іншим зареєстрованим у вказаному житлі особам вимогу про добровільне виселення зі зняттям з реєстрації з вищевказаного іпотечного житла на протязі одного місяця.

Однак відповідачі в добровільному порядку вимогу про виселення не виконали.

На підставі викладеного, позивач просить:

1.У рахунокпогашення заборгованостіперед ПУБЛІЧНИМАКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМАКЦІОНЕРНИЙ БАНК«УКРГАЗБАНК» закредитним договором№487/Пвід ЗОсерпня 2007року у розмірі 31397,89доларів СШАта 205918,53гривень звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру під номером «ШІСТДЕСЯТ ЧОТИРИ», що знаходиться в АДРЕСА_4 , та складається в цілому з трьох житлових кімнат, загальною житловою площею 39,7 кв. м та підсобних приміщень, загальна площа квартири 67,4 кв. м., належну ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою A.M. 30.09.2004 року Р№5034, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою A.M. 30.09.2004 №147690 та в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в книзі 540пр на стор. 93, номер запису 453; реєстраційний №7269880. Реалізацію предмету іпотеки провести шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

2.Виселити ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 -06.07.2001р.) ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 з квартири АДРЕСА_1 знаданням іншогопостійного житловогоприміщення,її знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_2 .

3.Зняти з реєстрації місце проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з квартири АДРЕСА_1 .

4. Стягнути з Відповідачів витрати, понесені Позивачем при сплаті судової збору у розмірі 7443,00грн..(а.с.2-4)

Позиція відповідачів.

Відповідачі позовні вимоги не визнали у повному обсязі та надали суду відзив наступного змісту.

Так відповідачка ОСОБА_2 посилається на те, що в результаті фінансової кризи у 2008р. курс іноземної валюти значно збільшився, тобто з 5,6 гривні за 1 долар до 10 грн.. У зв`язку з чим, відповідачка не мала фінансової можливості виконати свої зобов`язання у повному обсязі. Відповідачка повідомляла банк про вищевказані факти, але продовжували виконувати свої зобов`язання до лютого 2015р.

Відповідачці відомо про існування рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2019 року №523/7640/17 щодо стягнення з неї заборгованості, але виконати вона його не може, оскільки не має коштів.

Саме з метою захисту таких позичальників як Відповідачка, був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-ІХ від 13.04.2021 р. (надалі - Закон), положення якого надають право Відповідачці як позичальнику, та зобов`язує Банк як кредитора провести реструктуризацію заборгованості за укладеним кредитним договором. Закон надав право позичальникам подати заяву про проведення реструктуризації заборгованості за укладеним кредитним договором протягом 3 місяців, а саме з 23 квітня 2021 року (дата обрання чинності Закону) по 23 липня 2021 року. При цьому Законом передбачено продовження строку на 2 місяці кредитором, або встановлення судом іншого строку, якщо заява не була подана в строк з поважних причин, як то перебування за кордоном, хвороба, тощо.

20 вересня 2021 року, в рамках строку два місяці після 23 липня 2021 року, передбаченого Законом (якщо строк подання заяви про проведення реструктуризації пропущено позичальником з поважних причин (хвороба, перебування за межами України, тощо), кредитор за клопотанням позичальника має право подовжити строк подання заяви про проведення реструктуризації на два місяці) Відповідачкою на адресу Банку було подано заяву про проведення реструктуризації та клопотання про продовження строку надання заяви.

На підтвердження поважності причини пропуску строку подання заяви була надана виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного хворого) відповідно до якої з 15 липня 2021 току по 30 серпня 2021 року вона перебувала на лікуванні в стаціонарі, в зв`язку із закритим пошкодженням зв`язок правого колінного суглоба, працювати та безперешкодно пересуватись не мала можливості ще 15 днів, виписку лікар надав 20 вересня 2021 року.

Однак Банк,відмовив впроведені реструктуризаціїв порушеннявимог Закону.Бездіяльність банкуВідповідачкою булооскаржено таподано відповіднийпозов провизнання причиннеподання заявипро проведенняреструктуризації заборгованостіза кредитнимдоговором поважною,встановлення строкудля поданнязаяви пропроведення реструктуризаціїборгу,визнання діяльностінезаконною,зобов`язанняпровести реструктуризаціюзобов`язань.

Відповідачка також посилається на те, що спірна квартира є єдиним місцем проживання її сім`ї, іншого житла вони не мають.

Окрім того, відповідачка просить в будь-якому разі прийняти до уваги наявність воєнного стану в України та неможливість виконання рішень у цей період. (а.с. 69-73)

Пояснення сторін в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та пояснив, що відповідачка не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, а тому банком вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки. Рішення суду про стягнення заборгованості відповідачкою не виконано, отже існують всі обставини для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Івлева Ю.С. просила відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач безпідставно відмовив відповідачці у реструктуризації заборгованості за кредитним договором. Окрім того, відповідачі не мають іншого житла, а частка у праві власності ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_5 є незначною.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. До суду надіслав заяву, згідно якої він просив відмовити у задоволенні позовних вимог та справу розглянути без його участі (а.с. 91)

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином. До суду надіслала заяву, згідно якої вона просив відмовити у задоволенні позовних вимог та справу розглянути без її участі (а.с. 98)

Представники органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини.

Так судом встановлено, що 30 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі- Позивач, Іпотекодержатель, Банк) в особі директора Одеської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" Гуца Олега Геннадійовича та Позичальником ОСОБА_2 (далі -Відповідач 1 Позичальник, Іпотекодавець) був укладений кредитний договір №487/11 (далі «кредитний договір»)

06 серпня 2008 року Банк та Позичальник уклали Додатковий договір про зміни га доповнення до Кредитного договору №487/П від 30 серпня 2007 року.

Згідно п.п. 1.1. Кредитного договору (зі змінами та доповненнями відповідно до Додаткового договору) Позивач надав ОСОБА_2 кредит в сумі 35 500,00 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот) доларів США на споживчі потреби на строк з «30» серпня 2007 року по 29 серпня 2027 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 13,8% річних.

В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 30 серпня 2007 року зі змінами внесеними договором до договору іпотеки від 06 серпня 2008 року (далі «Договір іпотеки»), відповідно до якого в іпотеку прийнято квартиру під номером « АДРЕСА_1 , та складається в цілому з трьох житлових кімнат; загальною житловою площею 39,7 кв.м. та підсобних приміщень, загальна площа квартири 67,4 кв. м., належну іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою A.M. 30.09.2004 року Р№5034, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів приватним нотаріус,ом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою A.M. 30.09.2004 №147690 та в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в книзі 540пр на стор. 93, номер запису 453; реєстраційний №7269880.

У травні 2017 року у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Кредитним договором, Банк звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

27 лютого 2019 року Суворовський районний суд м. Одеси в особі головуючого Середи , І.В. у цивільній справі №523/7640/17 за уточненою позовною заявою Банку від 26 березня | 2018 року ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса і проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за кредитним договором від 30 серпня 2007 року №487/ГІ- 31 397,89 доларів США та 205 918,53 гри. пені, з яких заборгованість за кредитом строкова -17 03 8,82 доларів США, заборгованість по кредиту прострочена -5060,56 доларів США, заборгованість по процентам поточна - 339,72 долари США, заборгованість по процентам прострочена - 8 958,79 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 73 419,31 гри., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 132 499,22 грн., а також судовий збір у розмірі 15 863,32 грн. На підставі вказаного судового рішення був виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Однак, рішення суду до цього часу не виконано, заборгованість не погашена (виписка/Особовий рахунок за період з 30.08.2007 по 23.02.2022 додається).

Таким чином, станом на 23.02.2022 року заборгованість Відповідача 1 за вищевказаним кредитним договором складає 31 397,89 доларів США та 205 918,53 гривень.

Згідно п.п. 2.4.2 Договору іпотеки Іпотекодавець засвідчив те, що на підставі підставах, передбачених чинним законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержатєля на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст. 12 Закону України «Про іпотеку».

В ході проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2019 року №523/7640/17 Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М.М., відповідно до Відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні наданих ДЕПАРТАМЕНТОМ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ 29.01.2020 №24В/01-07, було з`ясовано, що в квартирі, яка є предметом іпотеки та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані Відповідачі: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

23 лютого 2021 року за вихідним №510/195/2021 Позивач направив власнику іпотечного житла - ОСОБА_2 та іншим зареєстрованим у вказаному житлі особам вимогу про добровільне виселення зі зняттям з реєстрації з вищевказаного іпотечного житла, однак відповідачі вимоги не виконали.

Правові підстави ухваленого рішення.

Відповідно до статті 572ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 7Закону України«Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33Закону України«Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Станом на 23.02.2022 року заборгованість ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором складає 31 397,89 доларів США та 205 918,53 гривень.

В процесі розгляду справи представник відповідача не оспорював наявність вищевказаної заборгованості.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. № 898-IV у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності);

спосіб реалізації предмета іпотеки;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

На підставівикладеного,суд приходитьдо висновку,що необхідно:У рахунокпогашення заборгованостіперед ПУБЛІЧНИМАКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМАКЦІОНЕРНИЙ БАНК«УКРГАЗБАНК» закредитним договором№487/Пвід 30серпня 2007року у розмірі 31397,89доларів СШАта 205918,53гривень звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру під номером «ШІСТДЕСЯТ ЧОТИРИ», що знаходиться в АДРЕСА_4 , та складається в цілому з трьох житлових кімнат, загальною житловою площею 39,7 кв. м та підсобних приміщень, загальна площа квартири 67,4 кв. м., належну ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою A.M. 30.09.2004 року №5034, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою A.M. 30.09.2004 №147690 та в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в книзі 540пр на стор. 93, номер запису 453; реєстраційний №7269880.

шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В своїх вимоги позивач просить

Виселити ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 -06.07.2001р.) ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 з квартири АДРЕСА_1 знаданням іншогопостійного житловогоприміщення,її знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_2 .;

Зняти з реєстрації місце проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з квартири АДРЕСА_1 .

Суд приходить до висновку, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню.

Так, Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Виходячи з міжнародно-правових зобов`язань держави, положень ст. 8 Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції ратифікована Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у частині першій ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист власності» передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Водночас, як зауважує Європейський суд з прав людини, втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення у справі «Маккенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року, пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) сформулювала висновки про основні принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, у справах з приводу користування житловими приміщеннями. Так, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умови, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст.ст. 15, 386, 391Цивільного кодексуУкраїни власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном. Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Згідно з частиною першою статті 575 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» (надалі - Закон) іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України, частини першої статті 33 Закону в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 Цивільного кодексу України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону.

Згідно з частиною третьою статті 39 Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки без винесення рішення про виселення мешканців, не позбавляє іпотекодержателя права звернутися з таким позовом окремо. Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 Житлового Кодексу УРСР, в частині першій якої передбачені підстави виселення.

В свою чергу, частиною першою статті 40 Закону передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Частинами другою та четвертою ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або нежитлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено і частиною третьою ст. 109 Житлового кодексу УРСР.

Судом встановлено, що відповідачам позивач надсилав вимоги про добровільне виселення з будинку, однак вони його не виконали.

Судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_2 належить 1/4 частка квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 68,6 кв.м..

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , а також неповнолітня ОСОБА_5 зареєстровані та постійно проживають в квартирі АДРЕСА_1 , іншого житла вони не мають.

Судом також встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачці ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30 вересня 2004р., отже вона була придбана не за рахунок кредитних коштів.

Згідно з правовими приписами частини другої статті 109 Житлового кодексу УРСР передбачено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Тобто, частина друга статті 109 Житлового кодексу УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення.

Визначальним при вирішенні питання про те, чи існують підстави для виселення осіб, які проживають у житловому приміщенні, яке було передано в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за валютним кредитом, є встановлення за які кошти придбано іпотечне майно. Якщо іпотечне майно придбано за особисті кошти позичальника, а не за рахунок кредиту, то виселення таких громадян можливе лише з одночасним наданням іншого постійного житла (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 753/72/17, від 28 лютого 2020 року у справі № 320/10637/14-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц, постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15).

Водночас, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року по справі № 361/4481/19, порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені частиною другою статті 109 Житлового Кодексу УРСР. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові також констатувала, що загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення, передбачене частиною другою статті 109 Житлового Кодексу УРСР, стосується не тільки випадків виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а й у разі виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, коли мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, тобто не досягнуто згоди щодо виселення між новим власником і попереднім власником чи наймачами житлового приміщення.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року по справі №753/72/17 дійшов висновку, що колишні власники та особи, які проживають у житлі, яке придбано за їх кошти та передано в іпотеку, навіть після звернення іпотекодержателем стягнення на таке майно, у силу положень статті 109Житлового КодексуУРСР мають право на користування таким житлом до моменту виселення із надання їм іншого постійного житла.

Приймаючи до уваги фактичні обставини по справі у контексті з вищевказаними положеннями законодавства, суд приходить до висновку, що виселення відповідачів повинно відбуватися на підставі рішення суду в порядку статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частин першої третьої статті 109 Житлового кодексу УРСР, тобто з наданням їм іншого постійного житлового приміщення.

Водночас,як вбачаєтьсяз фактичногоаналізу позовноїзаяви,Банк проситьвиселити відповідачівз квартириз наданням іншогопостійного житловогоприміщення,її знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_2 належить лише 1/4 частка квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 68,6 кв.м..

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , а також неповнолітня ОСОБА_5 зареєстровані та постійно проживають в квартирі АДРЕСА_1 , іншого житла вони не мають.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що можливо лише виселити ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1 (зі зняттям з рєстраціного обліку з даної квартири) з наданням іншого постійного житлового приміщення, а саме до квартири АДРЕСА_5 .

В той же час, позовні вимоги Публічного акціонерноготовариства Акціонернийбанк «Укргазбанк»про виселенняОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 з квартири АДРЕСА_1 необхідно залишити без задоволення, оскільки відсутня згода інших співвласників квартири АДРЕСА_5 щодо їх вселення до даної квартири.

При ухваленні рішення суд враховує також наступні норми законодавства

Водночас згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Законом Українивід 22травня 2022року №2263-IX«Про затвердженняУказу ПрезидентаУкраїни «Пропродовження строкудії воєнногостану вУкраїні»» Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року, затвердженим Законом України від 15серпня 2022року №2500-ІХ«Про затвердженняУказу ПрезидентаУкраїни «Пропродовження строкудії воєнногостану вУкраїні»» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2023 року, затвердженим № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. (тобто до 20 травня 2023р.)

Відповідно до Закону Українивід 15березня 2022року №2120-IX«Про внесеннязмін доПодаткового кодексуУкраїни таінших законодавчихактів Українищодо діїнорм наперіод діївоєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI«Прикінцеві положення»Закону України«Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту:

«5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

У Постанові від 22 червня 2022 року по справі № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21) Верховний Суд дійшов до висновку, що згадані норми права не втратили свою чинність, оскільки не були виключені з тексту зазначеного Закону, а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період. Надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону.

Враховуючи, що на момент ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду підлягає зупиненню на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Отже необхідно виконання рішення у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81,89,95,141,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якого є ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення мешканців та зняття з реєстрації задовольнити частково.

2. У рахунокпогашення заборгованостіперед ПУБЛІЧНИМАКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМАКЦІОНЕРНИЙ БАНК«УКРГАЗБАНК» закредитним договором№487/Пвід 30серпня 2007року у розмірі 31397,89доларів СШАта 205918,53гривень звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру під номером «ШІСТДЕСЯТ ЧОТИРИ», що знаходиться в АДРЕСА_4 , та складається в цілому з трьох житлових кімнат, загальною житловою площею 39,7 кв. м та підсобних приміщень, загальна площа квартири 67,4 кв. м., належну ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою A.M. 30.09.2004 року №5034, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою A.M. 30.09.2004 №147690 та в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в книзі 540пр на стор. 93, номер запису 453; реєстраційний №7269880.

шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

2. Виселити ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1 з наданням іншого постійного житлового приміщення, а саме до квартири АДРЕСА_5 .

3. Позовні вимоги Публічного акціонерноготовариства Акціонернийбанк «Укргазбанк»про виселенняОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 з квартири АДРЕСА_1 залишити без задоволення.

4. Зняти з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

5. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 у квартирі АДРЕСА_1 залишити без задоволення.

6. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280 м. Київ, вул. Єреванська б. 1) судові витрати у розмірі 7443,00 гривні.

7. Зупинити виконання рішення у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду в 30 -ти денний строк з дня отримання повного тексту рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано у десятиденний строк з дати проголошення рішення.

Суддя : В.К. Кисельов

Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2023