Постанова № 11114739, 07.07.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

07.07.10                                                                                           Справа № 06/52-50

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Городечної М.І.

Суддів                                                                      Юркевича М.В.

Кузя В.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір»я»б/н від 13.05.2010 року (вх. № місцевого суду –01-34/327 від 13.05.2010 року, вх. № апеляційного суду –352 від 25.05.2010 року)

на рішення Господарського суду Волинської області від 27.04.2010 року у справі № 06/52-50 (суддя –Дем»як В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір»я», м.Луцьк

про стягнення 393048,28 грн.

За участі представників позивача Павка В.С. Від відповідача представник в судове засідання не з»явився. Представнику позивача роз»яснено права та обов»язки передбачені ст. 22 господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК). Відводів даному складу суду від сторін в порядку ст. 20 ГПК України не поступало.

          Встановив, що рішенням Господарського суду Волинської області від 27.04.2010 року у справі № 06/52-50 задоволено повністю позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір»я», м.Луцьк: стягнено з відповідача на користь позивача 311416,61 грн. заборгованості по кредиту, 36525,76 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 45105,91 грн. пені за несплату кредиту та відсотків, відшкодовано судові витрати: 3930,48 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір»я»(надалі –ТОВ) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач просить його скасувати, як таке що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування даних вимог, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції в порушення норм ст.ст. 22, 33, 59 ГПК України прийняв рішення за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, чим порушено його право на участь в судовому засіданні, надання усних пояснень суду, доказів по справі. Також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення без перевірки правильності обрахунку позивачем розміру пені. За наведеного, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 27.04.2010 року у справі № 06/52-50 та прийняти нове рішення про відмову в поданому до нього позові.

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»(надалі –Банк) в особі представника Павка В.С. заперечило апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим. Просить залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області від 27.04.2010 року у справі № 06/52-50.

Від апелянта в судове засідання представник не з»явився. Однак, апеляційний суд, враховуючи повідомлення сторін належним чином про час та місце розгляду справи, необов»язковість їх явки в судове засідання згідно ухвали суду від 27.05.2010 року, відсутність доказів бажання апелянта взяти участь в судовому засіданні та поважності причин неявки в судове засідання, достатність матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, враховуючи положення ст. 101 ГПК України, вважає, що ним забезпечено право відповідача на участь в судовому засіданні, та відповідно, на судовий захист, а тому вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника апелянта.

Львівський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору № СМ-SME А00/004/2/2007 від 13.02.2007 року (надалі Договір), Позивачем було надано відповідачу кредит в розмірі 454500 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту - 10.02.2012 року із сплатою плаваючої процентної ставки: 4% фіксований відсоток + FIDR (п. 1, 2 частини № 1 Договору, п. 1.1 частини № 2 Договору).

Згідно з п. 4, 5 частини 1 Договору, повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється позичальником у відповідності до графіка повернення кредиту та сплати відсотків, що є додатком до Договору, і є його невід»ємною частиною).

Пунктом 4 Договору передбачено, що за порушення відповідачем як позичальником строків повернення кредиту та відсотків по ньому, він сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від суми прострочених платежів.

Пунктом 1.9 частини № 2 Договору, передбачено право Банку вимагати дострокового виконання позичальником своїх зобов»язань по Договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків. В такому випадку виконання боргових зобов»язань має бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання ним відповідної вимоги.

Факт дотримання позивачем вимог Договору та надання відповідачу кредиту по ньому, стверджується копією витягу з банківського рахунку станом на 16.02.2007 року (а.с. 47).

Відповідач, як вбачається з матеріалів справи, своїх зобов»язань по Договору у строки передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, щодо повернення кредиту та сплати відсотків по ньому у повному обсязі не виконав. Станом на 27.01.2009 року його заборгованість по наданому кредиту становить 311416,61 грн. згідно розрахунку позивача (а.с. 49-50). Заборгованість по відсотках становить суму 36525,76 згідно розрахунку позивача ( а.с. 49-50).

Право позивача вимагати від відповідача погашення кредиту та відсотків по Договору, до закінчення кінцевого терміну повернення кредиту, передбачено п. 1,9.1 частини № 2 Договору, зокрема, й в разі недотримання позичальником обов»язку щодо повернення кредиту згідно Графіка повернення кредиту та сплати відсотків, встановленого в додатку до Договору.

23.11.2009 року позивачем було направлено відповідачу вимогу № 10-04/2371 про виконання зобов»язань за Договором в повному обсязі, отриману відповідачем 26.11.2009 року згідно розписки про вручення (а.с. 17).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доказів оплати кредиту та відсотків за його користування у строки та розмірі передбачених Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, та виконання вимоги позивача від 23.11.2009 року, у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, відповідачем не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов в частині стягнення з відповідача 311416,61 грн. боргу по кредиту та 36525,76 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом станом на 20.03.2009 року - слід задоволити.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення 45105,91 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, то суд апеляційної інстанції вважає, що рішення в цій частині підлягає часткову скасуванню, виходячи з того, що судом першої інстанції при його прийнятті було порушено норми матеріального права. Зокрема, господарським судом Волинської області було неправильно застосовано норми ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, якою обмежено розмір пені, яка підлягає стягненню з боржника на підставі п. 4.1.1 Договору (1% від суми несвоєчасно виконаного зобов»язання) подвійною обліковою ставкою НБУ. При цьому, апеляційний суд вважає безпідставними заперечення позивача про те, що пеня по Договору нарахована не за порушення грошового зобов»язання, а тому не підлягає обмеженню відповідно до норм ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, оскільки вони не відповідають змісту зобов»язань сторін по Договору та нормам ст. 509, 1046, 1048, 1054 ЦК України та вказаного Закону. За таких обставин, з ТОВ «Сузір»я»підлягає стягненню 42894,44 грн. пені, а в решті позову, а саме: 2211,47 грн. в позові слід відмовити.

Щодо посилань скаржника на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, а саме прийняття рішення за неповідомлення його про судове слухання, то апеляційний суд вважає його таким, що не заслуговує на увагу. Так, апеляційним судом встановлено, що як вбачається з протоколу судового засідання, ухвали суду, в судовому засіданні 16.03.2010 року, в якому було відкладено розгляд справи за клопотанням відповідача в зв»язку з неявкою його представника в судове засідання, для забезпечення його права на участь в судовому засіданні та, відповідно, на судовий захист - до 27.04.2010 року.

До прийняття оскаржуваного рішення, відповідач мав можливість більше півтора місяці на ознайомлення з матеріалами справи ( 17 лютого 2009 року порушено провадження у справі –27 квітня 2010 року - прийнято постанову), подати суду заперечення вимог позовної заяви та докази в їх обґрунтування, свої контрозрахунки боргу та пені. Однак, як видно з матеріалів справи, відповідач своїм правом на подання суду письмових пояснень, міркувань, доказів в їх обґрунтування, не скористався.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов‘язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім цього, відповідно до ст.ст. 43, 75 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, і дійшовши висновку, про достатність матеріалів та можливість всебічного, повного та об‘єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, може розглянути спір за наявними матеріалами та за відсутності представника сторони.

За наведеного, зазначені доводи апелянта щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час дослідження апеляційним судом матеріалів справи та правильності застосування судом норм процесуального права.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, дійшов висновку про те, що судові витрати по розгляду справи як в суді першої інстнацїі, так і в суді апеляційної інстанції покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір»я»частково задоволити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.04.2010 року у справі № 06/52-50 в частині стягнення 2211,47 грн. пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті, а саме в частині задоволення позову про стягнення 311416 грн. 61 коп. заборгованості по кредиту, 36525 грн. 76 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 42894 грн. 44 коп. пені за несплату кредиту та відсотків - залишити без змін.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір»я»(43023, місто Луцьк, вулиця Карбишева, 1, код 13360390) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»( 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, 43, код 21685166) - 3908 грн. 47 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 234 грн. 687 коп. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»( 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, 43, код 21685166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір»я»(43023, місто Луцьк, вулиця Карбишева, 1, код 13360390) –12 грн. 98 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Доручити Господарському суду Волинської області відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України видати накази на виконання даної постанови.

6.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

7.          Справу повернути в Господарський суд Волинської області.

Головуючий-суддя Городечна М.І.

Судді Юркевич М.В.

Кузь В.Л.