Постанова № 11063972, 13.01.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13 січня 2010 року Справа № 2-4/3552-2009 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

позивача: Міна Марк Анатолійович, довіреність № 168 від 02.10.08, відкрите акціонерне товариство "Морський транспортний банк" в особі філії відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" в місті Сімферополі;

відповідача: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 1 від 11.01.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Вітмет";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 10 листопада 2009 року у справі №2-4/3552-2009

за позовом відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" (вул. Леніна, 28,Іллічівськ, Одеська обл,68000)

в особі філії відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" в місті Сімферополі (вул. Першотравнева, 1в,Сімферополь,95007)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" (вул. Репіна, 122,Сімферополь,95034)

про стягнення 982639,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів, фізичної особи підприємця ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Відмет», про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 вересня 2008 року № 172/S в сумі 982639.88 грн. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що було передане відкритому акціонерному товариству «Морський транспортний банк»в іпотеку в забезпечення зобовязань фізичної особи підприємця ОСОБА_2, та що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Відмет»(а.с.2-5).

19 жовтня 2009 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 982639.88 грн. шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та які належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Відмет»(а.с. 86-87).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальником своїх зобовязань за кредитним договором в частині сплати кредиту та процентів за користування ним та вмотивовані посиланнями на положення статей 525, 526, 1054, 590 Цивільного кодексу України, статті 12, 33 (ч.1) Закону України «Про іпотеку», а також статті 541 Цивільного кодексу України .

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2009 року у справі № 2-4/3552-2009 (суддя Бєлоглазова І.К.) позов відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»задоволений.

Стягнуто солідарно з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та товариства з обмеженої відповідальністю «Відмет»на користь відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»заборгованість за кредитом 924665,92 грн., заборгованість по відсоткам 54865,99 грн., пеню 3107,97 грн., всього 982639,88 грн., шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Відмет».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Відмет»звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю «Відмет»в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тому факту, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було здійснено часткову сплату заборгованості в розмірі 5000.00 грн., що підтверджується квитанцією від 11 вересня 2009 року № 32-181В/1.

Також, за твердженням сторони, поза увагою суду залишилися доводи відповідачів про те, що згідно з пунктом 1.1 кредитного договору від 25 вересня 2008 року № 172/S, цій договір діє з 25 вересня 2008 року по 25 вересня 2017 року. Одночасно, у відповідності до пункту 3.2.3 цього договору, кредит повинен був повернутий у строк, передбачений пунктом 1.1 договору. Таким чином, останнім строком повернення суми кредиту є 25 вересня 2017 року.

Крім того, як зазначає особа, що звернулася з апеляційною скаргою, фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 вже було повернуто кредитні кошти в сумі 45334.08 грн. та 102114.28 грн. процентів за користування ним.

У судове засідання, призначене на 12 січня 2010 року, відповідач, фізична особа підприємець ОСОБА_2, повторно не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Враховуючи, що явка представників сторін обовязковою не визнавалася, та що, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності незявившегося відповідача, фізичної особи підприємця ОСОБА_2.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

25 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк»(банк) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір, згідно умов якого банк зобовязався надати позичальнику кредит на поповнення обігових коштів у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на суму 970000.00 грн. з 25 вересня 2008 року і терміном погашення по 25 вересня 2017 року включно, зі сплатою 21.5 % річних за фактичний період користування кредитними коштами (з розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобовязався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісію, пені та інші платежі, які передбачені умовами даного договору.

Згідно з пунктом 3.2.3 договору, повернення кредиту повинне здійснюватися таким чином, щоб залишок заборгованості не перевищував суми, встановленої графіком, який передбачений цим пунктом договору.

При порушенні позичальником термінів повернення кредиту, встановлених пунктами 1.1, 3.2.3, 3.3.2 цього договору, сплати відсотків, передбачених пунктами 3.2.2, 5.5 та комісій, згідно з пунктами 3.2.5, 5.6 даного договору, позичальник сплачує банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від простроченої суми.

Згідно з пунктом 3.3.2 договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобовязань, передбачених умовами даного договору, банк, за своїм розсудом, має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобовязань за зобовязаннями, терміни виконання яких не наступили, вважаються такими, що наступили в зазначену в повідомленні дату.

У відповідності до пункту 4.1 договору забезпеченням виконання зобовязань позичальником за даним договором є іпотека нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 865.6 кв.м., що належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «ВІТМЕТ».

Такий нотаріально посвідчений договір іпотеки був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТМЕТ»та відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк»25 вересня 2008 року (а.с. 15-18).

Предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в пункті 1.6 даного договору, в забезпечення виконання зобовязань фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (позичальника) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право у разі невиконання позичальником зобовязань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданої в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Згідно з пунктом 1.2 цього договору іпотекою забезпечується виконання зобовязань позичальника, що впливають з кредитного договору від 25 вересня 2008 року № 172/S та всіх додаткових угод до нього, згідно з яким іпотекодержатель зобовязується надати позичальнику кредит у вигляді, непоновлюваємої кредитної лінії на суму 970000.00 грн., з 25 вересня 2008 року і терміном погашення по 25 вересня 2017 року включно, на поповнення обігових коштів, зі сплатою 21.5 % річних за фактичний період користування кредитом (з розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобовязується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, штрафи, пені та інші платежі, які передбачені умовами кредитного договору.

В забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є його власністю, а саме: нежитлові будівлі, загальною площею 865.6 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

У відповідності до пункту 2.1.7.3 договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-яких зобовязань за кредитним договором у випадку порушення позичальником будь-якого з зобовязань, передбачених умовами кредитного договору.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, відсотки, комісії та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмету іпотеки, витрати по реєстрації предмету іпотеки, а також витрати, понесені у звязку із предявленням вимоги.

Як встановлено судом першої інстанції, банк належним чином виконав свої зобовязання за договором, 26 серпня 2009 року надав транш в сумі 970000.00 грн., що підтверджується витягом з особистого рахунку позичальника (а.с. 14).

При цьому, позичальник неналежним чином виконував свої обовязки в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, станом на 02 липня 2009 року повернув кредитні кошти в сумі 45334.08 грн., у звязку з чим заборгованість склала 924666.00 грн. (970000.00 45334.00 = 924666.00), а згідно графіку погашення кредиту максимальний залишок заборгованості на цю дату повинен складати 889000.00 грн..

Згідно умов договору відсотки за користування кредитом були нараховані в сумі 156980.27 грн., сплачені в сумі 102114.28 грн., у звязку з чим заборгованість по відсотках склала 54865.99 грн. (102114.28 156980.27 = 54865.99).

Враховуючи, що заборгованість за договором у встановленому порядку не сплачується, позивач на підставі статті 33 Закону України «Про іпотеку»звернувся до суду з позовом про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»заборгованість у розмірі 982639.88 грн., а саме: 924665.92 грн. заборгованість за кредитом, 54865.99 грн. заборгованість за відсотками, 3107.97 грн. неустойка у вигляді пені за порушення зобовязань. Цю заборгованість позивач просив стягнути шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що було передане відкритому акціонерному товариству «Морський транспортний банк»в іпотеку в забезпечення зобовязань фізичної особи підприємця ОСОБА_2, та що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Відмет».

Заявою від 19 жовтня 2009 року позивач уточнив свої позовні вимоги та, з посиланням на статтю 541 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 982639.88 грн. шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та які належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Відмет»(а.с. 86-87).

Рішенням господарського суду від 10 листопада 2009 року у справі 2-4/3552-2009 позов відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»задоволений в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Оскільки, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредиту та процентів за користування ним, вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України та загальних положень про виконання господарських зобовязань.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Умовами спірного кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязується повернути отриманий кредит та сплатити відкритому акціонерному товариству «Морський транспортний банк»21.5 % річних.

Як встановлено судом першої інстанції, банк свої обовязки по договору виконав повністю, факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується витягом з особистого рахунку позичальника (а.с. 14).

Однак, відповідачем свої обовязки по договору виконувалися неналежним чином, оплата кредиту та відсотків за користування ним здійснювалася не в повному обємі.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частини 2 статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічну умову містить і спірний договір (пункт 3.3.2 договору).

Таким чином, позивач правомірно заявив вимогу про дострокове стягнення заборгованості за кредитом.

Так, станом на 02 липня 2009 року сума заборгованості склала 924665.92 грн. (970000.00 45334.08 = 924665.92) (а.с. 13).

Сума заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами станом на 02 липня 2009 року склала 54865.99 грн. (156980.27 грн. 102114.28 = 54865.99) (а.с. 13).

Зазначена сума предявлена до стягнення з відповідача, однак, як слідує з квитанції № 32-1818/1 від 11 вересня 2009 року, позичальником було сплачено 5000.00 грн. з призначенням платежу «погашення прострочення по відсотках за кредитним договором».

Тобто, на дату прийняття оскаржуваного рішення заборгованість за прострочення відсотків склала 49865.99 грн. (54865.99-5000.00 = 49865.99).

Пеня за період прострочення з 01 грудня 2008 року по 02 липня 2009 року за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за користування ним складає 3107.97 грн. (а.с. 13).

Розрахунок пені здійснений з огляду на вимоги пункту 6.1 договору та положень статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, загальна сума заборгованості позичальника перед позивачем складає 977639.88 грн. (3107.97 + 49865.99 + 924665.92 = 977639.88).

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що забезпеченням виконання зобовязань позичальником за даним договором є іпотека нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 865.6 кв.м., що належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «ВІТМЕТ».

Такий нотаріально посвідчений договір іпотеки був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТМЕТ»та відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк»25 вересня 2008 року (а.с. 15-18).

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Аналогічна умова міститься в пункті 2.1.7.3 договору іпотеки.

Згідно пункту 3.4 цього договору у разі порушення позичальником умов кредитного договору та/або порушення іпотекодавцем умов даного договору іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушень зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у менш, ніж у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

В судовому засіданні судовій колегії позивачем була надана копія повідомлення іпотекодавцем іпотекодержателя про наявність у позичальника заборгованості за кредитним договором та про намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки.

Дане повідомлення, згідно відмітки, що міститься на ньому, зробленою директором товариства та відтиском печатки, було отримано товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТМЕТ»27 березня 2009 року (а.с. 144).

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, є обґрунтованою, однак, сума заборгованості складає 977639.88 грн..

При цьому, ця вимога підлягає задоволенню тільки за рахунок іпотекодавця - товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМЕТ».

Солідарне стягнення судом заборгованості шляхом звернення на предмет іпотеки із позичальника та іпотекодавця, судова колегія вважає помилковим.

Суд, постановляючи таке рішення послався на статтю 541 Цивільного кодексу України, однак, згідно цій норми Закону солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Однак, з договору іпотеки не випливає солідарного обовязку позичальника та іпотекодавця, оскільки тільки товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТМЕТ»є власником предмету іпотеки.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк».

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, враховуючи, що часткове погашення заборгованості відбулося вже в процесі судового розгляду даної справи, державне мито підлягає стягненню виходячи з повної суми заборгованості, яка існувала на час звернення позивача до суду.

На підставі зазначеного, судова колегія дійшла висновку про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та про невідповідність висновків суду обставинам справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для часткового скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМЕТ»задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2009 року у справі №2-4/3552-2009 скасувати частково, виклавши його в наступній редакції:

«Позов відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМЕТ»(м. Сімферополь, вул. Репіна, 122, ЄДРПОУ 24029801) на користь відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» (Одеська область, м. Іллічевськ, вул. Леніна, 28, МФО 328168, р/р 32003100300 в Управлінні НБУ в Одеської області, МФО 328027, ЄДРПОУ 21650966) заборгованість за кредитному договору в сумі 977639.88 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 924665.92 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 49865.99 грн., пені 3107.97 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові будівлі, загальною площею 865.6 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «ВІТМЕТ»на праві колективної власності.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМЕТ» (м. Сімферополь, вул. Репіна, 122, ЄДРПОУ 24029801) на користь відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»(Одеська область, м. Іллічевськ, вул. Леніна, 28, МФО 328168, р/р 32003100300 в Управлінні НБУ в Одеської області, МФО 328027, ЄДРПОУ 21650966) державне мито в сумі 9826.40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315.00 грн..

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

В іншій частині позову відмовити.

В позові до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 відмовити.»

Головуючий суддя

Судді