Рішення № 10835527, 19.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.10р.Справа № 8/346-09(12/106-09) За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікарус-Сервіс" (м. Кривий Ріг)

до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Лермонтовського відділення Харківської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (м. Кривий Ріг)

про визнання недійсним п.6.2 договору кредиту № 991/091/07 від 14.08.2007р.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Черниш О.В. - представник (дов. б/№ від 01.04.10р.)

від відповідача: Гринь К.А. - пров.юрисконсульт (дов. № 02-04/674 від 09.12.09р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікарус-Сервіс" (далі-позивач) звернувся до господарського суду із позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Лермонтовського відділення Харківської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі-відповідач), з урахуванням уточнення до позовної заяви № 97 від 03.08.2009р., та просить суд:

- визнати недійсним п.п. 2.10.3., п.п. 3.2.5., п.п. 3.2.6.2., п.п. 3.3.16., п.п. 3.3.17., п.п. 3.3.19., п. 6.2. договору кредиту № 991/091/07 від 14.08.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем;

- визнати частково недійсним п. 3.2.4. вищевказаного договору кредиту в частині права кредитора в разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у п.п. 3.3.16., 3.3.17 цього договору, несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у п.п. 2.4., 2.5., 2.6. цього договору, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов’язань за цим договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з п. 1.3. цього договору, посилаючись на п. 6 ч. 1 ст. 3, ст. 105, 203, 634 ЦК України, ст.ст. 43, 44, 207 ГК України, ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст.22, 55, 64 Конституції України.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

14.08.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір кредиту № 991/091/07 (далі-договір), згідно якого відповідач зобов'язався надати позивачу грошові кошти в сумі 1 000 000 доларів США зі сплатою 13 % річних з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 11.08.2017р.

В пункті 6.2. договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, він розглядається третейським суддею Ярошевичем Василем Миколайовичем, або Білоконем Юрієм Миколайовичем, в порядку черговості, вказаному в даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними в даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків.

Позивач вважає, що даний пункт договору підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з наступними обставинами.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені в ст. 203 ЦК України, відповідно до п.п. 1,3 якої, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При укладанні договору від 14.08.2007р. відповідачем було зазначено, що запропонований проект цього договору є типовим для всіх клієнтів АКБ "Укрсоцбанк" і не підлягає зміні.

Крім того, в проекті договору, який був запропонований позивачу для укладання, п. 6.2., крім вищезазначеного змісту, мав альтернативний варіант, в якому зазначалося, що всі спори між сторонами, вирішуються відповідно до діючого законодавства України.

Директором позивача було запропоновано залишити другий варіант пункту 6.2., відповідно до якого спори між сторонами повинні були вирішуватися відповідно до діючого законодавства України.

Представник відповідача відповідальний за підготовку проекту договору погодився з пропозицією директора позивача залишити другий варіант п. 6.2., повіривши представнику відповідача, директор ТОВ "Ікарус-Сервіс" підписав договір в запропонованій редакції, в якій п. 6.2. було викладено в першому варіанті.

Після того, як представником позивача було виявлено, що в договорі п. 6.2. замість другого варіанту був зазначений перший варіант, він в усному порядку звернувся до особи що підписувала договір з боку відповідача про необхідність змінити пункт 6.2. договору. Дана особа не заперечувала проти зміни цього пункту договору, але ніяких дій щодо зміни цього пункту не здійснила.

Таким чином, при укладанні вищезазначеного договору, а саме його п. 6.2., який містить третейське застереження, було відсутнє волевиявлення позивача і укладання п. 6.2. в існуючій редакції не відповідало його внутрішній волі, як того вимагає ст. 203 ЦК України.

Зазначення в п. 6.2. договору третейського застереження для позивача є істотною умовою укладеного договору, оскільки обмежує його конституційне право на звернення за захистом своїх прав чи інтересів до суду загальної юрисдикції та вирішення спору між сторонами в судовому порядку, відповідно до вимог чинного законодавства України і вносить істотний дисбаланс в обсяг договірних прав та обов'язків сторін на його шкоду.

Більше того, відповідачем при укладанні вищезазначеного договору позивачу не було надано можливості ознайомитися ні з Положенням про постійно діючий третейський суд, ні з регламентом даного постійно діючого третейського суду, які відповідно до ст. 10 Закону України „Про третейські суди" є основними документами, на підставі яких діє цей суд.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про третейські суди", положення про постійно діючий суд повинно містити відомості про його найменування, місцезнаходження, відомості про засновника третейського суду, склад, компетенцію та порядок створення органів самоврядування третейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, підстави та порядок припинення діяльності третейського суду.

Отже положення та регламент цього третейського суду не були надані позивачу для ознайомлення, а відповідачем також було приховано інформацію про те, що запропонований постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків, який був зазначений в п. 6.2. договору, створений Асоціацією українських банків, безпосереднім членом якої є відповідач, а керівник відповідача - Тимонькін Борис Владиславович є заступником голови Ради Асоціації українських банків, яка безпосередньо затверджує склад третейського суду при Асоціації українських банків.

Оскільки позивач ніколи не був членом Асоціації українських банків, і ні його учасники, ні його виконавчий орган ніколи не були членами Ради Асоціації, а отже не мали рівних можливостей з відповідачем на вплив при формуванні суддівського корпусу цього суду, то умови на яких відповідач змусив позивача укласти вищезазначений договір, зокрема, п. 6.2., також не відповідають принципам цивільного законодавства України, передбачених в п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України, а саме справедливості, розумності та добросовісності.

Крім того, у своїх уточненнях до позовної заяви № 97 від 03.08.2009р. позивач посилається на наступне.

Пунктом 2.10.3. договору передбачено, що у разі, якщо позичальник не погодиться із запропонованими кредитором змінами розмірів процентів та/або комісій і не укладе протягом строку, встановленого в п. 2.10.2. цього договору, відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору, кредитор має право в односторонньому порядку розірвати цей договір у порядку, передбаченому договором, та вимагати від позичальника дострокового погашення ним у повному обсязі заборгованості за кредитом, сплати процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) відповідно до умов даного договору. При цьому вимога кредитора щодо дострокового погашення його вимог за цим Договором підлягає задоволенню у тридцяти денний строк від дня її пред'явлення.

Підпунктом 3.2.4. договору передбачено, що у разі неповернення позичальником Кредиту в строки, зазначені у п.п. 1.1., 3.3.16., 3.3.17. цього договору, несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у п.п. 2.4., 2.5., 2.6. цього договору, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з п. 1.3 цього Договору.

Підпунктом 3.2.5. договору передбачено, що у випадку, передбаченому у п.п. 2.10.3. цього договору, у разі порушення позичальником зобов'язань, зазначених у п.п. 3.3.3-3.3.18. цього договору, а також, у разі порушення позичальником або третьою особою (майновим поручителем, поручителем) обов'язків, встановлених договорами, зазначеними, в п. 1.3. цього договору, за письмовим повідомленням кредитора до позичальника, в односторонньому порядку розірваній цей договір, що мас наслідком дострокове, протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора, виконання позичальником всіх своїх зобов'язань за договором, а саме: повернення кредиту, сплату процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені, штрафу) відшкодування збитків, завданих простроченням виконання. Після погашення зазначених вимог цей договір вважається розірваним. В той же час, у разі усунення з боку позичальника всіх порушень умов цього Договору, положення про його розірвання втрачає чинність.

Підпунктом 3.2.6.2. договору передбачено, що кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов'язань за цим Договором протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу).

Підпунктом 3.3.16. Договору передбачено, що на вимогу кредитора у випадках, передбачених у п.п. 2.10.3.3.2.5., 3.2.6.2., 3.2.7. цього договору, достроково протягом 30 календарних днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливу неустойку (пеню, штраф), а також достроково виконати свої зобов'язання у випадках, в порядку та в строки, що передбачені в пункті 5.4. цього Договору.

Підпунктом 3.3.17. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково, протягом 5 робочих днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, виконати всі свої зобов'язання за цим договором у випадках ліквідації чи реорганізації.

Підпунктом 3.3.19. договору (доповненим додатковою угодою № 1 від 11.08.2007р.) передбачено, що позичальник зобов'язаний щомісячно проводити через свої поточні рахунки, відкриті у кредитора, суму грошових надходжень, пропорційно заборгованості позичальника за договором, до загальної заборгованості позичальника по всім банківським кредитам.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другою сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір кредиту № 991/091/07 від 14.08.2007 р. є договором приєднання, оскільки відповідач при його укладанні відмовлявся вносити в нього будь-які корективи, посилаючись на те, що дана форма кредитного договору затверджена головним офісом банку і не підлягає зміні.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 2 сі. 207 ГК України, недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконання або односторонню зміну виконавцем його умов.

В той же час, як видно зі змісту вищезазначених пунктів договору вони надають відповідачу право в односторонньому порядку розірвати договір, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, які передбачені п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом і банком. Тому самі договори, і відносини що виникають з них, не можуть відокремлюватися від кредитної політики банку і не можуть спрямовуватися на забезпечення лише інтересів банку.

Зі змісту п.п. 2.10.3. п.п. 3.2.4. (крім права кредитора на звернення стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань, в разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені в п. 1.1 цього договору), п.п. 3.2.5. п.п. 3.2.6.2., п.п. 3.3.16. видно порушення прав позивача, оскільки положення цих пунктів суперечать загальним підставам та порядку зміни і розірвання договорів, встановлених статтями 651-654 ЦК України, оскільки, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, договір може бути розірваний (змінений) лише за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008р., банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.

Відповідні зміни були внесені і до ЦК України, який зокрема, доповнено ст. 10561, яка визначає порядок сплати процентів за кредитними договором, а також передбачає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, на законодавчому рівні визначено, що встановлена у договорі процентна ставка не може бути збільшена банком в односторонньому порядку, та як слід, такі умови договору можуть бути визнані недійсними.

Щодо недійсності п.п. 3.3.17. договору, то його вимоги про дострокове виконання всіх зобов'язань позичальника протягом п'яти робочих днів після отримання письмової вимоги кредитора не відповідає вимогам ст. 105 ЦК України, відповідно до ч. 4 якої комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яках публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Отже діючим законодавством України передбачений строк для пред'явлення вимог кредиторами, який не може становити менше 2 місяців з моменту публікації повідомлення. Зазначення в п. 3.3.17. договору іншого порядку задоволення вимог кредитора і строку, який значно менший строку зазначеного в ст. 105 ЦК України, свідчить про порушення прав, як можливого боржника так і інших його кредиторів, крім відповідача, а отже свідчить по недійсність цього підпункту договору.

Щодо недійсності п.п. 3.3.19. договору, то встановлення в договорі щодо обов'язкового проведення через поточні рахунки, відкриті у кредитора, суми грошових надходжень, пропорційно сумі заборгованості за договором є порушенням свободи підприємницької діяльності, передбаченої ст. 43 ГК України.

В той час, як відповідно до ст. 44 ГК України, позивач має право самостійно формувати програму діяльності, вибирати постачальників і споживачів продукції, що виробляється, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається у нього після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Таким чином наявність зазначених обмежень підприємницької діяльності, що зазначені в п.п. 3.3.19. договору незаконно обмежує підприємницькі права позивача і є підставою для визнання цього пункту незаконним.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на наступне.

Відповідно до п. 1.1. та п. 2.4. договору кредиту № 991/091/07 від 14.08.2007 р. позивач зобов'язувався повертати відповідачу суму кредиту згідно графіку (додаток №2 до договору), та проценти щомісячно включно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем за який нараховані проценти.

Однак, зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків за його використання позивачем не виконуються, тим самим порушуються умови пунктів 3.3.5., 3.3.6. договору кредиту № 991/091/07, вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст.193, 346 ГК України.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору відповідачем було направлено лист-вимогу від 09.07.2008р. та лист-претензію про стягнення заборгованості за вихідним №37-02/2286 від 01.10.2008р. Проте до теперішнього часу не було вжито заходів щодо погашення заборгованості за кредитним договором. Тому вищезазначеними пунктами договору кредиту і передбачено дострокове повернення кредиту.

Крім того, умови, щодо дострокового повернення кредиту не суперечать п. 2 с. 1050, п.1.1 ст. 611 ЦК України.

В позовній заяві позивач посилається на те, що генеральний договір про здійснення кредитування укладався на основі типового договору, рекомендованого банком, відповідачем, за справою, і його умови не підлягають зміні.

Відповідач також посилається на те, що генеральний договір на здійснення кредитування укладався на основі примірного договору, рекомендованого банком, але сторони мали право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, доповнювати його зміст, як і передбачено п. 4 ст. 179 ГК України. При укладанні договорів як зобов'язання -кредитного, так і забезпечення - іпотечного, сторонам повідомлялось, що умови договорів рекомендовані АКБ "Укрсоцбанк" для використання при укладанні, але сторони мають право взаємною згодою, саме за взаємною згодою, змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Ніяких заперечень, чи зауважень до умов договору від сторони за договором не надходило. Рекомендований банком кредитний договір не є договором приєднання, як вказує позивач, оскільки відповідно до п. 4 ст. 179 ГК України договір приєднання це договір, запропонований однією стороною для інших суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. В спірному договорі навпаки статтею 7.1. передбачено, що усі зміни та\або доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі, підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін. Пункт 7.1. спірного договору свідчить про те, що договір не є договором приєднання. Крім того жодний пункт договору не містить умов, що в разі вступу в договір сторони не мають права наполягати на зміні його змісту, як це передбачено п. 4 ст.179 ГК України.

Відповідно до ст. 180 ГПК України, договір вважається укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, при цьому істотними умовами договору вважаються: предмет договору, умови, що визнані істотними або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Моментом укладення договору є момент підписання цього договору сторонами.

Таким чином, позивач підписанням цього договору підтвердив свою згоду зі всіма умовами договору, як з істотними згідно чинного цивільного та господарського законодавства, так і визначеними сторонами договору. Наявність підпису позивача свідчить про те, що позивач ознайомився та погодився зі всіма умовами договору. Ніяких заяв шодо внесення змін до генерального договору від позивача не надходило. Крім того, позивач своїми діям підтвердив факт укладення договору та досягнення згоди між сторонами стосовно всіх умов договору.

Щодо пункту 6.2. договору іпотеки, відповідач вважає, що передбачення в кредитному договорі третейського застереження не суперечить ст. 12 ГПК України, в якій зазначено, що спір може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду та ст. 203 ЦК України.

Щодо пунктів 2.10.3., 3.2.4. - частково, 3.2.5., 3.2.6.2., 3.3.16., 3.3.17., 3.3.19. про дострокового повернення кредиту повідомляємо наступне:

Відповідно до п. 1.1. та п. 2.4 договору кредиту № 991/091/07 від 14.08.2007 р., позивач зобов'язувався повертати відповідачу суму кредиту згідно графіку (додаток №2 до договору), та проценти щомісячно включно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем за який нараховані проценти.

Однак, зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків за його використання не виконуються, тим самим порушуються умови пунктів 1.1., 2.4., 3.3.5., 3.3.6., договору кредиту № 991/091/07, вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст.193,346 ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Правовими наслідками порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України є: припинення зобов'язання в наслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором, або розірвання договору. Відповідно до ст. 612 боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

В зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором кредиту щодо погашення кредиту та відсотків, пунктами 3.2.4., 3.2.5., 3.2.6.2., 3.3.16. договору передбачено дострокове повернення позичальником (позивачем) кредиту, відсотків, можливих штрафних санкцій, що не суперечить вимогам ст. ст. 610, 611, п. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вислухавши представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

14.08.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір кредиту № 991/091/07 (далі-договір), згідно якого відповідач зобов'язався надати позивачу грошові кошти в сумі 1 000 000 доларів США зі сплатою 13 % річних з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 11.08.2017р.

В пункті 6.2. договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, він розглядається третейським суддею Ярошевичем Василем Миколайовичем, або Білоконем Юрієм Миколайовичем, в порядку черговості, вказаному в даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними в даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків.

Даний пункт договору підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з наступними обставинами.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені в ст. 203 ЦК України.

Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

Зазначення в п. 6.2. договору третейського застереження для позивача є істотною умовою укладеного договору, оскільки обмежує його конституційне право на звернення за захистом своїх прав чи інтересів до суду загальної юрисдикції та вирішення спору між сторонами в судовому порядку, відповідно до вимог чинного законодавства України і вносить істотний дисбаланс в обсяг договірних прав та обов'язків сторін на його шкоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про третейські суди", положення про постійно діючий суд повинно містити відомості про його найменування, місцезнаходження, відомості про засновника третейського суду, склад, компетенцію та порядок створення органів самоврядування третейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, підстави та порядок припинення діяльності третейського суду.

Положення та регламент вказаного третейського суду не були надані позивачу для ознайомлення, а відповідачем було приховано інформацію про те, що запропонований постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків, який був зазначений в п. 6.2. договору, створений Асоціацією українських банків, безпосереднім членом якої є відповідач, а керівник відповідача - Тимонькін Борис Владиславович є заступником голови Ради Асоціації українських банків, яка безпосередньо затверджує склад третейського суду при Асоціації українських банків.

Оскільки позивач не мав рівних можливостей з відповідачем на вплив при формуванні суддівського корпусу цього суду, то умови на яких відповідач змусив позивача укласти вищезазначений договір, зокрема, п. 6.2., також не відповідають принципам цивільного законодавства України, передбачених в п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, розумності та добросовісності.

Підпунктом 2.10.3. договору передбачено, що у разі, якщо позичальник не погодиться із запропонованими кредитором змінами розмірів процентів та/або комісій і не укладе протягом строку, встановленого в п. 2.10.2. цього договору, відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору, кредитор має право в односторонньому порядку розірвати цей договір у порядку, передбаченому договором, та вимагати від позичальника дострокового погашення ним у повному обсязі заборгованості за кредитом, сплати процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) відповідно до умов даного договору. При цьому вимога кредитора щодо дострокового погашення його вимог за цим договором підлягає задоволенню у тридцяти денний строк від дня її пред'явлення.

Підпунктом 3.2.4. договору передбачено, що у разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у п.п. 1.1., 3.3.16., 3.3.17. цього договору, несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у п.п. 2.4., 2.5., 2.6. цього договору, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з п. 1.3 цього Договору.

Підпунктом 3.2.5. договору передбачено, що у випадку, передбаченому у п.п. 2.10.3. цього договору, у разі порушення позичальником зобов'язань, зазначених у п.п. 3.3.3-3.3.18. цього договору, а також, у разі порушення позичальником або третьою особою (майновим поручителем, поручителем) обов'язків, встановлених договорами, зазначеними, в п. 1.3. цього договору, за письмовим повідомленням кредитора до позичальника, в односторонньому порядку розірваній цей договір, що мас наслідком дострокове, протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора, виконання позичальником всіх своїх зобов'язань за договором, а саме: повернення кредиту, сплату процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені, штрафу) відшкодування збитків, завданих простроченням виконання. Після погашення зазначених вимог цей договір вважається розірваним. В той же час, у разі усунення з боку позичальника всіх порушень умов цього договору, положення про його розірвання втрачає чинність.

Підпунктом 3.2.6.2. договору передбачено, що кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов'язань за цим договором протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу).

Підпунктом 3.3.16. договору передбачено, що на вимогу кредитора у випадках, передбачених у п.п. 2.10.3.3.2.5., 3.2.6.2., 3.2.7. цього договору, достроково протягом 30 календарних днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливу неустойку (пеню, штраф), а також достроково виконати свої зобов'язання у випадках, в порядку та в строки, що передбачені в пункті 5.4. цього договору.

Підпунктом 3.3.17. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково, протягом 5 робочих днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, виконати всі свої зобов'язання за цим договором у випадках ліквідації чи реорганізації.

Підпунктом 3.3.19. договору (доповненим додатковою угодою № 1 від 11.08.2007р.) передбачено, що позичальник зобов'язаний щомісячно проводити через свої поточні рахунки, відкриті у кредитора, суму грошових надходжень, пропорційно заборгованості позичальника за договором, до загальної заборгованості позичальника по всім банківським кредитам.

В той же час, як видно зі змісту вищезазначених пунктів договору вони надають відповідачу право в односторонньому порядку розірвати договір, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, які передбачені п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

Зі змісту п.п. 2.10.3. п.п. 3.2.4. (крім права кредитора на звернення стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань, в разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені в п. 1.1 цього договору), п.п. 3.2.5. п.п. 3.2.6.2., п.п. 3.3.16. видно порушення прав позивача, оскільки положення цих пунктів суперечать загальним підставам та порядку зміни і розірвання договорів, встановлених статтями 651-654 ЦК України, оскільки, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, договір може бути розірваний (змінений) лише за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008р., банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.

Відповідні зміни були внесені і до ЦК України, який зокрема, доповнено ст. 10561, яка визначає порядок сплати процентів за кредитними договором, а також передбачає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, на законодавчому рівні визначено, що встановлена у договорі процентна ставка не може бути збільшена банком в односторонньому порядку, та як слід, такі умови договору можуть бути визнані недійсними.

Щодо недійсності п.п. 3.3.17. договору, то його вимоги про дострокове виконання всіх зобов'язань позичальника протягом п'яти робочих днів після отримання письмової вимоги кредитора не відповідає вимогам ст. 105 ЦК України, відповідно до ч. 4 якої комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яках публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Отже діючим законодавством України передбачений строк для пред'явлення вимог кредиторами, який не може становити менше 2 місяців з моменту публікації повідомлення. Зазначення в п. 3.3.17. договору іншого порядку задоволення вимог кредитора і строку, який значно менший строку зазначеного в ст. 105 ЦК України, свідчить про порушення прав, як можливого боржника так і інших його кредиторів, крім відповідача, а отже свідчить по недійсність цього підпункту договору.

Щодо недійсності п.п. 3.3.19. договору, то встановлення в договорі щодо обов'язкового проведення через поточні рахунки, відкриті у кредитора, суми грошових надходжень, пропорційно сумі заборгованості за договором є порушенням свободи підприємницької діяльності, передбаченої ст. 43 ГК України.

В той час, як відповідно до ст. 44 ГК України, позивач має право самостійно формувати програму діяльності, вибирати постачальників і споживачів продукції, що виробляється, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається у нього після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Таким чином наявність зазначених обмежень підприємницької діяльності, що зазначені в п.п. 3.3.19. договору незаконно обмежує підприємницькі права позивача і є підставою для визнання цього пункту незаконним.

Відповідно до ст.ст. 202, 203 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вищевказаних вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись Законом України "Про третейські суди", Законом України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 3, 6, 105, 202, 203, 207, 215, 10561 ЦК України, ст.ст. 43, 44, 202, 203 ГК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Визнати недійсним п.п. 2.10.3., п.п. 3.2.5., п.п. 3.2.6.2., п.п. 3.3.16., п.п. 3.3.17., п.п. 3.3.19., п. 6.2. договору кредиту № 991/091/07 від 14.08.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ікарус-Сервіс" (50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. П'ятихатська, 19; код ЄДРПОУ 30950057) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) в особі Лермонтовського відділення Харківської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 37).

Визнати частково недійсним п. 3.2.4. договору кредиту № 991/091/07 від 14.08.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ікарус-Сервіс" (50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. П'ятихатська, 19; код ЄДРПОУ 30950057) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019) в особі Лермонтовського відділення Харківської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 37) в частині права кредитора в разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у п.п. 3.3.16., 3.3.17 договору, несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у п.п. 2.4., 2.5., 2.6. договору, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов’язань за договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з п. 1.3. цього договору.

Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019) в особі Лермонтовського відділення Харківської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 37) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікарус-Сервіс" (50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. П'ятихатська, 19; код ЄДРПОУ 30950057) - 85 грн. 00 коп. витрат на держмито, 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу, видавши наказ.

СуддяІ.Ю. Дубінін