Постанова № 10796138, 13.08.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.10           Справа №АС 5/622-08. Господарський суд Сумської області у складі:

головуючого судді:                               Гудима В.Д.

суддів:                                                   Левченко П.І.

                                                             Заєць С.В.

при секретарі судового засідання:           Тимченко О.О., розглянув справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім.. М.В. Фрунзе», м. Суми

до відповідача – Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

За участю представників сторін:

Від позивача – предст. Бухолдіна О.Ю.

Від відповідача – предст. Кіптенко Г.В., Луніка О.В., Шахова О.Г.

Суть спору: Позивач подав позовну заяву, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м. Суми від 15.09.08 р. № 0000692201/67875.

Відповідач подав заперечення № 85584/9/10-009 від 10.11.08р. на адміністративний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

11.11.08р. прокурор подав лист № 05/1-18 від 11.11.08р. відповідно до якого прокурор Сумської області вступив у справу № 5/622-08 в інтересах держави в особі ДПІ в м. Суми

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.01.2009р. судом було призначено судову економічну експертизу, проведення якої було доручено Сумському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса.

          06.04.10р. до господарського суду Сумської області надійшов висновок комісійної судово – економічної експертизи № 684 від 31.03.10р. відповідно до якого, за результатами проведеного дослідження, в обсязі наданих документів, розрахунок пені за порушення ВАТ «Сумське МНВО ім. М. В. Фрунзе» строків розрахунків по експортним та імпортним операціям за період з 01.01.2008 р. по 31.07.2008 р., результати якого відображені ДПІ в м. Суми у додатках № 4 та № 5 до акту перевірки від 03.09.2008 р. № 7167/220/05747991, на загальну суму 14 690 801,54 грн.: підтверджується документально та обґрунтований законодавчо в сумі 3 970 412,26 грн.; не підтверджується документально та не обґрунтований законодавчо в сумі 10 720 389,28 грн. Крім того, за рахунок невідповідності проведених податкових розрахунків вимогам законодавства, сума пені по контракту №432319/S1 від 17.06.2006 р. (вантажно-митна декларації № 4720 від 27.06.07р.) за результатами дослідження на 0,21 грн. перевищує суму пені за розрахунком ДПІ в м. Суми. Тобто, в обсязі наданих документів, законодавчо та документально обґрунтований розмір пені за порушення ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» строків розрахунків по імпортним та експортними операціям за період з 01.01.2008р по 31.07.2008 р. складає 3 970 412,47 грн.

Позивач подав додаткові письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.

Відповідач подав додаткові матеріали в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в м. Суми була проведена виїзна документальна перевірка ВАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" з питань повернення валютних цінностей із-за меж України по окремим зовнішньоекономічним контрактам за період з 01.01.08р. по 31.07.08р. про результати якої складено акт № 7167/220/05747991 від 03.09.08р. Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст. 1,2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94.

За результатами перевірки прийнято рішення від 15.09.08р. № 0000692201/67875 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 690 801 грн. 54 коп. Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стало те, що по ряду експортних та імпортних контрактів, укладених позивачем з не резидентами України, позивачем порушено вимоги ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме порушено законодавчо встановлений 180-ти денний термін завершення розрахунків в іноземній валюті, в зв’язку з чим таке порушення відповідно до ст. 4 вказаного закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Розрахунок штрафних санкцій наведено відповідачем у додатках № 4 та 5 до акту перевірки № 7167/220/05747991 від 03.09.2008р.(а.с. 26-30, I том). Відповідно до додатку № 4 «Розрахунок пені в сфері ЗЕД по імпортним контрактам ВАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» сума пені по 10 імпортним контрактам склала 9486156,31грн. Відповідно до додатку №5 «Розрахунок пені в сфері ЗЕД по експортним контрактам ВАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» сума пені по 4 експортним контрактам склала 5204645,23 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.01.09р. за клопотанням позивача було призначено судову економічну експертизу для з’ясування арифметичної точності розрахованого відповідачем розміру пені в сумі 14690801,54 грн., на вирішення якої було поставлено наступне питання: "чи відповідає розрахунок пені за порушення ВАТ «Сумське НВО ім.. М.В. Фрунзе» строків розрахунків по експортним та імпортним операціям за період з 01.01.08 р. по 31.07.08 р., здійснений ДПІ в м. Суми відповідно до Додатку № 4 та № 5 до Акту перевірки від 03.09.08 р. № 7167/220/05747991?".

В зв’язку з невідповідністю поставленого питання вимогам Науково – методичних рекомендацій з питань підготовки призначення судових експертиз та експортних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998р., судовими експертами викладено досліджуване питання наступним чином: «Чи підтверджуються документально та обґрунтовані законодавчо розрахунки пені за порушення Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» строків розрахунків по експортним та імпортним операціям за період з 01.01.2008р. по 31.07.2008р., результати яких відображені Державною податковою інспекцією в м. Суми у Додатках №4 та №5 до Акту перевірки від 03.09.2008 року № 7167/220/05747991?».(а.с. 2, IIтом)

Відповідно до наданого до суду висновку судово-економічної експертизи №684 від 31.03.2010р., за результатами проведеного дослідження, в обсязі наданих документів, розрахунок пені за порушення ВАТ «Сумське МНВО ім. М. В. Фрунзе» строків розрахунків по експортним та імпортним операціям за період з 01.01.2008 р. по 31.07.2008 р., результати якого відображені ДПІ в м. Суми у додатках № 4 та № 5 до акту перевірки від 03.09.2008 р. № 7167/220/05747991, на загальну суму 14 690 801,54 грн.: підтверджується документально та обґрунтований законодавчо в сумі 3 970 412,26 грн.; не підтверджується документально та не обґрунтований законодавчо в сумі 10 720 389,28 грн. Крім того, за рахунок невідповідності проведених податкових розрахунків вимогам законодавства, сума пені по контракту №432319/S1 від 17.06.2006 р. (вантажно-митна декларації № 4720 від 27.06.07р.) за результатами дослідження на 0,21 грн. перевищує суму пені за розрахунком ДПІ в м. Суми.

Таким чином, за розрахунками експертизи в обсязі наданих на дослідження документів, законодавчо та документально обґрунтований розмір пені за порушення позивачем строків розрахунків по імпортним та експортним операціям протягом періоду з 01.01.2008р. по 31.07.2008р. складає 3970412,47 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14690801,54 грн. є повністю необґрунтованим та незаконним.

Позивач зазначає, що з підстав нарахування відповідачем пені на підставі правових норм, що припускають неоднозначне тлумачення прав і обов’язків платника податку і контролюючого органу, пеня у розмірі 359496,77 грн. підлягає скасуванню на підставі пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ч. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». З підстав нарахування відповідачем пені на підставі правових норм, що припускають неоднозначне тлумачення прав і обов’язків платника податку і контролюючого органу, а також з підстав пропущення відповідачем передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України 6-місячного терміну застосування адміністративно-господарських санкцій, позивач вважає необґрунтованим нарахування пені у розмірі 741822,78 грн. на підставі пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ч. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та ст. 250 ГК України. З підстав нарахування відповідачем пені з пропущенням 6-місячного терміну застосування адміністративно-господарських санкцій з дня виявлення порушення, а також на підставі правових норм, що припускають неоднозначне тлумачення прав і обов’язків платника податку і контролюючого органу без врахування положень ч. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», та ч. 2 ст. 218 ГК України, позивач вважає необґрунтованим нарахування пені у розмірі 3061256,92 грн. на підставі пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ч. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ч. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ч. 2 ст. 218 та ст. 250 ГК України. З підстав не врахування відповідачем положень статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», та положення ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, позивач вважає необґрунтованим нарахування пені у розмірі 495404,87 грн. З підстав неправомірного застосування відповідачем положення ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та неврахування ним факту повернення позивачу попередньої авансової плати, позивач вважає необґрунтованим нарахування пені у розмірі 9409008,31 грн. З підстав застосування відповідачем штрафних (фінансових санкцій) в порядку, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 238 ГК України, п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», позивач вважає необґрунтованим нарахування пені у розмірі 623811,89 грн. З вказаних підстав позивач вважає оскаржуване рішення незаконним повністю, тобто у розмірі 14690801,54 грн.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог посилається на те, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м. Суми від 15.09.08 р. № 0000692201/67875 є обґрунтованим та повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи сторін, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового скасування оспорюваного рішення виходячи з такого:

Господарський суд вважає, що висновок комісійної судово-економічної експертизи №684 від 31.03.2010р. по даній справі відповідає вимогам ст.ст. 82-83 КАС України і тому повинний бути прийнятий до уваги при вирішенні справи.

Як вбачається з матеріалів справи, по ряду зовнішньоекономічних контрактів відповідачем при винесенні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій неправильно застосовано положення Закону України від 31.05.2007р. «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

          Так, в редакції Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185-94-ВР від 23.09.1994р., що діяла до 01.01.2008 року, тобто до початку перевіряємого періоду, в ст.1 та ст. 2 вказаного закону встановлено 90-денний строк зарахування виручки (відстрочення імпортних поставок, поставок об’єктів лізингу) за експортними (імпортними, лізинговими) операціями резидентів (крім операцій вітчизняних підприємств суднобудівної та фармацевтичної промисловості, а також суб’єктів космічної діяльності).

Законом України від 31.05.2007р. «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 1108 внесено низку змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зокрема щодо строку зарахування виручки в іноземній валюті (відстрочення імпортних поставок), а саме, у частині першій статті 1 цифри і слова «90 календарних днів» замінено цифрами та словами «180 календарних днів»; у частині першій статті 2 цифри і слова «90 календарних днів» замінено цифрами та словами «180 календарних днів». Вказані зміни вступили в силу 01 січня 2008 року.

Однак, Законом № 1108 або іншими нормативно – правовими актами не було передбачено відповідних перехідних положень щодо порядку застосування строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, які почали виконуватися сторонами до 01.01.2008р. і по яких станом на 01.01.2008р. (тобто на перший день перевіряємого відповідачем періоду), розрахунки завершені не були.

Зокрема, до таких зовнішньоекономічних контрактів, які були предметом перевірки відповідача відносяться: контракт № 804\0018621770008 від 08.11.2006р.; контракт № СМ\3\81 від 05.01.2004р.; контракт № 303/ТО-07 від 19.01.2007р.; контракт № 05\05С від 23.12.2005р.; контракт № 4/297 від 11.06.2004р.; контракт № 12006RBJ/4/290 від 15.08.2007р.; контракт № 432319/SI від 17.06.2006р.; контракт №77-252/37500 від 25.12.2003р.

          В зв’язку з відсутністю законодавчо встановленого механізму визначення термінів надходження валютної виручки при експортних операціях та термінів відстрочення поставки продукції (товарів, робіт, послуг) за імпортними операціями в перехідний період для контрактів, за якими розрахунки не були завершені станом на 01 січня 2008 року, Національний банк України у листі від 24.12.2007р. № 28-311/4677-13526 та Державна податкова адміністрація України у листі №23963/7/22-5018 від 23.11.2007р. надали роз’яснення, які були оприлюднені у 2007 році, та відповідно до яких, у разі не завершення розрахунків за експортними (імпортними) операціями резидентів станом на 01.01.2008р., на них поширюються норми Закону №1108, тобто застосовується строк зарахування валютної виручки (відстрочення імпортних поставок) 180 календарних днів. При цьому такий висновок у вказаних роз’ясненнях було зроблено виходячи з принципу зворотності дії закону, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи, який передбачений ст. 58 Конституції України.

          Відповідач в обгрунтування своєї позиції по справі посилається на Лист Державної податкової адміністрації України №362/7/22-5017 від 14.01.2008р., відповідно до якого встановлено, що по операціях, по яких 90-денний термін розрахунків закінчився у 2007 році, продовження термінів не здійснюється.

Відповідач зазначає, що обидва вищезазначених листа ДПА України містять роз’яснення щодо механізму відліку законодавчо встановленого строку розрахунків при проведенні перевірок експортно-імпортних операцій. Однак, в Листі №23963/7/22-5018 від 23.11.2007р. такий механізм не передбачено, а в Листі №362/7/22-5017 від 14.01.2008р. зазначено, що «оскільки 90-денний термін розрахунків припадає на 2008 рік, то відповідно до Закону №1108 він збільшується до 180 днів». Закон №1108 прямо не вказує ані на збільшення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями, ані на їх продовження у зв’язку із початком дії самого Закону №1108, передбачаючи лише зміну цифр та слів у відповідних його нормах.

          Крім того, відповідач посилається на не можливість застосування позивачем роз’яснень НБУ від 24.12.2007р. № 28-311/4677-13526 та ДПА України №23963/7/22-5018 від 23.11.2007р., так як вказані роз’яснення базуються на принципі зворотної дії закону в часі, який передбачений ст. 58 Конституції України. Відповідач зазначає, що вказаний принцип застосовується тільки до людини і громадянина (фізичної особи), що підтверджується рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України.

          Проте, позиція ДПА України, викладена в листі №362/7/22-5017 від 14.01.2008р. (а.с. 152-154, V том), на який посилається відповідач в обґрунтування заперечень на позов, також побудована, в першу чергу, на застосуванні принципу зворотної дії нормативно-правового акта в часі у випадку пом’якшення або скасування ним відповідальності, передбаченого ст. 58 Конституції України.

          З вищенаведеного вбачається, що положення Закону № 1108 в частині визначення граничного строку розрахунків за експортними (імпортними) операціями, які не були завершені станом на 01.01.2008р., припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платника податку та контролюючого органу, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

          Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (Позивача).

Крім того, застосування 180-ти денного терміну зарахування валютної виручки до розрахунків, які не були завершені станом на 01.01.2008р., обґрунтовується також і наступними обставинами.

Згідно з ст. 9, абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р., державні податкові інспекції в містах з районним поділом безпосередньо здійснюють контроль за валютними операціями. Здійснення розрахунків в іноземній валюті між резидентами та нерезидентами в іноземній валюті є валютною операцією в розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до ч. 3 ст. 13 Декрету КМУ державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.           Фінансовий (валютний) контроль, здійснюваний Державною податковою інспекцією в м. Суми є різновидом державного контролю. Правові та організаційні засади, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Частиною 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» також врегульована ситуація конфлікту інтересів, а саме: у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.

          Таким чином, у разі не завершення розрахунків за експортними (імпортними) операціями резидентів станом на 01.01.2008р., на них поширюються норми Закону №1108, та застосовується строк зарахування валютної виручки (відстрочення імпортних поставок) 180 календарних днів.

На підставі викладеного, з урахуванням висновку експерта №684 від 31.03.2010р., оскаржуване рішення відповідача в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків за контрактом №804\0018621770008 від 08.11.2006р. по платіжному дорученню №919 від 07.09.2007р. (пеня в сумі 1 633,47 грн.); контрактом №СМ\3\81 від 05.01.2004р. по п/д №891 від 05.09.2007р. (пеня в сумі 1225,77 грн.); контрактом №303/ТО-07 від 19.01.2007р. по п/д №641 від 05.07.2007р. та п/д №913 від 07.09.2007р. (пеня в сумі 10269,94 грн.); контрактом №05\05С від 23.12.2005р. по п/д №1071 від 01.10.2007р. (пеня в сумі 4022,78 грн.); контрактом № 4/297 від 11.06.2004р. по ВМД № 7106 від 21.09.2007р. (пеня в сумі 132487,86 грн.); контрактом № 12006RBJ/4/290від 15.08.2007р. по ВМД № 7107 від 21.09.2007р., (пеня в сумі 160161,97 грн.); контрактом № 432319/SI від 17.06.2006р. по ВМД № 4973 від 09.07.2007р., по ВМД № 5723 від 02.08.2007р., по ВМД № 5724 від 02.08.2007р., по ВМД № 5725 від 02.08.2007р., по ВМД № 5726 від 02.08.2007р., по ВМД № 6517 від 31.08.2007р., по ВМД № 6518 від 31.08.2007р. та по ВМД № 7276 від 29.09.2007р. (пеня в сумі 49694,98 грн.), всього на загальну суму 359496,77 грн., нарахованої відповідачем на підставі правових норм, що припускають неоднозначне тлумачення прав і обов’язків платника податку і контролюючого органу, підлягає скасуванню на підставі пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі ч. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Як зазначає позивач при нарахуванні пені за порушення строків розрахунків за експортним контрактом №77-252/37500 від 25.12.2003р. в частині суми пені в розмірі 741822,78грн. відповідачем порушено вимоги законодавства щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачені ст. 250 Господарського кодексу України, та неправильно застосовано положення Закону України від 31.05.2007р. «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень, зазначає, що штрафні санкції за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті не є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст. 230,232, 238, 239, 250 Господарського кодексу України, а також, виходячи зі змісту ст. 2 Господарського кодексу України, відповідно до якої Державна податкова інспекція в м. Суми як контролюючий орган не являється учасником відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ГК України, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 ГК України містить перелік адміністративно-господарських санкцій, які можуть застосовуватися до суб'єктів господарювання органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, зокрема такі санкції, як адміністративно-господарський штраф, припинення експортно-імпортних операцій, обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання, тощо.

Даний перелік не є вичерпним, адже крім зазначених у ст. 239 ГК України, ця стаття передбачає можливість застосування до суб’єктів господарювання інших адміністративно-господарських санкцій, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ст. 250 ГК України, адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, пеня за порушення встановлених ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено ст. 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю, в зв’язку з чим такі санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання тільки при умові дотримання строків, передбачених ст. 250 ГК України.

За таких обставин, суд не може погодитися з твердженням відповідача про те, що пеня – це податкове зобов’язання у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. (із змінами і доповненнями), при стягненні якої має застосовуватися 3-річний строк, передбачений пп. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 згаданого закону.

Крім того, аналіз норм ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дає підстави для висновку, що строк давності, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вказаного закону, не може бути застосований при нарахуванні санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки початок його перебігу не пов'язаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання, так як сума пені не є сумою податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.1. розділу 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. №136 днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

Згідно з п. 5.9. розділу 5 Інструкції, банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів.

Відповідно до п. 5.1. розділу 5 Інструкції, банки надсилають усі передбачені цим розділом повідомлення до десятого числа місяця, наступного за звітним, а повідомлення згідно з пунктом 5.7 у визначені ним строки податковим органам за місцем реєстрації резидентів поштою з отриманням поштового підтвердження про їх вручення адресату або кур'єром банку з обов'язковою відміткою податкових органів про отримання.

В матеріалах справи містяться копії листів від уповноважених комерційних банків, які підтверджують повідомлення ними податкових органів про факт виявлення порушення позивачем строків розрахунків за експортними та імпортними операціями протягом перевіряємого періоду. (а.с. 50-72, Iтом)

Датою виявлення податковим органом порушень встановлених ст. ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є дата отримання податковим органом повідомлення уповноваженого банку про факти порушення позивачем строків розрахунків за експортними та імпортними операціями.

Тобто, при нарахуванні пені на загальну суму 741822,78 грн. за контрактом №77-252/37500 від 25.12.2003р.: по ВМД №4100 від 06.06.2007р. (пеня в сумі 37 979,79 грн.), ВМД №4221 від 12.06.2007р. (пеня в сумі 139 385, 75грн.), ВМД №4222 від 12.06.2007р. (пеня в сумі 348 759,11 грн.), ВМД №4428 від 20.06.2007р. (пеня в сумі 215 698,13 грн.) відповідачем пропущено 6-місячний термін застосування адміністративно-господарських санкцій з дня виявлення порушення.

Крім того, станом на 01.01.2008р. за вказаними вище вантажно-митними деклараціями розрахунки завершені не були, а отже, на них поширюються норми Закону №1108, та застосовується строк зарахування валютної виручки (відстрочення імпортних поставок) 180 календарних днів. Аналогічна позиція викладена у висновку експерта №684 від 31.03.2010р. і приймається судом до уваги.

На підставі викладеного, оскаржуване рішення відповідача в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків за контрактом №77-252/37500 від 25.12.2003р. по зазначеним вище вантажно-митним деклараціям на загальну суму 741822,78 грн., нарахованої відповідачем з порушенням вимог ст. 250 ГК України через те, що відповідачем пропущений 6-місячний термін застосування адміністративно-господарських санкцій з дня виявлення порушення, а також на підставі правових норм, що припускають неоднозначне тлумачення прав і обов’язків платника податку і контролюючого органу, є необґрунтованим.

Позивач також зазначає, що при нарахуванні пені за порушення строків розрахунків за експортним контрактом №77-252/37500 від 25.12.2003р. в частині суми пені в розмірі 3061256,92грн. відповідачем порушено вимоги законодавства щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України, неправильно застосовані положення Закону України від 31.05.2007р. «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не враховані положення статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та положення ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Так, частиною 2 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що в разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. Частиною 4 статті 4 цього ж закону передбачено, що у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Відповідач при застосуванні норми ч. 4 ст. 4 Закону, не врахував того, що пеня «не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом», і що ч. 4 ст. 4 Закону звільняє позивача від відповідальності за порушення строків розрахунків (від сплати пені) з дати прийняття позову до розгляду судом в разі задоволення судом його позову до іноземного контрагента. При винесенні оскаржуваного рішення відповідач також не врахував положення ч. 2 ст. 218 ГК України, якою передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідно до умов контракту №77-252/37500 від 25.12.2003р., укладеного між позивачем (продавець за контрактом) та ЗАТ «Атомстройекспорт» (резидент Російської Федерації, покупець за контрактом), продавець зобов’язався виготовити та поставити покупцю насосне обладнання, а також виконати роботи з шефмонтажу та пусконалагоджуванню, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар і роботи в порядку та в строки, передбачені контрактом. В період з 18.11.2005р. по 13.03.2008р. на виконання контракту позивач передав у власність покупця товар на загальну суму 18217936,00 доларів США. В період з 11.03.2004р. по 30.05.2008р. покупець частково виконав свої зобов’язання за контрактом, сплатив позивачу 15356495,60 доларів США. Заборгованість покупця за поставлений товар станом на 13.06.2008р. склала 2861440,40 доларів США. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 13.06.2008р. позивачем подано до господарського суду Сумської області позовну заяву про стягнення основної суми боргу в сумі 2861440,40 дол. США з ЗАТ «Атомстройекспорт» за контрактом №77-252/37500 від 25.12.2003р. Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.06.2008р. позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Рішенням господарського суду Сумської області від 25.09.2008р. позов було задоволено повністю. Таким чином, позивач скористався наданим йому законодавством України правом звернення до суду з метою захисту свого права на отримання належної оплати товару за зовнішньоекономічним контрактом, вжив всіх залежних від нього заходів для стягнення заборгованості з ЗАТ «Атомстройекспорт» в судовому порядку.

При нарахуванні пені за контрактом №77-252/37500 від 25.12.2003р. по ВМД №4871 від 05.07.2007р. (пеня в сумі 439316,72 грн.), ВМД №6009 від 14.08.2007р. (пеня в сумі 821130,00 грн.), ВМД №6571 від 31.08.2007р. (пеня в сумі 900 405, 10грн), ВМД №6574 від 31.08.2007р. (пеня в сумі 900 405,10грн) за експортним контрактом №77-252/37500 від 25.12.2003р. на загальну суму 3061256,92 грн. відповідачем не враховані положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», та положення ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, внаслідок чого оскаржуване рішення в цій часині не може вважатися обґрунтованим.

Крім того, при нарахуванні пені за контрактом №77-252/37500 від 25.12.2003р. по вказаним вантажно-митним деклараціям відповідачем пропущено 6-місячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій з дня виявлення порушення, передбачений ст. 250 ГК України.

Станом на 01.01.2008р. за вказаними вище вантажно-митними деклараціями розрахунки завершені не були, а отже, на них поширюються норми Закону №1108, та застосовується строк зарахування валютної виручки (відстрочення імпортних поставок) 180 календарних днів. Аналогічна позиція викладена у висновку експерта №684 від 31.03.2010р. і приймається судом до уваги.

На підставі викладеного, оскаржуване рішення відповідача № 0000692201/67875 від 15.09.2008р. в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків за контрактом №77-252/37500 від 25.12.2003р. на загальну суму 3061256,92 грн., нараховані з порушенням вимог ст. 250 ГК України через те, що відповідачем пропущений 6-місячний термін застосування адміністративно-господарських санкцій з дня виявлення порушення, а також на підставі правових норм, що припускають неоднозначне тлумачення прав і обов’язків платника податку і контролюючого органу без врахування положень ч. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», та ч. 2 ст. 218 ГК України, не може вважатися обґрунтованим.

При нарахуванні пені за порушення строків розрахунків за експортним контрактом №77-252/37500 від 25.12.2003р. в частині суми пені в розмірі 495404,87 грн. відповідачем також не враховані положення статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та положення ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Сумської області від 25.09.2008р. позовні вимоги позивача до іноземного контрагента ЗАТ «Атомстройекспорт», які випливають із невиконання останнім умов Контракту №77-252/37500 від 25.12.2003р. щодо своєчасної оплати товару, повністю задоволені.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

          Відповідач при застосуванні норми ч. 4 ст. 4 Закону, не врахував того, що пеня «не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом», і що ч. 4 ст. 4 Закону звільняє позивача від відповідальності за порушення строків розрахунків з дати прийняття позову до розгляду судом в разі задоволення судом його позову до іноземного контрагента.

При винесенні оскаржуваного рішення відповідач не врахував і положення ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, якою передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, оскаржуване рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків за контрактом №77-252/37500 від 25.12.2003р. по вантажно-митним деклараціям №7885 від 19.10.2007р. (пеня в сумі 361430,22 грн.) та №8862 від 23.11.2007р. (пеня в сумі 133974,65 грн.) в загальній сумі 495404,87 грн., є необґрунтованим.

По ряду імпортних контрактів при винесенні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем неправомірно застосовано положення ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та не враховано факт повернення позивачу попередньої авансової оплати по контрактам.

          Під час здійснення податкової перевірки та прийняття оскаржуваного рішення відповідачем неправильно застосовано положення ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині нарахування пені за імпортними контрактами №3-ГТД-К від 12.05.2007р., №5-ГТД-Д від 04.06.2007р., №942-О від 30.11.2007р., №507 від 03.12.2007р., укладеними між позивачем та нерезидентами, по яким мало місце повернення нерезидентами авансових платежів позивачу.

Відповідно до ст. 2 Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 (180 після 01.1.2008р.) календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Частиною 1 ст. 4 Закону передбачено відповідальність резидента (при імпортних операціях) виключно за умови порушення строків, передбачених статтею 2 Закону, у вигляді пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті … .Тобто, пеня нараховується виключно за порушення термінів поставки товару, а базою для нарахування вказаної пені є вартість не поставленого товару.

          При цьому, як вбачається з матеріалів справи, за імпортними контрактами №3-ГТД-К від 12.05.2007р., №5-ГТД-Д від 04.06.2007р., №942-О від 30.11.2007р., №507 від 03.12.2007р. під час їх виконання поставка товару не відбувалась, зокрема:

по контракту №3-ГТД-К від 12.05.2007р.

          12.05.2007 року між позивачем (покупець) та компанією «LAMPTON INDUSTRIES LIMITED» (продавець) укладено контракт №3-ГТД-К, відповідно до якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити на умовах 100% передплати газотурбінні двигуни НК-16-18СТД.

          У зв’язку із суттєвою зміною обставин, що зробило неможливим виконання зобов’язань по поставці товару в обумовлений сторонами контракту строк, між позивачем та компанією «LAMPTON INDUSTRIES LIMITED» підписано Додаткову угоду №2 від 26.11.2007р. до контракту №3-ГТД-К від 12.05.2007р., в якій сторони домовились про розірвання вказаного контракту з 26.11.2007 року та припинення з 26.11.2007 року зобов’язань продавця з поставки товару покупцю. Відповідно до Додаткової угоди №2 продавець зобов’язався до 03.12.2007р. повернути на банківський рахунок Покупця суму отриманого від нього авансу в розмірі 5569266,00 доларів США.

          Таким чином, 26.11.2007 року було припинено зобов’язання компанії «LAMPTON INDUSTRIES LIMITED» щодо поставки товару позивачу по контракту №3-ГТД-К від 12.05.2007р. та визначено обов’язок нерезидента повернути позивачу суму отриманого від нього авансу.

          Станом на 01.01.2008 року дебіторська заборгованість за контрактом №3-ГТД-К від 12.05.2007р. склала 3188658,00 доларів США, в тому числі:

-          на суму 1828737,00 доларів США (перерахована позивачем платіжним дорученням № 892 від 05.09.2007р., граничний строк надходження товару за розрахунком відповідача 04.12.2007р.);

-          на суму 1359921,00 доларів США (перерахована позивачем платіжним дорученням № 897 від 10.09.2007р., граничний строк надходження товару за розрахунком відповідача 09.12.2007р.).

Тобто, на момент завершення граничного 90 денного строку надходження товару по вказаному імпортному контракту, зобов’язання нерезидента з поставки товару припинилося підписанням Додаткову угоду №2 від 26.11.2007р.

Відповідно до угоди №3 від 08.02.2008р. (про перевід боргу) до контракту №3-ГТД-К від 12.05.2007р., укладеної між позивачем, компанією «LAMPTON INDUSTRIES LIMITED» та Компанією «GTG LIMITED», борг компанії «LAMPTON INDUSTRIES LIMITED» перед позивачем за контрактом №3-ГТД-К від 12.05.2007р. в сумі 3188658,00 доларів США переведено на нового боржника – Компанію «GTG LIMITED».

Протягом періоду, що перевірявся відповідачем, на розрахунковий рахунок позивача від Компанії «GTG LIMITED» надійшла вся сума боргу компанії «LAMPTON INDUSTRIES LIMITED» з повернення отриманого від позивача авансу, на загальну суму 3188658,00 доларів США.

по контракту №5-ГТД-Д від 04.06.2007р.

04.06.2007 року між позивачем (Покупець) та компанією «LAMPTON INDUSTRIES LIMITED» (продавець) укладено контракт №5-ГТД-Д, відповідно до якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити на умовах 100% передплати газотурбінні двигуни НК-16-18СТД.

          У зв’язку з суттєвою зміною обставин, що також зробило неможливим виконання зобов’язань по поставці товару в обумовлений сторонами контракту строк, між позивачем та компанією «LAMPTON INDUSTRIES LIMITED» підписано Додаткову угоду №2 від 26.11.2007р. до контракту №5-ГТД-Д від 04.06.2007р., в якій сторони домовились про розірвання вказаного контракту з 26.11.2007 року та припинення з 26.11.2007 року зобов’язань продавця з поставки товару покупцю. Відповідно до Додаткової угоди №2 продавець зобов’язався до 03.12.2007р. повернути на банківський рахунок Покупця суму отриманого від нього авансу в розмірі 9788265,00 доларів США.

          Таким чином, 26.11.2007 року було припинено зобов’язання компанії «LAMPTON INDUSTRIES LIMITED» щодо поставки товару по контракту №5-ГТД-Д від 04.06.2007р. та визначено обов’язок компанії «LAMPTON INDUSTRIES LIMITED» повернути суму отриманого від позивача авансу.

          Станом на 01.01.2008 року дебіторська заборгованість за контрактом №5-ГТД-Д від 04.06.2007р. склала 4930513,15 доларів США, в тому числі:

-          на суму 2028575,15 доларів США (перерахована позивачем платіжним дорученням № 50 від 10.09.2007р., граничний строк надходження товару за розрахунком відповідача 09.12.2007р.);

-          на суму 1753 938,00 доларів США (перерахована позивачем платіжним дорученням №896 від 10.09.2007р., граничний строк надходження товару за розрахунком відповідача 09.12.2007р.);

-          на суму 1148 000,00 доларів США (перерахована позивачем платіжним дорученням №912 від 19.09.2007р., граничний строк надходження товару за розрахунком відповідача 18.12.2007р.).

Тобто, на момент завершення граничного 90 денного строку надходження товару по вказаному імпортному контракту, зобов’язання нерезидента з поставки товару припинилося підписанням Додаткової угоди №2 від 26.11.2007р.

Відповідно до угоди №3 від 08.02.2008р. (про перевід боргу) до контракту №5-ГТД-Д від 04.06.2007р., укладеної між позивачем, компанією «LAMPTON INDUSTRIES LIMITED» та Компанією «GTG LIMITED», борг компанії «LAMPTON INDUSTRIES LIMITED» перед позивачем за контрактом №5-ГТД-Д від 04.06.2007р. в сумі 4930513,15 доларів США переведено на нового боржника – Компанію «GTG LIMITED».

Протягом періоду, що перевірявся відповідачем, на розрахунковий рахунок позивача від Компанії «GTG LIMITED» надійшла вся сума боргу компанії «LAMPTON INDUSTRIES LIMITED» з повернення отриманого від позивача авансу, на загальну суму 4930513,15 доларів США.

по контракту №942-О від 30.11.2007р.

30.11.2007 року між позивачем (покупець) та компанією «NASWERT TRADE LIMITED» (продавець) укладено контракт №942-О від 30.11.2007р., відповідно до якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити на умовах 95% передплати газотурбінні двигуни АИ-336-2-8 (далі – Товар).

          У зв’язку із суттєвою зміною обставин, що також зробило неможливим виконання зобов’язань по поставці товару в обумовлений сторонами контракту строк, між позивачем та компанією «NASWERT TRADE LIMITED» підписано Додаткову угоду №1 від 13.05.2008р. до контракту №942-О від 30.11.2007р., в якій сторони домовились про розірвання вказаного контракту з 13.05.2008 року та припинення з 13.05.2008 року зобов’язань продавця з поставки товару покупцю. Відповідно до Додаткової угоди №1 продавець зобов’язався до 30.05.2008р. повернути на банківський рахунок Покупця суму отриманого від нього авансу в розмірі 2000000,00 доларів США.

          Таким чином, 13.05.2008 року сторони припинили зобов’язання компанії «NASWERT TRADE LIMITED» щодо поставки товару по контракту №942-О від 30.11.2007р. та визначили обов’язок компанії «NASWERT TRADE LIMITED» повернути суму отриманого від позивача авансу.

Станом на 01.01.2008р. року дебіторська заборгованість за контрактом №942-О від 30.11.2007р. склала 2000000,00 доларів США (перераховані позивачем платіжним дорученням №96 від 04.12.2007р., граничний строк надходження товару за розрахунком відповідача 01.06.2008р.).

Тобто, на момент завершення граничного 180 денного строку надходження товару по вказаному імпортному контракту, зобов’язання нерезидента з поставки товару припинилося підписанням Додаткової угоди №1 від 13.05.2008р.

Відповідно до угоди про відступлення права вимоги №1 від 15.05.2008р. до контракту №942-О від 30.11.2007р., укладеної між позивачем, компанією «NASWERT TRADE LIMITED» та Компанією «LONDON INVESTMENT LIMITED», обов’язок компанії «NASWERT TRADE LIMITED» повернути позивачу суму отриманого авансу за контрактом №942-О від 30.11.2007р. в розмірі 2000000,00 доларів США переданий новому боржнику – Компанії «LONDON INVESTMENT LIMITED».

Протягом періоду, що перевірявся відповідачем, на розрахунковий рахунок позивача від Компанії «LONDON INVESTMENT LIMITED» надійшла вся сума боргу компанії «NASWERT TRADE LIMITED» з повернення отриманого від позивача авансу, на загальну суму 2000000,00 доларів США.

по контракту контракт №507 від 03.12.2007р.

03.12.2007 року між позивачем (покупець) та компанією «BRISTOLL EXPORT LIMITED» (продавець) укладено контракт №507 від 03.12.2007р., відповідно до якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити на умовах 95% передплати газотурбінні двигуни НК-16-18СТ(Д) (далі – Товар).

          Керуючись абзацом 2 п. 10.1 контракту №507 від 03.12.2007р., позивач та компанія «BRISTOLL EXPORT LIMITED» підписали Додаткову угоду №1 від 30.04.2008р. до контракту №507 від 03.12.2007р., в якій домовились про розірвання вказаного контракту з 30.04.2008 року та припинення з 30.04.2008 року зобов’язань продавця з поставки товару покупцю. Відповідно до Додаткової угоди №1 продавець зобов’язався до 30.05.2008р. повернути на банківський рахунок покупця суму отриманого від нього авансу в розмірі 2000000,00 доларів США.

          Таким чином, 30.04.2008 року сторони припинили зобов’язання компанії «BRISTOLL EXPORT LIMITED» щодо поставки товару по контракту №507 від 03.12.2007р. та визначили обов’язок компанії «BRISTOLL EXPORT LIMITED» повернути суму отриманого від позивача авансу.

Станом на 01.01.2008р. року дебіторська заборгованість за контрактом №507 від 03.12.2007р. склала 2000000,00 доларів США (перераховані Позивачем платіжним дорученням №97 від 04.12.2007р., граничний строк надходження товару за розрахунком Відповідача 01.06.2008р.).

Тобто, на момент завершення граничного 180 денного строку надходження товару по вказаному імпортному контракту, зобов’язання нерезидента з поставки товару припинилося підписанням Додаткової угоди №1 від 30.04.2008р.

Відповідно до угоди про відступлення права вимоги №1 від 12.05.2008р. до контракту №507 від 03.12.2007р., укладеної між позивачем, компанією «BRISTOLL EXPORT LIMITED» та Компанією «LONDON INVESTMENT LIMITED», обов’язок компанії «BRISTOLL EXPORT LIMITED» повернути позивачу суму отриманого авансу за контрактом №507 від 03.12.2007р. в розмірі 2000000,00 доларів США переданий новому боржнику – Компанії «LONDON INVESTMENT LIMITED».

Протягом періоду, що перевірявся відповідачем, на розрахунковий рахунок позивача від Компанії «LONDON INVESTMENT LIMITED» надійшла вся сума боргу компанії «BRISTOLL EXPORT LIMITED» з повернення отриманого від позивача авансу, на загальну суму 2000000,00 доларів США.

          З наведеного вище стану виконання 4-х зовнішньоекономічних імпортних контрактів №3-ГТД-К від 12.05.2007р., №5-ГТД-Д від 04.06.2007р., №942-О від 30.11.2007р., №507 від 03.12.2007р., вбачається, що зобов’язання іноземних контрагентів позивача по поставці товарів припинялися на підставі відповідних угод, укладених до настання граничного строку розрахунків за цими контрактами. Аналогічна позиція викладена у висновку експерта та приймається судом до уваги.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що, з боку позивача не існувало порушення термінів розрахунків, зазначених у ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому він не може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в зв'язку з чим оскаржуване рішення відповідача в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені в сумі 9409008,31 грн., за порушення строків розрахунків за імпортними операціями, є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені обставини, в тому числі те, що оскаржуване рішення винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, належних доказів правомірності винесеного рішення відповідачем не надано, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 15.09.08 р. № 0000692201/67875 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14066 989,65 грн.

В обгрунтування позовних вимог щодо скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 15.09.08 р. № 0000692201/67875 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 623811,89 грн. позивач посилається на те, що оскаржуване рішення в цій частині прийнято з порушенням порядку, передбаченого ч. 2 ст. 238 ГК України, п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства.

Відповідно до п. 11 ст. 11 вказаного Закону в редакції, що існувала на момент здійснення перевірки та винесення оскаржуваного рішення, органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Порядок застосування податковими органами фінансових (штрафних) санкцій, до платників податків передбачений Наказом Державної податкової адміністрації №253 від 21.06.2001р. «Про затвердження «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», який відповідно до п. 1.1. розроблено відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби України надано право застосовувати штрафні (фінансові санкції).

Відповідно до 1.2. Порядку, органи державної податкової служби України направляють платникам податків податкові повідомлення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які направляються відповідно до розділу 7 цього Порядку.

Згідно з п 7.1. Порядку, податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").

З урахуванням вищевикладеного, в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 15.09.08 р. № 0000692201/67875 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 623811,89 грн. в позові відмовляється, враховуючи ту обставину, що в цій частині оскаржуване рішення прийнято відповідачем з дотриманням норм чинного законодавства, пеня нарахована обґрунтовано.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На виконання ухвали суду від 14.01.2009р. позивачем здійснено оплату експертизи на підставі рахунку №35 від 28.01.2009р. на суму 10152,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 5102 від 26.03.2009р. та № 5090 від 29.03.2010р. За результатами проведення експертизи між позивачем та Сумським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса складено та підписано Акт здачі – приймання висновку судового експерта № 684 від 31.03.2010р. на суму 10152,00грн. (а. с. 15-17, VI том)

Враховуючи те, що рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 15.09.08 р. № 0000692201/67875 про застосування штрафних (фінансових) санкцій визнається судом протиправним та скасовується частково, документально підтверджені витрати на проведення судово економічної експертизи по справі № АС 5/622-08 та судовий збір підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача відповідно до задоволених позовних вимог (витрати на оплату судової економічної експертизи в сумі 9720 грн. 92 коп., судовий збір в сумі 3 грн. 26 коп.).

Керуючись ст. ст. 87, 92, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 15.09.08р. № 0000692201/67875 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 14066 989,65 грн.

3.          В іншій частині – в позові відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного Управління Державного казначейства у Сумській області (40030, м. Суми, вул. Воскресенська, 7, банк ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013, код ЄДРПОУ 23636315) на користь відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім.. М.В. Фрунзе» (м. Суми, вул. Горького, 58, Код ЄДРПОУ 05747991, рах. № 26001034313200 в АКІБ „УкрСіббанк”, м. Харків, МФО 351005, код банка 09807750) витрат на оплату судової економічної експертизи в розмірі 9 720 грн. 92 коп., 3 грн. 26 коп. судового збору, видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

           Головуючий суддя В.Д. Гудим

Суддя П.І. Левченко

Суддя С.В. Заєць

Повний текст судового рішення підписано 16.08.10р.

Суддя