Рішення № 10777374, 16.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.08.10 р.                     Справа № 28/104                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Сергєєвій М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний банк „Експрес - Банк” в особі Донецької філії, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький сітчаний завод”, м. Донецьк

про стягнення 362 394, 84грн.

Представники сторін:

Від позивача: Сидорова О.М.

Від відповідача: Горєлова К.В.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Акціонерний банк „Експрес - Банк” в особі Донецької філії, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький сітчаний завод”, м. Донецьк про стягнення 362 394, 84грн., в т.ч. заборгованість за кредитом – 314201,64грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками – 7392,97 грн., пеню за порушення термінів погашення кредиту – 34960,08 грн., пеню за порушення термінів сплати відсотків – 940,15 грн., штраф – 4900,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються зобов’язання за договором про відкриття кредитної лінії №04-01/04-07 від 23.07.2007р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 16.06.2010р. порушив провадження у справі №28/104.

25.06.2010р. до канцелярії господарського суду позивач надав заяву №02-09/49 від 23.06.2010р. про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький сітчаний завод”, м. Донецьк, що містяться на його поточному рахунку в національній валюті №26002000100466.980 у філії „Донецька дирекція ПАТ „Банк Камбіо”, а також на будь-яких інших рахунках; накласти арешт на рухоме майно відповідача, а саме: електрозварник станок по виробництву сітки АНК6Т (інвентарний номер №4), який знаходиться за адресою: вул. Калашникова, 212, м. Горлівка, Донецька область, 84612; автоматичний станок для плетіння металевої шестикутної сітки типа АНL-01 (38мм); автоматичний станок для плетіння металевої шестикутної сітки типа АНL-01 (40мм), які знаходяться за адресою: вул. Поленова, 1А, м. Горлівка, Донецька область, 84613.

08.07.2010р. до канцелярії господарського суду позивач надав заяву №02-09/50 від 07.07.2010р. про зменшення суми позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом – 276627,16грн., пеню за порушення термінів погашення кредиту та сплати відсотків – 35900,23 грн., штраф – 4900,00грн., а всього 317427,39 грн. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає справу по суті.

Суд ухвалою від 29.07.2010р. продовжив строк розгляду справи до 16.09.2010р.

16.08.2010р. позивач до канцелярії господарського суду надав заяву №02-09/65 від 16.08.2010р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом в розмірі 194027,16грн., пеню за порушення терміну сплати кредиту в розмірі 34960,08грн., пеню за порушення терміну сплати відсотків в розмірі 940,15грн., штраф в розмірі 4900,00грн., а всього 234827,39грн. Суд приймає до уваги вищевказану заяву та розглядає зменшені позовні вимоги.

Відповідач в засідання суду 16.08.2010р. (протокол судового засідання від 16.08.2010р.) та відповідно до листа б/н від 16.08.2010р. позовні вимоги визнає в повному обсязі, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 194027,16грн., пеню в розмірі 35900,23грн., штраф в розмірі 4900,00грн.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 23.07.2007 року між Акціонерним банком „Експрес - Банк” в особі Донецької філії (правонаступником якого є позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донецький сітчаний завод” був укладений договір про відкриття кредитної лінії №04-01/04-07 (договір), згідно з яким кредитодавець (позивач) зобов’язується відкрити позичальнику (відповідачу) відновлювальну кредитну лінію в сумі 500000,00 грн. строком на 24 місяці з 23.07.2007р. по 22.07.2009р. зі сплатою 18% річних та надати в її межах кредит позичальнику на поповнення обігових коштів (для купівлі виробничого обладнання (зі всіма супутніми витратами) та для придбання сировини), а позичальник зобов’язується повернути отриманий кредит, сплатити проценти за його користування, сплатити інші платежі за кредитом у встановлених договором розмірах і строки та виконати інші свої зобов’язання, передбачені договором в повному обсязі (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1 додаткової угоди №2 від 10.07.2008р. до договору сторони доповнили п.1.1. договору абзацом в наступній редакції: „З 10 липня 2008р. позичальник сплачує 20% річних за користування кредитними коштами”.

Згідно п. 1 додаткової угоди №3 від 18.12.2008р. до договору сторони доповнили п.1.1. договору абзацом в наступній редакції: „З 18 грудня 2008р. позичальник сплачує 24% річних за користування кредитними коштами”.

Згідно п. 1 додаткової угоди №7 від 22.07.2009р. до договору сторони доповнили п.1.1. договору абзацом в наступній редакції: „З 22 липня 2009р. кредитна лінія позичальника набуває статусу не відновлювальної. Дія кредитної лінії у сумі 410000,00грн. подовжується на 4 місяці по 22.11.2009р. включно. З 22 липня 2009р. позичальник сплачує 26% річних за користування кредитними коштами”.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Пунктом 2.6. договору (в редакції додаткової угоди №7 від 22.07.2009р. до договору) встановлено, що погашення кредиту здійснюється частинами, згідно графіку (додаток №1 до договору), але не пізніше 22.11.2009р.

Пунктом 4.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 18.09.2007р. до договору) встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем щомісячно в останній робочий день, за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день звітного місяця включно, а також по факту повного погашення кредиту, методом факт/факт на фактично отриману позичальником суму кредиту та за фактичне число календарних днів користування кредитом, за ставкою, зазначеною в п.1.1. договору, виходячи з 365/366 календарних днів у році. При цьому, для нарахування процентів за кредитом, день надання кредиту позичальникові та день його повернення кредитодавцеві – вважається одним днем.

Відповідно до п. 4.2. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 18.09.2007р. до договору) нараховані проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно не пізніше ніж 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, шляхом безготівкового перерахування суми нарахованих процентів на рахунок кредитодавця. Проценти за останній період користування кредитом сплачуються кредитодавцю в день остаточного погашення кредиту.

За своєю правовою природою договір №04-01/04-07 від 23.07.2007р. є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 Цивільного кодексу України).

Отже, укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є належними підставами для виникнення у останнього грошових зобов’язань з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним, визначених (зобов’язань) умовами таких договорів.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Надання кредиту банком позичальнику підтверджується матеріалами справи.

Позивач звертався до відповідача з претензією №02-11/01 від 26.11.2009р. про сплату заборгованості в розмірі 348489,23грн., докази направлення даної претензії відповідачу наявні в матеріалах справи.

Позивач доводить, що станом на 16.08.2010р. заборгованість відповідача за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №04-01/04-07 від 23.07.2007р. становить 194027,16грн.– заборгованість по кредиту, що підтверджується матеріалами справи.

Суду наданий акт звірки станом на 01.08.2010р., в якому відповідач погодився, що про наявність заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №04-01/04-07 від 23.07.2007р.

Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором, в результаті чого господарський суд робить висновок, що сплату цієї суми заборгованості не здійснено до теперішнього часу.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький сітчаний завод”, м. Донецьк щодо стягнення простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 194027,16грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.2. договору за прострочення позичальником визначеного договором строку (терміну) сплати процентів за користування кредитом в розмірі, визначеному в п.1.1., договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого не виконанням зобов’язань за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.3. договору за прострочення позичальником визначеного договором строку (терміну) повернення кредиту в розмірі, визначеному в п.1.1., договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого не виконанням зобов’язань за кожний день прострочення.

Банк нарахував пеню по заборгованості по відсоткам в розмірі 940,15грн. за період з 06.11.2009р. по 11.06.2010р. та за кредитом в розмірі 34960,08грн. за період з 25.08.2009р. по 21.05.2010р.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що розрахунок пені здійснений згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені по заборгованості по відсоткам в розмірі 940,15грн. за період з 06.11.2009р. по 11.06.2010р. та за кредитом в розмірі 34960,08грн. за період з 25.08.2009р. по 21.05.2010р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення суму штрафу в розмірі 4900,00грн. (за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р.) за порушення умов п.5.2.11. кредитного договору.

Відповідно до п. 5.2.11. договору позичальник зобов’язується проводити 90% обігу коштів через поточний рахунок, відкритий в АБ „Експрес-банк”, відповідальність позичальника, у разі порушення вимоги даного пункту, встановлюється у вигляді штрафу, що дорівнює 10% від суми кредиту.

За невиконання або неналежне виконання позичальником будь-якої умови договору, зазначеної в п. 5.2.11 договору позичальник сплачує кредитодавцю штраф в розмірі 700,00 грн. за кожен місяць невиконаної наведеної вимоги (п. 6.7. договору в редакції додаткової угоди №7 від 22.07.2009р. до договору).

Суду надані довідки ПАБ Банк Камбіо № 17/04 від 04.03.2010р., № 09/04 від 29.04.2010р., лист відповідача № 04/06 від 04.06.2010р., довідки про рух коштів по поточному рахунку відповідача, із яких вбачається що відповідачем з жовтня 2009р. по квітень 2010р. порушувались умови п. 5.2.11 договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4900,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач в засідання суду 16.08.2010р. (протокол судового засідання від 16.08.2010р.) та відповідно до листа б/н від 16.08.2010р. позовні вимоги визнає в повному обсязі, а саме заборгованість за кредитом в розмірі 194027,16грн., пеню в розмірі 35900,23грн., штраф в розмірі 4900,00грн.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Акціонерний банк „Експрес - Банк” в особі Донецької філії, м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 194027,16грн., пені за кредитом в розмірі 34960,08 грн., пені за відсотками в розмірі 940,15 грн., штрафу в розмірі 4900,00 грн., є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

25.06.2010р. до канцелярії господарського суду позивач надав заяву №02-09/49 від 23.06.2010р. про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький сітчаний завод”, м. Донецьк, що містяться на його поточному рахунку в національній валюті №26002000100466.980 у філії „Донецька дирекція ПАТ „Банк Камбіо”, а також на будь-яких інших рахунках; накласти арешт на рухоме майно відповідача, а саме: електрозварник станок по виробництву сітки АНК6Т (інвентарний номер №4), який знаходиться за адресою: вул. Калашникова, 212, м. Горлівка, Донецька область, 84612; автоматичний станок для плетіння металевої шестикутної сітки типа АНL-01 (38мм); автоматичний станок для плетіння металевої шестикутної сітки типа АНL-01 (40мм), які знаходяться за адресою: вул. Поленова, 1А, м. Горлівка, Донецька область, 84613.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В контексті зазначених роз’яснень суд вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.

Крім того, оскільки позовні вимоги по цій справі пов’язані зі стягненням коштів, відсутній зв’язок між заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Враховуючи, що за висновками суду, з боку відповідача встановлено наявність неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, судові витрати у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 66, 67 69, 77, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства „Акціонерний банк „Експрес - Банк” в особі Донецької філії, м. Донецьк, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький сітчаний завод”, м. Донецьк, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький сітчаний завод” (83015, м.Донецьк, пр. Ватуніна, 33а, ЄДРПОУ 34385014, п/р 26006099306 у Донецькій філії ПАТ „АБ „Експрес-Банк”, МФО 335838) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний банк „Експрес - Банк” (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25, ЄДРПОУ 20053145, відомостей про рахунки не має) в особі Донецької філії (83000, м.Донецьк, бул. Пушкіна, 11, ЄДРПОУ 25918377, п/р 7399020002, у Донецькій філії ПАТ „АБ „Експрес-Банк”, МФО 335838) заборгованості за кредитом в розмірі 194027,16грн., пені за кредитом в розмірі 34960,08 грн., пені за відсотками в розмірі 940,15 грн., штрафу в розмірі 4900,00 грн. та судові витрати по сплаті державного мита в сумі 3623,95грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 16.08.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя