Постанова № 10772202, 12.08.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2010 р. Справа № 37/105-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В.(доповідач), суддя Горбачова Л.П., суддя Пуль О.А.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача –Донця Д.О. (довіреність №33-21/301 від 18.01.2010р.),

відповідача –Родзинського А.А. (довіреність б/н від 14.07.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1947 Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 08.06.10р. по справі № 37/105-10

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", м. Харків,

до Приватного підприємства "Меблевий-Альянс", м. Харків,

про стягнення 3126651,11 Швейцарських франків та 672576,81 грн.,

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2010р. (колегія суддів у складі головуючого судді Доленчука Д.О., суддів Крестьянінова О.О., Погорелової О.В.) в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено. В задоволенні клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі (вх. № 12668 від 07.06.2010 р.) відмовлено. В задоволенні клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі (вх. № 12912 від 08.06.2010 р.) відмовлено. Позов задоволено повністю.

Стягнуто з приватного підприємства “Меблевий Альянс”(61003, Харківська область, м. Харків, Червонозаводський район, майдан Рози Люксембург, буд. 2, код ЄДРПОУ 31926182) на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”(61005, м. Харків, пр-т Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750, рах № 29090000000113, МФО 351005, одержувач АТ “УкрСиббанк”) заборгованість за кредитним договором № 164-мв-ока від 10.11.2004 в сумі 3 126 651 (три мільйони сто двадцять шість тисяч шістсот п'ятдесят один) Швейцарський франк 11 сантимів, що станом на 11.05.2010 за офіційним курсом НБУ становить 22 324 288 (двадцять два мільйони триста двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 93 коп. та 672 576 (шістсот сімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 81 коп. пені.

Стягнуто з приватного підприємства “Меблевий Альянс”(61003, Харківська область, м. Харків, Червонозаводський район, майдан Рози Люксембург, буд. 2, код ЄДРПОУ 31926182) на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”(61005, м. Харків, пр-т Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750, рах № 29090000000113, МФО 351005, одержувач АТ “УкрСиббанк”) 3571,43 Швейцарських франка державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі припинити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаргу обгрунтовує, зокрема, тим, що позивач відповідно до ч.3 ст. 112 Цивільного кодексу України, в разі, якщо він вважає, що його права порушені мав право пред’явити позов виключно до ліквідаційної комісії (ліквідатора) ПП «Меблевий-Альянс»з позовом про визнання його вимог, а не про стягнення грошових коштів. Тому, на думку відповідача, місцевий суд прийняв рішення про захист прав позивача в неустановлений законом спосіб. Відповідно до п.54, 55 постанови №15 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. після публікації оголошення про визнання боржника банкрутом господарський суд на підставі ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупиняє позовне провадження і роз’яснює позивачу зміст та наслідки ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У разі звернення позивача про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство, за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі п.1 ч.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу та просить рішення суду скасувати, провадження у справі припинити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу (вх. №6600 від 06.08.2010р.) посилається, зокрема на те, що підставою для звернення до господарського суду Харківської області з позовною заявою та предметом спору став факт відмови відповідача в задоволенні законних вимог позивача, що підтверджується листом відповідача № 72 від 09.04.2010, за яким відповілач не визнає вимог позивача, викладених в заявах позивача № 30-12/5066 від 23.03.2010. № 30-12/5067 від 23.03.2010. № 30-12/3844 від 16.04.2010. Доводи відповідача про факт визнання вимог позивача листом № 12 від 14.04.2010 року не можуть прийматися до уваги, оскільки дані вимоги не були визнані відповідачем у визначений законом місячний термін. Про сплив місячного терміну для задоволення вимог позивача свідчить наявний в матеріалах справи опис вкладення від 18.05.2010 року про направлення відповідачем цінного листа № 12 від 18.05.2010. Також посилається на те, що цінний лист № 12 від 18.05.2010 року з описом вкладення, який був направлений позивачу 18.05.2010 року, на який посилається апелянт та яким за його інформацією були визнані грошові вимоги позивача, не містить підпису ліквідатора ПП «Меблевий Альянс». Тобто, листи, якими нібито були визнані вимоги АТ «УкрСиббанк», які були направлені позивачу та на які посилається відповідач, були направлені після спливу місячного терміну, що свідчить про той факт, що вимоги позивача не були визнані відповідачем в порядку, що визначений в ліквідаційній процедурі. Так, у відповідності до п. 3. ст. 61 Господарського кодексу України, претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензій які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний сірок після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними. Отже, позивач вважає, що закон визначає обов'язковість звернення до суду з позовною заявою та розгляду справи у позовному провадженні у разі повної або часткової відмови у задоволенні вимог кредитора ліквідаційною комісією боржника.

Також, позивач зазначає, що прийняття рішення власником боржника про припинення боржника шляхом ліквідації не звільняє останнього від виконання взятих на себе зобов'язань та не позбавляє кредиторів боржника права звернення до суду за захистом своїх порушених прав, при цьому закон не обмежує позивача у праві вибору захисту свого порушеного права. Факт наявної заборіованосіі перед позивачем не заперечувався та не спростовувався самим відповідачем. В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що розгляд справи № 37/105-10 підлягав зупиненню, з подальшим припиненням, при цьому, на думку позивача, апелянтом не було враховано той факт, що позовна заява про стягнення з відповідача боргу була заявлена раніше, ніж ухвала про порушення справи про банкрутство підприємства боржника, тобто вже після того, як позовна заява розглядалась в господарському суді, що в свою чергу не відповідає ситуації, викладеній в постанові № 15 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009року., на яку посилається апелянт.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

19.05.2010р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 164-мв-ока від 10.11.2004 в сумі 3126651,11 Швейцарських франка, що станом на 11.05.2010 за офіційним курсом НБУ становить 22324288,93 грн. та 672576,81 грн. пені.

Позов обгрунтовує тим, що 10.11.2004 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", банком, та приватним підприємством «Євро-Альянс», позичальником, укладено кредитний договір №164-мв-ока, згідно з яким банк зобов’язався надати позичальнику кредит в сумі 1 500000,00 доларів США.

Відповідно до додаткової угоди № 16 до кредитного договору №164-мв-ока від 10.11.2004р. (№11143269000) сторони підтверджують наявність заборгованості за кредитом, наданим на підставі договору, станом на 06.03.2009р. в сумі 2996813,19 швейцарських франків.

Відповідно до додаткової угоди № 18 до кредитного договору №164-мв-ока від 10.11.2004р. (№11143269000) за використання кредитних коштів позичальник сплачує банку 7,5% річних за період з 01.11.2009р. по 28.02.2010р., а за користування кредитними коштами починаючи з 01.03.2010р. кредитним договором встановлюється процентна ставка у розмірі 8,99 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 лютого 2010 року в журналі “Бюлетень державної реєстрації ” № 143 (3), що є офіційним спеціалізованим друкованим засобом масової інформації, опубліковано оголошення про ліквідацію приватного підприємства "Євро-Альянс" та відкриття ліквідаційної процедури на підставі рішення засновників від 22.01.2010 та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 29.01.2010 року. Таким чином, фінансовий стан позичальника став таким що погіршився у зв’язку з тим, що 22.01.2010р. розпочато процедуру ліквідації ПП «Євро Альянс».

Відповідно до розділу № 5 кредитного договору № 164-мв-ока від 10.11.2004р. у випадку погіршення фінансового стану позичальника, банк може змінити термін повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку визначеному в розділі 11 цього договору.

Відповідно до кредитного договору № 164-мв-ока від 10.11.2004р. у випадку настання обставин, що передбачені п. п. 2.2., 2.4, 4.5, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.11, 5.12, 5.13, 7.4, 9.2 договору, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п. 1.2.2. договору. При цьому, згідно тексту кредитного договору - термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит –обов’язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути кредит та плату за кредит в повному обсязі. Новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2010р. банком на адресу позичальника, в порядку розділу 11 кредитного договору № 164-мв-ока від 10.11.2004р. було направлено вимогу, яка отримана позичальником 18.03.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи.

Станом на дату розгляду справи позичальником не виконано своїх зобов’язань за укладеним кредитним договором по поверненню коштів позивачу.

10.11.2004р. між АКІБ «УкрСиббанк», кредитором, ПП «Євро-Альянс», позичальником, та ПП «Меблевий Альянс», поручителем, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 164-мв-ока від 10.11.2004 року укладено договір поруки №164/3-мв-пор, згідно з яким поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов’язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору.

Відповідно до п.1.4 договору поруки, відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов’язковими до виконання на 2-й день з моменту невиконання своїх зобов’язань позичальником по кредитному договору.

Також, 10.11.2004 року між АКІБ «УкрСиббанк», заставодержателем, та ПП «Меблевий Альянс», заставодавцем, укладено договір застави № 164-мв-озо/тов, згідно з яким заставодавець заставив на умовах застави товару в обороті, майно, що є власністю заставодавця.

09.02.2010 року в журналі “Бюлетень державної реєстрації” № 143 (3), що є офіційним спеціалізованим друкованим засобом масової інформації, опубліковано оголошення про ліквідацію Приватного підприємства "Меблевий Альянс" та відкриття ліквідаційної процедури на підставі рішення засновників від 22.01.2010р., що зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 29.01.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання вимог ст. ст. 60, 61 Господарського кодексу України, та ст. 111, 112 Цивільного кодексу України 16.03.2010р. на адресу відповідача було направлено заяву про визнання кредитором № 30-12/3844 від 16.03.2010р. та отримана відповідачем 17.03.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням. Отже, станом на 18.03.2010р. термін повернення суми за кредитним договором встановлено таким, що настав достроково.

19.04.2010р. позивачем було отримано лист відповідача №72 від 09.04.2010 р, в якому відповідач повідомляє, що будь-яка заборгованість або інша відповідальність ПП «Меблевий Альянс»перед ПАТ «УкрСиббанк», якщо вона існує є спірною. Не є безспірними також і вимоги позивача: №30-12/5066 від 23.03.2010р., вимога №30-12/5067 від 23.03.2010р., вимога № 30-12/3844 від 16.03.2010р. в порядку розділу 11 кредитного договору №164-мв-ока від 10.11.2004р., тобто відповідач не визнав жодної вимоги позивача.

В матеріалах справи також міститься лист відповідь відповідача №12 від 14.04.2010р. на заяву позивача про визнання кредитором №30-12/3844 від 16.03.2010р , в якому відповідач повідомляє позивача, що вимоги ПАТ «УкрСиббанк»до ПП «Меблевий Альянс»у сумі 2615694,05 грн. внесені до проміжного ліквідаційного балансу ПП «Меблевий Альянс». Однак, докази направлення вказаного листа на адресу позивача в квітні 2010р. в матеріалах справи відсутні. В матеріалах справи міститься копія опису вкладення про відправлення вказаного листа лише 20.05.2010р. (відповідач вказує, що 20.05.2010р. лист №12 було відправлено вдруге).

Відповідно до ч.5 ст. 112 Цивільного кодексу України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Зважаючи на викледене, позивач відповідно до норм чинного законодавства і в межах встановленого законом строку 19.05.2010р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Станом на 11.05.2010р. заборгованість відповідача за кредитним договором по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, комісії та пені, становить 3 126651,11 Швейцарських франків, що станом на 11.05.2010р. за офіційним курсом НБУ становить 22 324288,93 грн. та 672576,81 грн., з яких:

2996 813,19 Швейцарських франка –кредитна заборгованість;

129 837,92 Швейцарських франка –заборгованість зі сплати процентів;

652 458,02 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

20118,79 грн. –пеня за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати процентів за кредитом.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов’язання поручителя по зазначеному кредитному договору, в зв’язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 2996 813,19 Швейцарських франка –кредитна заборгованість та 129 837,92 Швейцарських франка –заборгованість зі сплати процентів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору укладеного між позивачем та позичальником, сторони крім іншого, встановили, що за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,1 процента від суми зазначеної заборгованості, розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов’язань позичальника передбачено умовами укладеного сторонами кредитного договору та узгоджується з приписами чинного законодавства. Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 652 458,02 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 20118,79 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати процентів за кредитом є обгрунтованою.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, не відповідають дійсності доводи відповідача про відсутність порушених прав АТ «УкрСиббанк», оскільки безпосереднє порушення права (інтересу) позивача вбачається з наданих суду документів, що підтверджують факт заборгованості відповідача перед позивачем, а саме: кредитний договір № 164-мв-ока від 10.11.2004 року та договір поруки №164/3-мв-пор від 10.11.2004 року.

Відповідач в апеляційній скарзі не оскаржує рішення суду в частині наявності заборгованості за кредитним договором, однак не погоджується з висновком суду щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Скаргу мотивує тим, що розгляд справи № 37/105-10 підлягав зупиненню, з подальшим припиненням відповідно п.п. 54, 55 постанови № 15 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою, виходячи з наступного.

Пункт 54 постанови № 15 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009року «Про судову практику в справах про банкрутство», на яку посилається апелянт, розглядає випадок, при якому регламентовано порядок прийняття та розгляду позовних заяв до особи, щодо якої порушено провадження у справі про банкрутство та відповідно опубліковане оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. В п. 54 постанови Пленуму Верховного Суду України регламентований порядок, який не міг бути застосований до цієї справи, оскільки в даному випадку мали застосовуватися інші норми права.

Статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено саме оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, з яким зазначене роз'яснення Пленуму Верховного Суду і пов'язує зупинення провадження у справі. Відповідачем же були надані докази публікації оголошення про визнання боржника банкрутом у відповідності до ст.ст. 23 та 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що підстави для зупинення чи припинення провадження у справі взагалі відсутні.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач відповідно до ч.3 ст. 112 Цивільного кодексу України, в разі, якщо він вважає, що його права порушені мав право пред’явити позов виключно до ліквідаційної комісії (ліквідатора) ПП «Меблевий-Альянс»з позовом про визнання його вимог, а не про стягнення грошових коштів також є необгрунтованим, оскільки у відповідності до положень ч. З ст.91 Господарського кодексу України з дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами господарського товариства. Таким чином, факт переходу повноважень по управлінню господарського товариства жодним чином не змінює встановленого законом порядку звернення до суду з позовом до такого господарського товариства, оскільки підприємство є зареєстрованим та не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не можє бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 08.06.10р. по справі № 37/105-10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Меблевий-Альянс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.06.10р. по справі № 37/105-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 11.08.2010р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Горбачова Л.П.

Суддя Пуль О.А.