Постанова № 10772216, 13.08.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«09»серпня 2010 року Справа № 53/325-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача Юрченко В.В. за дов. б/н від 02.03.2009 року,

відповідача Козир Ю.В. за дов. №068-20/4527 від 06.08.2010 року, ОСОБА_3 за дов. №010-01/4900 від 03.07.2009 року,

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1.Приватна фірма «Яна»- Петросян А.Г. за довіреністю б/н від 15.12.2009 року,

2.Фізична особа ОСОБА_5 ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 17.12.2009 року,

3.Фізична особа ОСОБА_6 не зявилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1732Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2009 року по справі №53/325-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімекс», м. Харків,

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1.Приватна фірма «Яна»- Петросян А.Г. за довіреністю б/н від 15.12.2009 року,

2.Фізична особа ОСОБА_5 не зявилась,

3. Фізична особа ОСОБА_6 не зявилась,

до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно імпортний банк України»в особі Харківської філії «Державний експортно імпортний банк України»в м. Харкові,

про розірвання договору, -

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2010р. (колегія суддів у складі головуючого судді Прохорова С.А., суддів Доленчука Д.О., Мамалуй О.О.) прийнято до розгляду уточнення позовних вимог. Відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі від 16.12.2009 року та 24.12.2009 року. Залишено без задоволення усне клопотання представника відповідача щодо залишення без розгляду позовної заяви. Замінено назву відповідача Відкрите акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк України»в особі Харківської філії ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України»на Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»в особі Харківської філії ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України». Позовні вимоги задоволено частково. Розірвано Генеральну угоду № 6807N4 від 27.03.2007 року, Кредитний договір № 6807К17 від 27.03.2007 року, Кредитний договір № 68608К21 від 06.10.2008 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тімекс»(61123, м. Харків, пр-т Тракторобудівників,83 -Г, код 25173776) та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»(м. Київ. вул. Горького,127, код 00032112). Визначено наслідками розірвання договорів виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цих договорів, виплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Тімекс»(61123, м. Харків, пр-т Тракторобудівників,83 -Г, код 25173776) на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»(м. Київ. вул. Горького,127, код 00032112) заборгованості у сумі 1 375 512,79 дол. США за кредитною угодою № 6807К17 від 27.03.2007 року, що складається з кредиту, відсотків, комісії за управління та пені, а також заборгованості у сумі 302 110,23 дол. США за кредитною угодою № 68608К21 від 06.10.2008 року, що складається з кредиту, простроченого боргу по кредиту, відсотків, комісії за управління та пені. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімекс»до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові позивачу відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається, зокрема на те, що рішення суду винесено з наявною невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду з письмовими поясненнями, доказами сторін, обставинам справи та неправильним застосуванням матеріального та процесуального права, і тому підлягає скасуванню. Крім того, відповідач звертає увагу, що відповідно до п. 3.7.5. кредитних договорів, п.6.4.7. Генеральної угоди сторонами передбачено, що конвертація платежів у валюті буде здійснюватися за курсом, встановленим банком, відповідно до умов міжнародного грошового ринку. Відповідач вважає, що позивач погодився з можливими ризиками зміни курсу іноземних валют та з необхідністю здійснення погашення відповідно до даного курсу. Таким чином, укладаючи кредитний договір в доларах США, зацікавлена сторона субєкт господарювання ТОВ «Тімекс»прийняв на себе ризик зміни курсу національної валюти України гривні до долара США, отже із суті кредитного договору, укладеного в доларах США, також випливає, що ризик зміни обставин (зміни курсу валют) несе ТОВ «Тімекс». У звязку з тим, що всі складнощі, які виникли у позивача із виконанням кредитних договорів (у тому числі, валютні ризики) охоплюються його підприємницьким ризиком, відповідно до чинного законодавства, відсутні правові підстави для перекладання комерційних ризиків позивача на державний банк шляхом звільнення позивача від належного виконання прийнятих на себе обовязків за договорами.

09 серпня 2010 року через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яку він вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Просить рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2010 року залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень, позивач вказує, зокрема на те, що відповідач не зазначав, та не спростовував докази, на які посилався суд першої інстанції при винесенні рішення, а саме: в порядку статті 188 Господарського процесуального кодексу України позивач неодноразово звертався до банку із пропозиціями врегулювати спірне питання про зменшення навантаження на підприємство та реструктуризацію боргу за кредитними договорами в умовах настання фінансової та економічної кризи (лист від 04.12.2008 року. 30.12.2008 року, 26.01.2009 року, 02.03.2009 року), на вказані листи банк відповіді не надав. Вказані дії позивача свідчать про дотримання діючого законодавства України щодо порядку розірвання договорів.

09 серпня 2010 року в судовому засіданні представник першої третьої особи та другої третьої особи відзиви на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні зазначив, що апеляційну скаргу вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню та просив рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2009 року залишити без змін.

Представник фізичної особи ОСОБА_6 09 серпня 2010 року в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27 березня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тімекс»та Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк»було укладено Генеральну угоду № 6807N4, відповідно до умов якої відповідач зобовязався проводити кредитні операції (надання кредитів, банківських гарантій, врахування, авалювання векселів та інше). В рамках Генеральної угоди 27 березня 2007 року було укладено Кредитний договір № 6807К17, відповідно до умов якого позивачу було відкрито мультивалютну кредитну лінію з встановленим лімітом 1500000 (один мільйон пятсот тисяч) дол. США. Додатковою угодою №6807К17-1 від 04.07.2007 р. до Кредитного договору № 6807К17 від 27 березня 2007 р. було збільшено суму кредитних коштів, наданих банком позивачу до 2100000,00 (два мільйони сто тисяч) дол. США. Також, 06 жовтня 2009 року в рамках Генеральної у годи було укладено Кредитний договір № 68608К21, відповідно до умов якого позивачу було надано відповідачем грошові кошти у загальному розмірі 300000 (триста тисяч) дол. США.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що протягом 2007-2008 років позивачем належним чином здійснювалось погашення заборгованості за кредитними договорами. Протягом дії кредитного договору № 6807К17 від 27.03.2007 року позивачем було сплачено відповідачу тіло кредиту у загальному розмірі 501087,46 доларів США, станом на 23.12.2009 року розмір заборгованості по тілу кредиту складає 1598912, 54 доларів США, що станом на 23.12.2009 року за офіційним курсом НБУ складає 12727343,82 гривні. Протягом дії кредитного договору № 68608К21 від 06.10.2008 року було сплачено тіло кредиту у загальному розміру 11400,00 доларів США, станом на 23.12.2009 року розмір заборгованості по тілу кредиту складає 288600,00 доларів США, що станом на 23.12.2009 року за офіційним курсом НБУ складає 2297256,00 гривні.

Однак, внаслідок виникнення економічної кризи позивач з грудня 2008 року не може належним чином виконувати обов'язки стосовно своєчасного та повного повернення сум заборгованості за кредитними договорами. Позивач неодноразово звертався до відповідача із пропозиціями стосовно зміни умов кредитних договорів у відповідності до істотно змінених обставин, але відповідач не надав відповіді на вказані пропозиції, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду із позовом про розірвання Генеральної угоди та кредитних договорів на підставі статті 652 Цивільного кодексу України.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання Генеральної угоди № 6807N4 від 27.03.2007 року, Кредитного договору № 6807К17 від 27.03.2007 року, Кредитного договору № 68608К21 від 06.10.2008 року, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тімекс»та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та щодо визначення судом наслідків розірвання договорів, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З рішення суду першої інстанції вбачається, що підставою для розірвання кредитних договорів відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України стала фінансова економічна криза, яка на думку суду першої інстанції, є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитних договорів і тому є підставою для їх розірвання в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до положень ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, для розірвання договору в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України обов'язковим чинником, який надає право суду розірвати договір на вимогу зацікавленої сторони, повинна бути одночасна наявність перелічених умов.

Якщо хоча б одна з перелічених умов відсутня, застосування статті 652 Цивільного кодексу України, як підстави для розірвання договору є помилковим.

За змістом ч. 2 ст.652 Цивільного кодексу України договір може бути розірваний лише на підставі змін обставин, які мають конкретне субєктивне відношення до сторін спірного договору і умов його виконання. Такими обставинами може бути зміна собівартості продукції, ціна її реалізації, введення квотування, ліцензування чи інших обмежень певного виду господарської діяльності, що проводиться стороною договору тощо.

Судова колегія вважає, що позивачем не надано суду доказів в обґрунтування наявності зміни обставин, які б звільняли його від виконання договору. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємство це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 Господарського кодексу України). Отже складнощі, які виникли у позивача і з виконанням спірного кредитного договору охоплюється його підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик позивача на відповідача шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обовязків за договором.

Порушення співвідношення майнових інтересів (економічної рівноваги) є також необхідною умовою для розірвання договору в судовому порядку. Це порушення може відбуватися у вигляді значного зменшення вартості отриманого за договором або значного зростання вартості відшкодування, що призводить до порушення еквівалентності обміну. При цьому зменшення цінності виконання повинно мати обєктивні ознаки його виміру. У протилежному випадку має місце не обєктивний факт порушення співвідношення (еквівалентності) обміну, а проста зміна ставлення чи думки сторони щодо доцільності (бажаності чи небажаності) виконання відповідного договору. В даному разі доказів порушення співвідношення (еквівалентності) інтересів сторін спірного договору позивачем не надано.

Стосовно цієї умови п. 3 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України судова колегія зауважує, що ті загальні обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, в рівній мірі стосуються як позивача, так і відповідача.

Також суд першої інстанції брав до уваги висновок експерта «Торгово-промислової Палати»станом на 24 грудня 2008 року за вих.№702/1/6313-3 про істотну зміну обставин, оскільки відповідно до п.5 ч.2 ст.3 Закону України «Про торгово-промислові палати України»завданням торгово-промислової палати є надання довідково-інформаційних послуг.

Однак, судова колегія вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано вважав вказаний висновок, як доказ істотної зміни обставин, оскільки підстав для висновку, що змінилось лише становище позивача і залишилось незмінним становище відповідача (і тим самим порушилось співвідношення інтересів сторін) не вбачається.

Пункт 4 ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України визначає однією з необхідних умов, за наявності якої можливе розірвання договору за рішенням суду - те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Доводи позивача про те, що він при всій турботливості та обачності не міг запобігти настанню економічної кризи в державі, та різкому зростанню курсу іноземної валюти, а також про те, що зростанням курсу іноземної валюти порушено його майнові інтереси є необґрунтованими, крім того, з кредитних договорів не випливає, що ризик зміни обставин, а саме: різке зростання курсу іноземної валюти внаслідок економічної кризи, несе відповідач (кредитодавець).

Судова колегія вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було досліджено та підтверджено наявність усіх вимог, які відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, позивач мав обґрунтувати в позовній заяві і довести належними доказами існування фактів, які він вважає умовами розірвання договору в порядку ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено всій сукупності обставин, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, тому висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неповному зясуванні обставин, що мати значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення, що є підставою для скасування рішення в частині щодо задоволення позовних вимог про розірвання Генеральної угоди № 6807N4 від 27.03.2007 року, Кредитного договору № 6807К17 від 27.03.2007 року, Кредитного договору № 68608К21 від 06.10.2008 року, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тімекс»та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»та щодо визначення судом наслідків розірвання договорів.

Судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог стосовно необхідності визнати наслідком розірвання Генеральної угоди та кредитних договорів виплату залишків заборгованості за кредитними договорами за курсом 5,05 грн. та 4,86 грн. за 1 долар США (офіційний курс НБУ на момент укладання кредитних договорів), щомісячними рівними частинами, протягом десяти років, з відстрочкою першого платежу до березня 2010 року. Тому рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2009 року в цій частині слід залишити без змін.

Враховуючи, що заявник апеляційної скарни просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2009 року по справі №53/325-09 повністю, тому з врахуванням викладеного, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2009 року по справі №53/325-09 прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та при неправильному застосуванні матеріального права, тому рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Державний експортно імпортний банк України»в особі Харківської філії «Державний експортно імпортний банк України»підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п.2 ст. 103, п.п. 1, 2, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно імпортний банк України»в особі Харківської філії «Державний експортно імпортний банк України»задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2009 року по справі №53/325-09 скасувати частково, а саме: в частині задоволення позовних вимог щодо розірвання Генеральної угоди № 6807N4 від 27.03.2007 року, Кредитного договору № 6807К17 від 27.03.2007 року, Кредитного договору № 68608К21 від 06.10.2008 року, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тімекс»та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»та щодо визначення судом наслідками розірвання договорів виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цих договорів, виплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімекс" (61123, м. Харків, пр-т Тракторобудівників,83 -Г, код 25173776) на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (м. Київ. вул. Горького,127, код 00032112) заборгованості у сумі 1 375 512,79 дол. США за кредитною угодою № 6807К17 від 27.03.2007 р., що складається з кредиту, відсотків, комісії за управління та пені, а також заборгованості у сумі 302 110,23 дол. США за кредитною угодою № 68608К21 від 06.10.2008 р., що складається з кредиту, простроченого боргу по кредиту, відсотків, комісії за управління та пені.

В задоволенні позовних вимог в цих частинах відмовити.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2009 року по справі №53/325-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Горбачова Л.П.

Суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови складено 13.08.2010 року.