Постанова № 10772191, 11.08.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2010 р. Справа № 05/90-08

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача – Куманецького О.М. –дов.

1-го відповідача - Коваленко Ю.М. –дов.

2-го відповідача –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го відповідача (вх. № 2023Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 16 червня 2010 р. у справі № 05/90-08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод», с. Городок Рівненського району Рівненської області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Форвард», м. Харків

2. Закритого акціонерного товариства «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест», м. Харків

про визнання недійсним договору

встановила:

Позивач, ЗАТ «Рівненський ливарний завод», у березні 2008 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.04.2005 р. № Е0903/Т15, укладений між покупцем - Закритим акціонерним товариством «Рівненський ливарний завод», емітентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Форвард»та андерайтером - Закритим акціонерним товариством «Інвестиційна компанія «Восток–Інвест»(т. 1 а.с. 2-6).

У липні 2009 р. позивачем подано заяву про уточнення (доповнення) заявленого позову (т. 4 а.с. 1-8), відповідно до якої позивач просив застосувати до ТОВ «КУА «Форвард»правові наслідки недійсності правочину (договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.04.2005 року № Е 0903/Т15).

Повернути сторони у первісний стан до моменту укладення спірного правочину (договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.04.2005 року № Е 0903/Т15).

Зобов'язати покупця - Закрите акціонерне товариство «Рівненський ливарний завод»передати емітенту - Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Форвард», як управляючого активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Лідер»пакет документів для перереєстрації права власності на іменні інвестиційні сертифікати в кількості 4364 шт. на загальну вартість - 7 550 854,64 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Форвард», як управляючого активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Лідер»на користь Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод»7 550 854,64 грн., державне мито в сумі - 85,00 грн. та 25500,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі - 118,00 грн.

Під час провадження у справі в суді першої інстанції її розгляд неодноразово зупинявся у зв’язку з оскарженням відповідачами цілої низки процесуальних документів (в тому числі і тих, що не підлягають оскарженню), справа неодноразово направлялася до Харківського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду України та Верховного суду України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 червня 2010 року у справі № 05/90-08 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволені.

Визнано договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.04.2005 р. № Е0903/Т15, укладений між покупцем - Закритим акціонерним товариством «Рівненський ливарний завод»(35331 Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Привокзальна, 2, код 30606056), емітентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Форвард»(61003 м. Харків, пров. Університетський, 1, код 32439633) та андерайтером - Закритим акціонерним товариством «Інвестиційна компанія «Восток –Інвест»(61003 м. Харків, м-н. Конституції, 1, Палац Праці, 7 під., 2 пов., код 23467096) недійсним.

Повернуто сторони у первісний стан до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.04.2005 року № Е 0903/Т15.

Зобов'язано покупця - Закрите акціонерне товариство «Рівненський ливарний завод»(35331 Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Привокзальна, 2, код 30606056) передати емітенту - Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Форвард»(61003 м. Харків, пров. Університетський, 1, код 32439633), як управляючого активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Лідер»пакет документів для перереєстрації права власності на іменні інвестиційні сертифікати (код ЕГРИСИ -233019) в кількості 4364 шт. на загальну вартість - 7 550 854,64 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Форвард»(61003 м. Харків, пров. Університетський, 1, код 32439633), як управляючого активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Лідер»на користь Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод»(35331 Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Привокзальна, 2, код 30606056) кошти перераховані за договором купівлі-продажу цінних паперів від 01.04.2005 р. № Е0903/Т15 у сумі 7550 854,64 грн., державне мито в сумі 25 585,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

1-й відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 14 червня2010 року у справі № 05/90-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовані усі фактичні обставини справи, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи.

На думку відповідача, спірний договір взагалі не змінював умови, визначені ч. 3 ст. 44 Закону України «Про інститути спільного інвестування», про що помилково зазначає суд першої інстанції. На думку скаржника, фактично договір встановив лише термін сплати грошей та взагалі не встановлював термін реєстрації нового власника, а тому такий термін обліковується відповідно до Закону. Невиконання ж позивачем передбаченого Законом терміну, на думку відповідача, є лише доказом невиконання ним вимог Закону, а не підставою для визнання недійсним спірного договору.

Що ж стосується другого висновку суду першої інстанції, на думку скаржника, такий висновок взагалі не ґрунтується на обставинах справи та нормах права.

Апелянт також посилається на неналежне з’ясування судом першої інстанції повноважень представників позивача, що призвело до того, що від імені позивача в судовому процесі виступали неповноважні особи.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, присутній у судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Представник позивача вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

2-й відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, повноважного представника до суду апеляційної інстанції не направив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином, про що свідчить додане до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження –т. 6 а.с. 133).

Враховуючи належне повідомлення 2-го відповідача про час та місце засідання суду, відсутність з його боку будь-яких клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи), а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу 1-го відповідача за відсутності представника 2-го відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи 1-го відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга 1-го відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом оскарження по даній справі є недійсність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.04.2005 р. № Е0903/Т15 та застосування наслідків недійсності правочину: повернення сторін у первісний стан до моменту укладення спірного правочину.

Підставою недійсності спірного договору позивачем зазначено невідповідність оскаржуваного договору нормам чинного законодавства (зокрема, ч. З ст. 44 Закону України «Про інститути спільного інвестування», в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин), відсутність волевиявлення позивача при укладанні спірного договору та його невідповідність внутрішній волі позивача, укладення спірного правочину під впливом помилки та обману.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що дана справа розглядалась судами неодноразово, предметом розгляду та винесення попередніх судових рішень фактично було з'ясування повноважень директорів підприємства позивача В.К.Канського та В.П. Марчука.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.04.2010 р., керівником підприємства позивача є Канський В.К. Відповідне підтверджено також витягом станом на 26.05.2010 р. (т. 6 а.с. 56) та станом на 19.07.2010 р. (надано в апеляційній інстанції), а відтак, з урахуванням приписів ст. 8, абз.10 ч.2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»та враховуючи, що предметом даного спору не є спір щодо повноважного директора підприємства позивача, судом першої інстанції цілком обґрунтовано визнано за такого Канського В.К. у відповідності до витягу з ЄДРПОУ, а представника Куценко О.В., який діяв за довіреністю, підписаною від імені Марчука В.П., визнано неповноважним.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, ЗАТ «Рівненський ливарний завод»- покупець, в особі генерального директора Канського В.К., на виконання рішення Наглядової ради відповідно до протоколу засідання № 2/95 від 19.03.2005 р., уклав договір купівлі-продажу цінних паперів № Е 0903/Т15 від 01.04.2005 р. з емітентом - ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард», як керуючого активами ЗНВПІФ «Лідер»та андерайтером ЗАТ «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест»на придбання іменних інвестиційних сертифікатів «КУА «Форвард»Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Лідер»в кількості 4364 шт. на загальну суму 7550 854,64 грн.

Відповідно до п.п.2.1 договору, Емітент передає Покупцю пакет документів для перереєстрації прав власності на цінні папери протягом семи календарних днів з дати підписання договору, а відповідно до п.п.2.2 п.2 договору, покупець перераховує на рахунок емітента відповідну вартість покупки цінних паперів протягом 60 календарних днів з дати підписання договору.

Позивач вважає, що спірний пункт договору суперечить ч. З ст. 44 Закону України «Про інститути спільного інвестування»(в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин), якою передбачено, що строк між сплатою інвестором (позивачем) грошових коштів відповідно до заявки на придбання цінних паперів ІСІ та датою його реєстрації у реєстрі власників іменних цінних паперів ІСІ, а також між подачею інвестором заявки на викуп інвестиційних сертифікатів та здійсненням грошових розрахунків з ним не повинен перевищувати семи календарних днів.

Ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину зазначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, за змістом названої статті, для визнання правочину недійсним достатньо встановлення факту недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених будь-якої (однієї з них) з вищевказаних частин ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Дослідженням умов п. 2.2 спірного договору, ч. З ст. 44 Закону України «Про інститути спільного інвестування»(в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин), а також ст. 30 названого Закону, якою передбачено, що компанія з управління активами під час провадження нею діяльності з управління активами ІСІ не має права, зокрема, укладати договори, що порушують або наслідком яких є порушення норм законодавства та вимог нормативно-правових актів Комісії, колегія суддів, як і суд першої інстанції дійшла висновку, що спірний пункт договору суперечить положенням чинного законодавства.

Згідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Проте, як вірно зазначає суд першої інстанції, у випадку визнання недійсним лише п. 2.2. спірної угоди, із спірного договору фактично буде виключено умову про порядок розрахунків, а умови про порядок проведення розрахунків та передачу цінних паперів є істотними умовами договору купівлі-продажу цінних паперів та такий договір повинен відповідати вимогам чинного законодавства, зокрема, ч. З ст. 44 Закону України «Про інститути спільного інвестування», п. 5.7 розділу 5 Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування, затвердженого Рішенням ДКЦПФР від 09.01.2003 р. № 3, абз. З п. 3.3 розділу З Положення про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового (венчурного, недиверсифікованого) інвестиційного фонду при їх приватному розміщенні, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 08.01.2002 р. № 9.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вимог спірного договору позивач отримав від 1-го відповідача (ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард») пакет документів для перереєстрації права власності на іменні інвестиційні сертифікати в кількості 4364 шт. на загальну вартість - 7 550 854,64 грн. та за отримані сертифікати сплатив останньому 7550 854,64 грн., тобто, умови договору між сторонами виконані.

У урахуванням вищенаведеного та зважаючи на недійсність укладеного між сторонами договору, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача щодо повернення сторін у первісний стан до моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.04.2005 року № Е 0903/Т15, ґрунтуються на законі, доведені належними доказами, а тому є такими, що обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Як вже зазначено вище, за змістом ст. 215 ЦК України, для визнання правочину недійсним достатньо встановлення факту недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених будь-якої (однієї з них) із частини (першої - третьої, п'ятої та шостої) ст. 203 ЦК України.

Дослідженням матеріалів справи встановлено факт невідповідності спірного договору положенням цивільного законодавства (Закону України «Про інститути спільного інвестування»), що є підставою для визнання такого договору недійсним, а відтак, посилання позивача на відсутність волевиявлення позивача при укладанні спірного договору та його невідповідність внутрішній волі позивача, укладення спірного правочину під впливом помилки та обману, на думку колегії суддів, у будь-якому разі не впливає на суть прийнятого рішення, оскільки такий спірний договір вже є недійсним через невідповідність його положенням чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 33, 36, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 14 червня 2010 р. у справі № 05/90-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу 1-го відповідача залишити без задоволення.

Головуючий суддя Шевель О.В.

суддя Афанасьєв В.В.

суддя Істоміна О.А.

повний текс постанови підписано 05 серпня 2010 р.