Рішення № 10760987, 05.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/8305.07.10 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом відкритого акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення «Київська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк

до товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Індустріальна Група»

про стягнення 1491 399,24 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Олійник В.В. –представник за довіреністю № 12/11.5.2. від 13.01.2010 року;

від відповідача: Сладка М.Г. –представник за довіреністю № 09/04-1 від 09.04.2010 року;

встановив:

Відкрите акціонерне товариство „ВТБ Банк” в особі відділення «Київська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Індустріальна Група»про стягнення 1491 399,24 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.05.2008 року між відкритим акціонерним товариством „ВТБ Банк” в особі відділення «Київська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Індустріальна Група» (відповідачем) був укладений кредитний договір № 101.5.29/08-СК.

Згідно п. 1.1. договору, що був змінений додатковою угодою № 1 від 13.10.2008 року до кредитного договору № 101.5.29/08-СК від 16.05.2008 року, предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах:

- сума кредиту 1250000 (один мільйон двісті п’ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

- строк користування по 16 травня 2011 року.

- плата за користування 22 (двадцять два) процента річних.

          Відповідно до п. 3.3. договору погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється шляхом перерахування позичальником у день настання виконання зобов’язань за кредитним договором суми заборгованості на поточний рахунок позичальника № 26007013000679 в Центральному відділені філії «Київська регіональна дирекція» ВАТ ВТБ Банк, МФО 380195, та списанням банком сум заборгованості з цього рахунку на виконання зобов’язань позичальника. Якщо грошові кошти надійшли на рахунок після 16-ої години списання коштів в рахунок виконання зобов’язань позичальника здійснюється банком на наступний банківський день.

          У забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором між сторонами було укладено іпотечний договір № 101.5.29/08-ДІ1, посвідчений 16.05.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., зареєстрований в реєстрі за № 4072.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредит в повному обсязі.

Станом на 22.12.2009 року прострочена заборгованість відповідача за кредитом становить 429990,91 грн., поточна заборгованість за кредитом становить 692590,55 грн., прострочена заборгованість за процентами за період з 26.10.2008 року по 22.12.2009 року становить 238871,04 грн., поточна заборгованість за процентами за період з 26.11.2008 року по 22.12.2009 року становить 4153,40 грн.

10.11.2008 року позивач направив відповідачеві вимогу про усунення порушень за вих. № 329/101-8-2. Дана вимога була отримана відповідачем 10.11.2008 року, що підтверджується відміткою про отримання засвідченою печаткою ТОВ «Київська Індустріальна Група». Проте вимога була залишена без відповіді та задоволення.

27.11.2008 року позивач повторно направив відповідачеві вимогу про усунення порушень за вих. № 06/101-8-2. Дана вимога була отримана представником відповідача того ж дня, що підтверджується відміткою про отримання, проте вимога була залишена без відповіді та задоволення.

Керуючись п. 8.1. договору позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 75817,37 грн.

Також, керуючись статтею 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачеві індекс інфляції за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 22966,01 грн., індекс інфляції за несвоєчасну сплату процентів у сумі 14770,71 грн., три відсотки річних за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 7628,15 грн., три відсотки річних за несвоєчасну сплату процентів у сумі 4721,05 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.01.2010 року порушено провадження у справі № 33/83 і призначено до розгляду на 01.03.2010 року.

У судове засідання 01.03.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/83 від 21.01.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судове засідання з’явився, частково подав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/83 від 21.01.2010 року, а також заяву про продовження строку розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 19.04.2010 року.

У судове засідання 19.04.2010 року представники сторін з’явились, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 21.01.2010 року не виконали.

Представник відповідача заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 25.05.2010 року у зв’язку із клопотанням представника відповідача.

У судове засідання 25.05.2010 року представник позивача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/83 від 21.01.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнав заборгованість частково та просив застосувати позовну давність до частини пені, та документи на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2010 року.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку у судове засідання представника позивача, суд відклав розгляд справи на 05.07.2010 року.

Представник позивача в судове засідання 05.07.2010 року з’явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача станом на 13.04.2010 року прострочену заборгованість за кредитом у сумі 574288,48 грн., поточну заборгованість за кредитом у сумі 548183,03 грн., прострочену заборгованість за процентами за період з 26.10.2008 року по 13.04.2010 року у сумі 285535,52 грн., поточну заборгованість за процентами за період з 26.03.2010 року по 13.04.2010 року у сумі 4827,70 грн., пеню у сумі 116635,13 грн., індекс інфляції за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 48684,08 грн., індекс інфляції за несвоєчасну сплату процентів у сумі 28942,55 грн., три проценти річних за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 12313,52 грн., три проценти річних за несвоєчасну сплату процентів у сумі 7165,65 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 14914,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник відповідача надав пояснення по справі, позов визнав частково.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

16.05.2008 року між відкритим акціонерним товариством „ВТБ Банк” в особі відділення «Київська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Індустріальна Група» (відповідачем) був укладений кредитний договір № 101.5.29/08-СК.

Згідно п. 1.1. договору, що був змінений додатковою угодою № 1 від 13.10.2008 року до кредитного договору № 101.5.29/08-СК від 16.05.2008 року, предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах:

- сума кредиту 1250000 (один мільйон двісті п’ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

- строк користування по 16 травня 2011 року.

- плата за користування 22 (двадцять два) процента річних.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно до абз. 1 п. 3.2. договору при розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у році.

Відповідно до п. 3.3. договору погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється шляхом перерахування позичальником у день настання виконання зобов’язань за кредитним договором суми заборгованості на поточний рахунок позичальника № 26007013000679 в Центральному відділені філії «Київська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк, МФО 380195, та списанням банком сум заборгованості з цього рахунку на виконання зобов’язань позичальника. Якщо грошові кошти надійшли на рахунок після 16-ої години списання коштів в рахунок виконання зобов’язань позичальника здійснюється банком на наступний банківський день.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Відповідно до п. 5.1. договору позичальник зобов’язаний повернути банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та у порядку, встановлених кредитним договором.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредит в сумі 1250000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 229 від 19.05.2008 року.

Згідно п.п.1,2 п. 5.6. договору позичальник зобов’язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов’язання у випадках невиконання позичальником зобов’язань за цим кредитним договором чи за будь-яким іншим договором, укладеним з банком та у випадку несплати процентів за користування кредитом та кредиту згідно графіку, якщо прострочення зобов’язання більше 3 (трьох) банківських днів.

10.11.2008 року позивач направив відповідачеві вимогу про усунення порушень за вих. № 329/101-8-2. Дана вимога була отримана відповідачем 10.11.2008 року, що підтверджується відміткою про отримання засвідченою печаткою ТОВ «Київська Індустріальна Група». Проте вимога була залишена без відповіді та задоволення.

27.11.2008 року позивач повторно направив відповідачеві вимогу про усунення порушень за вих. № 06/101-8-2. Дана вимога була отримана представником відповідача того ж дня, що підтверджується відміткою про отримання, проте вимога була залишена без відповіді та задоволення.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, у забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором між сторонами було укладено іпотечний договір № 101.5.29/08-ДІ1, посвідчений 16.05.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., зареєстрований в реєстрі за № 4072.

Відповідач частково порушив свої зобов’язання по договору, станом на 13.04.2010 року прострочена заборгованість за кредитом у сумі 574288,48 грн., поточна заборгованість за кредитом у сумі 548183,03 грн., прострочена заборгованість за процентами за період з 26.10.2008 року по 13.04.2010 року у сумі 285535,52 грн., поточна заборгованість за процентами за період з 26.03.2010 року по 13.04.2010 року у сумі 4827,70 грн.

В процесі розгляду справи позивач надав банківську виписку про рух коштів по рахунку з 16.05.2008 року по 21.11.2008 року, та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 101.5.29/08-СК від 16.05.2008 року станом на 13.04.2010 року.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності станом на 13.04.2010 року простроченої заборгованості за кредитом у сумі 574288,48 грн., поточної заборгованості за кредитом у сумі 548183,03 грн., простроченої заборгованості за процентами за період з 26.10.2008 року по 13.04.2010 року у сумі 285535,52 грн., поточної заборгованості за процентами за період з 26.03.2010 року по 13.04.2010 року у сумі 4827,70 грн., визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату кредиту та процентів по кредиту у сумі 116635,13 грн.,

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 8.1. договору у разі прострочення позичальником зобов’язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору більше 3 банківських днів, позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов’язань. При цьому якщо термін простроченої заборгованості з погашення кредиту та/або процентів складає менше 3 банківських днів –пеня не нараховується. Якщо прострочена заборгованість становить 4 і більше банківських днів, пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов’язань. Якщо позичальник самостійно не сплатив на користь банку штрафні санкції, які передбачені цим пунктом, банк має право проводити договірне списання штрафних санкцій з рахунку позичальника № 26007013000679 в Центральному відділені філії «Київська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк, МФО 380195.

Відповідно до відзиву відповідача він просить застосувати строк позовної давності до пені, нарахованої з 26.11.2008 року до 25.12.2008 року та з 26.12.2008 року по 25.01.2009 року року, оскільки позовну заяву подано 15.01.2010 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 258 ЦК позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У звязку із застосуванням позовної давності, враховуючи, що позивачем пропущений строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, вимога про стягнення пені за прострочення строків погашення кредиту та сплати процентів за його користування з 26.11.2008 року до 25.12.2008 року та з 26.12.2008 року по 25.01.2009 у сумі 3076,26 грн. задоволенню не підлягає.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нараховується у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, тоді як договором передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов’язань. Також позивачем нараховано пеню за 504 дні, тоді як нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки інше не встановлено законом або договором.

Відповідачем надано розрахунок пені, відповідно до якого розмір пені за прострочення строків погашення кредиту та сплати процентів за його користування становить 62187,13 грн.

Судом визнається обґрунтованим розрахунок пені за прострочення строків погашення кредиту та сплати процентів за його користування, наданий представником відповідача, який знаходиться в матеріалах справи, відповідно до якого пеня нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов’язань.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, пеня за прострочення строків погашення кредиту та сплати процентів за його користування в сумі 62187,13 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищезазначене вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення строків погашення кредиту та сплати процентів за його користування в розмірі 54448,00 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач також просить стягнути з відповідача індекс інфляції за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 48684,08 грн., індекс інфляції за несвоєчасну сплату процентів у сумі 28942,55 грн., три проценти річних за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 12313,52 грн., три проценти річних за несвоєчасну сплату процентів у сумі 7165,65 грн.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення індексу інфляції за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 48684,08 грн., індексу інфляції за несвоєчасну сплату процентів у сумі 28942,55 грн., три проценти річних за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 12313,52 грн., три проценти річних за несвоєчасну сплату процентів у сумі 7165,65 грн., визнаються судом обґрунтованими і та такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову, відповідно до наданого розрахунку позивача становить 1626575,65 грн.

Відповідно до частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Таким чином, сума державного мита становить 16265,76 грн., а позивачем сплачено тільки 14914,00 грн., тому в доход Державного бюджету України з позивача підлягає стягненню державне мито у сумі 1351,76 грн.

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача; - при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 575,25 грн., на відповідача –15690,51 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 8,35 грн., на відповідача –227,65 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Індустріальна Група»(03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 28; п/р 26009000536001 в ВАТ КБ «Акордбанк», МФО 380634, код ЄДРПОУ 32767954) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь відкритого акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення «Київська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк (01004, м. Київ, б-р Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; код ЄДРПОУ 14359319; рахунок 373929000323 у ВАТ «ВТБ Банк», МФО 321767) прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 574288 (п’ятсот сімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 48 коп., поточну заборгованість за кредитом в розмірі 548183 (п’ятсот сорок вісім тисяч сто вісімдесят три) грн. 03 коп., прострочену заборгованість за процентами за період з 26.10.2008 року по 13.04.2010 року у сумі 285535 (двісті вісімдесят п’ять тисяч п’ятсот тридцять п’ять) грн. 52 коп., поточну заборгованість за процентами за період з 26.03.2010 року по 13.04.2010 року у сумі 4827 (чотири тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 70 коп., пеню в сумі 62187 (шістдесят дві тисячі сто вісімдесят сім) грн. 37 коп., індекс інфляції за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 48684 (сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 08 коп., індекс інфляції за несвоєчасну сплату процентів у сумі 28942 (двадцять вісім тисяч дев’ятсот сорок дві) грн. 55 коп., три проценти річних за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 12313 (дванадцять тисяч триста тринадцять) грн. 52 коп., три проценти річних за несвоєчасну сплату процентів у сумі 7165 (сім тисяч сто шістдесят п’ять) грн. 65 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 15690 (п’ятнадцять тисяч шістсот дев’яносто) грн. 51 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 65 коп.

3. В частині стягнення пені за прострочення строків погашення кредиту та сплати процентів за його користування в розмірі 54448,00 грн. та 3076,26 грн. відмовити.

4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення «Київська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк (01004, м. Київ, б-р Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; код ЄДРПОУ 14359319; рахунок 373929000323 у ВАТ «ВТБ Банк», МФО 321767) або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем, в доход Державного бюджету України (р/р 31110095700011 Банк: ГУДКУ м. Києва, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації: 22090200, символ звітності: 095) витрати по сплаті державного мита в сумі 1351 (одна тисяча триста п’ятдесят одну) грн. 76 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 30.07.2010 року.