Рішення № 10760985, 03.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/11503.06.10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмалч», м. Київ

до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Тімакової Дарії Миколаївни, м. Київ

про стягнення 130627,72 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

Представники:

від позивача: Мась С.М., за дов. б/н від 28.01.2010 року

від відповідача: не з’явився

          

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмалч»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Тімакової Дарії Миколаївни про стягнення 130627,72 грн.

          Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання взятих на себе зобов’язань за вказаним договором позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач зобов’язання по оплаті отриманого товару виконав лише частково. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п. 8.3 Договору просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 3999,17 грн. та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в розмірі 1595,59 грн. та 3% річних в розмірі 586,97 грн.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.02.2010 р. порушено провадження по справі № 28/115 та призначено розгляд справи на 25.03.2010 р.

          Розгляд справи відкладався.

          Ухвалою заступника голови господарського суду від 23.04.2010 року строк розгляду справи продовжено.

          Також, з метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позову.

          Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Згідно з п.1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Суд за результатами розгляду заяви позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку про її обґрунтованість і доведеність та на підставі ст. ст. 65-67, 86 ГПК України з метою забезпечення позову наклав арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позову.          

          Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути 124445,99 грн. основного боргу, 4119,35 грн. інфляційних втрат, 1077,94 грн. 3 % річних, 7344,28 грн. пені.

          Відповідач відзив на позовну заяву не надав. В судовому засіданні 20.04.2010 року представник позивача просив відкласти розгляд справи для можливості ознайомлення з її матеріалами та підготовки відзиву на позов. Зазначене клопотання представника відповідача було задоволено, однак в наступне судове засідання 03.06.2010 року представник відповідача не з’явився, відзив та витребувані судом документи не подав.

          За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомленого про дату та час судового засідання представника відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.06.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

          19 березня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмалч», Постачальник (надалі по тексту ТОВ «Укрмалч», позивач) та фізичною особою –підприємцем Тімаковою Дарією Миколаївною, Покупець (надалі по тексту ФОП Тімакова, відповідач) було укладено договір № 12/09 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язаний передати у власність Покупцеві товари (далі –Товар) згідно з заявками Покупця в асортименті та по цінам вказаним у видаткових накладних, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних цим Договором.

          На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар партіями на загальну суму 361096,00 грн., що підтверджується наступними накладними:

1.          № 1/12.09 від 25.03.2009 р. на суму 36105,00 грн. з ПДВ;

2.          № 2/12.09 від 01.04.2009 р. на суму 56241,00 грн. з ПДВ;

3.          № 31/12.09 від 08.04.2009 р. на суму 65000,00 грн. з ПДВ;

4.          № 4/12.09 від 14.04.2009 р. на суму 20000,00 грн. з ПДВ;

5.          № 5/12.09 від 15.04.2009 р. на суму 35250,00 грн. з ПДВ;

6.          № 6/12.09 від 16.04.2009 р. на суму 49500,00 грн. з ПДВ;

7.          № 7/12.09 від 01.05.2009 р. на суму 33250,00 грн. з ПДВ;

8.          № 8/12.09 від 07.05.2009 р. на суму 30250,00 грн. з ПДВ;

9.          № 9/12.09 від 15.05.2009 р. на суму 17500,00 грн. з ПДВ;

10.          № 10/12.09 від 19.05.2009 р. на суму 18000,00 грн. з ПДВ (копії яких містяться в матеріалах справи).

          Згідно з п. 4.1. Договору, Покупець здійснює оплату кожні 7 календарних днів в розмірах реалізованого Покупцем товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов’язання з оплати товару виконав частково, а саме сплативши позивачу 234050,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та Довідкою відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк, копії яких містяться в матеріалах справи.

11.06.2009 року позивач направив відповідачу лист в якому просив повідомити про обсяги реалізованої продукції та про її залишки на складах. Відповідач на лист не відповів.

30.07.2009 року позивач звернувся до відповідача з листом в якому з посиланням на систематичне порушення Договору щодо оплати товару просив провести остаточні розрахунки до 05.09.2009 року, а в разі наявності нереалізованого товару повернути його в зазначений строк. Також в зазначеному листі позивач пропонував відповідачу припинити дію Договору. Зазначений лист отриманий відповідачем 30.07.2009 року під розпис про що свідчать підпис Тімакової Д. М. та відтиск печатки ФОП Тімакова Д. М., що містяться на його копії, яка долучена до матеріалів справи.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на зазначений лист позивача, як і не містять доказів на підтвердження сплати заборгованості з отриманий товар або його повернення на визначену суму. 10.09.2009 року на підставі накладної № 21 відповідачем було повернуто позивачеві товар лише на суму 2600 грн.

          Таким чином, з урахуванням повернення відповідачем товару на суму 2 600,00 грн. та його оплати на суму 234050,00 грн. матеріалами справи підтверджується, що станом на дату прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується на суму 124445,99 грн.

          

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах в зв’язку з чим суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідно до п. 4.1. Договору, Покупець зобов’язався здійснювати оплату товару кожні 7 календарних днів в розмірах реалізованого товару.

Таким чином, оплатити поставлений товар відповідач зобов’язався протягом 7 календарних днів з дня продажу товару третім особам.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Отже, положення ст. 530 Цивільного кодексу України передбачають як безпосереднє встановлення у зобов’язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, в розумінні даної норми обов’язковою умовою є те, що подія, з настанням якої зобов’язання підлягає виконанню, має неминуче настати.

          Пунктом 4.1 Договору сторони погодили настання строку виконання зобов’язання зі здійснення розрахунку продажем поставленого товару третім особам. Проте, продаж товару зазначеним особам не може визнаватися подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб’єктивної поведінки особи, жодним чином не визначеній в Договорі.

          Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

          В силу ст. ст. 692, 712 Цивільного кодексу України договір поставки є оплатним. Тобто обов’язок відповідача-2 як покупця за договором оплатити поставлений товар виникає згідно з положеннями закону та пункту 1.1 Договору.

          При цьому пунктом 4.1 Договору сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача вказаного обов’язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, що залежать від певної події яка не є такою що має неминуче настати.

За таких обставин, суд вважає, що конкретний строк (термін) виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за поставлений товар в розумінні приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України сторони не визначили, а тому в разі відсутності визначеної сторонами відкладальної умови відповідач зобов’язаний оплатити товар за правилом ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред’явлення позивачем вимоги.

При цьому, в даному випадку суд також приймає до уваги, що строк дії Договору визначений сторонами в п. 10.1 до 31.12.2009 року, що відповідно тягне за собою обов’язковість виконання сторонами своїх зобов’язань за Договором саме в зазначений період. Листом від 30.07.2009 року № 029 позивач повідомив відповідача про свій намір припинити дію Договору з проведенням остаточних розрахунків за реалізований товар. Таким чином, в будь-якому випадку, з моменту закінчення строку дії Договору строк оплати отриманого у позивача товару настав.

Крім того, в своєму листі від 30.07.2009 року позивач просив позивача в разі наявності нереалізованого товару повернути його позивачеві або сплатити його вартість. Судом встановлено, що відповідачем було повернуто позивачеві 10.09.2009 року товару лише на суму 2600 грн. Доказів щодо повернення будь-якої іншої частини товару матеріали справи не містять, як і не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в повному обсязі.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого товару, а також доказів повернення нереалізованого товару позивачу станом на день вирішення даної справи, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 124445,99 грн. визнаються судом обґрунтованими та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 8.3. Договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати за Товар передбачених п. 4.1. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню в сумах визначених позивачем , а саме відсотки річних в розмірі 1077,94 грн., втрати від інфляції в розмірі 4119,35 грн., пеня в розмірі 7344,28 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач проти наведених позивачем обставин не заперечив, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав. Також не надано відповідачем жодних доказів на підтвердження факту нереалізації товару отриманого у позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи –підприємця Тімакової Дарії Миколаївни (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 20, кв. 22, код 3136720500, р/р 26004010112483 в ВАТ «АКБ «АВТОКРАЗБАНК», МФО 331100), а у разі відсутності грошових коштів –з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмалч»(014034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-38, офіс 18, код 36176851, МФО 380537, р/р 26005262400314 в АТ «ВіЕйБіБанк») 136987,56 грн. (сто тридцять шість тисяч дев’ятсот вісімдесят сім гривень п’ятдесят шість копійок), з яких 124445,99 (сто двадцять чотири тисячі чотириста сорок п’ять гривень дев’яносто дев’ять копійок) грн. основного боргу, 4119,35 грн. (чотири тисячі сто дев’ятнадцять гривень тридцять п’ять копійок) інфляційних втрат, 1077,94 грн. (одну тисячу сімдесят сім гривень дев’яносто чотири копійки) 3 % річних, 7344, 28 грн. (сім тисяч триста сорок чотири гривні двадцять вісім копійок) пені, а також 1369,88 грн. (одну тисячу триста шістдесят дев’ять гривень вісімдесят вісім копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Укрмалч»(014034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-38, офіс 18, код 36176851, МФО 380537, р/р 26005262400314 в АТ «ВіЕйБіБанк») з державного бюджету суму надмірно сплаченого державного мита в розмірі 138,62 грн. (сто тридцять вісім гривень шістдесят дві копійки).

Після набрання рішенням по справі законної сили видати накази.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

          Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                             О. С. Копитова