Рішення № 10631635, 29.07.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2010 року                                                                      Справа №02/1226

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Головко О.В., за участю представників: позивача: Шаповалов І.Ю.–за довіреністю, першого відповідача: Ткаченко Г.В. –за довіреністю, другого відповідача: не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська продовольча компанія” (перший відповідач),

до дочірнього підприємства “Черкаси-ФАРМА” (другий відповідач)

про стягнення 2096 698,22 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідачів як із солідарних боржників коштів в сумі 2096698,22 дол. США, в тому числі 1823558,49 дол. США збитків (реальних збитків та упущеної вигоди), завданих протиправною поведінкою відповідачів, яка полягає у неповерненні кредиту та несплаті процентів за користування кредитом, і 273139 дол. США 73 центів пені за прострочення повернення кредиту, наданого першому відповідачу відповідно до договору про відкриття кредитної лінії № 190-МВ/07 від 22 червня 2007 року, з урахуванням додаткових угод до нього.

Представник першого відповідача - ТОВ “Черкаська продовольча компанія” - 08.07.2010 подала до канцелярії суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаною з нею справи № 18/673 за позовом ТОВ “ЧПК” до ЗАТ “Альфа-Банк” про розірвання договору кредитної лінії № 190-МВ/07 від 22 червня 2007 року, оскільки обидві судові справи пов’язані між собою, стосуються одного кредитного договору та вирішення справи № 02/1226 про стягнення боргу може спричинити матеріальні втрати для відповідачів.

У судове засідання 22.07.2010 року до справи надійшла Заява позивача про уточнення позовних вимог (т. 1, а.с. 126), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідачів, як із солідарних боржників, кошти в сумі 4 246 831,34 дол. США, що включає в себе 1 823 558,49 дол. США збитків, 727 353,42 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 569 684,32 дол. США процентів за користування кредитом, 126 235,11 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів –відповідно до договору про відкриття кредитної лінії № 190-МВ/07 від 22 червня 2007 року, з урахуванням додаткових угод до нього.

У судовому засіданні 29 липня 2010 року представник першого відповідача подала клопотання про відстрочення виконання рішення суду по справі на 6 місяців в зв’язку із тяжким майновим станом підприємства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов у сумі 4 246 831,34 дол. США відповідно до Заяви про уточнення позовних вимог із обґрунтуванням, викладеним у позовній заяві, та пояснив, що позивач збільшив розмір позовних вимог відповідно до статті 22 ГПК України і просив повністю задовольнити позов, оскільки позовні вимоги позивача повністю обґрунтовані, підтверджені належними доказами, доводи відповідачів безпідставні та надумані, підстав для зменшення пені немає. Також представник позивача заперечив проти зупинення провадження у справі в зв’язку з безпідставністю клопотання першого відповідача, оскільки дана справа не пов’язана із справою № 18/673 та може бути розглянута незалежно від розгляду вказаної справи, та заперечив проти відстрочення виконання рішення суду.

Перший відповідач у відзиві на позов та на заяву про уточнення позовних вимог заперечив проти вимог позивача в зв’язку з їх безпідставністю, з огляду на те, що позивач не довів і належними доказами не підтвердив нанесення йому реальних збитків, а виходячи із припису статті 22 Цивільного кодексу України, не можна вважати реальними збитками резерв для відшкодування можливих втрат банку за кредитними операціями; вимога позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є необґрунтованою, оскільки позивач невірно вказав відсоткову ставку, дійсність і розмір збитків позивачем не доведено. В частині стягнення пені перший відповідач заперечив проти нарахованої позивачем суми, вважаючи її неправильною, та просив зменшити суму пені на 70% відповідно до статті 233 ГК України і статті 551 ЦК України в зв’язку з важким фінансовим станом підприємства, викликаним значним подорожчанням долара США у 2008 році, яке триває до цього часу, а господарська діяльність відповідача пов’язана із закордонними постачальниками сировини, із якими укладалися і виконувалися контракти у доларах США, і ніхто не міг передбачити таке стрімке падіння гривні. У відзиві на Заяву про уточнення позовних вимог перший відповідач заперечив проти прийняття вказаної заяви до розгляду, оскільки статтею 22 ГПК України не передбачено право позивача уточнювати позовні вимоги; перший відповідач вважає, що в зв’язку із прийняттям господарським судом рішення у справі № 18/401, між позивачем та другим відповідачем припинилися договірні відносини кредитування та існують відносини по виконанню рішення суду.

Другий відповідач у відзиві на позов заперечив проти вимог позивача з аналогічних підстав, просив зменшити пеню на 70%, оскільки підприємство в зв’язку з фінансовою кризою практично не працює.

Представник першого відповідача у судовому засіданні підтримала доводи та заперечення, викладені у відзивах на позов, просила відмовити позивачу у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог, просила зупинити провадження у справі, а у разі прийняття судом рішення –просила врахувати важкий фінансовий стан підприємства, наявність збитків за результатами роботи у 2008-2009 роках і зменшити пеню, та просила відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Представник другого відповідача у судовому засіданні підтримала доводи та заперечення, викладені у відзивах на позов, заперечила проти стягнення збитків, просила зменшити пеню на 70%.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 22.07.2010 по 27.07.2010 та по 29.07.2010 на підставі статті 77 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

22 квітня 2009 року позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою від 08.04.2009 року про стягнення із відповідачів солідарно коштів в сумі 2 096 698,22 доларів США. Ухвалою суду від 24 квітня 2009 року суд призначив розгляд справи на 20 травня 2009 року. Ухвалою суду від 19.05.2009 судове засідання було перенесене на 11 червня 2009 року. У судовому засіданні 11.06.2009 судом було задоволено клопотання першого відповідача та зупинено провадження у справі в зв’язку розглядом пов’язаної справи № 03/1290, в якій розглядався спір між цими ж сторонами про дійсність договору про відкриття кредитної лінії від 22 червня 2007 року.

В зв’язку із завершенням розгляду справи № 03/1290 та набранням законної сили рішенням суду у цій справі, яким відмовлено ТОВ “ЧПК” у позові про визнання договору недійсним, за клопотанням позивача суд ухвалою від 21.06.2010 поновив провадження у справі.

В процесі розгляду справи після поновлення провадження у справі представником першого відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею справи № 18/673 за позовом ТОВ “ЧПК” до ЗАТ “Альфа-Банк” про розірвання договору кредитної лінії № 190-МВ/07 від 22 червня 2007 року.

Однак, суд приходить до висновку, що першим відповідачем не доведено, що справа № 18/673 є пов’язаною із даною справою та те, що до вирішення справи № 18/673 неможливо розглядати дану справу. У справі № 18/673 розглядався спір за позовом ТОВ “Черкаська продовольча компанія” до публічного акціонерного товариства “Альфа - Банк” про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №190-МВ/07 від 22 червня 2007 року, у задоволенні позову було відмовлено і рішення місцевого господарського суду від 08 липня 2010 не набрало законної сили. У даній справі заявлено вимогу про стягнення коштів в зв’язку з невиконанням умов вказаного кредитного договору та нараховано суми до стягнення по 15 липня 2010, тобто, до набрання законної сили рішенням у справі № 18/673. Суд вважає, що відповідачами не вказано, яким чином вирішення питання про розірвання договору про відкриття кредитної лінії вплине на його обов’язок по виконанню ним грошового зобов’язання по вказаному кредитному договору. який діяв протягом усього цього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання першого відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню і даний спір необхідно розглядати по суті.

Суд прийняв до розгляду Заяву позивача про уточнення позовних вимог від 19.07.2010 як заяву про збільшення розміру позовних вимог з огляду на те, що представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вказаною заявою позивач саме збільшив розмір позовних вимог; право збільшити розмір позовних вимог надане позивачу статтею 22 ГПК України, оскільки позовні вимоги позивача про стягнення процентів та пені зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення та поданими доказами.

Судом встановленою, що закрите акціонерне товариство “Альфа-Банк (правонаступником якого є позивач у справі відповідно до статуту, Банк за договором) в особі заступника директора з корпоративного бізнесу Соломієнко Тамари Іванівни, яка діє на підставі довіреності № 222/06, та товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаська продовольча компанія” (перший відповідач у справі, Позичальник за договором) в особі генерального директора Пирога Івана Григоровича, який діє на підставі Статуту, уклали Договір про відкриття кредитної лінії № 190-МВ/07 від 22 червня 2007 року, за умовами якого, п.1.1. Банк відкриває Позичальнику мультивалютну відновлювану кредитну лінію, що надалі іменується “Кредитна лінія”, та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає Пзичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов’язувався використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5. даного договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

У даному договорі терміном “відновлювана кредитна лінія” позначається кредитна лінія, протягом строку дії якої після повернення наданого позичальнику кредиту або його частини Банк здійснює подальше кредитування Позичальника у межах її ліміту.

Відповідно до п. 1.2. договору ліміт кредитної лінії (граничний розмір кредиту): сума, еквівалентна 2500000,00 доларів США.. В п. 1.3. договору сторони визначили розмір процентів за користування кредитом, згідно якого за користування частиною кредиту, наданою у гривнях, процентна ставка становила 17 % річних, за користування частиною кредиту, наданою у доларах США, процентна ставка становила 12% річних.

В пункті 1.4. договору вказано, що строк дії кредитної лінії закінчується 04 червня 2010 року.

Порядок нарахування, сплати та зміни розміру процентів за користування кредитом визначено в пунктах 6.1.- 6.6. даного договору.

Господарським судом Черкаської області розглядалася справа № 18/401 за позовом ЗАТ “Альфа-Банк” до ТОВ “Черкаська продовольча компанія”, ДП “Черкаси-Фарма” про стягнення6376647, 62 доларів США і рішенням суду від 12 березня 2009 року у вказаній справі, яке набрало законної сили 13.04.2010, було встановлено наступні факти:

а) надання позивачем відповідачу кредиту у загальній сумі 6200000 доларів США,

б) встановлення строків повернення всіх траншів кредиту,

в) неповернення кредиту в установлені строки,

г) зміни розміру процентів за користування кредитом з урахуванням редакції пункту 2 Додаткових угод до договору про відкриття кредитної лінії, а саме: - за користування траншем, наданим в доларах США згідно Додаткової угоди №3 від 30.11.2007 року –в розмірі 14,97 % річних;

- за користування траншами, наданими у доларах США на підставі Додаткових угод №4 від 03.12.2007 року, №5 від 04.12.2007 року, №6 від 13.12.2007 року, №7 від 21.01.2008 року, №8 від 24.01.2008 року, №9 від 25.01.2008 року - в розмірі 15 % річних;

- за користування траншами, наданими у доларах США згідно Додаткових угод №10 від 11.07.2008 року, №11 від 14.07.2008 року, №12 від 15.07.2008 року, №13 від 04.08.2008 року, №14 від 06.08.2008 року, №15 від 08.08.2008 року –в розмірі 20,4 % річних;

- за користування траншем, наданим у доларах США згідно Додаткової угоди №16 від 11.08.2008 року –в розмірі 19,2 % річних;

д) зміни сторонами дати повернення кредиту, встановленої пунктом 9.1. договору, з урахуванням редакції пункту 5 Додаткових угод до договору про відкриття кредитної лінії, а саме:

- згідно Додаткової угоди №2 від 13.07.2007 року позичальник зобов’язаний повернути транш 11.07.2008 року;

- згідно Додаткової угоди №3 від 30.11.2007 року позичальник зобов’язаний повернути транш 28.11.2008 року;

- згідно Додаткової угоди №4 від 03.12.2007 року позичальник зобов’язаний повернути транш 03.12.2008 року;

- згідно Додаткової угоди №5 від 04.12.2007 року позичальник зобов’язаний повернути транш 04.12.2008 року;

- згідно Додаткової угоди №6 від 13.12.2007 року позичальник зобов’язаний повернути транш 12.12.2008 року;

- згідно Додаткової угоди №7 від 21.01.2008 року позичальник зобов’язаний повернути транш 21.01.2009 року;

- згідно Додаткової угоди №8 від 24.01.2008 року позичальник зобов’язаний повернути транш 23.01.2009 року;

- згідно Додаткової угоди №9 від 25.01.2008 року позичальник зобов’язаний повернути транш 23.01.2009 року;

- згідно Додаткової угоди №10 від 11.07.2008 року позичальник зобов’язаний повернути транш 10.07.2009 року;

- згідно Додаткової угоди №11 від 14.07.2008 року позичальник зобов’язаний повернути транш 14.07.2009 року;

- згідно Додаткової угоди №12 від 15.07.2008 року позичальник зобов’язаний повернути транш 15.07.2009 року;

- згідно Додаткової угоди №13 від 04.08.2008 року позичальник зобов’язаний повернути транш 04.08.2009 року;

- згідно Додаткової угоди №14 від 06.08.2008 року позичальник зобов’язаний повернути транш 06.08.2009 року;

- згідно Додаткової угоди №15 від 08.08.2008 року позичальник зобов’язаний повернути транш 07.08.2009 року;

- згідно Додаткової угоди №16 від 11.08.2008 року позичальник зобов’язаний повернути транш 11.02.2009 року.

          е) укладення ЗАТ “Альфа –Банк” (Банк) та дочірнім підприємством „Черкаси –Фарма” (Поручитель) договору поруки № 253 –П/07 від 22.06.2007 року, відповідно до якого Поручитель поручився солідарно відповідати із ТОВ “Черкаська продовольча компанія” (Боржником) за виконання обов’язків, що виникли на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 190-МВ/07 від 22 червня 2007 року або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, зокрема, обов’язку повернути Банку кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, у випадках, передбачених договором, достроково повернути банку кредит, сплатити проценти і виконати інші обов’язки, що передбачені договором або випливають з нього, сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов’язань за договором про відкриття кредитної лінії.

ж) надіслання позивачем на адресу відповідачів вимоги від 30.12.2008 року № 47557 -11-б/б про дострокове виконання зобов’язань за договором про відкриття кредитної лінії, яку було отримано відповідачами 05.01.2009 року, та встановлено факт настання 20.01.2009 строку повернення всієї суми кредиту на вимогу позивача відповідно до умов кредитного договору, в результаті чого суд стягнув із відповідачів солідарно всю суму кредиту 6200000 доларів США.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Виходячи із припису статті 35 ГПК України та враховуючи те, що у справі № 18/401 ті самі сторони, що і у даній справі, тому вказані вище факти, встановлені рішенням господарського суду у справі № 18/401, не потребують повторного доказування.

Рішенням господарського суду Черкаської області у справі № 18/401 стягнуто із відповідачів солідарно проценти за користування кредитом та пеню за прострочення сплати кредиту по 26 січня 2009 року включно.

Позивачем заявлено у даній справі вимогу про стягнення з відповідачів солідарно процентів за користування кредитними коштами в сумі 1569684,32 долари США за період з 27.01.2009 по 15.07.2010 року. Вказана вимога позивача є законною та обґрунтованою і підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6.1. договору про відкриття кредитної лінії проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту (окремо по кожному виду валют, у яких надано кредит) протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (для частини кредиту у гривнях чи у російських рублях) або фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (для частини кредиту у іноземних валютах, інших ніж російські рублі). При цьому для цілей нарахування процентів на суму кожного з траншів день його надання враховується, а день повернення –не враховується при нарахуванні процентів.

Згідно п. 6.2 договору з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою б/н від 30.12.2007 року, проценти нараховані за місяць, Позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця у строк з 1- го (включно) по 5 –те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Як вбачається із заяви позивача та із виписок із банківського рахунку першого відповідача, не заперечено відповідачами, останні не сплатили позивачу проценти за користування кредитом. Представники відповідачів у судовому засіданні підтвердили правильність нарахованих позивачем процентів за користування кредитом.

Розрахунок процентів виконано вірно. Представником позивача подано суду копію листа від 17.07.208 № 21690-19-70606 на адресу першого відповідача, в якому Банк повідомив Позичальнику про підвищення процентної ставки за користування кредитом до 16,75 процентів річних відповідно до п. 6.3. кредитного договору. Факт отримання такого листа першим відповідачем не заперечено. Позивач надав також докази прийняття Позичальником нової процентної ставки до виконання, тобто, сплати процентів, виходячи із збільшеної Банком процентної ставки. Відповідно до пункту 5.4. договору поруки збільшення процентної ставки не потребує додаткового узгодження із поручителем.

З огляду на викладене, з відповідачів підлягають стягненню в солідарному порядку проценти в сумі 1569684,32 доларів США за користування кредитом за період з 27.01.2009 по 15.07.2010 року.

Доводи відповідачів щодо припинення договірних відносин між позивачем та відповідачами у зв’язку із стягненням судом у справі № 18/401 всієї суми кредиту, суд вважає такими, що не відповідають обставинам справи та чинному законодавству, оскільки згідно статті 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Законом та договором не передбачено припинення зобов’язання в зв’язку із прийняттям рішення судом.

Вимога позивача про стягнення пені підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11.1. договору про відкриття кредитної лінії за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів та/або плати за управління кредитом позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Оскільки судом встановлено факти прострочення повернення кредиту і сплати процентів та солідарної відповідальності відповідачів, рішенням суду у справі № 18/401 із відповідачів стягнуто пеню за прострочення сплати кредиту по 26.01.2009 року, тому вимога позивача про стягнення з відповідачів пені за порушення строку повернення кредиту та процентів є правомірною.

Однак суд, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, приходить до висновку про необхідність зменшення нарахованої позивачем пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів до 300 000 дол. США, враховуючи важкий фінансовий стан відповідачів, викликаний в тому числі й об’єктивними причинами, пов’язаними із фінансовою кризою та значним подорожчанням долара США. Суд враховує пояснення представників сторін та розрахунки позивача про те, що до кінця 2008 року позичальник постійно сплачував проценти та повертав кредити, не допускав прострочень, і порушення позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором дійсно виникло в кінці 2008 року та пов’язане із наявністю великої кількості контрактів з іноземними постачальниками, яким були перераховані кредитні кошти. Таким чином, з відповідачів підлягає стягненню солідарно пеня в сумі 300 000 доларів США за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитами.

Вимога позивача про стягнення збитків не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Чинним законодавством України встановлена господарсько - правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до статті 224 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач повинен довести реальність збитків, їх дійсний розмір. Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та збитками позивача як потерпілої сторони. Позивач повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідачів є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі N 42/266-6/492).

Суд погоджується з доводами відповідачів про те, що виходячи із визначення збитків, вказаного у статті 22 ГК України, не можна вважати реальними збитками резерв для відшкодування можливих втрат банку за кредитними операціями. Відповідно до пункту 1.3. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановою Правління НБУ від 06 липня 2000 року N 279 (зі змінами та доповненнями), резервування грошових коштів проводиться з метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників, тобто, здійсненням резервування коштів відповідно до вказаного Положення позивач фактично застрахував себе від можливих втрат.

          Що стосується вимоги про стягнення упущеної вигоди, то суд також вважає обґрунтованими доводи відповідачів про недоведеність позивачем дійсного розміру упущеної вигоди та причинного зв’язку між діями чи бездіяльністю відповідачів та неотриманими позивачем доходами, а також позивачем не вказано, які дії він вчинив для зменшення таких збитків.           

          Згідно статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд приходить до висновку, що позивач не довів і належними доказами не підтвердив наявність збитків, їх реальність, дійсний розмір і нанесення їх позивачу саме відповідачем. Позивач не вказав також, яких заходів він вжив для недопущення чи зменшення збитків.

Отже, заявлена позивачем вимога не доведена, необгрунтована, належними доказами не підтверджена, тому позов задоволенню не підлягає.

Клопотання першого відповідача про відстрочення виконання рішення суду не підлягає до задоволення в зв’язку з необґрунтованістю, виходячи із наступного.

Згідно частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України суд може у виняткових випадках, залежно від обставин справи, відстрочити або розстрочити виконання рішення суду при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

В пункті 2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 12.02.96р. № 02-5/333 “Про деякі питання застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” вказано, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Перший відповідач у клопотанні не вказав таких конкретних обставин та не подав доказів їх наявності. Обставини, які вказав перший відповідач у відзиві на позов, суд врахував при прийнятті рішення про зменшення пені.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідачів підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог та із врахуванням правомірності заявленої пені і зменшення її судом, понесені позивачем витрати на сплату державного мита в сумі 1 889 доларів США 65 центів та 67 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 22, 49, 79, 82-84, 121 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання за підписом представника ТОВ “Черкаська продовольча компанія” про зупинення провадження у справі залишити без задоволення.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути солідарно із товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська продовольча компанія” (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/1, ідентифікаційний код 24350064) та дочірнього підприємства “Черкаси-ФАРМА” (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/30, ідентифікаційний код 30200532) на користь публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) - 1 569 684 доларів США 32 центи процентів, 300 000 доларів США пені, 1 889 доларів США 65 центів витрат на сплату державного мита.

4. Стягнути солідарно із товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська продовольча компанія” (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/1, ідентифікаційний код 24350064) та дочірнього підприємства “Черкаси-ФАРМА” (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/30, ідентифікаційний код 30200532) на користь публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) - 67 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. У решті позову відмовити.

6. Клопотання ТОВ “Черкаська продовольча компанія” про відстрочення виконання рішення суду залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

          Суддя А.Д.Пащенко