Рішення № 10628225, 23.07.2010, Господарський суд Харківської області

Дата ухвалення
23.07.2010
Номер справи
56/276-09
Номер документу
10628225
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2010 р. Справа № 56/276-09

вх. № 8110/4-56

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - (за первісним позовом) - Дідик С.Є.,, дов. від 09.12.09р. (після оголошеної перерви не з'явився); Гмирак Л.І., дов. №02-04/675 від 09.12.09р.;

Представник відповідача (за первісним позовом) - Василько В.В. - голова ліквідкомісії, Федоряка Н.Ф., дов. №81 від 20.04.10р.;

Треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, м.Харків; ОСОБА_11, м.Харків; ОСОБА_12, представник ПП "Медфарм" - Покотило Н.К.

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж", м. Харків

про стягнення 6916175,01 грн.

та зустрічним позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю дружнього підприємства Технологічної групи "Екіпаж", м.Харків

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії

про визнання недійсним договору, виключення з реєстру записів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю дружнього підприємства Технологічної групи "Екіпаж" (відповідач), в якій (з урахуванням прийнятих до розгляду ухвалою від 02.03.2010 року уточнень) просить суд на задоволення вимог позивача за Договором кредиту № 805/6/18/8-004 від 18.01.2008р. звернути стягнення за іпотечним Договором № 805/13/18-5/8-031 від 18.01.2008р. на предмет іпотеки: майнові права на 63 квартири, що будуються за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55; (перелік яких зазначено в позовній заяві) визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", надати АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві; надати право позивачу за первісним позовом за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги у розмірі 6916175,01 грн. та усі витрати, пов'язані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки; зобов'язати ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" передати АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії одночасно з Актом приймання-передачі житлових приміщень, ключі від вищевказаних житлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55, буд. 2, та надати податкову накладну; надати позивачу за первісним позовом до моменту продажу іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором. З метою збереження предмету іпотеки до його реалізації позивач просить надати йому право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладення договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобовязань за Договором кредиту № 805/6/18/8-004 від 18.01.2008р.

Товариство з обмеженою відповідальністю дружнього підприємства Технологічної групи "Екіпаж" звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою (з урахуванням прийнятих ухвалою суду від 01.06.2010 р. уточнень) до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк" в якій просить суд визнати недійсними:

- іпотечний договір № 805/13/18-5/8-031 від 18.01.08., укладений між ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" та ТОВ ДП ТГ "Екіпаж", посвідчений 18.01.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. за реєстром № 34;

- договір про внесення змін та доповнень № 1 від 14.05.08. до іпотечного договору № 805/13/18-5/8-031, посвідчений 18.01.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. ;

- договір про внесення змін № 2 від 24.09.2008. до іпотечного договору № 805/13/18-5/8-031 від 18.01.2008 року посвідчений 18.01.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б.

- Виключити з державного реєстру іпотек запис за № 34 зареєстрований 18.01.08 за № 6423365, та змінами від 14.05.08 внесені реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. у звязку із укладенням іпотечного договору № 805/13/18-5/8-031 від 18.01.08, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. про державну реєстрацію обтяження майнових прав на квартири №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,11,12,13,14,16,17,18,19,22,23,24,25,26,27,29,30,35,40,46,47,48,49,51,57,58,66,72,73,76,77,78,80,88,90,97,100,102,104, 107,130,134,136,138,142,143,144,146,151, 156,158,162,164,165,169,170,171,172 у житловому будинку № 2, який будується по вул. Комсомольське шосе, 55 у м. Харкові, що належить ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" (код 31149121, юридична адреса: АДРЕСА_1).

- Виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис № 1 зареєстрований 28.01.2008 р. за № 6472830 реєстратором - ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України у звязку із укладенням Іпотечного договору № 805/13/18-5/8-031 від 18.01.08, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. і зареєстрованого в реєстрі за № 34 про державну реєстрацію обтяження майнових прав на квартири №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,11,12,13,14,16,17,18,19,22,23,24,25,26,27,29,30,35,40,46,47,48,49,51,57,58,66,72,73,76,77,78,80,88,90,97,100,102,104,107,130,134,136,138,142,143,144,146,156, 158,162,164,165,169,170,171,172 у житловому будинку № 2 , що будується по вул. Комсомольське шосе, 55 у м. Харкові, що належить ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" (код 31149121, юридична адреса: АДРЕСА_1).

- Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна записи внесені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. у звязку із укладенням Іпотечного договору № 805/13/18-5/8-031 від 18.01.08., посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. і зареєстрованого в реєстрі за № 34, про накладення заборони відчуження майнових прав на квартири № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 18,19,22,23,24,25,26,27,29,30,35,40,46,47,48,49,51,57,58,66,72,73,76,77,78,80,88,90,97,100,102,104,107,130,134,136,138,142,143,144,146,156,158,162,164,165,169,170,171,172, що знаходиться за адресою: місто Харків, Комсомольське шосе,55, житловий будинок № 2, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство Технологічної групи "ЕКІПАЖ" ( код 31149121, юридична адреса: АДРЕСА_1); а саме записи:

№№ 124, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131, 132, 134, 135, 137, 139, 141, 142, 143, 145, 147, 149, 151, 154, 156, 157, 178, 159, 160, 162, 164, 127, 131, 133, 136, 138, 140, 144, 146, 148, 150, 152, 153, 155, 158, 161, 163, 165, 166, 167, 168, 169, 170, від 18.01.08.р.; № № 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, від 14.05.2008 року № 184,185,186,187,188,189,190,191 від 15.05.2008 року; № 195 від 27.11.2008 р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 01 червня 2010 року та від 06 липня 2010 року залучено до участі у справі в якості Третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом, фізичних осіб : ОСОБА_5, м.Харків; ОСОБА_6, м.Харків; ОСОБА_7, м.Харків; ОСОБА_16, м.Харків; ОСОБА_8, м. Харків; ОСОБА_9, м. Харків; ОСОБА_17, м.Харків; ОСОБА_18, м. Харків; ОСОБА_19, м.Харків; ОСОБА_20, с. Манченки; ОСОБА_21 , м. Харків ; ОСОБА_22, м.Харків; ОСОБА_23, м.Харків; ОСОБА_24, м.Харків, ОСОБА_10, м.Харків; ОСОБА_11, м.Харків; ОСОБА_25, м. Харків, ОСОБА_12, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 та Приватне підприємство “Медфарм”.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 26.10.2009 року, 16.11.2009 року, 23.12.2009 року, 02.03.2010 року, 01.06.2010 року, 06.07.2010 року, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладався.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_9, ОСОБА_27, ОСОБА_5 ОСОБА_12, ОСОБА_8Г,. ПФ «Медфарм», ОСОБА_7 надали заяви та письмові пояснення (вх. № 13376,13561,13618 від 14.07.2010 р., № 15662, 15476,15661 від 16.07.2010 року). Разом з зазначеними заявами та поясненнями третіми особами надано додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду позивач за зустрічним позовом надав уточнення до зустрічної позовної заяви (вх. № 13805) в яких в доповнення раніше поданих змін до зустрічної позовної заяви, зазначив, що при підписанні іпотечного договору від 18.01.2010 року з боку відповідача за зустрічним позовом були допущені порушення ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, що дають підстави для визнання договору недійсним.

Розглянувши зазначені доповнення до зустрічної позовної заяви суд приймає їх до розгляду та подовжує розгляд справи з їх урахуванням.

Через канцелярію суду позивач за первісним позовом надав клопотання та додаткові документи, з яких вбачається зміна його назви з Акціонерно-комерційного банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", на "Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”.

Розглянувши, надані позивачем за первісним позовом докази, судом встановлено, що рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 09 березня 2010 року прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) банку. Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк” є правонаступником Акціонерно-комерційного банк соціального розвитку "Укрсоцбанк". Як свідчать статут позивача та свідоцтво про державну реєстрацію, 14 червня 2010 року державним реєстратором зареєстровано статут Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк» та Публічному акціонерному товариству „УкрСоцбанк” ідентифікаційний код 00039019 надано нове свідоцтво про державну реєстрацію (серія А01 № 365338).

Враховуючи викладені вище обставини, суд змінює назву відповідача з Акціонерно-комерційного банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" на Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”.

У призначених судових засіданнях представники позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом підтримали заявлений позов та просили суд його задовольнити, проти зустрічного позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

Присутні у судовому засіданні представники відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом підтримали зустрічний позов, та заперечували проти первісних позовних вимог.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У судовому засіданні 16 липня 2010 року оголошувалась перерва до 23 липня 2010 року для виготовлення повного тексту рішення.

У судовому засіданні 23 липня 2010 року оголошується повний текст рішення.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2008 року між банком - АКБ „Укрсоцбанк" (надалі за текстом кредитор, банк (позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю дружним підприємством Технологічної Групи «ЕКІПАЖ» (надалі за текстом позичальник (відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), був укладений Договір відновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/8-004 (надалі за текстом кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на поповнення обігових коштів, а саме: для будівництва житлового будинку № 2, розташованого за адресою м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 55, грошові кошти (надалі за текстом - кредит).

Відповідно до пунктів 1.1.1, 1.1.2. кредитного договору, надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами) зі сплатою 15,5 процентів річних, із щорічним переглядом у залежності від фінансового стану позичальника, обсягу грошових потоків, зміни вартості забезпечення за кредитом та комісій, в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку № 1 до кредитного договору в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 3 600 000,00 грн., але не більше 20 % від суми забезпечення, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 17 січня 2011 року на умовах, визначених кредитним договором, кожна наступна видача траншу кредиту здійснюється в межах вільного залишку максимального ліміту заборгованості, з урахуванням вже наданих траншів.

Згідно з пунктами 1.3, 1.3.1, 1.4, 1.5 кредитного договору встановлено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань перед кредитором за договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає з позичальником договір наступної іпотеки майнових прав на 48 квартир загальною площею 3384,74 м. кв. житлового будинку № 2, розташованого за адресою м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 55, що належить ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» та знаходяться в іпотеці ФФБ, створеного на умовах АКБ «Укрсоцбанк», заставною вартістю 18600748,58 грн., позичальник гарантує, що для укладання договору є всі належні повноваження керівника та дозволи інших органів управління позичальника, позичальник гарантує, що на момент укладання договору не існує подій, що створюють загрозу належному виконанню цього договору (судові спори, майнові вимоги третіх осіб, тощо), про які він повідомив кредитора.

Пунктами 2.4, 2.5, 2.6 кредитного договору передбачено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, у випадку, якщо день сплати процентів за користування кредитом припадає на неробочий день кредитора, то днем сплати процентів вважається попередній робочий день кредитора. Нарахування та сплата комісій за користування кредитом здійснюється на рахунок в Харківській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк" (позивача за первісним позовом) в порядку, в сумі та в строки, що встановлені тарифами. Нарахування неустойки (пені) здійснюється в останній робочий день поточного місяця за період з дня виникнення простроченої заборгованості за Кредитом та/або нарахованими процентами чи комісіями по передостанній робочий день поточного місяця.

Відповідно до пунктів 2.7, 2.8 кредитного договору погашення кредиту здійснюється в порядку та строки, передбачені в п.п. 1.1.1. договору. Кредит вважається повернутим в момент (день) зарахування грошових коштів в сумі заборгованості за Кредитом на позичковий рахунок, вказаний у п.2.1. договору.

Статтею 3 кредитного договору сторони договору встановили обсяг їх прав та обовязків, зокрема, кредитор зобовязався відкрити позичальнику (відповідачу за первісним позовом) позичковий рахунок та протягом одного робочого дня після укладання договорів, вказаних у пункті 1.3 та п. 3.3.3 договору та виконання умов пункту 2.5 здійснити надання кредиту в межах максимального ліміту заборгованості на підставі письмової заяви позичальника на перерахування коштів за рахунок кредиту в порядку та у спосіб, визначені цим договором; в свою чергу, позичальник зобовязався на момент укладення договору надати кредитору всі документи, які необхідні для надання кредиту; укласти з кредитором договори застави (іпотеки), що вказані в п. 1.3. договору, на узгоджених з кредитором умовах, протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати укладання договору; погасити кредитору в повному обсязі кредит в строк, встановлений в п.п. 1.1.1.,3.3.15. договору, сплачувати кредитору проценти та комісії в строки, встановлені в п. 2.4., 2.5. договору; сплачувати кредиторові неустойку (пеню, штраф) в строк, встановлений у пункті 2.6 договору; не перешкоджати кредиторові в реалізації його права, визначеного в п.п. 3.2.1 договору; надавати йому на вимогу всі документи, необхідні для реалізації цього права; на вимогу Кредитора у випадках, передбачених у п.п. 2.13.3., 2.15.1., 3.2.7., 3.2.8 договору, достроково протягом 30 календарних днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливу неустойку (пеню, штраф), а також достроково виконати свої зобов'язання у випадках, в порядку та в строки, що передбачені в пункті 5.4. договору; достроково протягом 5 робочих днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора; виконати всі свої зобовязання за договором, у випадках ліквідації чи реорганізації; протягом 7-ми робочих днів після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, розташованого за адресою м. Харків, вул. Комсомольське шосе. 55. що передане в іпотеку, а також після оформлення та реєстрації в установленому чинним законодавством України порядку права власності на нього за ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» (відповідача у справі за первісним позовом), укласти додаткову угоду до договору іпотеки, в якій змінити опис предмету іпотеки: замість майнових прав на квартири, які зазначені в пункті 1.3.1. договору - відповідне нерухоме майно із зазначенням його реєстраційних даних, оціночної вартості, із посиланням на відповідний правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» (відповідача у справі за первісним позовом) на це нерухоме майно. Зазначеною додатковою угодою можуть бути передбачені інші умови за згодою Сторін (наприклад, зміни, пов'язані з можливими змінами в процесі будівництва характеристик нерухомості, зокрема, площі, планування приміщень, тощо), але площа не повинна бути меншою, ніж зазначено в п.п. 1.3.1. цього договору, проводити протягом періоду кредитування 100% від грошових потоків по поточних рахунках, відкритих в АКБ „Укрсоцбанк" (позивача у справі за первісним позовом); отримати згоду банку (позивача у справі за первісним позовом) на укладання з позичальником відповідних договорів про участь у ФФБ, які будуть надавати право отримання у власність вищезазначених квартир після завершення будівництва та сплати коштів, погасити частину кредиту в розмірі 20% від заставної вартості майнових прав на відповідні квартири, у разі укладання іпотекодавцем договорів про участь у ФФБ стосовно цих квартир до укладання відповідного договору з довірителем ФФБ; не використовувати кредит на цілі, заборонені чинним законодавством.

В свою чергу сторони договору погодили обсяг їх прав, зокрема, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх обов'язків за договором, погіршення фінансового стану позичальника за звітний період, зокрема, появи збитків, зменшення виручки (доходу) від реалізації та/або збільшення дефіциту робочого капіталу в розмірах визначених внутрішніми нормативними документами кредитора, здійснювати договірне списання з поточних рахунків позичальника, відкритих ним з Харківській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", грошових коштів, по мірі їх надходження, для погашення існуючої заборгованості позичальника за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також можливої неустойки (пені, штрафів) на підставі меморіальних ордерів, оформлених кредитором, для задоволення своїх вимог відповідно до умов цього договору та у порядку, зазначеному в п. 2.11 договору, направити відповідну інформацію до єдиної інформаційної системи "реєстр позичальників" Національного банку України в разі неповернення позичальником кредиту в строк, обумовлений в п.п. 1.1.1. цього договору, або невиконання чи неналежного виконання позичальником інших своїх зобов'язань за договором; у разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у п.п. 1.1.1, 3.3.15 договору, несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у пунктах 2.4,2.5,2.6 договору звернути стягнення на засоби виконання зобовязань за кредитним договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з пунктом 1.3 договору.

Пунктом 7.3 кредитного договору сторони договору погодили строк його дії з дати його укладання та до виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобовязань за договором.

Додатком № 1 до кредитного договору сторони домовились про розмір кредитних комісій за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку, оформлення додаткової угоди до кредитного договору та /або договору забезпечення за ініціативою клієнта, а також комісії за дострокове погашення кредиту з розігріванням договору кредиту.

Згідно додаткової угоди № 1 від 14.05.2008 року до кредитного договору № 805/6/18/8-004 від 18.01.2008 року боржнику збільшено максимальний ліміт заборгованості за кредитом до 5894000,00 грн. та змінено п. 1.3.1 договру щодо забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань: кредитор укладає з позичальником договір наступної іпотеки майнових прав на 65 квартир загальною площею 4979,16 м. кв. житлового будинку № 2, розташованого за адресою м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 55, що належить ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» та знаходяться в іпотеці ФФБ, створеного на умовах АКБ «Укрсоцбанк», заставною вартістю 29476426,89 грн.

Згідно додаткової угоди № 2 від 04.07.2008 року до кредитного договору № 805/6/18/8-004 від 18.01.2008 року боржнику встановлено 4 % комісії за використаний ліміт кредитної лінії.

Згідно додаткової угоди № 3 від 24.09.2008 року до кредитного договору № 805/6/18/8-004 від 18.01.2008 року боржнику встановлено максимальний ліміт заборгованості за кредитом в сумі 5793600,00 грн. та змінено п. 1.3.1 договру щодо забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань: кредитор укладає з позичальником договір наступної іпотеки майнових прав на 64 квартири загальною площею 4893,11 м. кв. житлового будинку № 2, розташованого за адресою м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 55, що належить ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» та знаходяться в іпотеці ФФБ, створеного на умовах АКБ «Укрсоцбанк», заставною вартістю 28974518,75 грн.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 18 січня 2008 року між іпотекодержателем - АКБ СР “Укрсоцбанк” (позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом) та іпотекодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю Дружнім підприємством Технологічної групи «Екіпаж” (відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом) був укладений іпотечний договір №805/13/18-5/8-031, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлєвою К.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 35 (далі - Іпотечний договір), а також договри про внесення змін та доповнень № 1 від 14.05.2008 року та № 2 від від 04.09.2008року до іпотечного договору, відповідно до умов якого, іпотекодавець (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) передав на забезпечення зобовязань за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/8-004 від 18.01.2008 року, укладеного між іпотекодержателем - АКБ СР “Укрсоцбанк» та позичальником Товариством з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство ТГ «Екіпаж” (основне зобовязання) нерухоме майно, яке знаходиться за адресою майнові права на 64 квартири, що будуються за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55 буд.2, а саме:

1) квартира №1 (2 кімнати), площею 68.61 м.кв. вартістю 363 804.53 грн.;

2) квартира №2 (2 кімнати), площею 85.03 м.кв. вартістю 429 401.50 грн.;

3) квартира №3 (1 кімнати), площею 56.66 м.кв. вартістю 300 439.65 грн.;

4) квартира №4 (1 кімнати), площею 43.35 м.кв. вартістю 229 863.38 грн.;

5) квартира №5 (1 кімнати), площею 44.98 м.кв. вартістю 238 506.45 грн.;

6) квартира №6 (1 кімнати), площею 54.96 м.кв. вартістю 291 425.40 грн.;

7) квартира №7 (2 кімнати), площею 80.15 м.кв. вартістю 424 995.38 грн.;

8) квартира №8 (3 кімнати), площею 84.76 м.кв. вартістю 449 439.90 грн.;

9) квартира №11 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 286 069.88 грн.;

10) квартира №12 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 224 826.00 грн.;

11) квартира №13 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 236 067.30 грн.;

12) квартира №14 (1 кімнати), площею 53.56 м.кв. вартістю 270 478.00 грн.;

13) квартира №16 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 430 462.00 грн.;

14) квартира №17 (2 кімнати), площею 69.16 м.кв. вартістю 366 720.90 грн.;

15) квартира №18 (2 кімнати), площею 78.93 м.кв. вартістю 398 596.50 грн.;

16) квартира №19 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 272 447.50 грн.;

17) квартира №22 (1 кімнати), площею 53.56 м.кв. вартістю 270 478.00 грн.;

18) квартира №23 (2 кімнати), площею 84.45 м.кв. вартістю 426 472.50 грн.;

19) квартира №24 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 430 462.00 грн.;

20) квартира №25 (2 кімнати), площею 69.16 м.кв. вартістю 366 720.90 грн.;

21) квартира №26 (2 кімнати), площею 78.93 м.кв. вартістю 418 526.33 грн.;

22) квартира №27 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 286 069.88 грн.;

23) квартира №29 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 236 067.30 грн.;

24) квартира №30 (1 кімнати), площею 53.87 м.кв. вартістю 285 645.68 грн.;

25) квартира №35 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 286 069.88 грн.;

26) квартира №40 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 451 985.10 грн.;

27) квартира №46 (1 кімнати), площею 56.89 м.кв. вартістю 301 659.23 грн.;

28) квартира №47 (2 кімнати), площею 85.92 м.кв. вартістю 433 896.00 грн.;

29) квартира №48 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 451 985.10 грн.;

30) квартира №49 (2 кімнати), площею 69.16 м.кв. вартістю 366 720.90 грн.;

31) квартира №51 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 286 069.88 грн.;

32) квартира №57 (2 кімнати), площею 76.10 м.кв. вартістю 403 520.25 грн.;

33) квартира №58 (2 кімнати), площею 86.07 м.кв. вартістю 434 653.50 грн.;

34) квартира №66 (2 кімнати), площею 86.21 м.кв. вартістю 457 128.53 грн.;

35) квартира №72 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 451 985.10 грн.;

36) квартира №73 (2 кімнати), площею 76.20 м.кв. вартістю 404 050.50 грн.;

37) квартира №76 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 236 067.30 грн.;

38) квартира №77 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 247 308.60 грн.;

39) квартира №78 (1 кімнати), площею 54.45 м.кв. вартістю 302 469.75 грн.;

40) квартира №80 (3 кімнати), площею 92.21 м.кв. вартістю 488 943.53 грн.;

41) квартира №88 (3 кімнати), площею 92.27 м.кв. вартістю 489 261.68 грн.;

42) квартира №90 (2 кімнати), площею 86.27 м.кв. вартістю 457 446.68 грн.;

43) квартира №97 (2 кімнати), площею 69.16 м.кв. вартістю 384 183.80 грн.;

44) квартира №100 (1 кімнати), площею 48.57 м.кв. вартістю 269 806.35 грн.;

45) квартира №102 (1 кімнати), площею 54.45 м.кв. вартістю 302 469.75 грн.;

46) квартира №104 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 473 508.20 грн.;

47) квартира №107 (1 кімнати), площею 60.01 м.кв. вартістю 333 355.55 грн.;

48) квартира №130 (2 кімнати), площею 86.40 м.кв. вартістю 479 952.00 грн.;

49) квартира №134 (1 кімнати), площею 54.78 м.кв. вартістю 319 518.05 грн.;

50) квартира №136 (3 кімнати), площею 92.40 м.кв. вартістю 538 946.10 грн.;

51) квартира №138 (2 кімнати), площею 86.40 м.кв. вартістю 488 678.40 грн.;

52) квартира №142 (1 кімнати), площею 59.81 м.кв. вартістю 348 856.78 грн.;

53) квартира №143 (2 кімнати), площею 86.05 м.кв. вартістю 486 698.80 грн.;

54) квартира №144 (3 кімнати), площею 92.40 м.кв. вартістю 538 946.10 грн.;

55) квартира №146 (2 кімнати), площею 86.40 м.кв. вартістю 503 949.60 грн.;

56) квартира №156 (1 кімнати), площею 48.57 м.кв. вартістю 294 334.20 грн.;

57) квартира №158 (1 кімнати), площею 59.81 м.кв. вартістю 362 448.60 грн.;

58) квартира №162 (2 кімнати), площею 86.40 м.кв. вартістю 549 763.20 грн.;

59) квартира №164 (1 кімнати), площею 48.57 м.кв. вартістю 318 862.05 грн.;

60) квартира №165 (1 кімнати), площею 48.57 м.кв. вартістю 318 862.05 грн.;

61) квартира №169 (4 кімнати), площею 193.86 м.кв. вартістю 1644 708.24 грн.;

62) квартира №170 (5 кімнати), площею 208.87 м.кв. вартістю 1772 053.08 грн.;

63) квартира №171 (5 кімнати), площею 206.55 м.кв. вартістю 1752 370.20 грн.;

64) квартира №172 (4 кімнати), площею 189.42 м.кв. вартістю 1607 039.28 грн.;

Пунктами 1.3, 1.4 іпотечного договору ( зурахуванням договору про внесення змін № 2 до іпотечного договору) встановлено зміст основного зобовязання: повернення іпотекодержателю кредиту в сумі 5793600,00 грн, ., але не більше 20 % від суми забезпечення, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 17 січня 2011 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене зобовязання, сплата процентів , можливої неустойки, відшкодування витрат повязаних з предявленням вимог за основним зобовязанням, із зверенням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки, збитків, завданих порушенням умов іпотечного договору.

Відповідно до пункту 1.5 іпотечного договору іпотекодавець (відповідач за первісним позовом у справі) гарантує, що на предмет іпотеки не існує прав та вимог третіх осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку, крім заборони на відчуження, що накладена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. 25.07.2006 року року за реєстраційним № 2725, у відповідності з іпотечним договором № 805-1, укладеного між сторонами у справі, також те, що передачу предмету іпотеки в іпотеку за цим договором є всі належні повноваження.

Пунктом 1.6 іпотечного договору сторони встановили, що за наявності прав чи вимог інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі підтверджених виконавчими документами, іпотекодержатель (позивач за первісним позовом у справі) має переважне право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно з пунктом 1.13 іпотечного договору передбачено, що обтяження предмета за цим договором підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому чинним законодавством України.

На виконання вимог пункту 1.13 іпотечного договору приватним нотаріусом Яковлевою К.Б. 18 січня 2008 року було внесено до Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відповідні реєстраційні записи.

Пунктом 6.3 іпотечного договору сторони погодили строк його дії з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до припинення основного зобовязання, а також іпотека припиняється на підставах, передбачених Законом України “Про іпотеку ”.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань щодо надання кредиту позичальнику, АКБ СР “Укрсоцбанк” було надано кредит позичальнику ТОВ ДП ТГ«Екіпаж» в сумі 5793600,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, меморіальними ордерами.

Проте, починаючи з 06 листопада 2008 року позичальник порушив умови договору кредиту припинив виконувати обовязок щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, у звязку з чим, відповідачу направлено листи - претензії (вих. № 18-3-15/67-7579 від 01.12.2008 року, вих.. № 11.2.2-67-1684 від 15.04.2009 року) з вимогою сплати відсотків та комісії по кредиту та повідомлення про дострокове повернення кредиту, проте зазначена вимога залишилися без відповіді, позичальник заборгованість не сплатив.

Як зазначає позивач за первісним позовом у позовній заяві, у звязку з простроченням сплати відсотків за користування кредитом та порушення справи про банкрутство щодо відповідача за первісним позовом, у позивача за первісним позовом на підставі п. 3.2.7 кредитного договору виникли підстави вимагати від відповідача за первісним позовом (позичальника) виконання ним всіх соїх зобовязань за кредитним договором, а саме: повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також сплати можливої неустойки та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання.

За розрахунком позивача за первісним позовом, станом на 01.02.2010 року загальна сума боргу відповідача за первісним позовом ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» - перед кредитором - АКБ СР "Укрсоцбанк" (позивачем за первісним позовом у справі) складає 6916175,01 грн., а саме: заборгованість по погашенню відсотків - 809571,11 грн.; заборгованість по погашенню комісії за використаний ліміт кредитної лінії 310940,85 грн.; заборгованість по погашенню кредиту - 5695744,66 грн.; пеня у сумі 99918,39 грн. У звязку з тим, що відповідач за первісним позовом у встановлений договором строк за вимогою позивача за первісним позовом не повернув суму боргу, у позивача за первісним позовом виникла підстава для звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому позивач за первісним позовом на задоволення своїх вимог за Договором кредиту № 805/6/18/8-004 від 18.01.2008р. звернути стягнення за іпотечним Договором № 805/13/18-5/8-031 від 18.01.2008р. на предмет іпотеки: майнові права на 63 квартири, що будуються за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55, буд. 2 майнові права на 63 квартири, що будуються за адресою: м.Харків, Комсомольське шосе, 55, буд. 2; визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", надати АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві; надати право позивачу за первісним позовом за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги у розмірі 6916175,01 грн. та усі витрати, пов'язані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки; зобов'язати ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" передати АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії одночасно з Актом приймання-передачі житлових приміщень, ключі від вищевказаних житлових приміщень, що знаходяться за адресою: м.Харків, Комсомольське шосе, 55, буд. 2, та надати податкову накладну; надати позивачу за первісним позовом до моменту продажу іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором. З метою збереження предмету іпотеки до його реалізації позивач просить надати йому право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладення договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення боржником ТОВ ДП ТГ«Екіпаж» заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За користування кредитом сторонами договору кредиту були встановлені проценти у розмірі 15,5 процентів річних, із щорічним переглядом у залежності від фінансового стану позичальника, обсягу грошових потоків, зміни вартості забезпечення за кредитом.

Окрім того, додатковою угодою № 2 від 04.07.2008 року до кредитного договору № 805/6/18/8-004 від 18.01.2008 року боржнику встановлено 4 % комісії за використаний ліміт кредитної лінії.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, позичальник систематично порушував умови договору щодо сплати відсотків за користування кредитом, а саме, з 06 листопада 2008 року припинив їх сплачувати, а також не сплачував передбачену додатковою угодою № 2 до кредитного договору комісію., у звязку з чим, позивачем надіслано відповідні листи - претензії (вих. № 18-3-15/67-7579 від 01.12.2008 року,вих. № 11.2.2-67-1684 від 15.04.2009 року).

У відповідності до розрахунку суми заборгованості до кредитного договору, станом на 01.02.2010 року сума заборгованості відповідача за первісним позовом перед кредитором - АКБ СР "Укрсоцбанк" (позивачем за первісним позовом у справі) за відсотками складає 809571,11 грн., за комісією 310940,85 грн.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодо сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаних норм вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.2.7 кредитного договору передбачено право Кредитора у разі порушення Позичальником зобов'язань, зазначених у п.п.3.3.3 - 3.3.19 договору за письмовим повідомленням до Позичальника в односторонньому порядку розірвання договору кредиту, що має наслідком дострокове протягом 20 календарних днів від дня отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Кредитора, виконання Позичальником всіх своїх зобов'язань за договором, а саме: повернення кредиту сплати процентів, комісій, а також сплати можливої неустойки та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання. Після погашення зазначених вимог цей Договір вважається розірваним.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ТОВ ДП ТГ «Екіпаж», в порушення домовленості сторін прострочив сплату відсотків та комісії за користування кредитними коштами, у звязку з чим, у позивача на підставі умов договору, виникли підстави вимагати виконання всіх зобовязань за договором, а саме: повернення кредиту сплати процентів, комісій.

Матеріали справи свідчать, що направлені позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом листи - претензії (вих. № 18-3-15/67-7579 від 01.12.2008 року, вих. № 11.2.2-67-1684 від 15.04.2009 року) отримані відповідачем за первісним позовом 05.12.2008 року, та 28.04.2009 р. (відповідно).

З зазначеного вбачається, що банк (позивач за первісним позовом) правомірно предявив вимогу до відповідача за первісним позовом щодо дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших до сплаті платежів.

Проте, в порушення вимог договору, відповідачем за первісним позовом у встановлений договором строк, після отримання претензії відповідача за первісним позовом, не задоволено вимоги Банку щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом, у звязку з чим, позичальник за кредитним договором ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» (відповідач за первісним позовом) визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання кредитного договору та додаткових угод до нього в частині сплати 6816256,62 грн., а саме 809571,11грн. відсотків, 310940,85 грн. комісії за використаний ліміт кредитної лінії, 5695747,66 грн. заборгованості по погашенню кредиту.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач за первісним позовом не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по відсоткам та комісії по договору відновлюваної кредитної лінії № 805/6/18/8-004 від 18.01.2008 року та додаткових угод № 1 , № 2, № 3 до нього та не надав документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом суми кредиту у сумі 5695744,66 грн., відсотків за користування кредитними коштами в сумі 809571,11 грн. та комісії 310940,85 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Відповідно до п.4.1 договору кредиту у разі прострочення Позивачем строків погашення кредиту, сплати процентів, комісій, зазначених у п.п.1.1., 3.3.15, 3.3.17, 2.4, 2.5 нього Договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобов'язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 99918,39 грн. за прострочення повернення кредитних коштів та сплати відсотків.

Проте, суд не може погодитись з наданим позивачем розрахунком з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що господарським судом Харківської області , у відношенні відповідача неодаразово порушувалась процедура банкрутства. (справи № 39/180-08, № 50/164-09).

Відповідно до ч.4 ст.. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивач, всупереч того, що відношенні боржника було порушені процедури банкрутства та введено мораторій на нарахування неустойки, позивач за первісним позовом необгрунтовано нараховував на час дії мораторію пеню.

Судом перераховано з урахуванням ч.4 ст.. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пеню, розмір якої склав 32778,80 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені у сумі 32778,80 грн. В задовленні решти нарахованої позивачем за первісним позовом пені суд відмовляє як безпідставно нарахованої.

Пунктом 3.2.8 кредитного договору, встановлено право кредитора вимагати від позичальника дострокового виконання всіх його зобов'язань за Договором кредиту у випадках його ліквідації чи реорганізації. Відповідно до п.4.3 іпотечного договору №805/13/18-5/8-031 від 18.01.2008 р. у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом або ліквідації юридичної особи - Іпотекодавця Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання Основного зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, у відношенні відповідача неодаразово порушувалась процедура банкрутства.

Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2008 року порушено провадження у справі №Б-39/180-08 про банкрутство ТОВ ДП ТГ «Екіпаж». Постановою господарського суду Харківської області від 22 грудня 2008 року по справі №Б-39/180-08 визнано ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Постановою Вищого господарського суду України від 25 березня 2009 року по справі № 39/180-09 постанову господарського суду Харківської області від 22 грудня 2008 року по справі №Б-39/180-08 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 липня 2009 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2009 року, припинено провадження у справі про банкрутство ТОВ ДП ТГ «Екіпаж».

Постановою господарського суду Харківської області від 26 квітня 2010 року по справі №Б-50/164-09 визнано ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 червня 2010 року скасовано постанову господарського суду Харківської області від 26 квітня 2010 року по справі №Б-50/164-09, провадження у справі №Б-50/164-09 припинено.

Отже, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Постановою СУ ГУМВС України в Харківській області від 17липня 2009 року порушено кримінальну справу по факту шахрайства з фінансовими ресурсами, скоєним посадовими особами ТОВ ДП ТГ«Екіпаж» за ознаками складу злочину, перебаченому ч.І ст. 222 Кримінального кодексу України.

Управлінням СБУ в Харківській області порушено кримінальну справу № 1948 за ознаками складу злочину, перебаченому ч.2 ст.15, ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст.19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст.589 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено та не спростовано сторонами у судовому засіданні, що станом на 01 грудня 2009 року загальна сума заборгованості ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» перед кредитором - АКБ СР "Укрсоцбанк" (позивачем у справі) складає 6849038,42 грн., з яких сума кредиту - 5695744,66 грн., відсотки за користування кредитними коштами - 809571,11 грн., комісія 310940,85 грн. та пеня -32778,80 грн.;

Відповідно до умов п. 1.1 іпотечного договору, відповідач (Іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (Іпотекодержателю) наступне нерухоме майно:

1) квартира №1 (2 кімнати), площею 68.61 м.кв. вартістю 363 804.53 грн.;

2) квартира №2 (2 кімнати), площею 85.03 м.кв. вартістю 429 401.50 грн.;

3) квартира №3 (1 кімнати), площею 56.66 м.кв. вартістю 300 439.65 грн.;

4) квартира №4 (1 кімнати), площею 43.35 м.кв. вартістю 229 863.38 грн.;

5) квартира №5 (1 кімнати), площею 44.98 м.кв. вартістю 238 506.45 грн.;

6) квартира №6 (1 кімнати), площею 54.96 м.кв. вартістю 291 425.40 грн.;

7) квартира №7 (2 кімнати), площею 80.15 м.кв. вартістю 424 995.38 грн.;

8) квартира №8 (3 кімнати), площею 84.76 м.кв. вартістю 449 439.90 грн.;

9) квартира №11 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 286 069.88 грн.;

10) квартира №12 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 224 826.00 грн.;

11) квартира №13 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 236 067.30 грн.;

12) квартира №14 (1 кімнати), площею 53.56 м.кв. вартістю 270 478.00 грн.;

13) квартира №16 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 430 462.00 грн.;

14) квартира №17 (2 кімнати), площею 69.16 м.кв. вартістю 366 720.90 грн.;

15) квартира №18 (2 кімнати), площею 78.93 м.кв. вартістю 398 596.50 грн.;

16) квартира №19 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 272 447.50 грн.;

17) квартира №22 (1 кімнати), площею 53.56 м.кв. вартістю 270 478.00 грн.;

18) квартира №23 (2 кімнати), площею 84.45 м.кв. вартістю 426 472.50 грн.;

19) квартира №24 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 430 462.00 грн.;

20) квартира №25 (2 кімнати), площею 69.16 м.кв. вартістю 366 720.90 грн.;

21) квартира №26 (2 кімнати), площею 78.93 м.кв. вартістю 418 526.33 грн.;

22) квартира №27 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 286 069.88 грн.;

23) квартира №29 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 236 067.30 грн.;

24) квартира №30 (1 кімнати), площею 53.87 м.кв. вартістю 285 645.68 грн.;

25) квартира №35 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 286 069.88 грн.;

26) квартира №40 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 451 985.10 грн.;

27) квартира №46 (1 кімнати), площею 56.89 м.кв. вартістю 301 659.23 грн.;

28) квартира №47 (2 кімнати), площею 85.92 м.кв. вартістю 433 896.00 грн.;

29) квартира №48 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 451 985.10 грн.;

30) квартира №49 (2 кімнати), площею 69.16 м.кв. вартістю 366 720.90 грн.;

31) квартира №51 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 286 069.88 грн.;

32) квартира №57 (2 кімнати), площею 76.10 м.кв. вартістю 403 520.25 грн.;

33) квартира №58 (2 кімнати), площею 86.07 м.кв. вартістю 434 653.50 грн.;

34) квартира №66 (2 кімнати), площею 86.21 м.кв. вартістю 457 128.53 грн.;

35) квартира №72 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 451 985.10 грн.;

36) квартира №73 (2 кімнати), площею 76.20 м.кв. вартістю 404 050.50 грн.;

37) квартира №76 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 236 067.30 грн.;

38) квартира №77 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 247 308.60 грн.;

39) квартира №78 (1 кімнати), площею 54.45 м.кв. вартістю 302 469.75 грн.;

40) квартира №80 (3 кімнати), площею 92.21 м.кв. вартістю 488 943.53 грн.;

41) квартира №88 (3 кімнати), площею 92.27 м.кв. вартістю 489 261.68 грн.;

42) квартира №90 (2 кімнати), площею 86.27 м.кв. вартістю 457 446.68 грн.;

43) квартира №97 (2 кімнати), площею 69.16 м.кв. вартістю 384 183.80 грн.;

44) квартира №100 (1 кімнати), площею 48.57 м.кв. вартістю 269 806.35 грн.;

45) квартира №102 (1 кімнати), площею 54.45 м.кв. вартістю 302 469.75 грн.;

46) квартира №104 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 473 508.20 грн.;

47) квартира №107 (1 кімнати), площею 60.01 м.кв. вартістю 333 355.55 грн.;

48) квартира №130 (2 кімнати), площею 86.40 м.кв. вартістю 479 952.00 грн.;

49) квартира №134 (1 кімнати), площею 54.78 м.кв. вартістю 319 518.05 грн.;

50) квартира №136 (3 кімнати), площею 92.40 м.кв. вартістю 538 946.10 грн.;

51) квартира №138 (2 кімнати), площею 86.40 м.кв. вартістю 488 678.40 грн.;

52) квартира №142 (1 кімнати), площею 59.81 м.кв. вартістю 348 856.78 грн.;

53) квартира №143 (2 кімнати), площею 86.05 м.кв. вартістю 486 698.80 грн.;

54) квартира №144 (3 кімнати), площею 92.40 м.кв. вартістю 538 946.10 грн.;

55) квартира №146 (2 кімнати), площею 86.40 м.кв. вартістю 503 949.60 грн.;

56) квартира №156 (1 кімнати), площею 48.57 м.кв. вартістю 294 334.20 грн.;

57) квартира №158 (1 кімнати), площею 59.81 м.кв. вартістю 362 448.60 грн.;

58) квартира №162 (2 кімнати), площею 86.40 м.кв. вартістю 549 763.20 грн.;

59) квартира №164 (1 кімнати), площею 48.57 м.кв. вартістю 318 862.05 грн.;

60) квартира №165 (1 кімнати), площею 48.57 м.кв. вартістю 318 862.05 грн.;

61) квартира №169 (4 кімнати), площею 193.86 м.кв. вартістю 1644 708.24 грн.;

62) квартира №170 (5 кімнати), площею 208.87 м.кв. вартістю 1772 053.08 грн.;

63) квартира №171 (5 кімнати), площею 206.55 м.кв. вартістю 1752 370.20 грн.;

64) квартира №172 (4 кімнати), площею 189.42 м.кв. вартістю 1607 039.28 грн.;

Частина 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і тому числі на підставі рішення суду.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору, за рахунок предмету іпотеки забезпечується виконання всіх зобовязань за кредитним договором.

Частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобовязання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові повязаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобовязання.

З аналізу статей 596,597 Цивільного кодексу України вбачається, що притримання речі, як спосіб забезпечення зобовязання кредитором, передбачає задоволення його вимог за рахунок речі, що притримується, у тому ж порядку, як і реалізація предмета застави, яка врегульована ст. 591 Цивільного кодексу України. Вказаною правовою нормою також передбачено реалізація шляхом продажу з публічних торгів чи іншим передбаченим договором або законом способом предмету застави, на який звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

В звязку з невиконанням забезпечених іпотекою зобовязань відповідно ст. 33 Закону України “Про іпотеку ” та п. 4.1. іпотечного договору банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.6. іпотечного договору встановлено, що позивач (Іпотекодержатель) за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

- 4.6.1 на підставі рішення суду: або

- 4.6.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса: або

- 4.6.3 шляхом передачі іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку”: або

- 4.6.4 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України “Про іпотеку”: або

- 4.6.5 шляхом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати ”.

Згідно з пунктом 4.7 договору іпотеки передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме:

- 4.7.1 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України “Про іпотеку”: або

- 4.7.2 або продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись статтею 33 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - суд вважає вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 6849038,42 грн. обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, окрім всього іншого, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, якою встановлено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, якщо це передбачено в рішенні суду. При цьому, ціна продажу предмету іпотеки встановлюється на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Реалізація Позивачем предмета іпотеки на підставі ст. 38 Закону України „Про іпотеку" та наступного прийняття його на баланс покупцем потребує здійснення Відповідачем певних дій щодо оформлення такого відчуження, як-то: оформлення відповідного Акту приймання-передачі як самого предмета іпотеки так і документації на нього (правоустановчої та бухгалтерської), виписку податкової накладної і т.п.

У відповідності до ст. 34 Закону України "Про іпотеку" предмет іпотеки на підставі рішення суду може бути переданий позивачу в управління на період до його реалізації, з метою отримання доходів від господарського використання предмету іпотеки та подальшого їх направлення на задоволення вимог позивача.

При цьому суд зазначає, що згідно статті 1 Закону України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” від 19 червня 2003 року N 979-ІV, що управитель - це фінансова установа, яка діє від свого імені, здійснюючи управління іпотечними активами в інтересах установника управління іпотечними активами.

Також, відповідно до пункту 4.5 іпотечного договору сторони передбачили, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою забезпечення належного господарського використання згідно з його цільовим призначенням, а також отриманням доходів, предмет іпотеки передається іпотекодержателю (позивачу у справі) або третій особі, за погодженням між іпотекодавцем (відповідачем у справі) та іпотекодержателем в управління на період його реалізації у порядку, встановленому договором, управління предметом іпотеки може здійснюватися, зокрема, шляхом його передачі в найом (оренду), лізинг, інше платне користування, тощо.

Враховуючи викладене, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення первісного позову у повному обсязі.

Що стосується зустрічної позовної заяви (з урахуванням прийнятих ухвалою суду від 01.06.2010 р. уточнень), в якій Товариство обмеженою відповідальністю дружне підприємство Технологічна група "Екіпаж" (позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом)) просить суд визнати недійсними:

- іпотечний договір № 805/13/18-5/8-031 від 18.01.08 року, укладений між ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" та ТОВ ДП ТГ "Екіпаж", посвідчений 18.01.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. за реєстром № 34; договір про внесення змін та доповнень № 1 від 14.05.08. до іпотечного договору № 805/13/18-5/8-031, посвідчений 18.01.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. ;

- договір про внесення змін № 2 від 24.09.2008. до іпотечного договору № 805/13/18-5/8-031 від 18.01.2008 року посвідчений 18.01.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б.

- Виключити з державного реєстру іпотек запис за № 34 зареєстрований 18.01.08 за № 6423365, та змінами від 14.05.08 внесені реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. у звязку із укладенням іпотечного договору № 805/13/18-5/8-031 від 18.01.08, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. про державну реєстрацію обтяження майнових прав на квартири №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,11,12,13,14,16,17,18,19,22,23,24,25,26,27,29,30,35,40,46,47,48,49,51,57,58,66,72,73,76,77,78,80,88,90,97,100,102,104, 107,130,134,136,138,142,143,144,146,151, 156,158,162,164,165,169,170,171,172 у житловому будинку № 2, який будується по вул. Комсомольське шосе, 55 у м. Харкові, що належить ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" (код 31149121, юридична адреса: АДРЕСА_1).

- Виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис № 1 зареєстрований 28.01.2008 р. за № 6472830 реєстратором - ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України у звязку із укладенням Іпотечного договору № 805/13/18-5/8-031 від 18.01.08, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. і зареєстрованого в реєстрі за № 34 про державну реєстрацію обтяження майнових прав на квартири №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,11,12,13,14,16,17,18,19,22,23,24,25,26,27,29,30,35,40,46,47,48,49,51,5758,66,72,73,76,77,78,80,88,90,97,100,102,104,107,130,134,136,138,142,143,144,146,156, 158,162,164,165,169,170,171,172 у житловому будинку № 2 , що будується по вул. Комсомольське шосе, 55 у м. Харкові, що належить ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" (код 31149121, юридична адреса: АДРЕСА_1).

- Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна записи внесені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. у звязку із укладенням Іпотечного договору № 805/13/18-5/8-031 від 18.01.08., посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. і зареєстрованого в реєстрі, про накладення заборони відчуження майнових прав на квартири № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 18,19,22,23,24,25,26,27,29,30,35,40,46,47,48,49,51,57,58,66,72,73,76,77,78,80,88,90,97,100,102,104,107,130,134,136,138,142,143,144,146,156,158,162,164,165,169,170,171,172, що знаходиться за адресою: місто Харків, Комсомольське шосе,55, житловий будинок № 2, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство Технологічної групи "ЕКІПАЖ" ( код 31149121, юридична адреса: АДРЕСА_1); а саме записи: №№ 124, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 132, 134, 135, 137, 139, 141, 142, 143, 145, 147, 149, 151, 154, 156, 157, 178, 159, 160, 162, 164, 127, 131, 133, 136, 138, 140, 144, 146, 148, 150, 152, 153, 155, 158, 161, 163, 165, 166, 167, 168, 169, 170, від 18.01.08.р.; № № 176, 177, 179, 180, 181, 182, 183, від 14.05.2008 року № 184,185,186,187,188,189,190,191,195 від 27.11.2008 року з огляду на те, що його зміст суперечить приписам статей 3, 5 Закону України «Про іпотеку» та порушує вільне волевиявлення учасника правочину, а також суперечить ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 7 статті 179 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

У відповідності до статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості..

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен зясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

При цьому, спір - це розбіжності або суперечності між суб'єктами правовідносин з питання факту або права.

Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з яті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом перевірено повноваження представників сторін спірного договору на його підписання: від імені іпотекодавця (позивача за зустрічним позовом) підписано директором ТОВ дружнє підприємство технологічної групи "Екіпаж" Василько Вячеславом Васильовичем, який діяв на підставі Статуту.

Зі сторони Банку (відповідача за зустрічним позовом) спірний договір підписано керуючим Харківською обласною філією АКБ СР «Укрсоцбанк» паном Калініченко Ігорем Івановичем, на підставі довіреності, посвідченої 10.12.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. за реєстром № 321. Відповідно п. 9, 10 зазначеної довіреності Голова правління Банку Тимонькін Борис Владиславович уповноважив керуючого Харківською обласною філією АКБ СР «Укрсоцбанк» Калініченка Ігоря Івановича вчиняти від імені АКБ «Укрсоцбанк» дії, в тому числі, укладати договори, передбачені ст. 34 та ст.. 38 Закону України «Про іпотеку», зокрема: в якості продавця договори купівлі-продажу предмету іпотеки з направленням коштів від реалізації на задоволення вимог банку, в якості орендодавця договори оренди предмету іпотеки з направленням коштів від оренди на задоволення вимог банку, а також, укладати договори, а також додаткові угоди (договори про внесення змін та/або доповнень) до них та договори (угоди) про їх розірвання, повязані із забезпеченням виконання зобовязань за договорами, визначеними в п.п. 1-5 цієї довіреності, зокрема: в якості іпотеко держателя іпотечні договори, в якості заставодержателя договори застави. Довіреність видана 10.12.2007 року і дійсна до 31.12.2008 року. Також приватним нотаріусом було перевірено правоздатність та дієздатність АКБ СР «Укрсоцбанк», повноваження його представника, а також, встановлено особу Тимонькіна Б.В., який підписав довіреність та перевірено його дієздатність.

На час винесення вказаного рішення, в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані докази щодо скасування зазначеної вище довіреності на момент укладання спірного іпотечного договору, смерті особи, якій вона видана , припинення юридичної особи, яка видала довіреність.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Представництвом відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку про підписання іпотечного договору № 805/13/18-5/8-031 від 18.01.2008 року належним чином уповноваженими на це особами.

Відповідно до п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом також встановлено, що на спірному договорі міститься відбитки печаток іпотекодержателя (відповідача за зустрічним позовом) та іпотекодавця (позивача за зустрічним позовом) .

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

В ст. 546 ч.1 Цивільного кодексу України є вичерпний перелік видів забезпечення виконання зобов'язань, кожен із них є самостійною цивільно-правовою формою. Кожен з перелічених видів забезпечення виконання зобов'язань має своєю ціллю правові наслідки, які настають в разі невиконання зобов'язань.

Визначення поняття застави викладено у статті 572 Цивільного кодексу України, згідно з якою, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.3 ст. 575 Цивільного кодексу України правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Виходячи з приписів п.1 ст.1 Закону України "Про іпотеку" застава земельних ділянок, а також об'єктів, розташованих на земельній ділянці і невід'ємно пов'язаних з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а також застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до п.2 ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В силу статті 2 Закону України "Про іпотеку" законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу, Земельного кодексу України, цього закону та інших нормативно-правих актів, а також міжнародних договорів України.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами у судових засіданнях, що спірний іпотечний договір було укладено з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, який станом на час розгляду справи в розумінні статті 204 Цивільного кодексу є правомірним та не визнаний недійсним у судовому порядку.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, банк (позивач за первісним позовом) повністю виконав взяті на себе зобовязання за договором кредиту, надавши відповідачеві за первісним позовом кредит, проте відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в порушення домовленості сторін, відсотки, комісії за ним не сплатив, кредит не повернув.

Суд зазначає, що спірний іпотечний договір забезпечує вимоги банку (відповідача за зустрічним позовом), що випливають з кредитного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України субєкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства, частиною 2 зазначеної статті передбачено, що джерелами формування майна підприємства є, зокрема, кредити банків та інших кредиторів.

Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що банк (відповідач за зустрічним позовом) і позичальник (позивач за зустрічним позовом) на момент укладення кредитного договору, визначили вид забезпечення виконання зобов'язання позичальника (позивача за зустрічним позовом) стосовно повернення банку (відповідача за зустрічним позовом) кредиту - застава у виді іпотека. Інші види забезпечення виконання зобов'язання; перелічені в ст. 546 ч.1 Цивільного кодексу України банком (відповідачем за зустрічним позовом) і позичальником (позивачем за зустрічним позовом) на момент укладення спірного договору іпотеки не застосовувалися.

Частинами 4 та 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною 5 ст. З Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Iпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про:

для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців

для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про:

для громадян України прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду

Iпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із Законом України "Про іпотеку", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та у відповідності до Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №410 від 31.03.04 року, відомості про обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 18 січня 2008 року між іпотекодержателем - АКБ СР “Укрсоцбанк”(позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом) та іпотекодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство «Екіпаж” (відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом) був укладений спірний іпотечний договір №805/13/18-5/8-031, який в порядку ст. 577 Цивільного кодексу України був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлєвою К.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 35 (далі - Іпотечний договір), а також договори про внесення змін та доповнень № 1 від 14.05.2008 року та № 2 від від 04.09.2008року до іпотечного договору, відповідно до умов якого, іпотекодавець (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) передав на забезпечення зобовязань за Генеральним договором про надання кредитних послуг №805/6/18/8-004 від 18.01.2008 року, укладеного між іпотекодержателем - АКБ СР “Укрсоцбанк» та позичальником Товариством з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство «Екіпаж” (основне зобовязання) нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55 буд.2, а саме: майнові права на 64 житлові квартири загальною. площею 4893,11 кв.м. (надалі за текстом предмет іпотеки).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем за зустрічним позовом, спірний договір (з урахуванням усіх умов договору) та додаткові угоди до нього, були укладені сторонами з дотриманням та у відповідності до ст.ст.626, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України, без будь-яких застережень стосовно умов, на яких вони укладались. Тому, не заслуговують на увагу суду посилання позивача за зустрічним позовом щодо навязування йому умов договору.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Під час розгляду справи, судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.09р. у справі № 35/148-09 (том ІІІ, арк. спр. 66) за позовом ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" до АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії про розірвання договору № 1 про організацію спорудження об'єкта будівництва від 08.06.2006р., яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2009 року, відмовлено в задоволенні позову щодо розірвання договору № 1 про організацію спорудження об'єкта будівництва від 08.06.2006р., оскільки судом встановлено відсутність порушень з боку АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії зобовязань за умовами вказаного договору щодо фінансування будівництва. Крім того, судом встановлено порушення договірних відносин зі сторони ТОВ ДП Технологічної групи "Екіпаж", які виявились в безпідставному припиненні будівництва обєкта.

В силу приписів ст.5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції з 18.01.2008 року, яка діяла на момент укладання спірних договорів) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом, предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендар.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (в редакції з 18.01.2008 року, яка діяла на момент укладання спірних договорів) іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України "Про іпотеку" щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку. Після закінчення будівництва нерухомості іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість, та ця нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. Зміна або розірвання іпотечного договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, нотаріус за повідомленням іпотекодержателя накладає заборону на відчуження нерухомого майна.

Також, за ст. 10 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (в редакції з 18.01.2008 року, яка діяла на момент укладання спірних договорів) предметом іпотеки за іпотечним договором є майнові права на нерухомість, яка є обєктом будівництва.

Відповідно до статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» (в редакції з 18.01.2008 року, яка діяла на момент укладання спірних договорів) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

В силу приписів статті 2 зазначеного закону (Закону України «Про заставу») встановлено, що законом визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 3 3акону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких

В силу приписів статті 4 зазначеного закону (Закону України «Про заставу») предметом застави можуть бути майно та майнові права. Відповідно до Положення про валютний контроль, затвердженого Правлінням Національного Банку України від 08.02.2000 р. за № 49, майнові права це право вимоги особи за зобовязаннями, за якими вона є кредитором.

У розумінні статі 382 Цивільного кодексу Україну, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України, до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, які були використані в процесі цього будівництва.

Статтею 16 Закону України “Про іпотеку” передбачені особливості іпотеки незавершеного будівництва. А саме: по-перше, право власності виникає після завершення будівництва та реєстрації права власності на цей об'єкт; по-друге, іпотекодавцем при фінансуванні будівництва споруд житлового чи нежитлового призначення може бути забудовник особа, яка у встановленому законодавством порядку отримала право на використання земельної ділянки для спорудження об'єктів будівництва та уклала угоду з управителем, яким є фінансова установа, що здійснює управління майном, отриманим у довірчу власність за договором управління майна (останнє на підставі Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і правління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2009 року позивач за зустрічним позовом зареєстрував за собою право власності на незавершений будівництвом житловий будинок літ. “А-24”, розташований за адресою: м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 55 (Обєкт).

Згідно з ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зважаючи на те, що угода передбачає вільне волевиявлення сторін, то цивільні правовідносини будуються за принципом: дозволено те, що не заборонено законом. Чинне цивільне законодавство не містило на момент укладання спірного іпотечного договору (зокрема, норми статті 576 Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку» та ін.) не містили прямої заборони використовувати майнові права в якості предмету іпотеки, більш того, майнові права на обєкт нерухомості не можуть бути відємними від цього обєкту, тому можуть вважатись предметом іпотеки.

Аналізуючи в сукупності вищезазначені правові норми, суд прийшов до висновку, що на момент укладання спірних іпотечних договорів, майнові права могли бути предметом іпотеки, оскільки право на їх укладання було передбачено нормами Цивільного кодексу, Законом України "Про заставу" та нормами спеціальних законів, що регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - Закону України "Про іпотеку", Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Отже, зазначений договір іпотеки містить всі істотні умови згідно статті 18 Закону України «Про іпотеку», зокрема, в ньому визначений предмет іпотеки майнові права на житлові квартири.

За таких обставин твердження позивача за зустрічним позовом, що іпотечний договір укладено з порушенням вимог Закону "Про іпотеку" є безпідставним.

Також суд не дійшов висновку щодо обґрунтованості посилання позивача за зустрічним позовом на пункт 3 статті 203 Цивільного кодексу України, яка зазначає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, як на підставу для визнання договору недійсним. Позивачем за зустрічним позовом не зазначено, які саме фактори вплинули на його волевиявлення та не надано доказів на підтвердження своїх посилань.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона по справі зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення наведеної норми, заявляючи вимогу про визнання недійсним іпотечного договору, позивач за зустрічним позовом не надав доказів порушення його вільного волевиявлення.

Що стосується посилання позивача за зустрічним позовом на факт укладення ним спірного договору під впливом тяжких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, під впливом яких саме тяжких обставин і на яких вкрай невигідних умовах було укладено спірний договір та додаткові угоди до нього, і як це могло вплинути на його права та обовязки.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України субєкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

При цьому, суд зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 Господарського кодексу України). Отже складнощі, які виникли у позивача за зустрічним позовом із виконанням спірного кредитного договору охоплюються його (позивача) підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик позивача за зустрічним позовом на відповідача за зустрічним позовом шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обовязків за договором.

При цьому суд враховує також, що кредитним договором передбачено право позивача за зустрічним позовом відмовитись від одержання кредиту в повному обсязі та дострокове повернення кредиту. Проте позивач таким правом не скористався кредит не повернув, проценти за його користування не сплатив.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом не доведено факт збігу тяжких для нього обставин і наявність їх безпосереднього звязку із його волевиявленням вчинити правочин (укласти кредитний договір) на вкрай невигідних для нього умовах.

З огляду на наведене, суд приходиться до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову по справі.

Враховуючи наведене вище, а також положення ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України суд не знайшов необхідних і достатніх підстав для визнання іпотечного договору недійсним.

Оскільки суд не визнав спірний договір недійсним, то суд вважає, що відсутні підстави для виключення із Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про іпотеку внесені на підставі іпотечного договору.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги Указ президента України “Про заходи щодо забезпечення відновлення стабільності у банківській системі”, прийнятого з метою відновлення ліквідності банків, забезпечення захисту прав та інтересів клієнтів банку, у тому числі громадян-вкладників банків, та те, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивача за зустрічним позовом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно наданих до матеріалів справи заяв третіх осіб, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом було встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 року № 475/97-ВР ) /далі Конвенція/. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

П. 1 ст. 6 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.97 -№ 475/97-ВР) встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права та гарантується кожному звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду гідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.. 12 ГПК України, Господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Матеріали справи містять інвестиційні договори, укладені між ТОВ ТГ «Екіпаж» та третіми особами:

- ОСОБА_18 - Договір № КШ-1-6 від 16 жовтня 2005 року та Договір № КШ-1-8 від 18 жовтня 2005 року;

- ОСОБА_19 - Договір № КШ-1-1 від «06» вересня 2005 року;

- ОСОБА_11 - Інвестиційний договір № КШ-1-4 від 28 липня 2005 року;

- ОСОБА_34 правонаступник інвестора ОСОБА_20 - Договір № КШ-1-35 від 20 жовтня 2005 року;

- ОСОБА_21 - Договір № КШ-1-13 від 05 січня 2006 року;

- ОСОБА_22 - Інвестиційний договір № КШ-1-17 від 01 липня 2005 року;

- ОСОБА_23 - Договір № КШ-1-7 від 05 січня 2006 року;

- ОСОБА_24 - Договір № КШ-1-5 від 08 грудня 2005 року;

- ОСОБА_35 - Договір № КШ-1-104 від 17жовтня 2005 року;

- ОСОБА_5 - Договір № КШ-1-78 від 12 серпня 2005 р.; Договору № КШ-1-77 від 12 серпня 2005 р.;

- ОСОБА_6 - Інвестиційний договір № КШ-1-27 від 05 січня 2006 р.;

- ОСОБА_7 - Інвестиційний договір № КШ-1-26 від 25 липня 2005 р.;

- ОСОБА_16 - Договір № КШ-1-40 від 03 листопада 2005 р.;

- ОСОБА_8 - Договір № КШ-1-76 від 05 січня 2006 р.;

- ОСОБА_36 - Інвестиційний договір № КШ-1-14 від 22 серпня 2005 р.;

- ОСОБА_17 - Договір № КШ-1-19 від 27 серпня 2005 р.; Договір № КШ-1-29 від 09 листопада 2005 р.

- Приватною фірмою «Медфарм» - Договір № КШ-1-18 від 08 грудня 2005 р.;

- ОСОБА_28 - Договір № КШ-1-19-1 від 19 грудня 2005 р.;

- ОСОБА_12 - Договір № КШ-1-25 від 04 січня 2006 р.;

- ОСОБА_27 - Договір № КШ-1-49 від 05 січня 2006 р.;

- ОСОБА_37 - Договір № КШ-1-48 від 31 жовтня 2005 р.;

- ОСОБА_10 - Договір № КШ-1-97 від 04 січня 2006 р.;

Окрім того, третьою особою ОСОБА_38 укладено з позивачем за первісним позовом Договір кредиту № 839/3/27/38/7-476 від 04 жовтня 2007 р.; та з позивачем та відповідачем за первісним позовом Договір № КШ-1-160 про участь у ФФБ виду «А» від 27 вересня 2007 р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У випадку , якщо треті особи вважають, що їх права, що виникли з зазначених договорів порушені, вони не позбавлені права звернутись за захистом своїх прав до відповідного суду за підвідомчістю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 525, 546, 590, 598, 599, 610, 611, 612, 626, 628, 629, 1054,1048,1049,1050 ЦК України, статтями 174,179,193, Господарського кодексу України, статтями 3,7,12,19,33, 34,38, 39 Закону України "Про іпотеку", ст.22 Закону України “Про судоустрій”, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії задовольнити частково.

1. На задоволення вимог Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії за договором кредиту №805/6/18/8-004 від 18.01.2008 року в сумі 6849038,42 грн. звернути стягнення за іпотечним договором №805/13/18-5/8-031 від 18.01.2008 р. на предмет іпотеки: майнові права на 63 квартири, що будуються за адресою: м.Харків, Комсомольське шосе,55, а саме:

1) квартира №1 (2 кімнати), площею 68.61 м.кв. вартістю 363 804.53 грн.;

2) квартира №2 (2 кімнати), площею 85.03 м.кв. вартістю 429 401.50 грн.;

3) квартира №3 (1 кімнати), площею 56.66 м.кв. вартістю 300 439.65 грн.;

4) квартира №4 (1 кімнати), площею 43.35 м.кв. вартістю 229 863.38 грн.;

5) квартира №5 (1 кімнати), площею 44.98 м.кв. вартістю 238 506.45 грн.;

6) квартира №6 (1 кімнати), площею 54.96 м.кв. вартістю 291 425.40 грн.;

7) квартира №7 (2 кімнати), площею 80.15 м.кв. вартістю 424 995.38 грн.;

8) квартира №8 (3 кімнати), площею 84.76 м.кв. вартістю 449 439.90 грн.;

9) квартира №11 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 286 069.88 грн.;

10) квартира №12 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 224 826.00 грн.;

11) квартира №13 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 236 067.30 грн.;

12) квартира №14 (1 кімнати), площею 53.56 м.кв. вартістю 270 478.00 грн.;

13) квартира №16 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 430 462.00 грн.;

14) квартира №17 (2 кімнати), площею 69.16 м.кв. вартістю 366 720.90 грн.;

15) квартира №18 (2 кімнати), площею 78.93 м.кв. вартістю 398 596.50 грн.;

16) квартира №19 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 272 447.50 грн.;

17) квартира №22 (1 кімнати), площею 53.56 м.кв. вартістю 270 478.00 грн.;

18) квартира №23 (2 кімнати), площею 84.45 м.кв. вартістю 426 472.50 грн.;

19) квартира №24 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 430 462.00 грн.;

20) квартира №25 (2 кімнати), площею 69.16 м.кв. вартістю 366 720.90 грн.;

21) квартира №26 (2 кімнати), площею 78.93 м.кв. вартістю 418 526.33 грн.;

22) квартира №27 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 286 069.88 грн.;

23) квартира №29 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 236 067.30 грн.;

24) квартира №30 (1 кімнати), площею 53.87 м.кв. вартістю 285 645.68 грн.;

25) квартира №35 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 286 069.88 грн.;

26) квартира №40 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 451 985.10 грн.;

27) квартира №46 (1 кімнати), площею 56.89 м.кв. вартістю 301 659.23 грн.;

28) квартира №47 (2 кімнати), площею 85.92 м.кв. вартістю 433 896.00 грн.;

29) квартира №48 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 451 985.10 грн.;

30) квартира №49 (2 кімнати), площею 69.16 м.кв. вартістю 366 720.90 грн.;

31) квартира №51 (1 кімнати), площею 53.95 м.кв. вартістю 286 069.88 грн.;

32) квартира №57 (2 кімнати), площею 76.10 м.кв. вартістю 403 520.25 грн.;

33) квартира №58 (2 кімнати), площею 86.07 м.кв. вартістю 434 653.50 грн.;

34) квартира №66 (2 кімнати), площею 86.21 м.кв. вартістю 457 128.53 грн.;

35) квартира №72 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 451 985.10 грн.;

36) квартира №73 (2 кімнати), площею 76.20 м.кв. вартістю 404 050.50 грн.;

37) квартира №76 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 236 067.30 грн.;

38) квартира №77 (1 кімнати), площею 44.52 м.кв. вартістю 247 308.60 грн.;

39) квартира №78 (1 кімнати), площею 54.45 м.кв. вартістю 302 469.75 грн.;

40) квартира №80 (3 кімнати), площею 92.21 м.кв. вартістю 488 943.53 грн.;

41) квартира №90 (2 кімнати), площею 86.27 м.кв. вартістю 457 446.68 грн.;

42) квартира №97 (2 кімнати), площею 69.16 м.кв. вартістю 384 183.80 грн.;

43) квартира №100 (1 кімнати), площею 48.57 м.кв. вартістю 269 806.35 грн.;

44) квартира №102 (1 кімнати), площею 54.45 м.кв. вартістю 302 469.75 грн.;

45) квартира №104 (3 кімнати), площею 85.24 м.кв. вартістю 473 508.20 грн.;

46) квартира №107 (1 кімнати), площею 60.01 м.кв. вартістю 333 355.55 грн.;

47) квартира №130 (2 кімнати), площею 86.40 м.кв. вартістю 479 952.00 грн.;

48) квартира №134 (1 кімнати), площею 54.78 м.кв. вартістю 319 518.05 грн.;

49) квартира №136 (3 кімнати), площею 92.40 м.кв. вартістю 538 946.10 грн.;

50) квартира №138 (2 кімнати), площею 86.40 м.кв. вартістю 488 678.40 грн.;

51) квартира №142 (1 кімнати), площею 59.81 м.кв. вартістю 348 856.78 грн.;

52) квартира №143 (2 кімнати), площею 86.05 м.кв. вартістю 486 698.80 грн.;

53) квартира №144 (3 кімнати), площею 92.40 м.кв. вартістю 538 946.10 грн.;

54) квартира №146 (2 кімнати), площею 86.40 м.кв. вартістю 503 949.60 грн.;

55) квартира №156 (1 кімнати), площею 48.57 м.кв. вартістю 294 334.20 грн.;

56) квартира №158 (1 кімнати), площею 59.81 м.кв. вартістю 362 448.60 грн.;

57) квартира №162 (2 кімнати), площею 86.40 м.кв. вартістю 549 763.20 грн.;

58) квартира №164 (1 кімнати), площею 48.57 м.кв. вартістю 318 862.05 грн.;

59) квартира №165 (1 кімнати), площею 48.57 м.кв. вартістю 318 862.05 грн.;

60) квартира №169 (4 кімнати), площею 193.86 м.кв. вартістю 1644 708.24 грн.;

61) квартира №170 (5 кімнати), площею 208.87 м.кв. вартістю 1772 053.08 грн.;

62) квартира №171 (5 кімнати), площею 206.55 м.кв. вартістю 1752 370.20 грн.;

63) квартира №172 (4 кімнати), площею 189.42 м.кв. вартістю 1607 039.28 грн.;

2. Визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України „Про іпотеку”, надати Публічному акціонерному товариству „Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві.

3. Надати право Публічному акціонерному товариству „Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги у розмірі 6849038,42 грн. та усі витрати повязані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки.

4.Зобовязати Товариства з обмеженою відповідальністю дружнього підприємства технологічної групи «Екіпаж» передати Публічному акціонерному товариству „Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії одночасно з Актом приймання-передачі житлових приміщень, ключі від вищезазначених житлових приміщень, що знаходяться за адресою: м.Харків, Комсомольське шосе,55, та надати податкову накладну.

5. Надати Публічному акціонерному товариству „Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором.

6. З метою збереження предмету іпотеки до його реалізації надати Публічному акціонерному товариству „Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. В іншій частині первісного позову відмовити.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю дружнього підприємства технологічної групи «Екіпаж» (61064, м. Харків, вул.. Камська, 1, кімн. 148, код ЄДРПОУ 31149121) на користь Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, в особі Харківської обласної філії (код ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вул. Ковпака, 29, к/р 32008152402 в головному Управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) 25252,47 грн.- витрат по сплаті державного мита, та 233,71 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10. В задоволенні зустрічного позову ТОВ ДП ТГ „ Екіпаж відмовити повністю.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення оголошено та підписано 23 липня 2010 року

справа № 56/276-09

Часті запитання

Який тип судового документу № 10628225 ?

Документ № 10628225 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 10628225 ?

Дата ухвалення - 23.07.2010

Яка форма судочинства по судовому документу № 10628225 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 10628225 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 10628225, Господарський суд Харківської області

Судове рішення № 10628225, Господарський суд Харківської області було прийнято 23.07.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 10628225 відноситься до справи № 56/276-09

Це рішення відноситься до справи № 56/276-09. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 10628214
Наступний документ : 10628227