Рішення № 10594616, 15.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/22815.07.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «БІРЧЕР БЕНЕР»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМА»

про стягнення 729034,79 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Сімонова Є.О. (довіреність № 569/11.5.2 від 14.12.2009р.);

від відповідача 1: не з’явились;

від відповідача 2: не з’явились;

від відповідача 3: не з’явились.

В судовому засіданні 15 липня 2010 року за згоди представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк (надалі – позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ»(далі –відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «БІРЧЕР БЕНЕР»(надалі –відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМА» (далі по тексту –відповідач-3) заборгованості в сумі 729034,79 грн. з них заборгованість за кредитом - 607 266,31 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 113 688,87 грн. та пеня за несвоєчасне погашення процентів - 8 079,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам кредитного договору відповідач-1 припинив виконувати свої зобов'язання за його умовами щодо погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

Відповідачі відзиву на позовну заяву до суду не надали, явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачам на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяги з ЄДРПОУ наявні у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»N 02-5/289 від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 04.06.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 24.06.2010р. В судове засідання 24.06.2010р. представники сторін не з’явились, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 06.07.2010р., в яке представники від відповідача повторно не з’явились. Ухвалою від 06.07.2010р. розгляд справи було відкладено до 15.07.2010р.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2007 року між позивачем (далі –Банк або Кредитор) та відповідачем-1 (надалі –Клієнт або Боржник або Позичальник) було укладено Генеральна угода № 122.5.01-01/07-ГУ (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі - Угода) у відповідності з п. 1.1 якої Банк на положеннях та умовах цієї Угоди зобов'язується надавати Клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії; договорах про відкриття валютної кредитної лінії, договорах про надання гарантії, овердрафту та договорами про відкриття акредитиву (далі за текстом кредитні договори), укладених у рамках цієї Угоди і які є її невід'ємними частинами.

27 лютого 2008 року на підставі Угоди між позивачем та відповідачем-1 (разом - сторони) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 101.5.07-01/08-КЛ (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Кредитний договір або Договір) згідно п. 1.1 якого Банк на підставі Генеральної угоди № 122.5.01-01/07-ГУ від «21» грудня 2007 року та на положеннях та умовах цього Кредитного договору надає Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі по тексту Кредит) з максимальним загальним лімітом 1 000000 (один мільйон) гривень та сплатою процентів за користування кредитним коштами 16 (шістнадцять) % річних, строком по «26»лютого 2009 року.

26.01.2009р. між сторонами було укладено договір № 1 про внесення змін до Договору (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

27.02.2009р. між сторонами було укладено договір № 2 про внесення змін до Кредитного договору (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), зокрема, сторони визначили, що згідно п. 1.1 Договору (нова редакція), Банк на підставі Генеральної угоди № 122.5.01-01/07-ГУ від «21»грудня 2007року та на положеннях та умовах цього Кредитного договору надає Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі по тексту Кредит) з максимальним загальним лімітом 1 000000 (один мільйон) гривень та сплатою процентів за користування кредитним коштами 25% річних, строком по «25»лютого 2011 року.

Банк надає Позичальнику Кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільове характеру використання (п. 2.1 Договору).

Кредит надається шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника № 26008013000140 в Центральному відділенні Філії «Київська регіональна дирекція» ВАТ ВТБ Банк, МФО 380195 в межах ліміту, обумовленого п. 1.3. Договору, згідно письмової заявки Позичальника встановленого зразка (п. 2.2. Кредитного договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що нарахування Банком процентів здійснюється з дати першої видачі Кредиту по день повного його погашення на суму щоденного залишку заборгованості за Кредитом, виходячи з 365/366 календарних днів у році.

Пунктом 5.1 Кредитного договору встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий Кредит та сплатити проценти за користування кредитом та плату за управління зобов'язаннями в повному обсязі, в строки та у порядку, встановлених Кредитним договором.

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що Банк надав Позичальнику кредит в сумі 1000000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами (копії в справі). Однак, позивач стверджує, а відповідачем-1 не спростовано, що останній свої зобов’язання за Кредитним договором належним чином не виконував та всупереч вимогам Кредитного договору припинив виконувати свої зобов'язання за його умовами щодо погашення кредитної заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що Банк, внаслідок невиконання Позичальником взятих на себе зобов’язань за Кредитним договором, користуючись своїм правом, передбаченим п. 5.6 Договору, направив відповідачу-1 лист-вимогу № 1167/101-08-2 від 10.09.2009р. (копія листа в справі) про вимогу виконати договірне зобовязання, а саме: повністю повернути всю суму кредиту, а також сплатити штрафні санкції передбачені Договором протягом 30-ти днів з моменту її одержання. Факт надсилання вимоги та отримання її відповідачем-1 14.09.2009р. підтверджується поштовим відправленням з відміткою про вручення № 57917280 (оригінал в справі). Позивач зазначає, що на час розгляду справи відповіді на претензію від відповідача-1 він не отримав, суму загальної заборгованості за Договором Позичальник Банку не перерахував.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного Кодексу України встановлено, щоза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини першої статті 1049 параграфу 1 глави 71 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) виконання зобов'язання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач стверджує, що станом на 22.03.2010р. у Позичальника існує заборгованість перед Банком, яка становить: за кредитом –600899,18 грн., за процентами –107881,31 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

27 лютого 2008 року в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 (далі –Поручитель-1) було укладено договір поруки № 101.5.07-01/08-ДП1 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі –Договір поруки-1), згідно з п. 5 Договору поруки-1 вбачається, що Поручитель-1 відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених договором про відкриття кредитної лінії, відшкодування збитків.

27 лютого 2008 року в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-3 (далі –Поручитель-2) було укладено договір поруки № 101.5.07-01/08-ДП2 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі –Договір поруки-2), згідно з п. 5 Договору поруки-2 вбачається, що Поручитель-2 відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених договором про відкриття кредитної лінії, відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В частині 1 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя

В частині першій ст. 555 ЦК України йдеться про необхідність надання кредитором поручителю вимоги, про що поручитель зобов’язаний повідомити боржника. Про необхідність надання кредитором вимоги поручителю випливає і з частини другої вказаної статті, де йдеться про те, що поручитель може висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник.

Позивач зазначає, а з матеріалів справи вбачається, що внаслідок невиконання Позичальником взятих на себе зобов’язань за Кредитним договором, користуючись своїм правом, передбаченим п. 5.6 Договору та враховуючи той факт, що згідно умов Договору поруки-1 та чинного законодавства України, Поручитель-1 відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених договором про відкриття кредитної лінії, відшкодування збитків, направив відповідачу-2 лист-вимогу № 1165/101-08-2 від 10.09.2009р. (копія листа в справі) про вимогу виконати договірне зобов’язання, а саме: повністю повернути всю суму кредиту, а також сплатити штрафні санкції передбачені Договором протягом 30-ти днів з моменту її одержання. Факт надсилання вимоги та отримання її відповідачем-2 14.09.2009р. підтверджується поштовим відправленням з відміткою про вручення № 57917255 (оригінал в справі). Позивач зазначає, що на час розгляду справи відповіді на претензію від відповідача-2 він не отримав, суму загальної заборгованості за Договором Поручитель-1 Банку не перерахував.

З матеріалів справи також вбачається, що внаслідок невиконання Позичальником взятих на себе зобов’язань за Кредитним договором, користуючись своїм правом, передбаченим п. 5.6 Договору та враховуючи той факт, що згідно умов Договору поруки-2 та чинного законодавства України, Поручитель-2 відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених договором про відкриття кредитної лінії, відшкодування збитків, направив відповідачу-3 лист-вимогу № 1166/101-08-2 від 10.09.2009р. (копія листа в справі) про вимогу виконати договірне зобов’язання, а саме: повністю повернути всю суму кредиту, а також сплатити штрафні санкції передбачені Договором протягом 30-ти днів з моменту її одержання. Факт надсилання вимоги 11.09.2009р. підтверджується копією чека про відправку (огригінал в справі). Позивач зазначає, що на час розгляду справи відповіді на претензію від відповідача-3 він не отримав, суму загальної заборгованості за Договором Поручитель-2 Банку не перерахував.

Судом також встановлено, що Банком було надіслано лист-вимогу № 1164/101-08-2 від 10.09.2009р. (копія листа в справі) про вимогу виконати договірне зобовязання, а саме: повністю повернути всю суму кредиту, а також сплатити штрафні санкції передбачені Договором протягом 30-ти днів з моменту її одержання також і на адресу Зінько Тараса Володимировича (засновник відповідача-3). Факт надсилання вимоги та отримання її Зінько Т.В. - 14.09.2009р. підтверджується поштовим відправленням з відміткою про вручення № 57917220 (оригінал в справі). Позивач зазначає, що на час розгляду справи відповіді на претензію від Зінько Т.В. він не отримав, суму загальної заборгованості за Договором Поручитель-1 Банку не перерахував.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача-1, позовні вимоги про стягнення солідарно заборгованості за кредитом –600899,18 грн., за процентами –107881,31 грн. - є обгрунтованими.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 8.1 Кредитного договору у разі прострочення Позичальником зобов'язань з погашення Кредиту та/або сплати процентів за його, користування та/або інших платежів згідно умов Договору більше 3 (трьох) банківських днів, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов’язань.

За таких обставин, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача-1 за порушення відповідачем-1 зобов’язання за Договором щодо сплати відсотків за користування кредитом, стягненню з Боржника на користь позивача підлягає пеня за порушення строків сплати процентів за період з 27.08.2009р. по 25.02.2010р в розмірі 5175,72 грн. (12775,84 грн. (нарахована пеня) –4696,23 грн. (сплачена пеня) –2903,89 грн. (пеня понад 6 місяців)).

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Вказана стаття кореспондується зі ст. 1048 ЦК України, за якою позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Крім того, положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитним договором (зі змінами та доповненнями) встановлений розмір процентів за користування кредитом розмірі 25% річних. Вказані проценти є платою за користування грошовими коштами позивача, нарахування якої передбачено ст. ст. 536, 1948 ЦК України.

Враховуючи те, що Кредитним договором вже встановлений розмір процентів за користування коштами, а нарахування 3% річних на вже нараховані проценти за кредитом законодавством не передбачено, позовні вимоги про стягнення 3% річних на вже нараховані проценти за користування кредитом за період з 06.08.2009р. по 22.03.2010р. в сумі 1023,49 грн. не підлягають задоволенню.

Натомість з Боржника на користь позивача, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача-1 за порушення Боржником зобов’язання за Договором стягненню підлягає сума інфляційних втрат щодо повернення кредиту за період з 24.07.2009р. по 22.03.2010р. в розмірі 5183,18 грн. та інфляційних втрат щодо сплати відсотків за користування кредитом за період з 06.08.2009р. по 22.03.2010р . в розмірі 4784,07 грн., а також 3% річних щодо сплати кредиту за період з 24.07.2009р. по 22.03.2010р. в розмірі 1183,95 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення (солідарно) 725107,41 грн. з них за кредитом –600899,18 грн., за процентами –107881,31 грн., пеня за порушення строків сплати процентів в розмірі 5175,72 грн., інфляційних втрат щодо повернення кредиту в розмірі 5183,18 грн., інфляційних втрат щодо сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 4784,07 грн., а також 3% річних щодо сплати кредиту в розмірі 1183,95 грн.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 7485,82 грн. (7251,07 грн. державного мита та 234,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ»(ідентифікаційний код: 31612090, адреса: 04205, м. Київ, Оболонський район, проспект Оболонський, будинок, 23-А, п/р 26008013000140 в Центральному відділенні філії «Київська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк, МФО 380195), Товариства з обмеженою відповідальністю «БІРЧЕР БЕНЕР»(ідентифікаційний код: 31725143, адреса: 12537, Житомирська область, Коростишівський район, село Вільня, вул. Польова, будинок, 34, п/р 26008012721451, філія ВАТ «Укрексімбанк»в м. Києві, МФО 380333), Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМА» (ідентифікаційний код: 31618925, адреса: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, будинок, 152, офіс, 321, п/р 26003013000219 в Центральному Відділення філії «Київська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк, МФО 380195) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (ідентифікаційний код: 14359319, адреса: 01004, місто Київ, Шевченківський район, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок, 8/26, МФО 321767, рахунок №373929000323 у ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) грошові кошти в сумі 725107,41 грн. (сімсот двадцять п’ять тисяч сто сім гривень 41 копійка) та судові витрати в розмірі 7 485,82 (сім тисяч чотириста вісімдесят п’ять гривень 82 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 21.07.2010р.