Постанова № 10481054, 13.07.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

_________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2010 р. Справа № 2-а-2244/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни ,

при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна

за участю представників сторін:

позивача : Бондарчук В.В.- представник за дорученням

відповідача : Ковальчук Л.В.- представник за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Акціонерного товариства "УкрСиббанк", за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_1

до : Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції

про : визнання протиправним постанови та про звільнення заставленого майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ :

31.05.2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Акціонерного товариства "УкрСиббанк", за участю третьої особи без самостійним вимог на стороні позивача - ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про зупинення виконавчого провадження, визнання протиправним рішення Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції та звільнення з-під арешту рухомого майна - транспортного засобу НОМЕР_1.

Ухвалою суду від 01.06.2010 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк до 16.06.2010 року для усунення недоліків.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.06.2010 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що оскаржуваний акт опису й арешту майна, яким відповідач наклав арешт на транспортний засіб марки НОМЕР_1 є протиправним, оскільки, відповідно до кредитного договору №11315494000 від 17.03.2008 року, вказаний автомобіль перебуває у заставі АТ "УкрСиббанк". Як на підставу заявлення вимоги про зупинення виконавчого провадження позивач посилався на положення п.7. ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження”, відповідно до якого, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку подання до суду позову про виключення майна з акту опису та арешту.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, відмовившись від вимоги щодо зупинення виконавчого провадження, та просив суд визнати протиправним дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції щодо накладення арешту на спірне рухоме майно та звільнити з-під арешту транспортний засіб марки НОМЕР_1

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не подав, однак, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Ленінського відділу ДВС щодо накладення арешту на спірне рухоме майно не визнала, зазначивши, що дії відповідача щодо накладення арешту є законним та такими, що здійснені на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені законом. В частині задоволення вимог про звільнення спірного майна з-під арешту не заперечувала, покладалась на думку суду. а

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача зазначив про наявність обставин, на які посилався позивач як на обґрунтування позовних вимог.

Заслухавши представників сторін та третю особу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

17.03.2008 року між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір №11315494000 про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (а.с.5-19), відповідно до умов якого, банк (позивач у справі) зобов'язується надати позичальнику (третій особі за даним позовом ), а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та не пізніше 16.03.2015 року повернути банку кредитні кошти в сумі 76995 грн. та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених в договорі. Згідно з п. 2.1 вказаного Договору, у забезпечення виконання грошових зобов'язань з повернення кредиту позивач передає в заставу, а банк приймає рухоме майно - транспортний засіб марки НОМЕР_1 Пунктом 2.2 Договору визначено, що за домовленістю сторін вартість предмету застави складає 85550 грн.

Відповідно до п. 8.1 Договору, звернення стягнення на предмет застави здійснюється банком, в тому числі у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за договором (а.с.11).

18.03.2008 року у зв'язку з укладенням зазначеного вище кредитного договору проведено державну реєстрацію застави рухомого майна - транспортного засобу марки НОМЕР_1 про що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вчинено відповідний запис (а.с.20).

Крім того, з наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, вбачається, що 16.09.2009 року вчинено запис №2, яким на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.09.2009 року зареєстровано публічне обтяження всього, належного третій особі, майна, в тому рахунку і спірного рухомого майна (а.с.20- на звороті).

27.02.2010 року в межах здійснення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 21.12.2009 року у справі №2-958 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 20000 грн. грошової компенсації у спільному майні подружжя, та 2120 грн. судових витрат, державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на транспортний засіб марки НОМЕР_1 (а.с.51).

Листом №ДВ-17/2075/08-22 від 25.02.2010 року відповідач повідомив ПАТ "УкрСиббанк" про перебування на примусовому виконанні у Ленінському відділі ДВС Вінницького МУЮ виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-958 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 22120 грн. боргу, з метою виконання якого виконавцем виявлено та накладено арешт на транспортний засіб марки НОМЕР_1, який перебуває в заставі АКІБ "УкрСиббанк"(а.с.44).

20.04.2010 року відносно вказаного вище транспортного засобу складено акт опису і арешту майна, автомобіль передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 (а.с.23-24).

Вважаючи дії відповідача щодо накладення арешту на перебуваюче у нього в заставі рухоме майно протиправними, позивач оскаржив їх в судовому порядку, звернувшись з даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.

Проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ч. 1 вказаного закону, застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Частинами 1,2 Закону України "Про заставу", визначено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного закону заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Як вбачається з п.п. 2.4,2,5 Договору від 17.03.2008 року, предмет застави є власністю позичальника (третьої особи за даним позовом) на підставі договору купівлі-продажу №1403/1 від 14.03.2008 року, укладеного між ТОВ "Азимут" та ОСОБА_1. та не є предметом застави за іншими зобовязаннями, жодним способом не відчужений, у спорі та під арештом (забороною) не перебуває (а.с.7).

Статтею 16 Закону України "Про заставу" визначено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст.12 вказаного закону встановлено, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ж з ч. 2 зазначеної статті, реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як встановлено судом, право застави спірного рухомого майна, про звільнення якого з-під арешту заявлено вимогу, виникло у позивача з 17.03.2008 року, тобто з моменту укладення між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 договору №11315494000 про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу. Вказане право 18.03.2008 року зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №6810317, та, в силу ст.12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", є чинним у відносинах з третіми особами.

Умови припинення застави врегульовано статтею 28 вказаного закону. Так, зокрема, застава припиняється:

з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;

в разі загибелі заставленого майна;

в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно;

в разі примусового продажу заставленого майна;

при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави;

в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Судом зясовано, та підтвердили в судовому засіданні представники сторін і третя особа, що на момент вчинення виконавчих дій щодо арешту спірного рухомого майна, право застави на це майно на визначених законом підставах та в установленому порядку не припинене, договір №11315494000 про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу недійсним не визнано.

Відповідно до ч. 3 ст.12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, приватне обтяження спірного транспортного засобу на підставі договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу №11315494000 від 17.03.2008 року зареєстроване обтяжувачем - АКІБ "УкрСиббанк" 18.03.2008 року, тоді як публічне обтяження зазначеного рухомого майна на підставі судового рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.09.2009 року зареєстроване 16.09.2009 року, тобто майже через 1,5 роки після реєстрації застави.

Враховуючи викладене, зважаючи на черговість реєстрації зазначених вище обтяжень, а також беручи до уваги, що положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо вказаних видів обтяжень не встановлено особливого пріоритету, суд дійшов висновку, що позивач, як обтяжувач, володіє переважним пріоритетом відносно пріоритету Ленінського районного суду м. Вінниці на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна.

Згідно з ч.1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 вказаного Закону, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Частиною третьою зазначеної статті закону встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що у спірних правовідносинах відсутні визначені ч.3 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" умови, за яких на перебуваючий у заставі позивача транспортний засіб марки НОМЕР_1 р.в. можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом у справі №2-958 від 21.12.2009 року для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем - ОСОБА_4

Враховуючи викладене, суд вважає, що накладення арешту на транспортний засіб, що перебуває у заставі АКІБ "УкрСиббанк", обмежує забезпечене заставою право позивача на задоволення своїх вимог за договором про надання споживчого кредиту, у звязку з чим, вимоги позивача про звільнення спірного рухомого майна з-під арешту підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог щодо визнання протиправними дій Ленінського ДВС Вінницького міського управління юстиції щодо накладення арешту на спірне рухоме майно, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею другою вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно частини 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що виконавчі дії по накладенню арешту перебуваючого у заставі АКІБ "УкрСиббанк" транспортного засобу марки НОМЕР_1 р.в. здійснено в межах виконавчого провадження з виконання постанови Вінницького районного суду від 26.11.2009 року у справі №2-958 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 22120 грн. боргу, яка на момент накладення державним виконавцем арешту набрала законної сили.

Так, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 21.12.2009 року відповідачем на підставі заяви ОСОБА_4 від 23.12.2009 року (а.с.45) відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа у справі №2-958 виданого 21.12.2009 року Вінницьким районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 22120 грн. боргу (а.с.47).

В подальшому, з метою забезпечення виконання вищезазначеного виконавчого документу, державним виконавцем відповідача вчинено ряд виконавчих дій, в тому числі здійснено запити до Державтоінспекції Вінницької області щодо наявності зареєстрованих за боржником транспортних засобів (а.с.52), оголошено розшук зареєстрованого за боржником транспортного засобу марки НОМЕР_1 р.в. (а.с. 52), та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.22).

Також, в судовому засіданні з'ясовано, що накладення арешту на належний ОСОБА_1 транспортний засіб здійснювалось з урахуванням встановленого ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.09.2009 року порядку забезпечення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази щодо скасування в установленому законом порядку зазначеної ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.09.2009 року про накладення арешту на майно та постанови Вінницького районного суду.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

На виконання вказаних вище норм, державний виконавець Ленінського ВДВС повідомив ПАТ "УкрСиббанк" про накладення арешту на рухоме майно, що перебуває у заставі позивача (а.с.44), та роз'яснив останньому його право на звернення до суду з відповідним позовом про звільнення майна з - під арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при здійсненні виконавчих дій щодо накладення арешту на спірне рухоме майно відповідачем дотримані, а тому у задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Звільнити з під арешту транспортний засіб марки НОМЕР_1

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (пр. Московський, 60, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 09807750) 1,70 (одну гривню 70 копійок) в рахунок відшкодування судових витрат.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 19.07.10

СуддяМультян Марина Бондівна

13.07.2010