Рішення № 104010973, 16.11.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/664/21

Провадження № 2/0203/613/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Ноторової Є.О.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненими,

встановив:

17.02.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_3 з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненими, в якому позивач просить суд:

- визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_3 перед Акціонерним товариством «Альфа-Банк» за договором відновлювальної кредитної лінії від 27.05.2008 року № 31.2-13/19-8 між ОСОБА_4 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він є спадкоємцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на час відкриття спадщини позивач постійно проживав разом з ОСОБА_4 та вважається таким, що прийняв спадщину. При цьому 27.05.2008 року між ОСОБА_4 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», далі АТ «Укрсоцбанк») був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 31.2-13/19-8, відповідно до якого АТ «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_4 грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит) на умовах, визначених кредитним договором; максимальний ліміт заборгованості становив 55000,00 доларів США, кінцевий термін повернення 26.05.2018 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 27.05.2008 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір №401 про передачу в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), яка належала ОСОБА_4 (2/3) і ОСОБА_3 (1/3) на праві власності.

Як пояснив позивач, іпотекодержатель Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі АТ «Альфа-Банк», який є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк») реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Так, 31.01.2019 року державний реєстратор зареєстрував право власності на предмет іпотеки за відповідачем АТ «Альфа-Банк».

Позивач вважає, що його зобов`язання за кредитним договором припинилися з окремих та самостійних підстав, а саме: будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання є недійсними. Таким чином, позивач стверджує, що його зобов`язання за кредитним договором припинилися 31.01.2019 року в результаті реалізації позивачем права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Також відповідач станом на день звернення позивача до суду з позовом не пред`явив йому вимоги щодо виконання зобов`язань за кредитним договором, тому позбавляється такого права, а зобов`язання позивача за кредитним договором є припиненими.

Крім того, у своїх письмових поясненнях від 27.04.2021 року представник позивача зазначив, що заява-претензія, яка міститься в спадковій справі, стосується заборгованості ОСОБА_4 за договором № 0118/00000627 від 27.05.2008 року про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки. При цьому у вказаній заяві-претензії банк не пред`являє вимог щодо заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 31.2-13/19-8 від 27.05.2008 року. Таким чином, як зазначив представник позивача, кредитор АТ «Укрсоцбанк» з 24.07.2018 року знав про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , проте станом на день пред`явлення позову у справі № 203/664/21 ані АТ «Укрсоцбанк», ані його правонаступник АТ«Альфа-Банк» не пред`явили жодних вимог до спадкоємців ОСОБА_4 за договором № 31.2-13/19-8 від 27.05.2008 року та пропустили строк, встановлений ст. 1281 Цивільного кодексу України.

Тому позивач звернувся до суду з позовом про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненими.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з позовом пояснив таким чином, як про це зазначено вище.

Представник відповідача у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву. Проте 18.08.2021 року представник відповідача надав суду заяву про долучення до матеріалів справи довідки про прощення заборгованості за спірним кредитним договором ОСОБА_4 та роздруківку щодо відсутності заборгованості у ОСОБА_4 за спірним кредитним договором.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у його задоволенні. При цьому представник відповідача пояснила, що ані у позивача ОСОБА_3 , як спадкоємця боржника, ані у спадкодавця-боржника ОСОБА_4 немає заборгованості за спірним кредитним договором, предмет іпотеки був реалізований банком в позасудовому порядку, що відомо і позивачу. Тобто відповідач жодним чином не порушував права позивача та позовні вимоги є безпідставними, такими, що задоволенню не підлягають.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.02.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження; задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи № 221/2018, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

23.03.2021 року на виконання ухвали суду від 24.02.2021 року П`ята дніпровська державна нотаріальна контора надала суду копію спадкової справи, заведеної П`ятою дніпровською державною нотаріальною конторою 24.07.2018 року, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 21.07.2021 року було закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 16.11.2021 року з`явились всі учасники справи.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті представники сторін надали суду свої усні пояснення по суті спору, судом були досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи, проведені судові дебати, заслухані заключні слова, та у судовому засіданні 16.11.2021 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.05.2008 року між ОСОБА_4 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АТ «Укрсоцбанк») був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 31.2-13/19-8. За умовами вказаного вище договору, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (банк) надав ОСОБА_4 (позичальник) грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит) на умовах, визначених кредитним договором; в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 55000,00 доларів США з графіком зниження максимального ліміту заборгованості, кінцевий термін повернення 26.05.2018 року включно (а.с.6-9).

27.05.2008 року між АТ «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець-1), ОСОБА_3 (іпотекодавець-2) був укладений іпотечний договір № 401, за умовами якого іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення іпотекодавцем-1 зобов`язань за договором про надання відновлювальної лінії № 31.2-13/19-8, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем-1 (основне зобов`язання), наступне нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (предмет іпотеки), яка належить ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на праві власності (а.с.12-13).

За умовами іпотечного договору, у разі неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (п.4.1), а у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 у віці 59 років, про що 27.04.2013 року було складено відповідний актовий запис № 3030; місце державної реєстрації: Відділ державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Це підтверджується копією свідоцтва про смерть від 27.04.2013 року серії НОМЕР_1 (а.с.14, 41).

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 03.12.2019 року правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (АТ «Укрсоцбанк»), код ЄДРПОУ 00039019, є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714 (а.с.15, 26).

За відомостями з Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 12.02.2021 року, 24.07.2018 року приватним нотаріусом Павленко І.В. було заведено спадкову справу № 62750957 у спадковому реєстрі та за № 221/2018 у нотаріуса, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с.17, 42, 43).

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.03.2008 року та 04.04.2008 року державним реєстратором були внесені записи про реєстрацію приватної права власності на квартиру (об`єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 1/3 частки власності за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у розмірі 2/3 частки власності за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Водночас 31.01.2019 року державним реєстратором було зареєстроване приватне право власності на квартиру (об`єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_2 ) за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» на підставі іпотечного договору № 401, договору про надання відновлювальної кредитної лінії №31.2-13/19-8 від 27.05.2008 року, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки № 5687/18 від 24.10.2018 року, видавник АТ «Укрсоцбанк», передавального акту б/н, виданого 11.10.2019 року, видавник Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

При цьому 25.11.2020 року державним реєстратором був внесений запис про припинення права власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, та державну реєстрацію приватного права власності на вказаний вище об`єкт нерухомості за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу №1077 від 25.11.2020 року (а.с.18-21).

З-поміж іншого, за відомостями зі спадкової справи № 221/2018, 24.07.2018 року до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори звернулось Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк») з заявою-претензією № 591 з вимогами до спадкоємців боржника ОСОБА_4 на суму заборгованості 20747,16 грн. При цьому за змістом заяви заявник повідомив, що Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», яке є правонаступником усіх прав та зобов`язань Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор, банк), і фізична особа ОСОБА_4 (позичальник) 27.05.2008 року уклали договір №0118/00000627 про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки. Відповідно до умов договору, банк надав позичальнику картку строком на 24 місяці, відкрив картковий рахунок № НОМЕР_2 зі встановленням кредитної лінії на суму 10000,00 грн, в межах якої здійснюється кредитування рахунку протягом строку дії картки для задоволення поточних потреб позичальника.

Також за інформацією з заяви-претензії лише 20.08.2018 року до банку надійшла інформація (відомості з протоколу судового засідання Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 05.06.2018 року), про те, що громадянка ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. З-поміж іншого, банк повідомив, що у разі невиконання зобов`язань в повному обсязі за кредитним договором, ПАТ «Укрсоцбанк» буде змушений звернути стягнення у судовому порядку на майно, що належало спадкодавцю та прийняте спадкоємцями у спадщину, витрати, пов`язані з примусовою реалізацією майна утримуються із грошових коштів, виручених від реалізації вказаного майна (а.с.39-40).

Водночас у відповідь на заяву ПАТ «Укрсоцбанк» листом від 01.08.2018 року №1619/02-14 завідувач П`ята дніпровська державна нотаріальна контора повідомила кредитора про те, що 24.07.2018 року нею була проведена перевірка інформації про наявність або відсутність посвідченого заповіту і спадкового договору, а також щодо заведення спадкової справи, та 24.07.2018 року заведено спадкову справу № 221/2018 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , з`ясовано, що з заявою про прийняття або про відмову від спадщини до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , станом на 01.08.2018 року ніхто не звертався (а.с.44).

На підтвердження факту прощення боргу ОСОБА_4 представник відповідача надала суду копію довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 20.08.2019 року за вих. № 88, за якою ОСОБА_4 було повідомлено про те, що АТ «Укрсобанк» відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», 31.01.2019 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (квартира АДРЕСА_3 ), який знаходився в іпотеці банку, відповідно до умов іпотечного договору № 401 від 27.05.2008 року та кредитного договору № 31.2-13/19-8 від 27.05.2008 року. Також кредитор зазначив, що згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності, ринкова вартість предмета іпотеки визначена на рівні 537000,00 грн. Таким чином, після здобуття банком права власності на предмет іпотеки залишок заборгованості за кредитним договором № 31.2-13/19-8 від 27.05.2008 року за офіційним курсом НБУ станом на 31.01.2019 року склав: 8922205, 32 грн. Тому банк, у зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», на дату державної реєстрації банком права власності на нерухомість, простив (анулював) ОСОБА_4 залишок заборгованості за кредитним договором № 31.2-13/19-8 від 27.05.2008 року. При цьому банк зазначив, що основна сума прощеного (анульованого) боргу у розмірі 1449732,13 грн включається до складу річного доходу ОСОБА_4 за 2019 рік (а.с.73).

На підтвердження факту відсутності заборгованості у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за договором від 27.05.2008 року № 31.2-13/19-8 відповідач надав витяг з сайту банку станом на 18.08.2021 року (а.с.75). Суд враховує в частині повідомлених обставин щодо особи-боржника та спірного кредитного договору станом на 18.08.2021 року.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання припиненими зобов`язання ОСОБА_3 перед Акціонерним товариством «Альфа-Банк» за договором відновлювальної кредитної лінії від 27.05.2008 року № 31.2-13/19-8 між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до положень ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонам.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Главою 50 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 599-609 ЦК України, підставами припинення зобов`язання є: припинення зобов`язання виконанням, припинення зобов`язання переданням відступного, припинення зобов`язання зарахуванням, припинення зобов`язання за домовленістю сторін, припинення зобов`язання прощенням боргу, припинення зобов`язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі, припинення зобов`язання неможливістю його виконання, припинення зобов`язання смертю фізичної особи та припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи.

Згідно зі ст. 600 ЦК України, зобов`язання може бути припинене, зокрема, внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановленічастинами другоюітретьою цієїстатті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-IV (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Аналіз викладеного вище дає суду підстави для висновку про те, що законом визначені три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудових (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Своєю чергою, позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Обрання певного способу правового захисту, в тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. При цьому звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб, передбачений статтею 37 Закону «Про іпотеку», позбавляє кредитора у подальшому пред`являти вимоги щодо виконання основного зобов`язання, яке було забезпечено іпотекою, оскільки такі вимоги у силу положення статті 36 Закону «Про іпотеку» є недійсними. Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

При цьому статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії договору іпотеки.

Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави припинення іпотеки, серед яких, зокрема, зазначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору та визнання договору іпотеки недійсним.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Системний аналіз зазначених вище норм та дає суду підстави зробити висновок, що під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання, та після сплати спадкоємцями боргу спадкодавця перед банком в межах успадкованого ними майна, кредитний договір припиняється, у зв`язку з виконанням спадкоємцями зобов`язання спадкодавця, а отже і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.

Відповідні правові висновки визначені Великою Палатою Верховного Суду, що викладені упостанові від 27 березня 2019 року, справа № 520/17304/15-ц,а також у постановах Верховного Суду, зокрема,від 16 жовтня 2019 року у справі № 337/7391/13-ц,від 20 листопада 2020 року у справі № 295/795/19, від 27 травня 2020 року у справі №710/343/17, провадження № 61-42159св18, які враховуються судом на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, ч. 6, ч. 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Натомість у ході судового розгляду справи судом було встановлено, що 31.01.2019 року банк в позасудовому порядку реалізував предмет іпотеки, а залишок заборгованості ОСОБА_4 анулював шляхом прощення боргу, про що повідомив ОСОБА_4 листом від 20.08.2019 року. Тобто станом на 20.08.2019 року банком велось листування щодо кредитної заборгованості з вже померлою ОСОБА_4 як позичальником та боржником за спірним договором про надання відновлювальної кредитної лінії.

Водночас позивач був іпотекодавцем-2 за іпотечним договором від 27.05.2008 року, укладеним з банком для забезпечення виконання договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 31.2-13/19-8 від 27.05.2008 року, та власником 1/3 частки предмета іпотеки (квартири). Проте він не надав суду доказів того, що на виконання вимог ч. 1 ст. 1281 ЦК України він повідомив банк про факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та факт того, що він є її спадкоємцем. Також позивач не надав суду свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 та наявність такого не була встановлена судом в ході судового розгляду справи. Також позивач не надав суду доказів того, що йому як спадкоємцю було вручено чи направлено на його адресу вимогу банку про сплату кредитної заборгованості ОСОБА_4 як спадкодавця-боржника за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 31.2-13/19-8 від 27.05.2008 року.

Крім того, суд враховує те, що згідно з заявою-претензією лише 20.08.2018 року до АТ «Укрсоцбанк» надійшла інформація про смерть ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а за відомостями зі спадкової справи №221/2018 станом на 01.08.2018 року до П`ятої державної нотаріальної контори ніхто не звертався з заявою про прийняття або про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 . При цьому відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутні відомості щодо державної реєстрації права приватної власності на предмет іпотеки у розмірі однієї цілої частки за позивачем як спадкоємцем за законом на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Тобто виникнення будь-яких спірних правовідносин між позивачем як спадкоємцем-боржником та відповідачем як кредитором за спірним договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 31.2-13/19-8 від 27.05.2008 року судом не було встановлено, як і не було встановлено виникнення будь-яких зобов`язань позивача перед банком щодо сплати кредитної заборгованості за спірним кредитним договором.

З огляду на викладене, під час розгляду справи судом не було встановлено жодної з правових підстав, визначених ст.ст.599-609 ЦК України, для визнання припиненими зобов`язань позивача перед банком за кредитним договором, а позивачем не було доведено суду виникнення таких зобов`язань позивача перед банком. Тим більше, позивач не заперечує того факту, що йому як спадкоємцю ОСОБА_4 банк не пред`являє вимоги щодо погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 31.2-13/19-8 від 27.05.2008 року, що відображено його представником у письмових поясненнях від 27.04.2021 року (а.с.52). Також суд враховує і те, що у 2019 році банк реалізував предмет іпотеки в позасудовому порядку, про що було відомо і позивачу, а це позбавляє кредитора у подальшому пред`являти вимоги щодо виконання основного зобов`язання, яке було забезпечено іпотекою, оскільки такі вимоги у силу положення статті 36 Закону «Про іпотеку» є недійсними, чого не заперечували і сторони.

З огляду на викладене, в ході судового розгляду справи судом не було встановлено наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, а, враховуючи положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору у справі слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненими відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у справі компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 30.11.2021 року.

Суддя Ф.М. Ханієва