Рішення № 10363240, 09.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/1409.07.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Храмовій О.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський шиномонтажний завод», м.Гнівань, Вінницька область, ідентифікаційний код 14305909

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета Міст», м.Київ, ідентифікаційний код 32846139, в особі філії БУ «Дніпро-Міст», м.Київ, ідентифікаційний код 33144497

про: стягнення заборгованості у розмірі 145373,24 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Рудик В.В. (довіреність №12 від 01.11.2009р.);

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гніванський шиномонтажний завод», м.Гнівань, Вінницька область, ідентифікаційний код 14305909 (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета Міст», м.Київ, ідентифікаційний код 32846139, в особі філії БУ «Дніпро-Міст», м.Київ, ідентифікаційний код 33144497 (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 145373,24 грн., де: 119999,00 грн. –сума основного боргу, 11390,04 грн. –пеня, інфляційні нарахування –6622,34грн., 3% річних - 1666,84грн., проценти за користування чужими грошовими коштами –5695,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчі документи, претензія №690 від 25.11.2009р., претензія №691 від 25.11.2009р., копії банківських виписок від 01.10.2008р., 15.10.2008р., 20.01.2009р., 10.09.2009р., довіреності на отримання продукції, накладні №623,720,618.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 44, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем на виконання ухвали суду 11 червня 2010 року через канцелярію суду були надані наступні документи: витяг з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача та філії Відповідача.

У судовому засіданні 26.06.2010р. долучено до матеріалів справи рахунок №277 від 09.10.2008р., №271 від 29.09.2008р., акти звірки взаємних розрахунків, підписаних з боку Позивача.

09 липня 2010р. через канцелярію суду Позивач надав заяву, якою повідомив про перерахування на рахунок позивача суми основного боргу 29.06.2010р. та пояснення щодо продукції вказаній у видаткових накладних, вказаних у позовній заяві.

Позивач у судове засідання 09.07.2010р. з ’явився, підтримав заяву б/н від 06.07.2010р.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представник Позивача у судовому засіданні клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гніванський шиноремонтний завод»(Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета Міст»(Відповідач) було досягнуто згоди щодо виконання поставки продукції. Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 455549,34 грн., що підтверджується накладною №623 від 17 жовтня 2008 року на суму 1592,76 грн., накладною №720 від 10 грудня 2008р. на суму 450 648,54 грн., накладною №618 від 16 жовтня 2008 року на суму 3 308,04 грн.

Як встановлено судом, товар за вказаними накладними був отриманий представниками відповідача, які діяли на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей № 693393/678 від 08.12.2008р. (а.с.8), №693274/539 від 15.10.2008р.

Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленої продукції на суму 335550,34 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

26.11.2009 р. на адресу Відповідача та його філії були направлені претензії №690 та №691 від 25.11.2009р. з вимогою про сплату боргу –119990,00 грн., про що свідчить фіскальний чек №0909 від 26.11.2009р. та №0911 від 26.11.2009р., що підтверджено поштовими квитанціями.

Відповідно до акту звіряння розрахунків підписаному з боку Позивача заборгованість станом на 31.12.2009 року складає 119 999,00 грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

У судовому засіданні Позивач повідомив про сплату Відповідачем 29.06.2010р. суми основного боргу у розмірі 119 999,00 грн., про що надано копію банківської виписки.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 119 999,00 грн. такими що підлягають припиненню, вимоги щодо стягнення 11390,04 грн. –пені, інфляційних нарахувань –6622,34грн., 3% річних - 1666,84грн., процентів за користування чужими грошовими коштами –5695,02 грн. такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов’язань і, тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою позивач взяв на себе зобов’язання продавця, а саме: поставляти відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

Відповідачем від Позивача отриманий товар на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей № 693393/678 від 08.12.2008р. (а.с.8), №693274/539 від 15.10.2008р., накладних №623 від 17 жовтня 2008 року на суму 1592,76 грн., №720 від 10 грудня 2008р. на суму 450 648,54 грн., №618 від 16 жовтня 2008 року на суму 3308,04 грн., на загальну суму 455549,34 гривень.

Судом встановлено, що Позивачем виставлені рахунки №271 від 29.09.2008р. та №277 від 09.10.2008р., що містяться в матеріалах справи. Відповідачем здійснено лише часткову сплату товару на суму 335550,34грн., що підтверджується копіями банківський виписок, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, загальна сума заборгованості за отриманий товар склала 119999,00 грн. на день подання позову.

Проте, 29.06.2010р. Відповідач здійснив погашення суми основного боргу у розмірі 119 999,00 грн., що підтверджено копією банківської виписки.

Оскільки погашення суми основного боргу відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду - 29.06.2010р., таке усунення існування предмету спору в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 119999,00 грн. у зв’язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п.3.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційні нарахування.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати сплату боргу в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що направлені Відповідачу претензії №690 та №691 від 25.11.2009р. з вимогою про сплату боргу –119990,00 грн., про що свідчить фіскальний чек №0909 від 26.11.2009р. та №0911 від 26.11.2009р. є вимогами про оплату отриманого товару.

Відповідно ч.4 ст.19 Закону України «Про поштовий зв'язок»поштові відправлення належать відправникам до моменту вручення адресатам, якщо вони не вилучені відповідно до закону.

При цьому, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень визначені Наказом Міністерства транспорту та зв’язку від 12.12.2007р. №1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів»саме 10.12.2009р. є датою початку прострочення зобов’язання в частині оплати вартості поставленої Позивачем продукції на суму 119999,00грн.

Як вбачається з тексту позовної заяви, Позивачем невірно встановлена дата початку прострочення зобов’язання –04.12.2009р.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН” встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з 10.12.2009р. по 21.05.2010р. (кінцевий період нарахування встановлено Позивачем), перевищує відповідний розмір, що може бути нарахований, а отже –підлягає стягненню у сумі 1 607,66 грн. В решті суми заявленої до стягнення - 59,18грн., суд відмовляє.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період з моменту прострочення 10.12.2009р. по 14 травня 2010р. встановив:

- що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 6622,34 грн. перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення і по 14 травня 2010р. (кінцевий період нарахування встановлено Позивачем), а отже підлягає стягненню з Відповідача лише у розмірі 5639,95грн.; В решті суми заявленої до стягнення –982,39грн., суд відмовляє.

Вимога щодо стягнення пені у розмірі 11390,04грн. з огляду на характер, правовідносин, що виникли з приводу поставки товара за видатковими накладними не може бути задоволена судом через недотримання сторонами передбаченої статтею 547 ЦК України обов’язкової письмової форми для такого виду забезпечення зобов’язань, як пеня. Недотримання письмової форми для неустойки у вигляді пені тягне за собою недійсність (нікчемність) такої угоди (правочину) за законом. Оскільки сторони письмово не визначили пеню, як засіб забезпечення виконання договору (правочину), позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5695,02 грн. за користування чужими грошовими коштами з огляду на наступне:

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договорам або законом, зокрема:

- припиення зобов’язання;

- зміна умов зобов’язання;

- сплата неустойки;

- відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при тримання, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня) яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконная господарських зобов’язань.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже сплата відсотків за користування грошовими коштами не відноситься до складу штрафних санкцій, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання грошових зобов’язань.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський шиномонтажний завод», м.Гнівань, Вінницька область, ідентифікаційний код 14305909 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета Міст», м.Київ, ідентифікаційний код 32846139, в особі філії БУ «Дніпро-Міст», м.Київ, ідентифікаційний код 33144497 про стягнення заборгованості у розмірі 145373,24 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета Міст», м.Київ, ідентифікаційний код 32846139, в особі філії БУ «Дніпро-Міст», м.Київ, ідентифікаційний код 33144497 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський шиномонтажний завод», м.Гнівань, Вінницька область (ідентифікаційний код 14305909) - 3% річних у розмірі 1 607,66 грн., інфляційні нарахування у розмірі 5639,95грн

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 119999,00 в зв’язку з відсутністю предмета спору.

4. В решті позовних вимог –відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета Міст», м.Київ, ідентифікаційний код 32846139, в особі філії БУ «Дніпро-Міст», м.Київ, ідентифікаційний код 33144497 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський шиномонтажний завод», м.Гнівань, Вінницька область (ідентифікаційний код 14305909) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 1 272,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 206,57 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 09.07.2010р. за згодою представника Позивача оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписаний 12.07.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд міста Києва в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.І. Ягічева