Рішення № 10340201, 26.05.2010, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2-2023/1/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді : Губська О.А.

при секретарі: Клименко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ПАТ “ОТП Банк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення богу за договором кредиту посилаючись на те, що 15.03.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № ML 001/015/2007.

Відповідно до умов Кредитного договору, позивач надав ОСОБА_1 кредит в сумі 101 500, 00 доларів США. Кредит надається на термін з 15 березня 2007 року по 15 березня 2017 року із сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 13,99% річних. Крім того 15.03.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-001/015/2007, відповідно до якого поручитель зобовязується перед кредитором відповідати за невиконання усіх його зобовязань перед кредитором. Позивач виконав умови договору, а відповідачі умови договору не виконують, суму заборгованості за кредитом і за відсотками не виплачують. Станом на 10.11.2009 року заборгованість складає 105 905, 75 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 846 218, 71 грн. та 43100,74 грн.Позивач також просить стягнути з відповідачів суму судового збору 1 700, 00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення у сумі 120 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування відповідно до цього Декрету. Відповідно до підпунктів в, г пункту 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, на території України як засобу платежу, потребує отримання індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. При наданні кредиту позивачем не було отримано відповідної індивідуальної ліцензії. Таким чином, надання ПАТ «ОТП Банк» та отримання відповідачем кредиту у доларах США, здійснення позивачем платежів по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування у доларах США суперечить та порушує норми закону.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.03.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про надання кредиту № ML 001/015/2007 (а.с. 11-14).

Відповідно до умов зазначеного вище договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 101 500, 00 доларів США, а відповідач зобовязався повернути наданий кредит у повному обсязі до 15.03.2017 року із сплатою за користування кредитом 13,99 % річних.

Відповідно до п.1.9.1 Кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або в частині у випадку невиконання позичальником або поручителем своїх боргових та інших зобовязань за цим Договором.

Відповідно до п. 4.1.2 Кредитного договору за прострочення боргових зобовязань понад 15 календарних днів позичальник, крім пені передбаченої кредитним договором, додатково сплачує на користь банку штраф у в розмірі 0.01 % від суми прострочених боргових зобовязань, але не менше 25.00 грн.

Відповідно до п. 4.1.3 Кредитного договору банк має право за прострочення боргових зобовязань понад 30 календарних днів позичальник крім пені та штрафу передбачено договором, додатково сплачує на користь банку штраф у в розмірі 0.02 % від суми прострочених боргових зобовязань, але не менше 50.00 грн.

Відповідно до п. 1.11.1 Кредитного договору усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватись позичальником у валюті кредиту в строк та на умовах, встановлених цим договором.

Крім того, відповідно до п. 4.1 Кредитного договору за невиконання прийнятих на себе зобовязань по цьому договору позичальник несе відповідальність у порядку і на умовах, визначених в цьому договорі, а саме. п. 4.1.2 Кредитного договору банк має право за прострочення боргових зобовязань понад 15 календарних днів позичальник крім пені передбаченого кредитним договором додатково сплачує на користь банку штраф у в розмірі 0.01 % від суми прострочених боргових зобовязань, але не менше 25.00 грн., п. 4.1.3 Кредитного договору банк має право за прострочення боргових зобовязань понад 30 календарних днів позичальник крім пені та штрафі передбачено договором, додатково сплачує на користь банку штраф у в розмірі 0.02 % від суми прострочених боргових зобовязань, але не менше 50.00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобовязання в повному обсязі. Згідно виписки по руху коштів, банк 15.03.2007 року зарахував на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 101 500, 00 доларів США (а.с.16). Підставою нарахування коштів була кредитна заява позичальника ОСОБА_1 (а.с. 15).

Представник відповідача у судовому засіданні посилалась на неправомірність надання кредиту банком у іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії.

Разом з тим, відповідно до п.3 ч.1 ст..47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ст..49 Закону України «Про банки та банківську діяльність”, зазначені вище операції вважаються кредитним обслуговуванням позичальників.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, на здійснення валютних операцій Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового звязку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Пунктами “в” та “г” частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Виходячи з положень наведеної вище статті, обовязковість одержання індивідуальної ліцензії на проведення валютної операції зумовлено лише у випадках перевищення встановлених законодавством меж термінів і сум таких кредитів, та у випадках використання іноземної валюти як засобу платежу або як застави. Оскільки чинним законодавством України не встановлені будь-які обмеження щодо граничних розмірів сум та термінів повернення кредитів в іноземній валюті, тому здійснення операцій по отриманню чи наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Отже, посилання позивача представника відповідача на вимоги наявності у банка індивідуальної ліцензії не може бути прийнято судом до уваги.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківський кредит це будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобовязання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Виходячи з положень коментованої статті, банківський кредит взагалі і в іноземній валюті зокрема, за своєю правовою природою не ототожнюється із договором купівлі-продажу, а іноземна валюта є не засобом платежу, а валютою виконання зобовязання.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ «ОТП Банк» здійснює банківську діяльність на підставі ліцензії Національного банку України №191 від 8 листопада 2006 року на право здійснювати банківські операції, визначені частиною 1 та пунктами 5 11 частини 2 статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Дозволу Національного банку України №191-1 від 8 листопада 2006 року та Додатку до дозволу Національного банку України №191-1 від 8 листопада 2006 року (а.с.79-82 ).

Так, відповідно до ч.1 ст.47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банки мають право на: приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач має всі необхідні ліцензії для здійснення банківських операцій, здійснення банком кредитних операцій не потребує наявності індивідуальної ліцензії, а тому будь-яких порушень банком норм чинного законодавства судом не встановлено.

Враховуючи наведене вище, позичальник ОСОБА_1 теж не повинен був одержувати індивідуальні ліцензії НБУ на сплату кредитних платежів.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач, всупереч умов кредитного договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредитах та нарахованих процентів, чим порушує взяті на себе зобовязання (а.с. 20).

Станом на 10.11.2009 року заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, становить 105 905, 75 доларів США, що за курсом НБУ становить 846 218, 71 грн. та 43 100, 74 грн., з яких:

- Залишок заборгованості за кредитом у сумі 92 973, 46 доларів США, що за курсом НБУ становить 742 885, 84 грн.

- Сума несплачених відсотків за користування кредитом, яка розрахована за період з 15.12.2008 року по 10.11.2009 року у сумі 12 932, 29 доларів США, що за курсом НБУ становить 103 332, 87 грн.

- Пеня за прострочення виконання зобовязань за період з 15.12.2008 року по 29.04.2009 року у сумі 43 025, 74 грн.

- Штрафні санкції за прострочення виконання боргових зобовязань у сумі 75, 00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 04.02.2009 року була направлена досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 17). Після отримання досудової вимоги, заборгованість за кредитним договором виплачена відповідачем не була.

Згідно із ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Крім того, 15.03.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-001/015/2007 (а.с. 19).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки відповідач ОСОБА_2 зобовязується відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 його борговими зобовязаними перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобовязань. Згідно п. 1.2 поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобовязань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 нести відповідальність солідарно за невиконання усіх зобовязань ОСОБА_1 перед кредитором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмір та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 60 Цивільного кодексу України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своєї вимоги і заперечень.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані позовні вимоги в повному обсязі, а відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень. Оскільки відповідачами в добровільному порядку не були виконані вимоги кредитного договору, суд вважає за необхідне стягнути з них на користь Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” суму боргу солідарно.

Крім того, відповідно до ст. 88 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судового збір у сумі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.00 коп.

На підставі викладеного, керуючи ст. ст. 526, 530, 554, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. 10, 11, 57, 60, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ “ОТП Банк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити.

Стягнути на користь ПАТ “ОТП Банк” (код ЄДРПОУ 21685166, Банківський рахунок № 29090002900009 в АТ “ОТП Банк”, МФО 300528) солідарно з ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, місце проживання АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, місце проживання АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_2) суму боргу за надання кредиту в розмірі 105 905, 75 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.11.2009 року становить 846 218 грн. 71 коп. та 43 100 грн. 74 коп.

Стягнути на користь ПАТ “ОТП Банк” (код ЄДРПОУ 21685166, Банківський рахунок № 29090002900009 в АТ “ОТП Банк”, МФО 300528) солідарно з ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, місце проживання АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, місце проживання АДРЕСА_1, ід номер НОМЕР_2) суму сплаченого судового збору у розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його оголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд.

СУДДЯ: