Ухвала суду № 103303629, 14.02.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/68371/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Бортницька В.В., при секретарі Хоменко О.О., розглянувши у судовому засіданні клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРОКРЕДИТ» ОСОБА_1 про скасування арешту майна в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021000000001336 від 22.06.2021,-

ВСТАНОВИВ:

23.12.2021 директор ТОВ ««ЦЕНТРОКРЕДИТ»» ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.12.2021 (справа № 757/66182/21-к) у кримінальному провадженні №42021000000001336 від 22.06.2021.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що ухвалою слідчого судді від 13.12.2021 року (справа № 757/66182/21-к) було накладено арешт на кошти в банківській установі АТ "БАНК КРЕДИТ ДНIПРО" (код ЄДРПОУ 14352406) та АТ "ПУМБ" (ЄДРПОУ 14282829), що відкриті ТОВ "ЦЕНТРОКРЕДИТ" (код ЄДРПОУ 41053106). Клопотання прокурора про накладення арешту майна містить лише твердження, які є загальними висловлюваннями, та не містить жодної конкретизації та жодних доказових підтверджень. ТОВ ««ЦЕНТРОКРЕДИТ» не є факторинговою компанією, а отже не має жодного відношення до розслідування кримінального правопорушення за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 4 ст. 194, ч. 2 ст. 361 КК України. Крім того, арешт на грошові кошти створює перешкоди у здійсненні діяльності Товариства. Будь-кому з працівників Товариства в межах вказаного кримінального провадження не повідомлено про підозру.

Особа, яка звернулась з клопотанням у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду повідомлявся належним чином, засобами електронного зв`язку адвокат подав заяву, у якій вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити.

Прокурор до судового засідання не прибув. У письмових заперечення до клопотання, надісланих на адресу суду проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив про правомірність накладення арешту на грошові кошти, вмотивованість ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно та відсутність підстав для її скасування.

Слідчим суддею з урахуванням положень ст. 26 КПК України визнано можливим розгляд клопотання у відсутність особи, яка звернулась з клопотанням та прокурора.

Слідчий суддя заслухавши доводи представника власника майна, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001336 від 22.06.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 13.12.2021 (справа № 757/66182/21-к) було накладено арешт на грошові кошти ТОВ ««ЦЕНТРОКРЕДИТ»», які знаходяться на рахунках відкритих Товариством в банківських установах АТ "БАНК КРЕДИТ ДНIПРО" (код ЄДРПОУ 14352406) та АТ "ПУМБ" (ЄДРПОУ 14282829), що відкриті ТОВ "ЦЕНТРОКРЕДИТ" (код ЄДРПОУ 41053106).

Згідно з п. 18 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

За змістом ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.12.2021 арешт на грошові кошти на рахунку ТОВ ««ЦЕНТРОКРЕДИТ»» накладено з метою забезпечення зберігання речових доказів в кримінальному провадженні.

Будь-яких інших правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження в вищевказаній ухвалі не наведено.

Статтею 84 КПК України імперативно передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Слідчий суддя погоджується з доводами директора Товариства про те, що грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку не підпадають під визначення речових доказів в даному кримінальному провадженні, оскільки не доведено що грошові кошти, які знаходяться на рахунках товариства на час постановлення ухвали є грошовими коштами, отриманими в результаті неправомірних дій. Належними та допустимими речовими доказами в даному випадку могли б бути документи про рух коштів, отримані в установленому законом порядку ( ст.ст. 160, 162 КПК України).

Отже, в умовах реалізації сторонами конституційного принципу змагальності і свободи в наданні ними суду своїх доказів, слідчим суддею вставлені фактичні дані для висновку про відсутність у справі обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння юридичної особи майном та обумовлювали арешт її майна, оскільки ТОВ ««ЦЕНТРОКРЕДИТ»» не є юридичною особою, стосовно якої здійснюється досудове розслідування, співробітники товариства не є підозрюваними в кримінальному провадженні, що виключає можливість накладення арешту на рахунки товариства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді № 757/66182/21-к від 13.12.2021 на майно - грошові кошти, що розміщені на рахунках ТОВ "ЦЕНТРОКРЕДИТ", код ЄДРПОУ: 41053106,

відкритих у АТ "БАНК КРЕДИТ ДНIПРО" (ЄДРПОУ: 14352406):

НОМЕР_1

та АТ "ПУМБ" (ЄДРПОУ: 14282829):

НОМЕР_2 ,

НОМЕР_3 ,

НОМЕР_4 .

Скасувати обмеження в частині позбавлення права відчуження, розпорядження та користування по вказаним рахункам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Бортницька