Рішення № 10258718, 05.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/10105.07.10 За первісним позовом: Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся - Лізинг"

Про: стягнення 849.699,89 грн.

За зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся - Лізинг"

Про: визнання кредитного договору від 26.05.2008 №284/К недійсним.

Суддя Балац С.В.

Представники:

Позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Награбовський О.В.

Позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом): Лобода І.В.

Суть спору: стягнення 849.699,89 грн. заборгованості, з яких 95.872,92 доларів США (765.545,27 грн. за курсом НБУ станом на 11.01.2010) –заборгованості за кредитом, 7.133,08 доларів США (56.957,64 грн. за курсом НБУ станом на 11.01.2010) – заборгованість по відсоткам, 27.196,98 грн. –пені (первісний позов); визнання недійсним кредитного договору від 26.05.2008 №284/К (зустрічний позов).

Позовні вимоги з первісним позовом мотивовані тим, що позивач на підставі кредитного договору надав відповідачеві кредит в доларах США, а відповідач його отримав. Позивач зазначає, що відповідач порушив умови кредитного договору, а тому у позивача виникло право вимагати повернення суми наданого кредиту, що позивач і зробив, проте відповідач кредит не повернув, чим порушив права позивача. Тому позивач за первісним позовом просить первісний позов задовольнити.

Відповідач за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечив та зазначив, що надання кредиту в доларах США суперечить законодавству, зокрема ч. 1 ст. 203, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", постанови Національного Банку України "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України". Відповідач за первісним позовом стверджує, що в наслідок зміни курсу долара США до гривні відповідач за зустрічним позовом має повернути банку суму у двічі більше ніж отримав.

Вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що кредитний договір є недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 229, 230, 524 Цивільного кодексу України, оскільки, по-перше, кредит надавався в доларах США без вираження у національній валюті; по-друге, з боку позивача за зустрічним позовом мала місце помилка щодо обставин, які мають істотне значення; по-третє, відповідач не мав індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу; по-четверте, відповідач за зустрічним позовом ввів позивача за зустрічним позовом в оману, що зумовило спотворення волі останнього. Також позивач за зустрічним позовом стверджує. Що спірний договір порушує загальні засади цивільного законодавства, а саме справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на позовну заяву проти задоволення зустрічного позову заперечив та вказав, що згідно ст. 198 Господарського кодексу України, ст. 533 Цивільного кодексу України, ст. 2, ст. 47, ч. 1 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк за наявності банківської ліцензії має право розміщувати від свого імені грошові кошти як в іноземній валюті, так і в національній валюті, що є кредитною операцією. Жодних ліцензій, окрім банківської, на проведення кредитних операцій в іноземній валюті Закон України "Про банки і банківську діяльність" не передбачає. При цьому, п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про банки і банківську діяльність" до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечать цьому Закону.

Також відповідач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до п.п. "в" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" індивідуальної ліцензії потребують операції щодо надання і отримання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо строк і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Проте, на цей час такі межі законодавством не встановлені, що свідчить про відсутність обов'язку у банку отримувати індивідуальну ліцензію на видачу Банком кредиту в іноземній валюті. Відсутність такого обов'язку також підтверджується листом Національного банку України від 29.05.2001 № 28-313/2178.

Відповідач за зустрічним позовом стверджує, що має банківську ліцензію № 66 від 08.05.2003, також має дозвіл НБУ №66-1 від 08.05.2003 на здійснення операцій визначених п.п. 1 –4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Тому, на думку відповідача за зустрічним позовом, вищенаведене свідчить про правомірність видачі Банком кредиту в іноземній валюті, зазначення в кредитному договорі розміру зобов'язання в іноземній валюті, а також про відсутність підстав для додаткового отримання індивідуальної ліцензії відповідно до п. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Ухвалою від 19.03.2010 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.04.2010.

Ухвалою від 12.04.2010 розгляд справи відкладався на 17.05.2010.

Судове засідання 17.05.2010 не відбулось у зв'язку із поданням відповідачем за первісним позовом заяви про відвід судді Балац С.В.

Ухвалою заступника Голови Господарського суду міста Києва від 19.05.2010 заяву відповідача за первісним позовом залишено без задоволення.

19.05.2010 до суду надійшла зустрічна позовна заява про визнання кредитного договору недійсним. Ухвалою від 25.05.2010 зустрічну позовну заяву прийнято до сумісного розгляду разом з первісним позовом, а судове засідання у справі № 45/101 призначено на 14.06.2010.

В судовому засіданні 14.06.2010 сторони звернулися до суду із спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору. Ухвалою від 14.06.2010 клопотання сторін задоволено, строк вирішення спору продовжено, а в судовому засіданні оголошено перерву до 05.07.2010, про що сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Національним банком України позивачеві за первісним позовом (Банку) видано Банківську ліцензію № 66 від 08.05.2003 на право здійснення банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

08.05.2003 Національним банком України видано Банку дозвіл № 66-1 на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" згідно з додатком до цього дозволу. Відповідно до названого додатку до дозволу банк має право здійснювати, зокрема, такі операції залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

26.05.2008 між сторонами спору укладено кредитний договір № 284/К (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору банк (позивач за первісним позовом) зобов'язався надати позичальнику (відповідач за первісним позовом) кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії на суму 149.955,78 доларів США з "26" травня 2008 і терміном погашення по "25" травня 2011 включно (надалі —Кредит) на наступні цілі: на купівлю автотранспортних засобів у сумі 132.872,26 доларів США (Сто тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят два долари США 26 центів) і на оплату страхових платежів у сумі 17.083,52 доларів США (Сімнадцять тисяч вісімдесят три долари 52 центи), із сплатою 12,5% (Дванадцять цілих п'ять десятих відсотків) річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а Позичальник зобов'язується на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути Банку Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафі, які будуть передбачені умовами цього Договору. Видача коштів за Кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від Позичальника, що є невід'ємними частинами цього Договору, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника у Банку. Також видача коштів за кредитом відбувається у разі необхідності виконання Банком доручення Позичальника.

За умовами Договору позичальник зобов'язувався на умовах, в розміри та в строки, встановлені в Договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити пені та штрафи, які передбачені умовами Договору, зокрема, сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 1.1., 5.1., 5.2. Договору, сплатити комісії відповідно до п. 5.7. Договору, та повністю повернути кредит до дати визначеної в п. 1.1. Договору згідно з графіком, відповідно до п. 3.2.12. Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору при виникненні кожної з наступних подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, у т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, банк має право за своїм розсудом, зокрема: а) змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за даним договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлений. При цьому, згідно ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили в зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, цілком виконати інші зобов'язання за даним Договором; або б) розірвати договір у судовому порядку. При цьому, в останній день дії даного договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, цілком виконати інші зобов'язати за даним Договором; або в) згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання даного договору з направленням позичальнику повідомлення. У зазначену в повідомленні дату даний договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії даного Договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, цілком виконати - інші зобов'язання за даним Договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань.

Згідно п. 3.3.7. Договору банк має право достроково стягнути кредит, відсотки і комісії в порядку, передбаченому п.п. 3.2.5., 3.3.5. даного Договору, а також шляхом звернення стягнення на заставлене майно, за умов, передбачених п. 3.3.2 даного Договору.

Банк повністю виконав свої зобов'язання за Договором, про що свідчить надання Позичальнику кредиту, що підтверджується розпорядженням на відображення операції в іноземній валюті № 34 від 27.05.2008.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник неодноразово порушував строки сплати платежів по кредиту, чим порушував графік платежів, передбачених п. 3.2.12. Договору.

Банк надіслав позичальнику вимогу від 04.09.2009 № 1241/04, в якій вказав, що позичальник не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованим по ньому відсоткам, чим порушує прийняті на себе договірні зобов'язання. У вимозі зазначено, що станом на 26.08.2009 заборгованість позичальника становить: 3.071,90 доларів США –простроченої заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 14.673,12 доларів США –прострочена заборгованість по кредиту, 81.199,80 доларів США –поточна заборгованість по кредиту, 24.399,59 грн. –пені. В зазначеній вимозі зазначено, що банк, приймаючи до уваги значний строк невиконання позичальником своїх зобов'язань за Договором, вимагає виконання позичальником своїх зобов'язань за Договором, а саме у 7-денний строк з дня отримання цієї вимоги сплатити банку прострочену заборгованість по Договору, що складає 16.712,95 доларів США та 24.399,59 грн., та підлягає уточненню на дату фактичного повернення коштів. Також у вимозі зазначено, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання цієї вимоги банк змушений буде звернутися до суду з позовом про стягнення всієї суми заборгованості по кредиту у повному обсязі, а також комісій, відсотків та пені, що станом на 02.09.2009 становить 98.944,82 долара США та 24.399,59 грн., та підлягає уточненню на дату фактичного повернення коштів. Вказана вимога була отримана позичальником 10.09.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Спір виник в наслідок того, що банк просить стягнути з позичальника заборгованість за кредитним Договором, а позичальник вважає цей Договір недійсним.

Для правильного вирішення спору спочатку необхідно розглянути вимоги за зустрічним позовом, а потім за первісним позовом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо зустрічного позову.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Нормою ст. 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Нормами ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно п. 1, п.п. "в", "г" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Отже, для здійснення валютний операцій вимагається генеральна або індивідуальна ліцензія Національного банку України.

Проте, згідно ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно, здійснення валютних операцій можливе без названих ліцензій Національного банку України у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до Банківської ліцензії № 66 від 08.05.2003 та дозволу № 66-1 від 08.05.2003 відповідачеві за зустрічним позовом (Банку) надано право здійснювати операції визначені ч. 1, п.п. 1-11 ч. 2, ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Нормами ч. 1, п.п. 1-11 ч. 2, ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: 1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: 1) операції з валютними цінностями; 2) емісію власних цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; 4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг); 5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; 6) придбання або відчуження права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); 7) лізинг; 8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; 9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; 10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; 11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій. За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції: 1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб; 2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; 3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів; 4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку; з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф'ючерсами та опціонами; 5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами; 6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3-7 частини другої статті 47 цього Закону. Тобто, розміщення залучених коштів (гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент) від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

При цьому, відповідно до п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про банки і банківську діяльність" до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, відповідач за зустрічним позовом (Банк) за наявності банківської ліцензії має право розміщувати від свого імені грошові кошти як в іноземній валюті, так і в національній валюті, що є кредитною операцією відповідно до спеціального закону –Закону України "Про банки і банківську діяльність". Жодних ліцензій, окрім банківської, на проведення кредитних операцій в іноземній валюті Закон України "Про банки і банківську діяльність" не передбачає.

Твердження позивача про те, що спірний Договір укладено під впливом помилки з боку позивача за зустрічним позовом судом відхиляється виходячи з наступного.

Згідно абз. 2 п. 13 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що помилка останнього полягала в тому, що позивач за зустрічним позовом не очікував, що курс долара США значно зросте по відношенню о гривні, не може бути прийняте судом, оскільки кредит в іноземній валюті передбачає наявність валютних ризиків. Договором не передбачено валютних застережень, які обмежували розмір сум, що підлягають сплаті позичальником, відповідно, такі ризики взяв на себе позивач за зустрічним позовом, як позичальник.

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що з боку банку мав місце обман судом відхиляється виходячи з наступного.

Позичальником не наведено дій або бездіяльності банку в наслідок якої, позичальника введено в оману. Крім того, не можуть бути прийняті як підтвердження наявності обману з боку банку факт надання кредиту в доларах США, оскільки такі кредити банк має право видавати.

Відповідно, вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання договору від 26.05.2008 №284/К недійсним є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Щодо первісного позову.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Нормою ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник неодноразово порушував строки сплати платежів по кредиту, чим порушував графік платежів, передбачених п. 3.2.12. Договору, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач за первісним позовом (позичальник) цього факту не заперечив та доказів належного виконання умов Договору суду не назвав та не надав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 95.872,92 доларів США (765.545,27 грн. за курсом НБУ станом на 11.01.2010) –заборгованості за кредитом, 7.133,08 доларів США (56.957,64 грн. за курсом НБУ станом на 11.01.2010) –заборгованість по відсоткам за розрахунком позивача за первісним позовом, перевіреним судом, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1. Договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 1.1., 3.2.2, 5.1, 5.2. даного Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.1., 3.2.12, 3.3.2 цього Договору, комісій, передбачених п. 5.7. даного Договору, позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла ж період, я який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. У випадку надання кредиту в іноземній валюті пеня сплачується у грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату нарахування пені.

Отже, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 27.196,98 грн. –пені за розрахунком позивача за первісним позовом, перевіреним судом, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом, а судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся - Лізинг" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, код 35210367, з будь якого-його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" (68003, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, код 21650966, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) –765.545 (сімсот шістдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 27 коп. (95.872,92 доларів США за курсом НБУ станом на 11.01.2010) – заборгованості за кредитом, 56.957 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 64 коп. (7.133,08 доларів США за курсом НБУ станом на 11.01.2010) –заборгованості по відсоткам, 27.196 (двадцять сім тисяч сто дев'яносто шість) грн. 98 коп. –пені, 8.497 (вісім тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 00 коп. - витрат по оплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.В. Балац