Ухвала суду № 102132803, 22.12.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 0427/9482/2012

№ 2-п/183/44/21

У Х В А Л А

22 грудня 2021 року місто Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г.

за участю секретаря Петрієнко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новомосковську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2012 року у справі №0427/9482/2012 за позовом Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд –

в с т а н о в и в :

12 червня 2013 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалене заочне рішення у цивільній справі №0427/9482/2012 за позовом Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено.

09 грудня 2021 року на адресу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Головко Д.В., про перегляд заочного рішення цього суду від 12 червня 2012 року у цивільній справі №0427/9482/2012 за позовом Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено.

В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення заявник посилається на те, що про існування такого рішення відповідачу стало відомо в середині листопада 2021 року, тому вважає що строк подачі заяви про перегляд заочного рішення не пропущений. Також зазначає, що при розгляді зазначеної справи відповідач ОСОБА_1 жодного разу не повідомлявся належним чином про слухання справи, тому як матеріали справи не містять відповідних повідомлень, а відповідач не отримував а ні повісток, а ні позовної заяви. Проти вимог позивача заперечує, оскільки вважає, що банком не вірно вирахувана заборгованість, свої розрахунки він надасть в судовому засіданні після скасування заочного рішення. У зв`язку з вищенаведеним, заявник просив суд скасувати заочне рішення суду від 12 червня 2012 року у справі №0427/9482/2012 та призначити справу до розгляду в загальному порядку. Розгляд заяви про перегляд заочного рішення провести без участі відповідача та його представника. Разом з заявою про перегляд заочного рішення також подав заяву про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. В обґрунтування якої зазначив, що відповідач про існування вказаного заочного рішення від 12 червня 2012 року не знав; з рішенням не згодний; відповідач немає юридичної освіти та не є юридично обізнаним в процесуальному праві громадянин. Враховуючи те, що обставини пропуску строку на перегляд заочного рішення є об`єктивно непереборними та особа фактично не знав про існування даного заочного рішення – просив суд поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

10 грудня 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу справ визначено головуючим суддею суддю Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Дубовенко І.Г.

У судове засідання сторони не з`явилися. У заяві про перегляд заочного рішення представник ОСОБА_1 просив розгляд питання про перегляд заочного рішення провести за відсутності ОСОБА_1 або його представника. Крім того на електронну адресу суду 22 грудня 2021 року надійшло повідомлення з копією квитанції, про направлення на адресу суду заяви про розгляд справи, яка призначена на 22 грудня 2021 року без участі представника заявника. Від правонаступника АТ «ВТБ Банк» - Акціонерного товариства «Універсал Банк», яким замінений стягувач у виконавчому провадженні за вказаним рішенням суду від 12 червня 2013 року у справі № 0427/9482/12 – будь-яких заяв на адресу суду не надходило.

За таких обставин та у відповідності до ч. 1 ст. 287, ч.2 ст. 247 ЦПК України судове засідання відбувалось за відсутністю обох сторін та без фіксування процесу технічними засобами.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, із заявою про перегляд заочного рішення суду, змістом заперечень позивачки стосовно цієї заяви, вважає за необхідне залишити без розгляду заяву про перегляд заочного рішення з наступних підстав.

Стаття 228 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення заочного рішення) визначала, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з пп. 9 п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Статтею 284 діючого ЦПК України визначено, що заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Таким чином, стаття 284 ЦПК України (в новій редакції) підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин, оскільки не встановлює нових обов`язків, не скасовує та не звужує права, належні учасникам справи щодо строків, порядку оскарження та підстав скасування заочного рішення та не обмежує їх використання порівняно зі статтями 228, 232 ЦПК України (в старій редакції).

З матеріалів справи вбачається, що заочне рішення було ухвалене 12 червня 2013 року. Судову повістку про розгляд цієї справи, згідно поштового повідомлення (а.с.38), ОСОБА_1 особисто тримав 29 березня 2013 року. Копію заочного рішення ОСОБА_1 отримав 08 листопада 2021 року, що підтверджується його заявою, написаною власноруч (а.с. 139).

З заявою про перегляд заочного рішення суду, датованою 03 грудня 2021 року, представник ОСОБА_1 – адвокат Головко Д.В. звернувся через відділення Укрпошта 03 грудня 2021 року, тобто після спливу встановленого ч.2 та ч.3 ст. 284 ЦПК України строку на подання такої заяви. У заяві про поновлення строків на подачу заяви про перегляд заочного рішення – заявник зазначає юридичну необізнаність ОСОБА_1 , його необізнаність про існування спору з банком а також про наявність рішення суду про стягнення коштів.

Як встановлено, про існування спору, згідно повідомлення на а.с. 38 – відповідач був обізнаний; копію повного тексту рішення заявник отримав 08 листопада 2021 року, а з заявою звернувся через установу Укрпошта 03 грудня 2021 року, тобто за спливом встановленого строку; згідно копії довіреності виданої на ім`я адвоката який звернувся в інтересах заявника вбачається, що вона видана 26 листопада 2021 року.

За змістом ст.ст. 120, 123 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 127 ЦПК України - суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

Суд приходить до висновку, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів того, що існували особливі та непереборні обставини, які об`єктивно завадили заявнику у встановлений законом строк звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Отже, строк для подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем пропущено, а тому право на вчинення такої процесуальної дії, як подання заяви про перегляд заочного рішення, в силу ст.126 ЦПК України ним втрачено, а заява підлягає залишенню без розгляду.

Більш того, пропуск зазначеного строку без наведення поважних причин, після спливу значного часу після набрання заочним рішенням законної сили, буде порушенням принципу правової визначеності та права на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, суд не знаходить поважних причин для поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, тому вказану заяву на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.81, 126, 127, 284 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 , поданого його представником – адвокатом Головко Дмитром Вікторовичем про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2012 року у справі №0427/9482/2012 за позовом Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Ухвала суду складена і підписана 22 грудня 2021 року .

Суддя І.Г.Дубовенко