Рішення № 102132804, 18.08.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2090/21

№ 2/183/2428/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Устименко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради, треті особи - Новомосковська районна державна адміністрація, приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лила І.А. про визнання прав засновника селянського (фермерського) господарства “Бабино”, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за нею, як за єдиним спадкоємцем, право власності на фермерське господарство “Бабино” у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка (засновника селянського (фермерського) господарства “Бабино”) ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У поданому позові позивач ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , 1953 року народження, мешканець с. Василівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області.

За життя її чоловік - ОСОБА_2 був засновником селянського (фермерського) господарства “ Бабино ”.

Селянське (фермерське) господарство “Бабино” є юридичною особою, діє на підставі Статуту. Селянське (фермерське) господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (ст.1 Закону України “Про фермерське господарство”). Враховуючи, що земельна ділянка надавалась в постійне користування членам фермерського господарства, зі смертю голови, особи, на ім`я якої видавався державний акт, члени фермерського господарства зберігають за собою користування. У цьому випадку не відбувається успадкування права постійного користування (перехід права користування до інших осіб, спадкоємців), а здійснюється переоформлення членами фермерського господарства наданої їм в постійне користування земельної ділянки. Тому у разі смерті голови фермерського господарства, на чиє ім`я видано державний акт, право постійного користування не підлягає успадкуванню, але право користування земельною ділянкою залишається на фермерське господарство. Припинення права на земельну ділянку позбавляє фермерське господарство як суб`єкта сільськогосподарського виробництва та втрати засобів для існування громадян, які протягом тривалого часу вели фермерське господарство, працювали на цій землі, створили необхідну матеріально-технічну базу.

ОСОБА_1 , як спадкоємиця, що прийняла спадщину за законом, бажає продовжити діяльність фермерського господарства. Має досвід роботи та навики з вирощування сільськогосподарської продукції та вважає, що вона є правонаступником всіх прав спадкодавця, бути засновником фермерського господарства в порядку спадкування, і у тому числі і прав на користування наданих фермерському господарству земель для ведення фермерського господарства.

Статтею 36 Закону України “Про фермерське господарство” визначається порядок припинення діяльності фермерського господарства а, саме, що у разі якщо не залишилось жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом.

Постановою приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 27.05.2020 їй відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину на селянське (фермерське) господарство “Бабино”.

ОСОБА_1 , як спадкоємиця, що прийняла спадщину за законом, звернулася до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, за отриманням свідоцтва про право на спадщину на селянське (фермерське) господарство “Бабино” після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .

Проте отримала відмову, яка мотивована тим, що фермерське господарство є юридичною особою, і що наявні протиріччя нормативних актів не дають змоги правильно і однозначно вирішити питання спадкування прав і обов`язків засновника (власника) фермерського господарства.

У судовому засіданні позивачка повністю підтримала обставини викладені в позовній заяві та просила задовольнити її позов.

Представник відповідача - Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області - в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, згідно з якою просив суд розглядати справу без його участі, ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства.

Представник третьої особи - Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відділу з державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно,- в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.

Третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області - в судове засідання не з`явився, згідно з наданої до суду заяви просив розглядати справу за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши докази надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, вважає встановленими наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був засновником селянського (фермерського) господарства “ Бабино ”, яке знаходиться за адресою: вул.Чабаненка, буд 5, с. Василівка, Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 24988453, що підтверджується Статутом в новій редакції від 10.11.2010 р., державна реєстрація № 12091050001005053. Факт державної реєстрації селянського (фермерського) господарство “Бабино” підтверджується також Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01, № 289089, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 209 120 0000 005053.

Селянське (фермерське) господарство “ Бабино ” згідно з його Статутом було створено у 1997 році відповідно до Законів України “Про селянське (фермерське) господарство”, “Про власність”, “Про підприємництво”, “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, “Про колективне сільськогосподарське товариство”, земельного законодавства та інших нормативних актів України.

Засновник селянського (фермерського) господарства “Бабино” ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області 04.11.2019 року.

Згідно з наданою суду спадкової справи № 12/2020, заведеної приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лилою І. А., із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вернулася дружина спадкодавця - ОСОБА_1 .

Постановою нотаріуса від 25.05.2020 року, вих.№102/01-16, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно належне померлому, оскільки нормативні акти не дають змоги правильно і однозначно вирішити питання спадкування прав і обов`язків засновника (власника) фермерського господарства.

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , на підставі рішення загальних зборів членів Фермерського господарства “Бабино” позивач ОСОБА_1 обрана головою даного господарства, що підтверджується Новою редакцією Статуту ФГ “Бабино”.

Також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 ФГ “Бабино” здійснює господарську діяльність під керівництвом позивача ОСОБА_1 , як голови ФГ “Бабино”.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про фермерське господарство” до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Аналогічні норми містяться і в ст. 191 ЦК України, відповідно до якої, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

У той же час, відповідно до ст. 23 Закону України “Про фермерське господарство”, успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Пунктом 4 ст. 35 Закону України “Про фермерське господарство” передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Як судом встановлено, діяльність фермерського господарства не припиняється, оскільки є спадкоємець, який бажає продовжити діяльність господарства це позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Згідно з п. 23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. “Про судову практику у справах про спадкування” у разі відмови нотаріуса і оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У пункті 5.2. Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року зазначено, що згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Статтею 63 Господарського Кодексу України, встановлені види та організаційні форми підприємств в Україні, в тому числі - приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

Відповідно до ст. 66 Господарського Кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України. Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього. Держава гарантує захист майнових прав підприємства.

На підставі ст. 19 Закону України “Про фермерське господарство” до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Аналогічні норми містяться і в ст. 191 ЦК України, відповідно до якої, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про фермерське господарство”, зазначено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Пунктом 4 ст. 35 Закону України “Про фермерське господарство” передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Згідно із приписами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання, що до позивача ОСОБА_1 , як до спадкоємця засновника селянського (фермерського) господарства, яка висловила бажання продовжити діяльність господарства, повинні перейти права засновника зазначеного господарства.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 6-10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради, треті особи - Новомосковська районна державна адміністрація, приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лила І.А. про визнання права засновника селянського (фермерського) господарства “Бабино” в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право засновника селянського (фермерського) господарства “Бабино” (Код ЄДРПОУ 24988453, зареєстроване Новомосковською районною державною адміністрацією 12 квітня 1996 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 209 120 0000 005053, юридична адреса: 51273, Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Василівка, вулиця Чабаненка, будинок 5, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторони у справі:

- позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач - Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04338457, місцезнаходження за адресою: вул. Шевченко, буд. 16, смт. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області, поштовий індекс – 51252;

- третя особа - Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052324, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ, вул. Шевченко, буд. 7;

- третя особа – Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лила І. А., що здійснює свою діяльність за адресою: вул. Гетьманська, буд. 37, м. Новомосковськ, поштовий індекс – 51200.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Сорока