Ухвала суду № 102039834, 15.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10072/15

Провадження 6/522/1009/21

УХВАЛА

15 грудня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Науменко А.В.

за участю секретаря Звонецької І.М.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, за участі стягувача АТ «Альфа-банк», Приватний виконавець Шипков Є.О.,-

В С Т А Н О В И В:

23.11.2021 року до Приморського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України, яке було встановлено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2021 року за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Є.О.

Свою заяву обґрунтовує тим, що як на момент винесення ухвали, так і на теперішній час ОСОБА_1 в жодному разі не ухилялася та не ухиляється від виконання обов`язків, покладених на неї рішенням Одеського апеляційного суду від 15.10.2020р. по справі №522/10072/15-ц, а докази ухилення в матеріалах справи відсутні. Заявниця зазначає, що щомісячно сплачує грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, що підтверджує банківськими квитанціями, надала приватному виконавцю всі запитувані ним документи, займається підприємницькою діяльністю, має міцні соціальні зв`язки та вживає заходів щодо повного погашення заборгованості.

У судове засідання призначене на 06 грудня 2021 року з`явились представник заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , представник заявника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 та представник стягувача ОСОБА_7 . Розгляд заяви відкладено на 15 грудня 2021 року.

У судове засідання призначене на 15 грудня 2021 року з`явились представник заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , представник заявника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 та представник стягувача ОСОБА_7 та приватний виконавець Шипков Є.О.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шипкова Є. О. знаходиться зведене виконавче провадження АСВП N 64354478 по виконанню виконавчих листів №522/10072/15-ц, виданих 16.01.2021 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" - правонаступника АТ "Альфа Банк" заборгованість за кредитним договором, сплати пені та судових витрат.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2021 року подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шипкова Є. О. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа задоволено.

07.12.2021 року до суду надійшли письмові пояснення приватного виконавця Шипкова Є. О. в яких виконавець стверджує, що викладені в Заяві обставини та виконавчі дії вчиненні у відповідності до чинного законодавства та не можуть вважатись обставинами, що перешкоджають тимчасовому обмеженні у виїзді за кордон, разом з тим приватним виконавцем зазначено, що на момент формування подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа йому не було відомо про обставини скасування Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2016 р. по даній справі в частині непородження ним правових наслідків.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи учасників справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що на підставі виконавчих листів Приморського районного суду м.Одеси по справі №522/10072/15-ц від 16.01.2021р., приватним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень № 64366841 від 03.02.2021р., № 64367611 від 03.02.2021р., №64367813 від 03.02.2021р.

Також, 03.02.2021 року в порядку ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" приватним виконавцем було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень в зведене виконавче провадження АСВП № 64367689.

Судом встановлено, що з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2021 року (ВП № 64367689) ОСОБА_1 щомісячно добровільно сплачуються грошові кошти, саме в рахунок погашення заборгованості за виконавчими листами № 522/10072/15-ц, виданими Приморським районним судом м. Одеси 16.01.2021 року, на реквізити, вказані приватним виконавцем. На теперішній час сплачена сума складає 6020 грн. Боржник ОСОБА_1 надала приватному виконавцю всю запитувану ним інформацію, яка була зазначена в постанові про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст 18 ЗУ “Про виконавче провадження”, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України за умови ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

Однак з матеріалів справи вбачається, що виконавцем достовірно не встановлено, чи дійсно боржник ухиляється від виконання своїх обов`язків та не вчинено жодних дій щодо виявлення та звернення стягнення на майно боржника на момент подачі подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межу України.

Наведені вище висновки суд вважає такими, що підлягають врахуванню під час вирішення питання щодо достовірності попередніх тверджень приватного виконавця про ухилення боржника від покладених на нього дійсних, а не бажаних, обов`язків за рішенням, яке набрало законної сили, адже судом вже встановлювалось, що доводи банку про порушення судами попередніх інстанцій норм права у межах розгляду справи не знайшли свого підтвердження, в тому числі і через те, що звернення стягнення на вказану земельну ділянку в рамках виконавчого провадження за стверджуваних позивачем умов є неможливим.

Реалізація законних очікувань кредитора за рахунок надання приватному виконавцеві відомостей, які не відповідали дійсним на момент реалізації відповідного права, на переконання суду, є таким, що не має прийнятного виправдання, а тому не може бути покладена в основу подальшого обмеження громадянина у належних йому правах.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Згідно зі статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишити будь-яку країну, включно зі своєю волею. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином. У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з несплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordov. Italy), скарга № 32190/96, § 96, рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlikv. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (згадуване вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини», § 35).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Однак, враховуючи той факт, що після подачі подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, виконавцем вчиняються дії щодо реалізації майна боржника, (тобто обмеження та позбавлення боржника права власності на майно), потреба у додатковому забезпеченні виконання судового рішення шляхом обмеження права на пересування відпала.

Також слід зазначити, що у Рішенні "Стецов проти України" від 11.05.2021 року Європейський Суд зазначив, що "... у світлі принципу пропорційності намір боржника у разі несплати заборгованості, встановленої рішенням суду, ... не може бути єдиною причиниою, що виправдовує оскаржуване обмеження... . Відповідний орган має пояснити, як заборона виїзду може бути використана для стягнення боргу, враховуючи індивідуальні обставини заявника та інші обставини справи".

Представником банку та виконавцем не заявлено обгрунтованих доводів та не надано докази, що заборона виїзду є дієвою мірою завдяки якій буде проведене стягнення боргу.

Таким чином, застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не вбачається обґрунтованим та співмірним заходом, який міг би справедливо та виправдано обмежити права боржника задля забезпечення виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про скасування скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є обгрунтованою.

Враховуючи викладене та керуючись, ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст. 313 ЦК України, ст. ст. 263, 354, 441 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, за участі стягувача АТ «Альфа-банк», Приватний виконавець Шипков Є.О.- задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянину ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , встановлене ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2021 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст ухвали виготовлений 20.12.2021 року.

Суддя А.В. Науменко