Ухвала суду № 102039829, 15.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10072/15

Провадження 6/522/1011/21

УХВАЛА

15 грудня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Науменко А.В.

за участю секретаря Звонецької І.М.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, за участі стягувача АТ «Альфа-банк», Приватний виконавець Шипков Є.О,-

ВСТАНОВИВ:

23листопада 2021 року до Приморського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, яке було накладено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2021 року у справі № 522/10072/15-ц.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2021 р. заяву прийнято до розгляду. Судове засідання по справі призначене на 06.12.2021 р.

У судове засідання призначене на 06 грудня 2021 року з`явились представник заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , представник заявника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 та представник стягувача ОСОБА_6 . Розгляд заяви відкладено на 15 грудня 2021 року.

У судове засідання призначене на 15 грудня 2021 року з`явились представник заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , представник заявника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 та представник стягувача ОСОБА_6 та приватний виконавець Шипков Є.О.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шипкова Є. О. знаходиться зведене виконавче провадження АСВП N 64330581 по виконанню виконавчих листів №522/10072/15-ц, виданих 16.01.2021 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" - правонаступника АТ "Альфа Банк" заборгованість за кредитним договором, сплати пені та судових витрат.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2021 року подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шипкова Є. О. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа задоволено.

Заява ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, серед іншого, вмотивована тим, що приватним виконавцем під час формування подання від 18.03.2021 р. було допущено ряд грубих процесуальних порушень, а також використано недостовірні документи, внаслідок чого дійсні обставини справи зазнали спотворення, а тому заявника неправомірно обмежено у праві на виїзд за межі України.

До суду надійшли письмові пояснення приватного виконавця Шипкова Є. О. в яких виконавець стверджує, що викладені в Заяві обставини та виконавчі дії вчиненні у відповідності до чинного законодавства та не можуть вважатись обставинами, що перешкоджають тимчасовому обмеженні у виїзді за кордон, разом з тим приватним виконавцем зазначено, що на момент формування подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа йому не було відомо про обставини скасування Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2016 р. по даній справі в частині непородження ним правових наслідків.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи учасників справи, суд приходить до наступного:

24.03.2021 р. Приморським районним судом м. Одеси розглянуто та задоволено подання приватного виконавця Шипкова Є.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника за виконавчими листами №522/10072/15-ц, виданими 16.01.2021 року Приморським районним судом м. Одеси.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

В свою чергу, на доведення факту ухилення боржника від виконання судового рішення у справі, судом на момент розгляду подання взято до уваги посилання приватного виконавця на інформаційні довідки щодо відчуження за наявності діючих обтяжень земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5122786400:01:001:2795).

Судом враховано, що відсутність у ПрАТ “Альфа Банк” можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право боржника на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Відзначено, що охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвені ДеМейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), § 60)».

Разом із тим, з обставин, викладених заявником в обґрунтування своєї позиції щодо непропорційності накладених на нього обмежень в частині тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України до погашення заборгованості, суду стали відомі інші фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу.

Зокрема, заявником доведено суду, що на момент відкриття наявного виконавчого провадження, тобто на 29.01.2021 року, відносно майна ОСОБА_1 не було встановлено жодних діючих обтяжень, оскільки всі інші зареєстровані попередні обтяження були припинені уповноваженими на те суб`єктами на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 15.10.2020 року у справі №522/10072/15-ц, якою скасовано рішення Приморського районного суду від 13.06.2016 року, як підстави, яка слугувала для внесення відповідних записів про обтяження до реєстру.

При цьому суд вважає обґрунтованим посилання заявника на те, що в тексті подання приватний виконавець фактично підмінює обставини виконавчого провадження, яке перебуває в його провадженні з обставинами виконавчого провадження, яке перебуває у провадженні іншого приватного виконавця та на сьогоднішній день припинено.

Крім того, в тексті заяви заявник посилається на інформаційну довідку від 03.02.2021 року та невідповідність анкетних даних особи, на ім`я якої вона складена з дійсними анкетними даними заявника ОСОБА_1 . Заявник посилається на те, що зазначена довідка складена на ім`я невідомої особи ОСОБА_8 з РНОКПП НОМЕР_1 , замість вірного ОСОБА_1 з РНОКПП НОМЕР_2 .

В судовому засіданні приватний виконавець Шипков Є.О. надав пояснення та погодився з тим, під час формування довідки ним були допущені технічна помилка, на підставі чого до матеріалів подання долучення інформаційна довідка, яка складена відносно особи ОСОБА_8 , яка не має відношення до матеріалів справи.

Окрім того, заявник посилається на інформаційні довідки від 12.03.2016 року та 02.02.2021 року, сформовані невідомими особами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , як на документи, які отримані приватним виконавцем поза межами виконавчого провадження.

Приватний виконавець в судовому засіданні пояснив, що ці докази були надані йому представником стягувача, тому сумнівів в їх достовірності у нього не виникло.

При цьому суд знаходить слушними доводи заявника з приводу відсутності законних підстав для знаходження цих документів в матеріалах справи щодо обмеження боржника у праві виїзду за межі України та вважає їх недопустимими доказами.

За таких обставин суд вбачає поверхневе дослідження приватним виконавцем наданих йому матеріалів, що в сукупності надає підстави вважати його подання необгрунтованим.

На підставі вищевикладеного, суд знаходить необґрунтованим посилання Приватного виконавця Шипкова Є. О. на те, шо під час виконавчого провадження, відкритого на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2016, приватним виконавцем Щербаковим Ю. С. було виявлено земельну ділянку за кадастровим номером №5122786400:01:001:2795, оскільки приватний виконавець позбавлений права надавати оцінку діям, які відбувались в межах іншого виконавчого провадження.

Самим приватним виконавцем Шипковим Є. О. у своїх поясненнях до Заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України було заявлено, що на момент подачі відповідного подання виконавцю не було відомо про скасування Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2016 року та про правові наслідки такого скасування.

Окрім того, до відома суду, що розглядав подання приватного виконавця Шипкова Є.О. від 18.03.2021 р., не було сповіщено про факт існування рішення Верховного суду у справі №916/2164/20, в межах якої судом вже надавалась оцінка доводам сторони у справі про ймовірне ухилення боржника від виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2016 року у справі N 522/10072/15-ц, а саме шляхом безпідставного використання майна, на яке міг претендувати кредитор, зокрема, у спосіб збільшення статутного капіталу ТОВ «Зелене місто М» через здійснення додаткового внеску у вигляді земельної ділянки із кадастровим номером 5122786400:01:001:2795.

Додатково Суд приймає доводи Заявника з приводу передчасності подачі подання про встановлення тимчасових обмежень у виїзді за межі України. Так, з матеріалів справи вбачається, що подання приватного виконавця подано до вчинення всіх можливих дій щодо пошуку та реалізації майна боржника. Зокрема, після подачі подання про тимчасове обмеження у виїзді за межі України, виконавцем було направлено на адресу Одеської філії ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію майна боржника ОСОБА_1 , а саме земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . 21.07.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про передачу земельної ділянки стягувачу АТ «Альфа Банк» за ціною 85123,50 грн.

Додатково Судом встановлено, що 21.10.2021 року стягувач АТ «Альфа Банк» подав приватному виконавцю клопотання про здійснення опису та арешту корпоративних прав на частки у статутних капіталах підприємств, засновником яких є ОСОБА_1 .

Викладені факти свідчать, що боржник ОСОБА_1 на момент подачі подання мав майно та корпоративні права, на які можливо здійснити стягнення, але приватний виконавець без відповідних дій по перевірців межах виконавчого провадження подав подання про тимчасове обмеження у праві виїзду до моменту виявлення та реалізації відповідного майна.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст 18 ЗУ “Про виконавче провадження”, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України за умови ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

Однак з матеріалів справи вбачається, що виконавцем достовірно не встановлено, чи дійсно боржник ухиляється від виконання своїх обов`язків та не вчинено жодних дій щодо виявлення та звернення стягнення на майно боржника на момент подачі подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межу України.

Наведені вище висновки суд вважає такими, що підлягають врахуванню під час вирішення питання щодо достовірності попередніх тверджень приватного виконавця про ухилення боржника від покладених на нього дійсних, а не бажаних, обов`язків за рішенням, яке набрало законної сили, адже судом вже встановлювалось, що доводи банку про порушення судами попередніх інстанцій норм права у межах розгляду справи не знайшли свого підтвердження, в тому числі і через те, що звернення стягнення на вказану земельну ділянку в рамках виконавчого провадження за стверджуваних позивачем умов є неможливим.

Реалізація законних очікувань кредитора за рахунок надання приватному виконавцеві відомостей, які не відповідали дійсним на момент реалізації відповідного права, на переконання суду, є таким, що не має прийнятного виправдання, а тому не може бути покладена в основу подальшого обмеження громадянина у належних йому правах.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Згідно зі статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишити будь-яку країну, включно зі своєю волею. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином. У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з несплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordov. Italy), скарга № 32190/96, § 96, рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlikv. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (згадуване вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини», § 35).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Однак, враховуючи той факт, що після подачі подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, виконавцем вчиняються дії щодо реалізації майна боржника, (тобто обмеження та позбавлення боржника права власності на майно та корпоративні права), потреба у додатковому забезпеченні виконання судового рішення шляхом обмеження права на пересування відпала.

Також слід зазначити, що У Рішенні "Стецов проти України" Європейський Суд зазначив, що "... у світлі принципу пропорційності намір боржника у разі несплати заборгованості, встановленої рішенням суду, ... не може бути єдиною причиниою, що виправдовує оскаржуване обмеження... . Відповідний орган має пояснити, як заборона виїзду може бути використана для стягнення боргу, враховуючи індивідуальні обставини заявника та інші обставини справи".

Представником банку та виконавцем не заявлено обгрунтованих доводів та не надано докази, що заборона виїзду є дієвою мірою завдяки якій буде проведене стягнення боргу.

Таким чином, застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не вбачається обґрунтованим та співмірним заходом, який міг би справедливо та виправдано обмежити права боржника задля забезпечення виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що заява

ОСОБА_1 про скасування скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є обгрунтованою.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, за участі стягувача АТ «Альфа-банк», Приватний виконавець Шипков Є.О. - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянину ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , встановлене ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2021 року, якою задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича в рамках виконавчого провадження № 64330581.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст ухвали виготовлений 20.12.2021 року.

Суддя А.В. Науменко