Рішення № 102039828, 10.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 760/6358/18

Провадження № 2/522/8139/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

10 грудня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря – Звонецької І.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеського Дорожнього комітету Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Первинної профспілкової організації Інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання недостовірною інформацію, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, визнання винними відповідачів в порушенні Конституційних прав, внаслідок прийняття незаконного рішення та противоправних дій та бездіяльності, солідарного стягнення моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , звернулася до Солом`янського районного суду м.Києва з позовом до Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, місцезнаходження: м.Київ, Повітрофлотський пр-т, 15а, Одеського Дорожнього комітету Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, місцезнаходження: м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, Первинної профспілкової організації Інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України, місцезнаходження: вул. Середньофонтанська, 23, про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.

Від ОСОБА_1 27.07.2018 року до суду надійшла заява про проведення судо-психологічної експертизи.

Від ОСОБА_1 29.07.2018 року до суду надійшло клопотання про витребування письмових доказів.

Від ОСОБА_1 29.07.2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 22.12.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеського Дорожнього комітету Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Первинної профспілкової організації Інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, передано на розгляд до Приморського районного суду м.Одеси.

За допомогою системи автоматизованого документообігу суду визначено, що розгляд цієї справи здійснюватиме суддя Приморського районного суду м. Одеси Шкамерда К.С. (протокол авторозподілу від 16.07.2019 року).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеського Дорожнього комітету Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Первинної профспілкової організації Інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, та призначено підготовче судове засідання.

22.08.2019 року від Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України до суду надійшла заява про долучення доказів.

22.08.2019 року від Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України до суду надійшла заява про виклик і допит свідків.

09.09.2019 року від Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України до суду надійшов відзив на позовну заяву.

18.09.2019 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів до справи.

18.09.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

18.09.2019 року позивач надала до суду клопотання про залучення філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. В обґрунтування клопотання вказує, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про залучення філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – задоволено та вирішено залучити філію «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця» до участі у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеського Дорожнього комітету Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Первинної профспілкової організації Інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, направивши їй копію вказаної ухвали та копію позовної заяви.

У зв`язку із закінченням відрядження судді Голованівського районного суду Кіровоградської області Шкамерди Катерини Сергіївни на роботі на посаді судді Приморського районного суду міста Одеси, за допомогою системи автоматизованого документообігу суду визначено, що розгляд цієї справи здійснюватиме суддя Приморського районного суду м. Одеси Єршова Л.С. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2019 року).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2019 року суддею Єршовою Л.С. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеського Дорожнього комітету Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Первинної профспілкової організації Інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця», про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди - прийнято до провадження.

01.11.2019 року від позивача до суду надійшов відзив за позовом ОСОБА_1

22.11.2019 року від позивача до суду надійшла заява про повторне направлення позовної заяви та доповнень до неї та доповнення до позовної заяви від 12.12.2018 року, в якої викладена остання редакція змісту позовних вимог.

20.11.2019 року від позивача до суду надійшла заява про прийняття до розгляду відповіді позивача на доповнення до відзиву Ради Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України.

26.11.2019 року від відповідача до суду надійшли доповнення до відзиву по справі.

30.11.2019 року від позивача до суду надійшла заява про приєднання до матеріалів справи втрачених процесуальних документів та доказів.

26.12.2019 року від позивача до суду надійшла заява про виклик свідків.

26.12.2019 року від позивача до суду надійшла заява про відновлення матеріалів цивільного провадження вилучених Солом`янським районним судом м. Києва.

16.03.2020 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення.

29.09.2020 року від позивача до суду надійшло клопотання про проведення судово-психологічної експертизи.

13.10.2020 року від позивача до суду надійшло клопотання про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафів за затягування розгляду справи

27.10.2020 року від Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України до суду надійшли заперечення на клопотання про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафів за затягування розгляду справи.

10.11.2020 року від позивача до суду надійшло клопотання щодо відповідальності сторони за перешкоджання судочинству та застосування заходів процесуального примусу.

26.11.2020 року від позивача до суду надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

23.12.2020 року від відповідача до суду надійшла заява по долучення документів до матеріалів справи та проведення експертизи.

23.12.2020 року Приморським районним судом м. Одеси під головуванням судді Єршової Л.С. постановлено ухвалу, відповідно до якої позовну заяву ОСОБА_1 до Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеського Дорожнього комітету Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Первинної профспілкової організації Інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця», про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 03.06.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2020 року про залишення позовної заяви без розгляду скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2021 року заявлений самовідвід судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеського Дорожнього комітету Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Первинної профспілкової організації Інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця», про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди задоволено, а справу передано до канцелярії суду для визначення іншого судді, в порядку передбаченому ст. 33 ЦПК України.

14 вересня 2021 року справа надійшла до провадження судді Науменко А.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси 16 вересня 2021 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеського Дорожнього комітету Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Первинної профспілкової організації Інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця», про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди до розгляду та відкрито провадження у справі.

Під час судового засідання призначеного на 21 жовтня 2021 року суд ухвалив відмовити в задоволенні заяви позивача про допит свідків. Заяву відповідачів про допит свідків без розгляду. Також судом ухвалено відмовити у клопотанні про призначення експертизи через недоведеність підстав для її проведення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового засідання призначеного на 24 листопада 2021 року позивач підтвердив, що остання редакція позову знаходиться у 2 томі справи на 62 аркуші справи.

У судове засідання призначене на 10 грудня 2021 року з`явлись позивач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник третої особи ОСОБА_4 .

Позивач наполягала на задоволені позову з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачі заперечували щодо задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думки сторін приходить до наступних висновків.

Позивач звернулась до суду з позовними вимогами наступного змісту:

"Визнати недостовірною інформацію та такою, що не відповідає дійсності, порушує права і свободи, принижує честь, гідність і ділову репутацію та поширену відповідачем - членом Первинної профспілкової організації Інформаційно - обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України - начальником відділу АСУРД Олар І.І., про вчинення кримінального правопорушення позивачем та інші відомості, а саме «застосовує образливі слова на адресу членів профспілки, у тому разі вживання нецензурної лексики, дозволяє собі піднімати руку на співробітників», «не поважає колег по роботі (не вміє вислуховувати, перебиває під час розмови, не сприймає будь-яку критику, починає лаятись і ображати», «постійного створення скандальних ситуацій», «сперечається під час отримання завдання та висловлювання « ОСОБА_1 не користується авторитетом і повагою у колективі», «провідний інженер-технолог відділу АСУРД ОСОБА_1 нічого не робить» і розголошення відповідачем - головою Первинної профспілкової організації Інформаційно - обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України Палаткіною В.В. на засіданні профкомітету 01.03.2017 року заяв/скарг членів ППО в адресу позивача та негативної інформації, що позивач «не завжди проявляє поваги до своїх колег, членів профспілки» та зобов`язати спростувати недостовірну та негативну інформацію про позивача;

Позовна вимога 2. Визнати винними відповідачів, а саме Раду Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеський Дорожній комітет Профспілки залізничників" і транспортних будівельників України та Первинну профспілкову організацію Інформаційно - обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України у порушенні ст. ст. 28, 37, 68 Конституції України внаслідок прийняття незаконного рішення та протиправних дій та/чи бездіяльності посадових осіб відповідачів, які порушують конституційні права та свободи позивача, а саме:

-рішення, яке прийняте 01.03.2017 року відповідачем - Первинною профспілковою організацією Інформаційно - обчислювального центру Профспілки залізничників транспортних будівельників України щодо відмови позивачу ОСОБА_1 в членстві ППО ЮЦ Профспілки залізничників транспортних будівельників України, так як рішення суперечить ст. 36 Конституції України та скасувати рішення;

-бездіяльності посадової особи відповідача, а саме голови Первинної профспілкової організації Інформаційно - обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України Палаткиної В.В. щодо перевірки характеристики позивача та інших звернень колег - членів ППО ІОЦ Профспілки залізничників транспортних будівельників України на достовірність, що обумовило публічне розголошення недостовірних відомостей, які ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача;

- бездіяльність посадових осіб Одеського Дорожнього комітету Профспілки залізничників і транспортних будівельників України щодо перевірки причин відмови в прийнятті позивача до членів ППО ІОЦ, а саме відомостей, які ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача; перевірки обґрунтованості та законності рішення, прийнятого 01.03.2017 року профспілковим комітетом ППО ІОЦ Профспілки залізничників транспортних будівельників України щодо відмови позивачу у членстві та його скасування; виявлення причин розбіжностей та конфлікту інтересів в трудовому колективі ППО ІОЦ Профспілки залізничників транспортних будівельників України та припинення протиправних дій / бездіяльності підлеглої ППО ІОЦ Профспілки залізничників і транспортних будівельників України в частині порушень конституційних прав позивача на повагу честі, гідності та ділової репутації та права на членство позивача у Профспілці;

- бездіяльність посадових осіб Ради Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України щодо забезпечення контролю додержання відповідачами - Одеським Дорожнім комітетом та Первинною профспілковою організацією Інформаційно - обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України діючого законодавства та Конституції України з питань відновлення порушених конституційних прав та свобод позивача; ігнорування перевірки звернення позивача від 05.12.2016 року на офіційному сайті Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України щодо фінансових порушень з оплати праці; ігнорування звернення (скарги) позивача від 22.09.2017 року щодо неправомірних дій голови ППО ІОЦ ОСОБА_3 та ухилення від розслідування протиправних дій/бездіяльності підпорядкованих організацій, які порушують конституційне право на повагу честі, гідності, ділової репутації позивача та допускають моральне переслідування, приниження позивача;

Позовна вимога 3. Визначити позивача потерпілою від моральних переслідувань та принижень, завданих протиправними діями та бездіяльністю відповідачів та прийняттям незаконного рішення та стягнути з відповідачів Ради Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеського Дорожнього комітету Профспілки залізничників і транспортних будівельників України та Первинної профспілкової організації Інформаційно - обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України солідарно на користь позивача ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в порядку відшкодування моральну шкоду у розмірі, визначеному судово-психологічною експертизою, але не менш ніж 5100,00 грн."

Відповідно до позовних вимог, позивач вказує, що головою ППР ІОЦ ОСОБА_3 одностороннім порядком розповсюджена негативна інформація та здійснено публічне обвинувачення позивача на підставі якої комітетом було прийнято рішення відмовити позивачу у членстві ППО ІОЦ Профспілки залізничників та транспортних будівельників України.

На підтвердження факту поширення негативної інформації відповідачем Первинною профспілковою організацією Інформаційно - обчислювального центру Профспілки залізничників транспортних будівельників України про позивача позивач посилається на витяг з Протоколу від 01.03.2017 року № 21 засідання комітету ППО ЮЦ. Поширення негативної інформації, яка не відповідає дійсності щодо скоєння позивачем протиправних дій здійснено 01.03.2017 року в присутності членів профспілкового комітету у кількості 14 (чотирнадцяти; осіб та письмово зафіксовано у витягу з Протоколу від 01.03.2017 року № 21 засідання комітету ППО ЮЦ Профспілки залізничників та транспортних будівельників України за підписом голови профспілкового комітету ОСОБА_3 .

Позивач в позові зазначає: на засіданні профспілкового комітету на чолі з головою ППО ОСОБА_3 , член профспілки - начальник відділу Асурд ОСОБА_5 , публічно розповсюджує недостовірну інформацію, яка принижує позивача. Йдеться мова про начебто вчинення позивачем протиправних та аморальний: вчинків, які фактично ганьблять позивача. Відповідачем, а саме головою ППО ЮЦ ОСОБА_3 та членом профспілки - начальником відділу АСУРД ОСОБА_5 , публічно розповсюджена про позивача інформація, яка не відповідає дійсності та фактично зачіпає честь, гідність та ділову репутацію. Пунктом 1.3 Протоколу від 01.03.2017 р. № 21 відображено дослівно наступне: «постійні скарги в адресу ОСОБА_1 як неврівноважену людину, який часто застосовує образливі слова на адресу членів профспілки, у тому разі вживання нецензурної лексики. Її поведінка порушує психологічний мікроклімат в колективі, вона не дає спокійно працювати працівникам відділу, дозволяє собі піднімати руку на співробітників». Член профспілки - керівник відділу АСУРД Олар І.І., публічно розповсюджує недостовірну інформацію, яка не мала місце в дійсності, не підтверджена документально заявником розповсюдження інформації. Дані вислови є негативною інформацією, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача та підлягають спростуванню. Поширена інформація не перевірена також головою ППО ЮЦ Палаткіною В.В., має ознаки наклепу відносно позивача та ущемляє права та інтереси позивача.

Другий факт поширення відомостей, які ганьблять позивача також підтверджено документально п. 1.5 Витягу з Протоколу від 01.03.2017 р. № 21 На засіданні комісії первинної профспілкової організації ЮЦ, проведеної 01.03.2017 р. голова ППО ЮЦ Палаткіна В.В. публічно зачитала акти, звернення, скарги від членів профспілки, в яких згідно п. 1.5 Витягу з протоколу позивач «...не завжди проявляє поваги до своїх колег, членів профспілки».

Зі змісту Витягу з протоколу № 21 від 01.03.2017 року засідання профспілкового комітету Профспілки залізничників та транспортних будівельників України первинна профспілкова організація інформаційно-обчислювального центру Одеської залізниці суд враховує наступне:

«Слухали:

1.3. Члена профспілці відділу Асурд Олар І.І. про постійні скарги у адресу ОСОБА_6 як неврівноважену людину, який часто застосовує образливі слова на адресу членів профспілки, у тому разі вживання нецензурної лексики. Її поведінка порушує психологічний мікроклімат в колективі, вона не дає спокійно працювати працівникам відділу, дозволяє собі підіймати руку на співробітників.»

1.5. Голову ППО ІОЦ ОСОБА_3 яка зачитала акти, звернення, скарги від членів профспілки, в яких характарезують провідного інженера ОСОБА_1 як людину, яка не завжди проявляє поваги до своїх колег, членів профспілки.»

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтями 94, 277 ЦК України, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибіроку

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів.

Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку, доведення до хочаб однієї особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.

Відповідно до ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За статтею 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно положень статті 277 ЦК України та роз`яснень, які містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У законодавстві робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена, й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню (статті 47-1 Закону України «Про інформацію»).

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Частиною 1 статті 200 ЦК України передбачено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно частини 2 статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема: критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема: гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Наклеп - це юридичний термін, який означає поширення свідомо неправдивих вигадок, які ганьблять особу чи групу осіб . Наклеп – це завжди неправдиві факти ( з прізвищами, відомостями про особу від конкретної особи чи іншого джерела інформації), а от оціночні судження є лише припущеннями, думками певних осіб. В кримінальному законодавстві України до 2001 р. наклеп був умисним злочином приватного обвинувачення (за деякими винятками). Після введення в дію нового Кримінального кодексу України наклеп декриміналізували. Парламентська асамблея ради Європи позитивно оцінила декриміналізацію наклепу.

З витягу з протоколу вбачається, що Асурд ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було поширену інформацію наявну в скаргах, актах, зверненнях від членів профспілки. Зазначена інформація поширена ОСОБА_7 та ОСОБА_3 не містить фактичних даних що порушують честь та гідність позивача, а лише містять узагальнену інформацію, яка свідчить про незадовільну характеристику позивача зі сторони членів профспілки.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

У пункті 19 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За приписами ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеногост. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Питання про визначення ствердження як факту або оціночного судження знаходиться у сфері свободи розсуду національного суду.

Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу на необхідність розмежування твердження про факти та оціночні судження, підкреслюючи, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції (справа «Лінгенс проти Австрії», рішення від 08 липня 1986 року, п.46).

Розвиваючи ці положення у справі «Ліндон, Очаковські-Лоран та Жулі проти Франції», Європейський суд з прав людини нагадав, що для того, щоб оцінити виправданість оспорюваного висловлювання, необхідно провести різницю між твердженнями про факти і оціночні судження. У той час як реальність фактів може бути продемонстрована, правдивість оціночних суджень не може бути предметом доведення. Вимогу довести правдивість оціночного судження неможливо виконати, це порушує саме право на вільне вираження думки, яке є найважливішим елементом права, гарантованого ст.10 Конвенції. Класифікація висловлювання як твердження про факт або оціночного судження являє собою питання, яке перш за все знаходиться в рамках свободи розсуду національних органів влади, зокрема національних судів. Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, воно повинно бути підтримано достатньою фактичною підставою, за відсутності якої воно буде визнано таким, що виходить за належні рамки (справа «Ліндон, Очаковські та Жулі проти Франції», рішення від 22 жовтня 2007 року, п.55).

Відповідно до п. 9, 11 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи - відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов`язки цієї особи, остання може бути залучена до участі у справі в порядку, передбаченому статтею 36 ЦПК.

Посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації.

Поширення інформації ,яка на думку позивача її честь та гідність відбулося на засіданні профспілкового комітету, за наслідком якого документально оформлені характеристики відповідачами, як юридичними особами не підписувались та не виготовлялися .

У разі поширення інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона.

Відповідно до ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки, їх об`єднання у своїй діяльності незалежні від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні. Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з`їзди, засідання утворених ними органів, інші заходи, які не суперечать законодавству. Забороняється втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань.

Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Враховуючи вищевикладене, а саме те, що поширено інформацію було на засіданні профспілкового комітету членами профспілки зі слів інших членів профспілки при дослідженні питання членства профспілки ППО ІОЦ Жуковій С.В. суд приходить до висновку, що позивачем подано позов до неналежних відповідачів.

Відповідно до п.17. Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

Судом встановлено, що інформація яка на думку позивача поширена під час засідання профспілкового комітету є інформацією щодо розгляду заяви позивача про прийняття до членів профспілки ППО ІОЦ ,а отже належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язане з питаннями членства у громадській організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 431/1490/17 (провадження № 61-19св18), яку обґрунтовано врахував суд першої інстанції в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Вказаний висновок стосується також і вимог позивача про визнання рішення щодо відмови ОСОБА_1 в прийнятті в членстві ППО ІОЦ Профспілки залізничників транспортних будівельників України недійсним, визнання винними відповідачів у порушенні ст. ст. 28, 37, 68 Конституції України внаслідок прийняття незаконного рішення та протиправних дій та/чи бездіяльності посадових осіб відповідачів, які порушують конституційні права та свободи позивача, а також визначення позивача потерпілою від моральнихпереслідувань та принижень, завданих протиправними діями та бездіяльністювідповідачів та прийняттям незаконного рішення, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача, а отже відмовляє в позові в цій частині.

Щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди, то враховуючи на похідність даної вимоги відносно вимоги в задоволенні якої відмовлено – суд відмовляє позивачу в стягненні моральної шкоди.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Аналізуючи зазначені норми права, роз`яснення Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, зазначені вище обставини справи, що мають для правильного вирішення спору, наявні у справі докази, надані сторонами у справі, суд встановив, що у задоволені позову ОСОБА_1 до Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеського Дорожнього комітету Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Первинної профспілкової організації Інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання недостовірною інформацію, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, визнання винними відповідачів в порушенні Конституційних прав, внаслідок прийняття незаконного рішення та противоправних дій та бездіяльності, солідарного стягнення моральної шкоди слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Одеського Дорожнього комітету Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, Первинної профспілкової організації Інформаційно-обчислювального центру Профспілки залізничників і транспортних будівельників України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання недостовірною інформацію, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, визнання винними відповідачів в порушенні Конституційних прав, внаслідок прийняття незаконного рішення та противоправних дій та бездіяльності, солідарного стягнення моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 20.12.2021 року.

Суддя А.В. Науменко

10.12.21