Рішення № 101594740, 01.12.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10701/21

Провадження №2/201/3810/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого — судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни (третя особа-приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2021р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до АТ «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. (третя особа-приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Є.П.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. №5-7).

Одночасно із позовом суду надійшло клопотання позивачки - адвоката Новицького Д.О. (діє на підставі ордера від 19.10.2021р. – а.с. № 8) про витребування доказів, в якому представник просив витребувати у приватного нотаріуса КМНО Сазонової О.М. копію виконавчого напису №6046 від 07.09.2021р. та документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис (а.с. №27) .

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 25.10.2021р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. (а.с. №30).

Також, ухвалою задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів, витребувано у приватного нотаріуса Київського МНО Сазонової О.М. належним чином завірену копію виконавчого напису №6046 від 07.09.2021р. і копії всіх документів, на підставі яких був вчинений цей виконавчий напис.

Крім того, разом із позовною заявою представником позивачки була подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій представник просив зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського МНО Сазонової О.М. № 6046 від 07.09.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 15 131,41 дол. США (а.с. №29).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 25.10.2021р. заяву представника позивачки про забезпечення позову по цивільній справі №201/10701/21 задоволено (а.с. №30).

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки в позовній заяви посилався на те, що в вересні 2021р. у зв`язку з накладенням арешту на грошові кошти, позивачці стало відомо про відкрите виконавче провадження на підставі виконавчого напису №6046 від 07.09.2021р., вчиненого приватним нотаріусом Київського МНО Сазонової О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “Альфа-Банк” кредитної заборгованості у розмірі 15 131,41 дол.США. Представник позивачки вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що виконавчий напис вчинено без дотримання обов`язкових умов про строки, в межах яких він може бути вчинений враховуючи, що згідно умов укладеного позивачкою договору про отримання кредитних коштів, строк повернення кредиту визначено до 21.03.2009р. Крім того, виконавчий напису було вчинено з порушенням вимог законодавства, оскільки стягувачем для вчинення напису не було надано затвердженого законодавством переліку документів, які підтверджували безспірність заборгованості за кредитним договором, а в свою чергу нотаріус не перевірив надані йому для вчинення напису документи, отже, вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора та напис вчинено на договорі який не був посвідчений нотаріально. Також зазначена кредитором у виконавчому написі сума заборгованості є спірною, оскільки після настання строку повернення кредиту, кредитор не мав права нараховувати відсотки та застосовувати штрафні санкції передбачені умовами договору, що відповідає правовому висновку викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12. Крім того, позивачці було заподіяно моральну шкоду, оскільки розповсюджена інформація про нібито наявний борг та не виконання зобов`язань ставить під сумнів ділову репутацію позивачки, окрім того, позивачка не має можливості розпорядитися своїм майном до погашення запису про неї в Єдиному реєстрі боржників, більш того на грошові кошти, які знаходяться на її рахунку в банківській установі було накладено арешт і зазначене призвело до душевних хвилювань позивачки та вимагає додаткових зусиль і часу, що впливає на її особисті та сімейні стосунки. Просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6046 від 07.09.2021р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “Альфа-Банк” заборгованості у розмірі 15 131,41 дол.США, стягнути з приватного нотаріуса Київського МНО Сазонової О.М. на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 15 000 грн, а також вирішити питання про стягнення судових витрат.

23.11.2021р. від відповідача АТ “Альфа-Банк” до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Стеценко М.В. (діє на підставі довіреності від 02.11.2021р. - а.с.№46) просив в задоволенні позову відмовити та зазначив, що кредитним договором встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного повернення позичальником кредиту і виконання будь-яких інших зобов`язань. Сплив строків позовної давності встановлених Цивільним кодексом України позбавляє кредитора виключно права на судовий захист своїх порушених прав, проте жодним чином не позбавляє кредитора захистити свої порушені права іншим передбаченим законом способом. Право банку здійснити стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису визначено положеннями ст.ст.34,87-91 Закону України “Про нотаріат”, главою16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172, а на момент вчинення спірного виконавчого напису жодних змін до Постанови КМУ №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” про втрату її чинності внесено не було, будь - які публікації у вигляді постанов КМУ в Офіційному віснику України чи в Урядовому кур`єрі стосовно внесення змін чи визнання її нечинною відсутні. Позивачкою не надано належних доказів, що зобов`язання за кредитним договором нею виконані в строки обумовлені договором, а відповідач в свою чергу не здійснював дострокове повернення кредиту визначене ст.1050 ЦК України, а отже при нарахуванні суми боргу, визначеної у виконавчому написі керувався умовами кредитного договору. Також представник відповідача заперечував проти задоволення вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, зазначив про те, що становище позивачки спричинене її недбалим ставленням до взятих на себе зобов`язань, тому це не може слугувати підставою для відшкодування їй моральної шкоди, яку відповідач не завдав. Представник просив у разі відсутності представника АТ “Альфа-Банк” провести розгляд справи без участі представника відповідача. (а.с. №39-42).

Відповідач - приватний нотаріус Київського МНО Сазонова О.М. та третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Є.П. не скористалися правом на надання суду відзиву та пояснень щодо предмету позову та доказів на їх обґрунтування.

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

22.03.2004р. між ОСОБА_1 та АКБСР “Укрсоцбанк” було укладено договір кредиту №40/102-4, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти у розмірі 15 500 дол. США зі сплатою відсотків 14,5% річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 21.03.2009р. Цей договір кредиту було укладено в простій письмові формі (а.с. №22-25).

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпцію правомірності, укладеного між сторонами договору кредиту №40/102-4 під час розгляду справи позивачкою належними доказами спростовано не було.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

07.09.2021р. приватним нотаріусом Київського МНО Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі №6046 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “Альфа-Банк”, який є правонаступником щодо майна, майнових прав та обов`язків АТ “Укрсоцбанк” згідно п.1 Передавального акту від 15.10.2019р. внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ “Укрсоцбанк”, заборгованості за кредитним договором №40/102-4 від 22.03.2004р., укладеного між ОСОБА_1 АКБСР “Укрсоцбанк” у розмірі 15 131,41дол.США, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту — 5 000 дол. США, прострочена заборгованість за процентами та комісією — 10 111,27 дол. США, строкова заборгованість за процентами та комісією — 20,14 дол. США. У виконавчому написі вказано, що стягнення здійснюється за період з 01.02.2018р. по 01.02.2021р. (а.с. №45).

27.09.2021р. постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П. відкрито виконавче провадження №66951165 з примусового виконання виконавчого напису №6046 виданого 07.09.2021р. (а.с. №16).

Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.88 Закону України “Про нотаріат” (в редакції від 01.12.2020р.) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат” захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮУ від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованим в МЮУ 22.02.2012р. за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. Глави 16 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”) для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано КМУ опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у ст.88 Закону України “Про нотаріат”. Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України “Про нотаріат” умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017р. колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі №910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: "Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017р. (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021р. у справі №910/10374/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: “Постановою N662 Перелік документів доповнено після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості". Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі N 826/20084/14 постанову N 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин". Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017р. виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. зупинено до закінчення касаційного розгляду. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі N 826/20084/14 залишено без змін. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову N 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса”. Крім того Велика Палата підтвердила висновок однієї зі справ, що норми ч.1 ст. 88 Закону України “Про нотаріат” слід застосовувати разом із нормами ч. 2 ст. 88 цього Закону та ст. 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис.

У відзиві на позов відповідач не спростовував обставини, що виконавчий напис вчинено на договорі, який нотаріально не посвідчений.

В матеріалах справи відсутні докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, докази надіслання боржнику повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень.

Крім того, враховуючи, що умовами договору №40/102-4 визначено кінцевий термін повернення заборгованості 21.03.2009р., отже на дату вчинення напису 07.09.2021р., з дня виникнення вимоги минуло більше трьох років.

В постанові Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі № 310/9293/15ц зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону “Про нотаріат” у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017р. у справі № 6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису №6046 від 07.09.2021р. встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувалася ст. 87 Закону України “Про нотаріат” та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. за № 1172.

Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 07.09.2021р. повинна була врахувати, що станом на 07.09.2021р. Постановою КМУ №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів, отже, норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, які укладені у письмовій формі, є нечинні, а тому повинна була відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України “Про нотаріат”.

Пункт 2 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким договір кредиту №40/102-4 від 22.03.2004р. укладений між ОСОБА_1 та АКБСР “Укрсоцбанк” не являється, оскільки вчинений в письмовій формі.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає, що при розгляді справи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису №6046 від 07.09.2021р. таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно частини 1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 05.04.2021р. у справі N 766/21131/18 (провадження N 61-18770св19) зазначено, що аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У вказаній постанові Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що звернення до нотаріуса з заявою про видачу виконавчого напису та отримання виконавчого напису є реалізацією прав кредитора отримати від боржника у кредитному зобов`язанні суми заборгованості за кредитним договором, а тому такі дії не можуть бути розцінені як протиправна поведінка кредитора.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України “ Про нотаріат” (в редакції від 05.08.2021р.) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до ст.27 Закону України “Про нотаріат”, шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі.

Нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов`язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.

При цьому ст.50 Закону України “Про нотаріат” передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Оцінивши доводи, яким позивачка обґрунтовує вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку, що позивачка не надала доказів протиправності поведінки відповідача приватного нотаріуса Київського МНО Сазонової О.М., а також доказів прямого причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою, та моральними стражданнями, за спричинення яких позивачка вимагає відшкодування.

Сам по собі факт визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не може свідчити про протиправність поведінки нотаріуса відносно боржника, щодо якого вчинявся виконавчий напис, оскільки виконавчий напис вчиняється нотаріусом на підставі документів наданих стягувачем та відповідно до вимог закону нотаріус не несе відповідальності за подання неправдивих документів з приводу заборгованості боржника.

Виходячи з вищенаведеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з приватного нотаріуса Київського МНО Сазонової О.М. моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути саме з відповідача АТ «Альфа-Банк» на користь позивачки понесені судові витрати в загальному розмірі – 1 362 грн. (по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. - за вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та 454грн. – за подачу заяви про забезпечення позову) (а.с.№ 2, 8).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, правовою позицією Верховного Суду України від 05.07.2017р. у справі за №6-887цс17, постановами Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі №310/9293/15ц, від 10.10.2018р. у справі N 61-10285св18, постановами Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/17, від 21.09.2021р. у справі №910/10374/17, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни (третя особа -приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню — задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений 07.09.2021р. приватним нотаріусом Київського МНО Сазоновою Оленою Миколаївною зареєстрований в реєстрі №6046 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “Альфа-Банк”, який є правонаступником щодо майна, майнових прав та обов`язків АТ “Укрсоцбанк” згідно п.1 Передавального акту від 15.10.2019р. внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ “Укрсоцбанк”, заборгованості за кредитним договором №40/102-4 від 22.03.2004р., укладеного між ОСОБА_1 АКБСР “Укрсоцбанк”, у розмірі 15 131,41 дол. США, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту — 5 000 дол. США, прострочена заборгованість за процентами та комісією — 10 111,27 дол. США, строкова заборгованість за процентами та комісією — 20,14 дол. США - таким, що не підлягає виконанню.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства “Альфа-Банк” на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі по оплаті судового збору у розмірі 1 362 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.