Постанова № 10064629, 01.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2010                                                                                           № 30/424

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Довбня К.О. - адвокат

від відповідача - Середюк Б.Л. - юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2010

у справі № 30/424 ( .....)

за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Фундація індустріального розвитку"

до                                                   Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання недійсною додаткової угоди № 1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-10/280 від 14.11.2007р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.03.2010р. по справі № 30/424 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсною додатковою угоду № 1 від 15.05.2008р. до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-10/280 від 14.11.2007р., укладену між Акціонерно-комерційного банку Соціального розвитку «Укрсоцбанк» та Закритим акціонерним товариством «Фундація індустріального розвитку». На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 85, 00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що обставини, які мають значення для справи та які місцевий суд визнав встановленими не відповідають обставинам справи.

Відповідач зазначає, що під час розгляду справи у місцевому суді його представник не стверджував про відмову від надання позивачу третього траншу кредиту на тій підставі, що у нього були відсутні грошові кошти у національній валюті.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем взагалі не доведено факт звернення до банку з метою отримання чергового траншу кредиту саме в гривні, оскільки не надав суду жодних письмових доказів, а доводи ґрунтуються лише припущеннях.

Апелянт звертає увагу суду на п.2 додаткової угоди № 1 від 15.05.2008р., яким п.1.1.1. договору викладено в новій редакції та передбачено, що надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами із сплатою 12,5 % річних в доларах США та 16 % річних у гривні в межах максимального ліміту заборгованості до 5000000, 00 грн. та з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 12.11.2008р.

Тобто надання кредиту може здійснюватись як у доларах США так і в гривнях в залежності від побажань позичальника, оформлених у відповідних листах запитах. Оскільки позивач подавав заяви на отримання кредитних коштів саме в доларах США, то відповідно такі кошти були перераховані на поточний рахунок позичальника в доларах США.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

14.11.2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор за договором) та ЗАТ «Фундація індустріального розвитку» (позичальник за договором) було укладено договір надання відновлювальної кредитної лінії №24-10/280.

Згідно п. 1.1 укладеного кредитного договору кредитор зобов’язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості платності та цільового призначення.

Пунктом 1.1.1. кредитного договору сторонами погоджено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами - «траншами» зі сплатою 15% річних та комісій в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору в межах максимального ліміту заборгованості до 5000000,00 гривень.

Виходячи з вищезазначених положень кредитного договору, валютою зобов’язання за зазначеним договором про надання відновлювальної кредитної лінії №24-10/280 від 14.11.2007 року була національна валюта України – гривня.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін в період з листопада 2007 року по лютий 2008 року відповідачем було надано позивачеві два транші кредиту, кожний у розмірі 5000000,00 гривень, які були повністю погашені позивачем (в тому числі з погашенням відсотків за користування кредитом) у період з лютого (погашення першого траншу) по травень 2008 року (погашення другого траншу).

15 травня 2008 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №24-10/280 від 14.11.2007 року.

Відповідно до п. 1, 2.1, 2.6. укладеної додаткової угоди №1 визначено, що подальше кредитування позивача та погашення ним отриманих ним траншів кредиту може здійснюватися в іноземній валюті – доларах США. З метою зарахування грошових коштів в іноземній валюті позивачем 15.05.2008р. було відкрито позичковий рахунок в доларах США в АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ту обставину, що ним було підписано додаткову угоду № 1 до договору внаслідок неочікуваної та безпідставної відмови відповідача від надання третього траншу кредиту у передбачені договором строки, яку він мотивував відсутністю гривневих ресурсів та запропонував отримати третій транш кредиту в доларах США. Внаслідок таких дій позивач опинився у складній фінансовій ситуації, а тому за таких надзвичайно важких обставин був змушений погодитись на підписання оспорюваної угоди.

Позивач вважає, що оспорювана додаткова угода була укладена під впливом обману зі сторони відповідача, який скористувався тяжкими фінансовим становищем позивача, а тому угода має бути визнана недійсною. Позивач зазначає, що у відповідача на день укладення оспорюваної угоди були всі можливості забезпечити власні зобов»язання за основним договором у національній валюті, однак банком було навмисно повідомлено позивачу неправдиву інформацію щодо відсутності гривневого ресурсу з метою отримання додаткового прибутку за рахунок переведення кредитування на іноземну валюту та в подальшому продаж гривні позивачу.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, колегія не може погодитись з доводам позивача з наступних підстав.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнаєтьсь вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення ( п.20 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними).

Згідно п.2.1. укладеного сторонами договору надання відновлювальної кредитної лінії № 24-10/280 від 14.11.2007р. видача траншів кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку КМФ АКБ «Укрсоцбанк» на поточний рахунок позичальника в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату оплати, на підставі письмового звернення позичальника.

З матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено направлення на адресу відповідача та одержання останнім звернення стосовно отримання чергового траншу кредиту у гривні, також не надано суду доказів надання банком інформації щодо неможливості подальшого надання кредиту у національній валюті.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до п.2 додаткової угоди № 1 від 15.05.2008р. п.1.1.1. договору № 24-10/280 викладено у новій редакції, якою передбачено, що надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами зі сплатою 12,5 відсотків річних в доларах США та 16 відсотків річних у гривні в межах максимального ліміту заборгованості до 5000000, 00 грн. та з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 12.11.2008р.

Таким чином сторонами передбачено можливість надання кредиту як у доларах США так і в гривнях в залежності від побажань позичальника, оформлених у відповідних листах-запитах.

Посилання позивача на ту обставину, що після підписання додаткової угоди №1 до кредитного договору банком наступний третій транш кредиту видався в іноземній валюті, але при цьому дана ж валюта одразу продавалася позивачем банку, який в свою чергу продав її міжбанківському валютному ринку та зараховував на рахунок позивача еквівалент у національній валюті. Така ж сама операція відбулася і при наданні останнього (четвертого) траншу кредиту, що свідчить про відсутність необхідності у позивача коштів у доларах США, колегією до уваги не приймається, оскільки позивач сам звертався з листами-запитами щодо видачі кредитних коштів у доларах США та із заявами про продаж іноземної валюти. Відповідач виконуючи свої зобов»язання за кредитним договором перераховував на поточний рахунок позичальника кредитні кошти у відповідності до заяв позивача, який сам визначав розмір та назву валюти.

Посилання позивача на те, що наслідком укладення додаткової угоди №1 до кредитного договору, серед іншого, стало покладення на позивача додаткових витрат, пов’язаних з різницею між офіційним курсом долара США до гривні та ринковим курсом, за яким продавалася валюта до уваги колегією не приймається, оскільки відповідно до ч.2 ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не зважаючи на додаткові витрати не відмовився від отримання третього та четвертого траншів кредиту. Крім того, третій транш кредиту позивачем було повністю погашено (в тому числі зобов’язання щодо сплати відсотків) 21.08.2008 року шляхом перерахування банку 4497957,88 гривень.

Щодо четвертого траншу кредиту, який був отриманий позивачем 22.08.2008р. у розмірі 1000000,00 доларів США за кредитним договором, він повністю погашений не був, станом на день розгляду справи у місцевому суді сума заборгованості позивача перед відповідачем за вищевказаним договором про надання відновлювальної кредитної лінії №24-10/280 від 14.11.2007 року становила 3384415,60 гривень.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в підтвердження позовних вимог не надано суду відповідних доказів

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва не відповідає обставинам справи і чинному законодавству та підлягає скасуванню, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерно-комерційного банку Соціального розвитку «Укрсоцбанк» на рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2010р. у справі № 30/424 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 18.03.2010 року по справі № 30/424 скасувати.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Фундація індустріального розвитку» (м.Київ, вул..Б.Хмельницького, 32,оф.49, п/р 2650731842811 в Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 23510614) на користь Акціонерно-комерційного банку Соціального розвитку «Укрсоцбанк» (03150, м.Київ, вул. Ковпака, 29, к/р 32008152402 в Головному управлінні НБУ по м.Києву і Київської області, МФО 321024,код ЄДОРПОУ 00039019) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 42,50 грн.

Видати наказ.

Повернути з Державного бюджету України (р/р 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м.Києві , УДК у Шевченківському районі м.Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968) Акціонерно-комерційному банку Соціального розвитку «Укрсоцбанк» (03150, м.Київ, вул. Ковпака, 29, к/р 32008152402 в Головному управлінні НБУ по м.Києву і Київської області, МФО 321024,код ЄДОРПОУ 00039019) 12707,50 грн. надмірно сплаченого державного мита за подання апеляційної скарги, сплаченого платіжним дорученням № 514 від 23.03.2010р.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 30/424 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді