Постанова № 10064390, 19.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2010                                                                                           № 4/192

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Громика В.С. – представник за довіреністю,

від відповідача : представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Салюс”

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.05.2009

у справі № 4/192 ( )

за позовом                               Акціонерного банку „Кліринговий Дім”

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Салюс”

про                                                   стягнення 45902381,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2009 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 40807305,00 грн. заборгованості за наданим кредитом, 2543326,78 грн. процентів нарахованих та несплачених, 2551 749,26 грн. пені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (нежила будівля –офіс (літера А), загальною площею 2818,90 кв.м., яка розташована за адресою: вул.. Кудряшова, буд. 9, м. Київ.

В процесі розгляду даної справи у суді першої інстанції, позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, відповідно до останніх уточнень позивач просив суд стягнути з відповідача 5299650,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає 40807305,00 грн. заборгованість за наданим кредитом, 490469,38 дол.США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає 3776614,23 грн. проценти нараховані та несплачені, 575077,67 дол.США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає 4428098,06 грн. пеню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (нежила будівля –офіс (літера А), загальною площею 2818,90 кв.м., яка розташована за адресою: вул.. Кудряшова, буд. 9, м. Київ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані належним чином зобов’язання за укладеним Кредитним договором №37/2007-К від 09.07.2007р..

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.05.2009р. у справі №4/192 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ “Салюс” на користь Акціонерного банку “Кліринговий дім” 5299650,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає заборгованість за наданим кредитом у сумі 40 807 305,00 грн., 490469,38 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає проценти нараховані та несплачені у сумі 3 776 614,23 грн., 575077,67 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає пені 4 428 098,06 грн., 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (нежила будівля - офіс (літера А), загальною площею 2818,90 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять цілих і дев'яносто сотих) кв. м., яка розташована за адресою: вулиця Кудряшова, будинок № 9 (дев'ять), місто Київ, Україна).

Реалізацію предмета іпотеки провести шляхом продажу предмета іпотеки Позивачем від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу відповідно до ст. 38 Закону України “Про іпотеку”.

Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 2 813 300 доларів США, що станом на 09.04.2009 року становить 21 662 410 гривень, відповідно до висновку про вартість, складеного 19.02.2009 року незалежним суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю “Капітал Інвест Груп”.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що місцевим господарським судом розглянуто справу у відсутності його представника, чим порушено право останнього на захист своїх інтересів.

Крім того, апелянт стверджує, що зазначене вище рішення необґрунтоване, прийняте без повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації взяв за основу висновок про вартість, складений 19.02.2009 року незалежним суб'єктом оціночної діяльності ТОВ “Капітал Інвест Груп”.

Позивачем не надано відзив на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Салюс” підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

В силу ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2007р. між позивачем, як банком, та відповідачем, як позичальником, був укладений Кредитний договір № 37/2007-К, з наступними змінами, відповідно до умов яких банк відкриває позичальнику непоновлювану кредитну лінію з лімітом 5 300 000,00 доларів США на поповнення обігових коштів з терміном погашення до 20 листопада 2008 року включно (далі – Кредитний договір).

Відповідно до п. 2.2., п. 6.2.2. Кредитного Договору з урахуванням продовження терміну користування кредитними коштами Відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити погашення заборгованості та сплатити проценти за користування кредитом в строк до 20 листопада 2008 року включно.

Надання Кредиту Відповідачу підтверджується Випискою з рахунка відповідача, яка додана до матеріалів справи.

Згідно із п. 2.3, п. 4.4 та п. 6.2.3 Кредитного договору відповідач зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця та одночасно з кінцевим поверненням кредиту.

Пунктом 7.2 Кредитного договору сторони погодили, що за несвоєчасне погашення кредиту та/або сплати процентів відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє відповідача від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Пунктом 4.6 Кредитного договору передбачені штрафні санкції у національній валюті по курсу НБУ.

Колегією суддів встановлено та не заперечується сторонами у даній справі, що позивач виконав в повному обсязі свої зобов’язання за укладеним Кредитним договором, однак відповідач, в свою чергу, свої зобов’язання за даним Договором не виконав, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість.

Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором між позичальником та банком був укладений Іпотечний договір №37/2007-01К від 09.07.2007р., предметом іпотеки за яким є нежила будівля - офіс (літера А), загальною площею 2818,90 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять цілих і дев'яносто сотих) кв. м., яка розташована за адресою: вулиця Кудряшова, будинок № 9 (дев'ять), місто Київ, Україна. Згідно Витягу з реєстру іпотеки позивач є першим іпотекодержателем (далі – Договір іпотеки).

У зв'язку з неодноразовими порушеннями Відповідачем Кредитного договору, а саме простроченням сплати процентів за користування кредитом, не надання Банку в обумовлені строки документів, Позивач надіслав два повідомлення-вимоги від 03.11.2008р № 04-2574 та від 14.11.2008р № 02\-03/04-1/2675 з вимогою достроково погасити заборгованість по кредиту та сплатити проценти за користування та штрафи. Відповідачем дана вимога не була виконана.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 5299650,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає 40807305 грн. заборгованість за наданим кредитом, 490469,38 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає 3776614,23грн. нараховані проценти.

Відповідно до п. 7.2. Кредитного Договору за несвоєчасне погашення кредиту та/або сплати процентів відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє відповідача від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 575077,67 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає 4428098,06 грн. є обґрунтований.

Частиною 1 статті 33 Закону України “Про Іпотеку” передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов’язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, відповідно до ст.. 38 Закону України “Про Іпотеку” Іпотекодержатель має право на продаж предмета Іпотеки будь-якій особі-покупцеві, якщо передбачено рішенням суду (ст..39 Закону України “Про Іпотеку”) або договором.

Пунктом 4.1 Договору іпотеки сторони погодили, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом:

-          отримання права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язань іпотекодавця за кредитним договором у порядку, встановленому ст..37 Закону України “Про Іпотеку”;

- продажу від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст..38 Закону України “Про Іпотеку”.

Відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації суттєво занижена чим порушено його права. З цього приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України „Про Іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З абзацу 5 статті 38 Закону України “Про Іпотеку” вбачається, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою сторін між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності.

Судовою колегією для визначення початкової ціни предмета іпотеки ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2009р. було задоволено клопотання представника відповідача про призначення будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №10129 судової будівельно-технічної експертизи від 25.02.2010р. ринкова вартість нежилої будівлі по вул..Кудряшова, 9 у м.Києві, станом на момент проведення дослідження, становить 35062859, 00 грн. (з урахуванням ПДВ).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в цій частинні підлягає зміні. Початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації відповідно до положень ст.39 Закону України „Про Іпотеку” слід зазначити 35062859,00 грн..

           Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на підставі п.4.1 Договору іпотеки, задоволення вимог Іпотекодержателоя, яким є позивач, повинно здійснюватися шляхом продажу останнім від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі купівлі-продажу у порядку, встановленому ст..38 Закону України “Про Іпотеку”.

Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача надати позивачу оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки та зобов’язання Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” надати позивачу довідку-характеристику для здійснення продажу предмета іпотеки, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції цій частині щодо відмови в їх задоволенні, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені судом обставини, сторонами не надано.

Окрім того, щодо доводів апеляційної скарги про те, що місцевими господарським судом розглянуто справу у відсутності його представника, чим порушено право останнього на захист своїх інтересів, колегія суддів зважає на наступне.

Частиною 3 статті 4 ГПК України передбачено, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.02.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 19.03.2009 року.

Ухвала надіслана сторонам 23.02.2009 року у відповідності до норм ГПК України.

Дана Ухвала була надіслана відповідачу на дві адреси зазначені в позовній заяві та в Кредитному договорі, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.4-5).

Пунктом 3.6 роз’яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Підставою ж для скасування рішення суду за змістом ст..104 ГПК України є порушення норм процесуального права, зокрема, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце судового засідання.

Однак, вищевикладене свідчить про те, що місцевий господарський суд відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомив відповідача про порушення провадження у справі та призначення розгляду останньої.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Салюс” підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції, яким частково задоволені позовні вимоги,- зміні; позов слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Салюс” на рішення Господарського суду м.Києва від 14.05.2009 року задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2009 року у справі №4/192 змінити та викласти його в наступній редакції:

„Позов Акціонерного банку „Кліринговий Дім” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Салюс” (юр.адреса: 04073, м. Київ, пров. Щорса, 5-а, к. 245; пошт. адреса: 03035, м. Київ, вул.. Кудряшова, 9-а, код ЄДРПОУ 31029538) на користь Акціонерного банку “Кліринговий дім” (04070, м. Київ, вул.. Борисоглібська, 5, літера А, код ЄДРПОУ 21665382) 5299650,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає заборгованість за наданим кредитом у сумі 40 807 305,00 грн., 490469,38 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає проценти нараховані та несплачені у сумі 3 776 614,23 грн., 575077,67 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає пені 4 428 098,06 грн., 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (нежила будівля - офіс (літера А), загальною площею 2818,90 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять цілих і дев'яносто сотих) кв. м., яка розташована за адресою: вулиця Кудряшова, будинок № 9 (дев'ять), місто Київ, Україна).

Реалізацію предмета іпотеки провести шляхом продажу предмета іпотеки позивачем від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу відповідно до ст. 38 Закону України “Про іпотеку”.

Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 35062859,00 грн. (з урахуванням ПДВ), відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №10129 судової будівельно-технічної експертизи від 25.02.2010р..

В іншій частинні позовних вимог відмовити”.

3.          Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.

4.          Матеріали справи №4/192 направити до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

03.06.10 (відправлено)