Постанова № 10064357, 01.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2010                                                                                           № 38/24

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Мазнєва В.В.

відповідача 1 – не з’явився.

від відповідача - 2 – Дорошенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.03.2010

у справі № 38/24 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Тект-Перспектива"

до                                                   ТОВ "Компанія з управління активами "Абсолют Ессет Менеджмент"

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 85923,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» (83000, м. Донецьк, вул. Постишева, 117; код 32123041) на користь відкритого акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Тект-Перспектива» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 64; код 35726025) основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 82874 (вісімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 71 коп., 3% річних в сумі 435 (чотириста тридцять п’ять) грн. 51 коп., державне мито в сумі 833 (вісімсот тридцять три) грн. 10 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 82 коп. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Амстор» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року та направити справу до господарського суду м. Києва для надіслання до господарського суду Донецької області за встановленою підсудністю в порядку ст. 17 Господарського кодексу України.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення у справі прийняте з порушенням процесуального права. Відповідач-2 був неналежним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, а також рішення прийняте з порушенням територіальної підсудності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 11.05.2010 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 01.06.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського змінено склад колегії суду.

Представником позивача до канцелярії Київського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 01.06.2010 року представник відповідача-1 не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача-1, враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Ухвала від 11.05.2010 року була направлена відповідачу-1 за адресою вказаною в апеляційній скарзі, свідоцтві про державну реєстрацію та довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Між Позивачем та Закритим акціонерним товариством «Компанія з управління активами «Ефект», правонаступником якого є Відповідач 1, 20.02.2008 року був укладений договір про управління активами Позивача, відповідно до якого Відповідач 1 зобов’язався від імені, в інтересах та за рахунок Позивача надавати послуги з управління активами Позивача протягом строку дії цього договору, а Позивач зобов’язався оплатити Відповідачу 1 надані послуги шляхом виплати винагороди.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами даної справи, 29.07.2009 року між закритим акціонерним товариством «Тект-Брок» та Позивачем, від імені, в інтересах та за рахунок якого діяв Відповідач 1, був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого Позивач придбав облігації, серія С, номінальною вартістю 1000,00 грн. за одну облігацію, в кількості 80 штук, емітентом яких є Відповідач 2. Відповідно до Інформації про емісію облігацій Відповідача 2, 11.11.2005 року на зборах учасників Відповідача 2, які були оформлені протоколом № 23, було прийнято рішення про проведення емісії облігацій. Відповідно до п. 11 Інформації про емісію цінних паперів власники облігацій мають право отримувати доход та номінальну вартість облігацій.

Згідно з п.13 Інформації про емісію цінних паперів при погашенні облігацій сплачується процентний дохід за останній процентний період, додатковий дохід по облігаціям. Сума процентного доходу, що підлягає виплаті по облігаціям за відповідний процентний період, розраховується за формулою: % 91

Рі = Nx ------------- x ------ , де

100% 365

і –номер процентного періоду, за який нараховується доход;

і = 1…11 –для облігацій серії С

Рі –сума процентного доходу, що підлягає виплаті по облігаціям за відповідний процентний період; N –номінальна вартість облігацій; UAHі –процентна ставка в гривні по облігаціям в і-му процентному періоді. Процентна ставка по облігаціям серії С складає 14% річних на всі процентні періоди.

Відповідно до п.14 Інформації про емісію цінних паперів погашення облігацій здійснюється в національній валюті України на підставі зведеного облікового реєстру, який надається Відповідачу 2 на дату такої виплати депозитарієм. Погашення буде відбуватися облігацій серії С: дата початку погашення облігацій –11.09.2009 року, дата закінчення – 12.09.2009 року

Сума процентного доходу на 1 облігацію становить 34,00 грн. Сума процентного доходу, що повинна бути одержана Позивачем за останній процентний період на 80 облігацій становить 2792,00 грн. Таким чином, Відповідач 2 повинен був перерахувати на рахунок Позивача номінальну вартість облігацій в сумі 80000,00 грн. та процентний дохід за останній процентний період в сумі 2792,00 грн., а разом 82792,00 грн. Проте, Відповідач 2 вказану суму Позивачу не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи між Позивачем та Відповідачем 2 22.09.2009 року була укладена угода про розірвання договору про управління активами № ТП-08-01, відповідно до якої майнових чи будь-яких інших претензій щодо виконання договору, сторони одна до одної не мають, у зв’язку з чим 05.10.2009 року Позивач звернувся до Відповідача 2 з претензією щодо погашення суми заборгованості, проте Відповідач 2 відповіді на вказану претензію не надав та не задовольнив її.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення вимог Позивача про стягнення з Відповідача 2 боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 82874,71 грн. та 3% річних в сумі 435,51 грн.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, 20.02.2008 року між Позивачем та Закритим акціонерним товариством «Компанія з управління активами «Ефект», правонаступником якого є Відповідач 1, був укладений договір про управління активами Позивача, відповідно до якого Відповідач 1 зобов’язався від імені, в інтересах та за рахунок Позивача надавати послуги з управління активами Позивача протягом строку дії цього договору, а Позивач зобов’язався оплатити Відповідачу 1 надані послуги шляхом виплати винагороди.

22.09.2009 року між Позивачем та Відповідачем 2 була укладена угода про розірвання договору про управління активами № ТП-08-01, відповідно до якої майнових чи будь-яких інших претензій щодо виконання договору, сторони одна до одної не мають. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимог Позивача про стягнення з Відповідача 1 збитків в сумі 2613,05 грн. є необґрунтованою, не доведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, наведені відповідачем, в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки як вбачається з матеріалів даної справи останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Ухвали господарського суду м. Києва були направлені відповідачу-2 за адресою вказаною в позовній заяві та за іншою адресою зазначеною в довідці, тобто за всіма відомими адресами.

Згідно ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Текст-Перспектива» до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Абсолют Ессет Менеджмент» та товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» мають одну підставу виникнення-набуття у власність облігацій.

          Отже, з огляду на викладене позивачем правомірно об’єднано позовні вимоги, і відповідно відповідач мав право самостійно визначати місце розгляду справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» (83000, м. Донецьк, вул. Постишева, 117; код 32123041) на користь відкритого акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Тект-Перспектива» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 64; код 35726025) основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 82874 (вісімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 71 коп., 3% річних в сумі 435 (чотириста тридцять п’ять) грн. 51 коп., державне мито в сумі 833 (вісімсот тридцять три) грн. 10 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 82 коп. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Амстор» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року та направити справу до господарського суду м. Києва для надіслання до господарського суду Донецької області за встановленою підсудністю в порядку ст. 17 Господарського кодексу України.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення у справі прийняте з порушенням процесуального права. Відповідач-2 був неналежним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, а також рішення прийняте з порушенням територіальної підсудності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 11.05.2010 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 01.06.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського змінено склад колегії суду.

Представником позивача до канцелярії Київського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 01.06.2010 року представник відповідача-1 не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача-1, враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Ухвала від 11.05.2010 року була направлена відповідачу-1 за адресою вказаною в апеляційній скарзі, свідоцтві про державну реєстрацію та довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Між Позивачем та Закритим акціонерним товариством «Компанія з управління активами «Ефект», правонаступником якого є Відповідач 1, 20.02.2008 року був укладений договір про управління активами Позивача, відповідно до якого Відповідач 1 зобов’язався від імені, в інтересах та за рахунок Позивача надавати послуги з управління активами Позивача протягом строку дії цього договору, а Позивач зобов’язався оплатити Відповідачу 1 надані послуги шляхом виплати винагороди.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами даної справи, 29.07.2009 року між закритим акціонерним товариством «Тект-Брок» та Позивачем, від імені, в інтересах та за рахунок якого діяв Відповідач 1, був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого Позивач придбав облігації, серія С, номінальною вартістю 1000,00 грн. за одну облігацію, в кількості 80 штук, емітентом яких є Відповідач 2. Відповідно до Інформації про емісію облігацій Відповідача 2, 11.11.2005 року на зборах учасників Відповідача 2, які були оформлені протоколом № 23, було прийнято рішення про проведення емісії облігацій. Відповідно до п. 11 Інформації про емісію цінних паперів власники облігацій мають право отримувати доход та номінальну вартість облігацій.

Згідно з п.13 Інформації про емісію цінних паперів при погашенні облігацій сплачується процентний дохід за останній процентний період, додатковий дохід по облігаціям. Сума процентного доходу, що підлягає виплаті по облігаціям за відповідний процентний період, розраховується за формулою: % 91

Рі = Nx ------------- x ------ , де

100% 365

і –номер процентного періоду, за який нараховується доход;

і = 1…11 –для облігацій серії С

Рі –сума процентного доходу, що підлягає виплаті по облігаціям за відповідний процентний період; N –номінальна вартість облігацій; UAHі –процентна ставка в гривні по облігаціям в і-му процентному періоді. Процентна ставка по облігаціям серії С складає 14% річних на всі процентні періоди.

Відповідно до п.14 Інформації про емісію цінних паперів погашення облігацій здійснюється в національній валюті України на підставі зведеного облікового реєстру, який надається Відповідачу 2 на дату такої виплати депозитарієм. Погашення буде відбуватися облігацій серії С: дата початку погашення облігацій –11.09.2009 року, дата закінчення – 12.09.2009 року

Сума процентного доходу на 1 облігацію становить 34,00 грн. Сума процентного доходу, що повинна бути одержана Позивачем за останній процентний період на 80 облігацій становить 2792,00 грн. Таким чином, Відповідач 2 повинен був перерахувати на рахунок Позивача номінальну вартість облігацій в сумі 80000,00 грн. та процентний дохід за останній процентний період в сумі 2792,00 грн., а разом 82792,00 грн. Проте, Відповідач 2 вказану суму Позивачу не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи між Позивачем та Відповідачем 2 22.09.2009 року була укладена угода про розірвання договору про управління активами № ТП-08-01, відповідно до якої майнових чи будь-яких інших претензій щодо виконання договору, сторони одна до одної не мають, у зв’язку з чим 05.10.2009 року Позивач звернувся до Відповідача 2 з претензією щодо погашення суми заборгованості, проте Відповідач 2 відповіді на вказану претензію не надав та не задовольнив її.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення вимог Позивача про стягнення з Відповідача 2 боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 82874,71 грн. та 3% річних в сумі 435,51 грн.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, 20.02.2008 року між Позивачем та Закритим акціонерним товариством «Компанія з управління активами «Ефект», правонаступником якого є Відповідач 1, був укладений договір про управління активами Позивача, відповідно до якого Відповідач 1 зобов’язався від імені, в інтересах та за рахунок Позивача надавати послуги з управління активами Позивача протягом строку дії цього договору, а Позивач зобов’язався оплатити Відповідачу 1 надані послуги шляхом виплати винагороди.

22.09.2009 року між Позивачем та Відповідачем 2 була укладена угода про розірвання договору про управління активами № ТП-08-01, відповідно до якої майнових чи будь-яких інших претензій щодо виконання договору, сторони одна до одної не мають. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимог Позивача про стягнення з Відповідача 1 збитків в сумі 2613,05 грн. є необґрунтованою, не доведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, наведені відповідачем, в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки як вбачається з матеріалів даної справи останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Ухвали господарського суду м. Києва були направлені відповідачу-2 за адресою вказаною в позовній заяві та за іншою адресою зазначеною в довідці, тобто за всіма відомими адресами.

Згідно ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Текст-Перспектива» до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Абсолют Ессет Менеджмент» та товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» мають одну підставу виникнення-набуття у власність облігацій.

          Отже, з огляду на викладене позивачем правомірно об’єднано позовні вимоги, і відповідно відповідач мав право самостійно визначати місце розгляду справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.06.10 (відправлено)