Ухвала суду № 100509240, 20.10.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 жовтня 2021 року м. ПолтаваСправа №ЗВ/440/79/21

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Петрова Л.М., розглянувши питання наявності підстав для відкриття провадження за заявою ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса, поданої в порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В С Т А Н О В И В:

05.10.2021 ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою /надійшла до суду 11.10.2021/, в якій просить:

- замінити стягувача у виконавчому провадженні по виконавчому написі №436 від 03.02.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк", заборгованості, що виникла по Кредитному договору з можливістю перенесення платежу (рахунок) № 2902/2419DCLRKPT від 12.08.2014, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк», договором про відступлення права вимоги №270К укладений 02.07.2018 між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (найменування Публічного акціонерного товариства «Кредобанк») та ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості здійснюється за період з 02.07.2018 по 05.11.2019, сума заборгованості складається з: суми заборгованості за кредитом - 14749,15 грн; суми заборгованості за відсотками - 0,00 грн, суми заборгованості за комісіями - 12090,87 суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, а всього - 26740,02 грн, Акціонерне товариство «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862), його правонаступником Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» (04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, ЄДРПОУ 37356981), про що винести ухвалу.

Розглянувши заяву ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів заяви вбачається, що 03.02.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Личук Т.В. було вчинено виконавчий напис нотаріуса від 03.02.2020 №436 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" заборгованості, що виникла по Кредитному договору з можливістю перенесення платежу (рахунок) № 2902/2419DCLRKPT від 12.08.2014, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк», договором про відступлення права вимоги №270К укладений 02.07.2018 між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (найменування Публічного акціонерного товариства «Кредобанк») та ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості здійснюється за період з 02.07.2018 по 05.11.2019, сума заборгованості складається з: суми заборгованості за кредитом - 14749,15 грн; суми заборгованості за відсотками - 0,00 грн, суми заборгованості за комісіями - 12090,87 суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, а всього - 26740,02 грн.

У поданій заяві ініціатор звернення - ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" зазначив, що заявник є правонаступником стягувача - АТ "Кредобанк", у виконавчому провадженні №61856237, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця Гречин Н.В. та відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса від 03.02.2020 №436 про стягнення заборгованості в розмірі 26840,02 грн.

Відповідно до інформації про виконавче провадження, 16.04.2020 приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. відкрито виконавче провадження ВП №61856237 на підставі виконавчого напису нотаріуса від 03.02.2020 №436, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Личук Т.В. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» заборгованості у розмірі 26840,02 грн.

25.06.2021 між АТ «КРЕДОБАНК» та ТОВ "Фінансова компанія Приватні Інвестиції" було укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами №250621/1.

На цій підставі, заявник просить замінити вибулого стягувача його правонаступником.

Ознайомившись із заявою та доданими до неї матеріалами, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок заміни сторони виконавчого провадження урегульований статтею 379 Кодексу адміністративного судочинства України, що знаходиться у розділі IV "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах".

Відповідно до частини першої цієї статті у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Наведене свідчить про те, що урегульований статтею 379 Кодексу адміністративного судочинства України порядок заміни сторони виконавчого провадження стосується виключно розгляду заяв, поданих у виконавчому провадженні, відкритому на виконання судового рішення в адміністративній справі.

Суд зауважує, що виконавче провадження №61856237 відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса, а не виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду в адміністративній справі.

З урахуванням наведеного, положення статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, частини четвертої цієї статті, відповідно до якої її положення застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, не можуть бути застосовані до цих правовідносин, оскільки ними передбачено заміну сторони виконавчого провадження виключно у разі виконання судового рішення в адміністративній справі.

Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування (частина шоста статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України).

Положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовуються до розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки стосуються порядку розгляду адміністративним судом справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Стосовно посилань заявника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.01.2019 у справі №826/7941/17, суд зазначає, що у цьому рішенні Верховний Суд аналізував положення Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що з 15.12.2017 втратила чинність, а тому такі висновки не є релевантними спірним правовідносинам.

При цьому, суд виходить з того, що у силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №826/7941/17 стосувалась застосування положень частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017, відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд акцентує увагу на тому, що принциповою відмінністю між положеннями частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 379 названого Кодексу у відповідних редакціях є відсутність у першій нормі вказівки на те, що розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження здійснює суд, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Водночас, у частині першій статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України така вказівка є, що виключає можливість розгляду заяви вигодонабувача про заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, внаслідок зміни законодавцем чинних положень норм процесуального права врахування судом під час розгляду заяви ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі №826/7941/17, що ґрунтується на тлумаченні норми частини першої статті 264 КАС України, яка з 15.12.2017 втратила чинність, суперечитиме діючим приписам процесуального закону, а саме: статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено повноваження адміністративного суду щодо заміни сторони виконавчого провадження виключно під час виконання судових рішень в адміністративних справах.

З аналогічних підстав суд визнає помилковими посилання заявника на постанову судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі №6-2391ц15.

Водночас суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 446 Цивільного процесуального кодексу України процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Згідно з частинами першою, другою статті 442 названого Кодексу у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

При цьому, назва розділу VI Цивільного процесуального кодексу України, у якому міститься зазначена стаття, "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий напис нотаріуса є рішенням іншого органу (посадової особи) у розумінні, вжитому законодавцем у наведених вище положеннях ЦПК України.

Отже, питання заміни сторони виконавчого провадження, у т.ч. у разі вибуття такої сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, урегульовано наведеними вище положеннями Цивільного процесуального кодексу України у чинній редакції.

Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На цій підставі суд зауважує, що розгляд заяви ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з фізичної особи заборгованості за кредитним договором передбачає, перш за все, перевірку компетентним судом дотримання учасниками спірних правовідносин процедури відступлення права вимоги за кредитним договором, що перебуває у площині цивільних (приватно-правових) відносин та не передбачає залучення при їх реалізації суб`єкта владних повноважень.

Виходячи з предмета доказування у цьому процесі, компетентним судом з розгляду такої заяви буде саме суд цивільної, а не адміністративної юрисдикції.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнає помилковими посилання заявника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №822/1659/18, оскільки у зазначеній справі колегія суддів суду касаційної інстанції не аналізувала наведені вище положення ЦПК України, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №826/7941/17, у якій Судом наведені висновки щодо застосування у спірних правовідносинах положень статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, які з 15.12.2017 втратили чинність.

Прийняття до провадження заяви (справи) судом, до компетенції якого її розгляд не відноситься, буде порушенням вимог статті 6 Європейської Конвенції з прав людини, яка гарантує кожному розгляд його справи "судом, встановленим законом".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною шостою статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи суть спірних правовідносин, такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

За таких обставин, у відкритті провадження за цією заявою належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 19, 170, 379 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати заявнику разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з заявою з тих самих предмета і підстав, щодо якої постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.М. Петрова