Рішення № 100509238, 20.10.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7175/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

30 червня 2021 року ОСОБА_1 /надалі – ОСОБА_1 , позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /надалі – ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач-1/ про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, професій, посад і показників зі шкідливими умовами праці, зайнятість у яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частин першої та другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; скасування рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.04.2021 №164450002143 щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 22.08.1992 по 19.03.2002, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 19.04.2021, з дати звернення з заявою.

В обґрунтування позову зазначено, що управлінням протиправно прийнято оскаржуване рішення про відмову у зарахуванні періоду роботи з 22.08.1992 по 19.03.2002, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки наданими позивачем документами підтверджено наявність у позивача стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/7175/21; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

20.07.2021 до суду надійшов відзив на позов в якому зазначено, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу. Отже, позивач звернувся з заявою про призначення пенсії та пакетом необхідних документів до відповідача. Відповідачем були вчинені всі дії передбачені відповідно до Порядку. При цьому, за принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області /надалі – відповідач-2/.

Крім того, відповідно до вказаної ухвали суд перейшов до розгляду справи №440/7175/21 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 09.09.2021.

09.09.2021 підготовче засідання відкладено до 22.09.2021.

20.09.2021 до суду відповідачем -2 надано відзив на позов в якому вказано, що страховий стаж позивача становить 36 років 6 місяців 4 дні, стаж роботи на пільгових умовах за списком №2 – 6 років 21 день. До пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 22.08.1992 по 19.03.2002 в Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю імені Архипа Тесленка, оскільки пільгова довідка №25 від 12.02.2021 не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 та відсутності матеріалів вперше проведеної атестації робочих місць за стаж роботи, набутий після 21.08.1992. з огляду на не підтвердження пільгового стажу у позивача, відповідачем-2 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» /а.с. 65-69/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 закрито підготовче провадження у справі; призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 29.09.2021.

29.09.2021 на підставі частини дев`ятої статті 205 КАС України суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення за призначенням пенсії позивач досяг віку 56 років, що підтверджено копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 /а.с. 6/.

20.04.2021 позивач звернувся до Лохвицького об`єднаного ПФУ із заявою в якій просив призначити пенсію за віком /а.с. 78/.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.04.2021 № 1644500002143 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Приймаючи оскаржуване рішення відповідачем-2 зазначено, що згідно з наданими позивачем документами страховий стаж позивача становить 36 років 6 місяців 4 дні, стаж роботи на пільгових умовах за списком №2 – 6 років 21 день. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 22.08.1992 по 19.03.2002 в Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю імені Архипа Тесленка, оскільки пільгова довідка №25 від 12.02.2021 не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637, та відсутні матеріали вперше проведеної атестації робочих місць за стаж після 21.08.1992, а саме наказ підприємства, яким затверджено результати атестації робочих місць, про атестовані структурні підрозділи та посади працівників (перелік робочих місць), згідно Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, та зареєстрованим в міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 /а.с. 30/.

Позивач не погоджуючись із вище зазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.04.2021 № 1644500002143, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII /надалі – Закон № 1788-XIІ/ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за N 1451/11731 /надалі – Порядок № 383/ встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Положеннями пункту 4.1 Порядку № 383 зазначена постанова (442-92-п) набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Водночас у оспорюваному рішенні відповідачем-2 зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 22.08.1992 по 19.03.2002 в Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю імені Архипа Тесленка, оскільки пільгова довідка №25 від 12.02.2021 не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637, та відсутні матеріали вперше проведеної атестації робочих місць за стаж після 21.08.1992, а саме наказ підприємства, яким затверджено результати атестації робочих місць, про атестовані структурні підрозділи та посади працівників (перелік робочих місць), згідно Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, та зареєстрованим в міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 /а.с. 30/.

Надаючи оцінку доводам відповідача-2 суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що з наданої трудової книжки позивача НОМЕР_2 вбачається, що з 01.12.1985 по 19.03.2002 позивач працював колгоспі ім. А. Тесленка /а.с. 43/.

Відповідно до довідки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Архипа Тесленка /а.с. 41/ від 20.04.2021 № 34 колгосп ім. А. Тесленка реорганізовано в КСП ім. А. Тесленка Лохвицького району протокол №3 від 01.12.1992, КСП ім. А. Тесленка реорганізовано в СТОВ ім. А. Тесленка пр. №2 від 23.02.2000.

Крім того, довідкою № 36 від 20.04.2021 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Архипа Тесленка підтверджено, що позивач працював у період з 01.12.1985 по 19.03.2002 /а.с. 43/ в колгоспі ім. А. Тесленка.

Також у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.02.2021 № 25 зазначено, що позивач працював повний робочий день в СТОВ ім. А Тесленка у період з 01.08.1986 по 19.03.2002 виконував зварювальні роботи, за посадою – електрозварника, що передбачена списком №2, розділ ХХХІІІ, код КП23200000-19756, підстава Постанова № 162, за період з 01.08.1986 по 19.03.2002, 15 років 07 місяців 19 днів /а.с. 44/.

Позивачем надано до заяви про призначення пенсії наказ СТОВ ім. А Тесленка від 15.10.2002 № 23 «Про результати атестації робочих місць» /а.с. 45/.

Зазначеним наказом затверджено Додаток №1, яким визначено перелік робочих місць, посад, яким підтверджено право на пільги і компенсації, а також на пільгове пенсійне забезпечення, посаду електрогазозварника віднесено до робочих місць, посад, яким підтверджено право на пільги і компенсації, а також на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 /а.с. 46/.

Водночас суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.

З огляду на викладені висновки, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.04.2021 № 1644500002143, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», слід визнати протиправним та скасувати.

Вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, професій, посад і показників зі шкідливими умовами праці, зайнятість у яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частин першої та другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", задоволенню не підлягають з огляду на те, що вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб`єкту владних повноважень. Водночас дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе рішення, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.04.2021 № 1644500002143 оскільки саме зазначене рішення має вплив на його права та інтереси.

Разом з тим, як вище зазначено судом визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.04.2021 № 1644500002143.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вище викладені висновки суду слід зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_2 від 20.04.2021 з у рахуванням висновків суду.

Враховуючи викладене, вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 19.04.2021, з дати звернення з заявою, задоволенню не підлягають.

Отже, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.04.2021 №164450002143.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 20.04.2021, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М. Петрова