Рішення № 100322338, 15.09.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/575/21

2/357/1676/21

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя – Цукуров В.П.,

секретар судового засідання – Чайка О.В.,

за участю представника позивача – адвоката Павленка С.В., відповідача – ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Сологуба А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Біла Церква Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

В січні 2021 року АТ «Універсал Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що в жовтні 2017 року позивач запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank з встановленим кредитним лімітом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку.

Позивач зазначив, що умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/ monobank.ua/terms. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг monobank. Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Платіжна карта передається клієнту неактивованою. Платіжна картка активується банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням картки, при активації картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя платіжної картки.

23.08.2018 року відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 23.08.2018 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 11 500 грн.

Проте, відповідачем зобов`язання за договором належним чином не виконуються, існує заборгованість за наданим кредитом в розмірі 16 048,84 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23.08.2018 року в розмірі 16 048,84 грн., що складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 16 048,84 грн., а також стягнути судові витрати у розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалою суду від 25.02.2021 року було відкрито провадження у даній справі, судом постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 28).

25.03.2021 року у встановлений судом строк на адресу суду від Відповідача надійшов відзив на позов, разом із підтвердженням його направлення Позивачу. У відзиві Відповідач зазначила, що заявлений Позивачем позов є необґрунтованим, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини, в задоволенні позову АТ «Універсал банк» про стягнення заборгованості просила відмовити повністю (а.с.37-43).

У судових засіданнях представник позивача - адвокат Павленко С.В. надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, підтримав заявлені вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі. Пояснив, що сума позову складається з заборгованості по тілу кредиту, до якого банком було фактично включено й заборгованість по процентах та пені. Яку суму кредиту у розумінні ст.1054 ЦК України було надано відповідачу навести складно, оскільки вона отримувала кошти та погашала і знову отримувала їх. На запитання суду щодо того, яка сума заборгованості відповідача перед банком по тілу кредиту у розумінні ст.1054 ЦК України без урахування процентів та пені, чіткої відповіді не надав.

У судових засіданнях представник відповідача - адвокат Сологуб А.М. надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Додатково пояснив суду, що позов не підлягає задоволенню, оскільки немає підтвердження, що відповідач погоджувалася саме на ці відсотки та штрафні санкції. Крім, того банк має можливість вносити зміни до Умов та правил без повідомлення відповідача. Відповідач сплатила борг в повному обсязі, а тому вимоги банку є безпідставними.

У судових засіданнях відповідач ОСОБА_1 підтримала позицію свого представника, у задоволенні позову просила відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.08.2018 року між сторонами по справі укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети - заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідачу ОСОБА_1 в АТ «Універсал банк» відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні (а.с. 9).

Відповідно до наданої Позивачем суду довідки, максимальний кредитний ліміт встановлено 01.01.2019 року – 11300,00 грн., 23.08.2018 року – 11500,00 грн. (а.с. 115).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як встановлено судом, в анкеті-заяві до договору, яка підписана відповідачем ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена (а.с. 9).

Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її розміру.

При вирішенні справи суд виходить з того, що в даному випадку до правовідносин з нарахування відсотків, комісії (пені) неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач погоджувалася на конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, оскільки відповідна домовленість сторін не зафіксована в анкеті-заяві, відповідачем не підписувалася.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких би вбачалось, що даним кредитним договором передбачено сплату процентів та штрафні санкції за порушення строку повернення одержаних коштів, сам строк, до якого мають бути повернуті такі кошти.

Крім того, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю заборгованості, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 16 048,84 грн., що не відповідає фактичним обставинам.

Із позовної заяви та пояснень представника позивача убачається, що нарахована банком сума процентів, пені та комісії в повному обсязі зарахована ним на рахунок тіла кредиту. Тобто, незважаючи на окреме правове регулювання таких платежів як тіло кредиту (ст.1054 ЦК України), проценти (ст.1056-1 ЦК України) та неустойка (ст.549 ЦК України), всі вони нараховані позивачем та стягуються у якості тіла кредиту.

Суд наголошує, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б давали суду можливість встановити дійсний розмір заборгованості відповідача по тілу кредиту. Як вже зазначалося, представник позивача у судовому засіданні повідомив суду про неможливість визначення суми, яка видавалася відповідачу у якості кредиту у розумінні ст.1054 ЦК України та не надав відомостей про поточну заборгованість по ньому. Тобто, обґрунтованих розрахунків розміру заборгованості відповідача по тілу кредиту без урахування у ньому інших платежів позивачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що сума сплачених відповідачем за договором коштів більше суми встановленого банком кредитного ліміту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Універсал банк» є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У той же час, статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача та представника відповідача щодо того, що позивачем не надано належних, достатніх та достовірних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі поданих сторонами та витребуваних судом доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог. У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог, у стягненні з відповідача на його користь судових витрат необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг від 23.08.2018 року – відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційну скаргу може бути подано до Київського апеляційного суду безпосередньо, або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.09.2021 року.

СуддяВ. П. Цукуров