Ухвала суду № 100197989, 04.10.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/8003/14-ц

Провадження № 4-с/442/22/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Нагірної О.Б.,

з участю секретаря судовго засідання – Кмітя Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дрогобичі скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області, Онишкевича Романа Івановича, за участю заінтересованої особи: ПАТ „Укрсоцбанк”,-

встановив :

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області, Онишкевича Романа Івановича, в якій просить: визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Онишкевича Романа Івановича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2021 року ВП № 66757000; скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області, Онишкевича Романа Івановича від 09.09.2021 року ВП № 66757000 та стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору та 10 тис. грн. послуг адвоката.

В обгрунтування скарги посилається на те, що 17.09.2021 він отримав від приватного виконавця Онишкевич Р.І. постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2021 ВП № 66757000 з виконання виконавчого листа № 442/8003/14-ц, виданого 02.07.2015 року Дрогобицьким міськрайонним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 22.09.2008 року в розмірі 74561,63 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ становить 934 334, 16 грн. та 58 017,93 гри., а також 3 654.00 грн. судових витрат.

Вважає дії приватного виконавця неправомірними, а постанову про відкриття виконавчого провадження такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що 13.08.2015 ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 48448934) з виконання вказаного виконавчого листа.

Постановою від 28.10.2015 ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції, ВП № 48448934 вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачу, та який міг бути пред`явлений повторно в строк до 27.10.2016.

Вважаючи, що стягувачем було пропущено строк для звернення із виконавчим документом до виконання, такий строк не поновлювався, а тому, вважає дії приватного виконавця неправомірними, а постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 442/8003/14-ц, виданого 02.07.2015 року Дрогобицьким міськрайонним судом такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 27.09.2021 скаргу прийнято до розгляду та призначено розгляд на 04.10.2021.

01.10.2021 від приватного виконавця Онишкевича Р.І. надійшло заперечення на скаргу, в якій він вважає скаргу не обґрунтованою та безпідставною, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження винесена ним з чітким дотриманням вимог ст.. 12 ЗУ „Про виконавче провадження”.

В судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час, дату та місце розгляду скарги. Приватний виконавець у запереченні просив проводити розгляд скарги у його відсутності.

Неявка сторін , які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду такої у їх відсутності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, приходить до наступного.

Нормами ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За містом ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

З матеріалів справи вбачається, що скаржник отримав оскаржувану постанову 17.09.2021. Скаргу відправлено на адресу суду 21.09.2021. Отже, така подана у строк, визначений ст. 449 ЦПК України.

Зі змісту скарги та заявлених вимог вбачається, що скаржник вважає неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Онишкевича Романа Івановича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2021 року ВП № 66757000, а тому просить скасувати таку.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Онишкевича Романа Івановича перебуває виконавче провадження № 66757000 з примусового виконання виконавчого листа № 442/8003/14-ц, виданого 02.07.2015 року Дрогобицьким міськрайонним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 22.09.2008 року в розмірі 74561,63 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ становить 934 334, 16 грн. та 58 017,93 гри., а також 3 654.00 грн. судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04.02.2021 у вказаному виконавчому листі було замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” на Акціонерне товариство „Альфа - Банк” (а/с 24-26).

Виконавче провадження № 66757000 було відкрито постановою від 09.09.2021 приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Онишкевича Романа Івановича на підставі заяви представника стягувача, АТ „Альфа - Банк” від 28.08.2021(а/с 17 зворот -20, 5, 26 зворот, 27 ).

Як вбачається із відміток державного виконавця на виконавчому листі № 442/8003/14-ц, виданому 02.07.2015 року Дрогобицьким міськрайонним судом, такий декілька раз пред`являвся до виконання в органи державної виконавчої служби, за наслідками виконання якого виносились постанови про повернення виконавчого документу стягуючу від 28.10.2015, 21.06.2016 та 28.09.2017 (а/с 20 зворот, 21).

Із постанови про повернення виконавчого документу стягувану від 28.09.2017 вбачається, що така була винесена на підставі п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку з тим, що квартира боржника (частка) за адресою: АДРЕСА_1 , є предметом іпотеки та виступала як забезпечення зобов`язань за споживчим кредитом, наданим ПАТ «Укрсоцбанк» в іноземній валюті, та відповідно на таку поширювалась дія мораторію встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а/с 21 зворот, 22).

ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги про неправомірність постанови про відкриття виконавчого провадження, покликається на те, що стягувачем було пропущено строк для звернення із виконавчим документом до виконання та такий строк не поновлювався.

Таке не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджуються з приписами законодавства про виконавче провадження з огляду на таке.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі; 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`яжу і неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника,, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчений строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, мас право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як уже зазначалось вище, постановою заступника головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кушнір С.Т. ВП № 52011660 від 28.09.2017 вказаний виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п. 9 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки квартира, на яку звернуто стягнення підпадала під дію мораторію встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в редакції, що діяла станом на 28.09.2017, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається: предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закон) України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Щодо твердження скаржника про втрату чинності ЗУ „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” 21.04.2019 суд зазначає наступне.

Згідно абз. 2 п 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства №: 2597-VIII в редакції від 18.10.2018 Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” (Відомості Верховної Ради України 2014 р. № 28, ст. 940; 2015 р. № 43, ст. 386) втрачає чинність через вісімнадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу (21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18. 10.2018 № 2597- VIII), тобто 21.04.2021.

Відтак, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 442/8003/14-ц, виданого 02.07.2015 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області після переривання встановлюється з дня закінчення строку дії відповідної заборони, а саме з 21.04.2021.

В подальшому 23.04.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо споживчих кредитів, наданих в Іноземній валюті» згідно п. 2 р. II Прикінцевих та перехідних положень якого Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 28, ст. 940; 2015 р.. № 43. ст. 386; 2020 р. № 38. ст. 279; із змінами, внесеними Законом України від 16 вересня 2020 року № 895-1X) втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто 23.09.2021.

Враховуючи наведене, суд не вбачає порушення строку для пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання.

Судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорювань право, свобода чи інтерес.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої службі приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Обов`язковою підставою звернення до суду є порушення прав і свобод сторони виконавчого провадження, в даному випадку боржника. Боржник повинен довести яким чином його права порушено з огляду на те, що рішенням суду саме з нього стягнуто борг.

Попри те, скаржником не доведено належними, допустимими та достовірними доказами порушення його прав.

Крім цього, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia ( серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 ст. 6 Конвенції. Також, ЄСПЛ повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України", nо. 15729/07, від 05.07.2012).

З огляду на наведене, обов`язковості судового рішення визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»). А тому, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені в постанові від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність та не обґрунтованість вимог скаржника, а тому такі не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 447-451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд-

постановив:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області, Онишкевича Романа Івановича, за участю заінтересованої особи: ПАТ „Укрсоцбанк” – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник, якому повна ухвала не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з часу вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст виготовлено 07.10.2021.

Суддя Нагірна О.Б.