Рішення № 9999741, 03.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.10 р.                     Справа № 7/63                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді Косицькій В.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Екконд” смт.Буди Харківської області

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Русь” м.Донецьк Донецької області

Предмет спору: стягнення 343803, 02 грн. заборгованості, 8 843, 28 грн. пені.

За участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:                     У судовому засіданні 01.03.2010р. оголошувалась перерва до 03.06.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Екконд” смт.Буди Харківської олбласті звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Русь” м.Донецьк Донецької області про стягнення стягнення 345678, 02 грн. заборгованості, 3456, 78 грн. штрафу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №43 від 02.11.2009р.; видаткові накладні №РН-ЭК-О00626 від 09.12.2009р., №РН-ЭК-О00663 від 21.12.2009р., №РН-ЭК-О00576 від 02.12.2009р., №РН-ЭК-О00588 від 02.12.2009р., №РН-ЭК-О00560 від 25.11.2009р., №РН-ЭК-О00725 від 28.12.2009р., №РН-ЭК-О00611 від 09.12.2009р.; довіреності №155 від 25.11.2009р., №163 від 03.12.2009р., №175 від 09.12.2009р., №183 від 16.12.2009р.; лист №02 від 14.01.2010р.; гарантійний лист б/н; претензії №8 від 08.02.2010р., №01 від 14.01.2010р.

Разом із позовом позивач надав клопотання про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу по справі.

За клопотаннями позивача до матеріалів справи залучений двосторонній акт звірки розрахунків по спірній сумі боргу.

Заявою від 26.03.2010р. №24, поданою в порядку ст. 22 ГПК України, позивач зменшив суму позову на суму 3456, 78 грн. штрафу, зауважив про той факт, що ним помилково не було вказано в прохальній частині позову про вимогу щодо стягнення суми пені, тоді як у тексті позову та у розрахунку суми позову така вимога є. Просить стягнути з відповідача 345678, 02 грн. заборгованості, 8 843, 28 грн. пені. Зазначена заява розглянута та прийнята судом.

Стосовно строку дії Договору, позивач надав письмові пояснення №26 від 26.04.2010р. в яких пояснив, що датою укладання договору є 02.11.2009р., спірна поставка була здійснена також у 2009 році та саме у виконання спірного Договору (фактично з 04.11.2009р. по 28.12.2009р.), а отже строк дії договору до 31.12.2008р. вказаний сторонами помилково. Вважає, що спірний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Заявою від 31.05.2010р. №47 поданою в порядку ст. 22 ГПК України, позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, просить стягнути з відповідача 343803, 02 грн. основного боргу. Цією ж заявою позивач відмовився від позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 8843, 28 грн. Зазначена заява розглянута та прийнята судом.

За клопотанням позивача до матеріалів справи також залучені додаткові документи, у тому числі видаткові накладні №РН-ЭК-О00484 від 04.11.2009р., №РН-ЭК-О00498 від 11.11.2009р., №РН-ЭК-О00533 від 18.11.2009р., №РН-ЭК-О№РН-ЭК-О00559 від 25.11.2009р., №РН-ЭК-О00560 від 25.11.2009р., №РН-ЭК-О00588 від 02.12.2009р., №РН-ЭК-О00576 від 02.12.2009р., №РН-ЭК-О00626 від 09.12.2009р., №РН-ЭК-О00611 від 09.12.2009р., №РН-ЭК-О00663 від 21.12.2009р., №РН-ЭК-О00725 від 28.12.2009р., довіреності №124 від 05.11.2009р., №138 від 11.11.2009р., №163 від 03.12.2009р., №175 від 09.12.2009р.

Відповідач у відзиві та у судовому засіданні суму заборгованості у розмірі 345678, 02 грн. визнав, разом з цим, проти позову заперечив, посилаючись на той факт, що спірні поставки здійснювались не у виконання умов спірного договору, а за видатковими накладними №РН-ЭК-О00626 від 09.12.2009р., №РН-ЭК-О00663 від 21.12.2009р., №РН-ЭК-О00576 від 02.12.2009р., №РН-ЭК-О00588 від 02.12.2009р., №РН-ЭК-О00560 від 25.11.2009р., №РН-ЭК-О00725 від 28.12.2009р., №РН-ЭК-О00611 від 09.12.2009р., оскільки строк дії спірного договору закінчився ще у 2008 році, як то зазначено у п. 12.6 самого договору. Вважає, що позивач не довів поданими документами факту поставки та виникнення у відповідача заборгованості саме за договором №43.

У поясненнях від 26.04.2010р. відповідач зазначив, що договір №43 від 02.11.2009р. не був укладений, оскільки сторонами не досягнуто згоди по всім істотним умовам, у тому числі стосовно строку дії Договору. До пояснень, в підтвердження факту поставки спірного товару не у виконання умов Договору надав податкові накладні за спірний період, в який містяться посилання лише на номери та дати видаткових накладних, а не на номер договору.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку статті 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №43 від 02.11.2009р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей до нього.

Відповідно до п.12.6 Договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008р.

Згідно письмових та усних пояснень представника позивача по справі, строк дії договору до 2008 року вказаний помилково, оскільки даний договір датовано 02.11.2009р. Вважає що Договір у спірний період був чинним.

Згідно письмових та усних пояснень відповідача Договір є неукладеним, оскільки сторони не дійшли згоди по всіх істотних умовах Договору, зокрема по його строку дії.

Дослідивши матеріали справи, судом з’ясовано, що сторони у листопаді – грудні 2009р. здійснили конклюдентні дії, направлені на визнання того факту, що Договір у цей період був чинним, які виражаються в наступному:

По-перше, Договір містить підписи та печатки обох сторін, що свідчить про їх згоду укласти такий Договір. Всі пункти Договору, з якими сторони були не згодні, викладені ними, у відповідності до приписів ст. 181 Господарського кодексу України, у протоколі розбіжностей до Договору. Серед виниклих розбіжностей, відсутній пункт 12.6 Договору. Протокол розбіжностей підписаний обома сторонами без зауважень, без протоколу погодження розбіжностей, а також скріплений печатками обох підприємств.

По-друге, саме пунктом 12.6 Договору передбачено, що він починає діяти з дати його підписання. З матеріалів справи вбачається, що датою підписання Договору є 02.11.2009р. і іншого сторонами не доведено. Отже Договір є укладеним з 02.11.2009р.

По-третє, позивач протягом листопада – грудня 2009 року поставляв спірну продукцію, що підтверджується видатковими накладними №РН-ЭК-О00626 від 09.12.2009р., №РН-ЭК-О00663 від 21.12.2009р., №РН-ЭК-О00576 від 02.12.2009р., №РН-ЭК-О00588 від 02.12.2009р., №РН-ЭК-О00560 від 25.11.2009р., №РН-ЭК-О00725 від 28.12.2009р., №РН-ЭК-О00611 від 09.12.2009р., №РН-ЭК-О00484 від 04.11.2009р., №РН-ЭК-О00498 від 11.11.2009р., №РН-ЭК-О00533 від 18.11.2009р., №РН-ЭК-О№РН-ЭК-О00559 від 25.11.2009р. Факт отримання товару відповідачем за цими накладними підтверджений підписом та печаткою цієї особи на вказаних документах, двостороннім актом звірки розрахунків за період з 01.10.2009р. по 16.03.2010р., у письмовому відзиві відповідача та у його усних поясненнях. На кожній з визначених накладних міститься посилання на договір за номером 43 від 02.11.2009р. Відповідно до пояснень обох сторін, будь-яких інших договорів, окрім спірного, з аналогічними номером (43) та датою (02.11.2009р.) між ними не укладалось.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що своїми конклюдентними діями сторони фактично підтвердили той факт, що у спірний період (листопад – грудень 2009р.) Договір №43 від 02.11.2009р. був чинним і іншого відповідачем не доведено.

У зв’язку з вищевикладеним, посилання відповідача про неукладеність спірного Договору судом до уваги не приймаються.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) зобов’язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити кондитерські вироби (далі-товар) за цінами, в асортименті та кількості у відповідності відвантажувальної накладної на кожну партію товару, яка є невід’ємною частиною Договору.

Поставлений товар оплачується покупцем за цінами вказаних у відвантажувальних документах постачальником на момент поставки. Ціни встановлюються в національній валюті України гривнях з урахуванням ПДВ 20%. Ціни на відвантажений покупцю товар можуть бути зміненими тільки за згодою сторін (п.3.1 Договору).

Згідно п.6.1 Договору, покупець здійснює здійсню оплату товару з відстрочкою платежу – 30 календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки вважається дата, надана покупцем у відвантажувальних (прийомо-передавальних) документах постачальника у день отримання товару.

Приписами статтей 265 Господаського кодексу України та 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари) (для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

У виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу протягом листопада – грудня 2009р., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-ЭК-О00626 від 09.12.2009р., №РН-ЭК-О00663 від 21.12.2009р., №РН-ЭК-О00576 від 02.12.2009р., №РН-ЭК-О00588 від 02.12.2009р., №РН-ЭК-О00560 від 25.11.2009р., №РН-ЭК-О00725 від 28.12.2009р., №РН-ЭК-О00611 від 09.12.2009р., №РН-ЭК-О00484 від 04.11.2009р., №РН-ЭК-О00498 від 11.11.2009р., №РН-ЭК-О00533 від 18.11.2009р., №РН-ЭК-О№РН-ЭК-О00559 від 25.11.2009р. №РН-ЭК-О00484 від 04.11.2009р., №РН-ЭК-О00498 від 11.11.2009р., №РН-ЭК-О00533 від 18.11.2009р., №РН-ЭК-О№РН-ЭК-О00559 від 25.11.2009р., які підписані обома сторонами без зауважень, скріплені печатками обох підприємств та містять посилання на Договір.

Факт поставки товару за вказаними вище видатковими накладними підтверджений, як зазначено вище, матеріалами справи та безпосередньо відповідачем.

Разом з цим, відповідач посилається на те, що спірна поставка відбулась не у виконання умов Договору, а мала місце поставка без оформлення будь-яких Договорів, лише на підставі видаткових накладних. В обґрунтування своїх тверджень, відповідач надав суду відповідні податкові накладні №484 від 04.11.2009р., №489 від 11.11.2009р., №533 від 18.11.2009р., №559 від 25.11.2009р., №560 від 25.11.2009р., №626 від 09.12.2009р., №611 від 09.12.2009р., №576 від 02.12.2009р., №588 від 02.12.2009р., №663 від 21.12.2009р., №725 від 28.12.2009р., які містять посилання не на номер Договору, а на відповідні номери видаткових накладних.

Разом з цим, дослідивши матеріали справи, а також надані сторонами для огляду оригінали видаткових накладних за спірний період, суд звертає увагу позивача та відповідача на той факт, що всі спірні видаткові накладні в графі „підстава” містять посилання на номер та дату договору (№43 від 02.11.2009р.). Як вбачається з пояснень сторін, між ними укладено лише один (спірний) договір з такими датою та номером. Видаткові накладні підписані обома сторонами без будь-яких зауважень, скріплені печатками обох підприємств та являються первинними бухгалтерськими документами (письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції).

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (пункт 2.2 Положення Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 – далі по тексту Положення).

Пунктом 2.15 Положення передбачено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Видавши довіреність особам на отримання товару по кожній видатковій накладній та підписання відповідних документів, відповідач фактично довірив цим особам прийняти товар та здійснити перевірку дотримання вимог оформлення документів, які підписувались та скріплювались печаткою (видаткових накладних).

Отже, поставивши підпис на видаткових накладних із посиланням на номер та дату договору (один з реквізитів видаткових накладних), як на підставу здійснення господарської операції – поставки товару, скріпивши підпис своєю печаткою без будь-яких зауважень, відповідач фактично визнав той факт, що господарська операція по кожній видатковій накладній сталася саме з підстав, зазначених у такій накладній і іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами підтверджено той факт, що спірна поставка відбулась саме з підстав визначених у вище перелічених видаткових накладних – у виконання умов Договору № 43 від 02.11.2009р, і іншого відповідачем не доведено.

Отже, позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, та поставив відповідачу відповідний товар.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманої продукції у встановлений Договором термін не виконав, чим порушив умови Договору.

У зв’язку з викладеним, позивач звернувся до ТОВ „Русь” із претензіями №01 від 14.01.2010р. на суму 251051,87 грн. та №8 від 08.02.2010р. на суму 345678,02 грн. Факт отримання вказаних претензії підтверджено відповідачем, разом з цим, він вважає їх неналежною вимогою на оплату, оскільки дані претензії містять посилання на Договір, тоді як відповідач вважає, що заборгованість в сумі 343803, 02 грн. виникла в результаті не повної оплати товару, отриманого поза договором.

Дані заперечення судом до уваги не приймаються, оскільки, як зазначено вище, суд дійшов висновку, що спірна поставка відбулась за Договором.

Посилаючись на несплату відповідачем 343803, 02 грн. за спірною поставкою, позивач звернувся до суду та просить стягнути цю суму з відповідача у примусовому порядку.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників обох сторін, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позову, у відповідача перед позивачем на час розгляду спору наявна сума заборгованості у розмірі 343803, 02 грн., яка підтверджена матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки, фактично визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Позивач також заявляв вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 8843, 28 грн.

Заявою від 31.05.2010р. №47 поданою в порядку ст. 22 ГПК України, позивач відмовився від позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача 8843, 28 грн. пені.

Повноважність особи, яка підписала заяву про відмову від позову, перевірена судом.

Наслідки відмови від позову судом роз’яснені.

Розглянувши заяву позивача, суд з’ясував, що відмова від позову в частині стягнення з відповідача 8843, 28 грн. пені не суперечить чинному законодавству України й не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін, у зв’язку з чим відмова судом приймається.

У зв’язку з викладеним, провадження у справі щодо стягнення з відповідача пені у сумі 8843, 28 грн. підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судом розглянуто клопотання позивача, викладене у тексті позовної заяви, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу по справі.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, у тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно приписів, статті 66 ГПК України, підставою для застосування судом заходів забезпечення позову є ситуація, коли невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання позитивного рішення господарського суду, або як попереджувальний засіб завдання значної шкоди заявнику, причому зазначені припущення мають ґрунтуватися на належних та допустимих доказах.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Статтями 43, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

До того ж, в судовому засіданні позивач не наполягав на задоволенні свого клопотання про забезпечення позову.

За таких умов, клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу по справі залишено судом без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 712 Цивільного кодексу України, ст.67, 181, 193, 265 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, Положення Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 66, 67, 69, п.4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Екконд” смт.Буди Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Русь” м.Донецьк Донецької області про стягнення 343803, 02 грн. заборгованості, 8 843, 28 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Русь” (83077, м.Донецьк, вул.Туманяна, б.12, кв.12, ІПН 311847505662, п/р 26005178764 в „Райффайзен банк Аваль” м.Києва, МФО 980805, п/р 26004037879500 в АТ „УкрСиббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Екконд” (юр.адр.: 62456, Харківська обл.., смт.Буди, вул.4-ої п’ятирічки, 1-а; факт.адр.: 61001, м.Харків, пл..Повстання, 15; код 34567271; п/р 26000961053106 в ПУМБ м.Харкова, МФО 350385) – заборгованість у сумі 343803, 02 грн.; державне мито у сумі 3438, 03 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 226,65 грн.

Припинити провадження у справі щодо стягнення з відповідача пені у сумі 8843, 28 грн. у зв’язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя