Рішення № 9999500, 02.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.10 р. Справа № 7/52

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „РДС” м.Єнакієве

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Часів Яр

Предмет спору: стягнення заборгованості у сумі 9864, 60 грн., інфляційних у сумі 701, 88 грн., 15% річних у сумі 845,08 грн., пені у сумі 1035,56 грн.

За участю представників:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „РДС” м.Єнакієве звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Часів Яр про стягнення заборгованості у сумі 9864, 60 грн., інфляційних у сумі 520, 35 грн., 15% річних у сумі 638, 32 грн., пені у сумі 869,84 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №4218.09 від 09.09.2009р. з додатками; видаткові накладні №Р1-0000047 від 17.09.2009р., №Р1-0000014 від 09.09.2009р.; виписки з особових рахунків позивача; прибутковий касовий ордер від 06.10.2009р. №361; акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2009р. по 20.01.2010р.

Позивач, заявою від 08.04.2010р. № 323 поданою в порядку ст..22 ГПК України, збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 9864, 60 грн., інфляційні у сумі 701, 88 грн., 15% річних у сумі 845,08 грн., пеню у сумі 1035,56 грн. Зазначена заява розглянута та прийнята судом.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, повідомив про сплату 4000,00 грн. боргу після подачі позову до суду, борг в залишковій частині визнав.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №4218.09 від 09.09.2009р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього, без протоколу розбіжностей.

Відповідно до п.11 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2009р.

З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник (позивач) зобовязується передати у власність покупця товар в асортименті, за цінами, визначеними діючим законодавством на підприємстві постачальника прайс-листом, а покупець (відповідач) зобовязується приймати та оплачувати товар на умовах та в порядку передбаченому даним Договором.

Кількість, асортимент товару, який повинно бути поставлено, визначається у заявці покупця та накладних, які видаються на кожну партію товару (п.2.2 Договору).

Поставка здійснюється партіями у відповідності до заявки покупця, в якій вказується асортимент, кількість товару, за цінами, у відповідності до діючого на підприємстві постачальника прайс-листом (п.4.1 Договору).

Згідно п.4.3 Договору, право власності переходить до покупця в момент передачі товару в порядку, визначеному у п.5.2 Договору.

Датою приймання-передчі товару вважається день фактичного приймання товару покупцем, про що в накладній робиться відповідна відмітка (п.5.2 Договору).

Покупець повинен оплатити товар протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару на складі покупця (п.6.2 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачу товар за видатковими накладними №Р1-0000047 від 17.09.2009р., №Р1-0000014 від 09.09.2009р. на загальну суму 12654, 60 грн. Зазначені видаткові накладні підписані обома сторонами без зауважень та датою поставки на них вказані: у накладній №Р1-0000014 10.09.2009р., у накладній №Р1-0000047 18.09.2009р.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати отриманої продукції у встановлений Договором термін не виконав, продукцію у повному обсязі не оплатив, чим порушив умови Договору.

У звязку з викладеним, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача в примусовому порядку 9864, 60 грн. боргу.

В ході розгляду справи судом зясовано, що відповідач частково оплатив суму боргу у розмірі 4000,00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи заявами на переказ готівки від 29.04.2010р., від 07.05.2010р., від 25.05.2010р., від 02.06.2010р.

Таким чином, відповідач частково оплатив заборгованість після подачі позову до суду (дата звернення із позовом до суду 02.03.2010р.), у звязку з чим предмет спору в частині вимог щодо стягнення 4 000, 00 грн. відсутній, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що на час розгляду спору у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 5864, 60 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, за прострочку платежу покупець зобовязаний оплатити постачальнику суму боргу з урахування установленого індексу інфляції за весь час прострочення та 15% річних від простроченої суми.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідача за період з 17.09.2009р. по 07.04.2010р. 15% річних у сумі 845,08 грн., інфляційні з жовтня 2009р. по березень 2010р. у сумі 701,88 грн.

Інфляційні та 3% річних перераховані судом відповідно до діючого законодавства та відповідно складають:

- 15% річних 845, 08 грн.;

- інфляційні 690,77 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 15% річних у сумі 845, 08 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, інфляційних - частково у сумі 690, 77 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в залишковій частині задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.8.2 Договору, за несвоєчасну або неповну оплату поставленого товару покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% проте не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1035, 56 грн. за період з 17.09.2009р. по 07.04.2010р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ.

Пеня перерахована судом у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства, складає 1047,13 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 1035, 56 грн., що не суперечить приписам чинного законодавства.

Таким чином, вимоги щодо стягнення пені у сумі 1035, 56 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „РДС” м.Єнакієве до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Часів Яр про стягнення заборгованості у сумі 9864, 60 грн., інфляційних у сумі 520, 35 грн., 15% річних у сумі 638, 32 грн., пені у сумі 869, 84 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (84551, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в Артемівському центральному відділенні ДРУ „Приватбанк”, МФО 335496, іедент.код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „РДС” (86414, Донецька обл.., м.Єнакієве, пр.Берегового, 38-А, р/р 26001104520980 у філії „Донецьке РУ” ВАТ Банк „Фінанси та кредит”, МФО 335816, ЄДРПОУ 22037363) заборгованість у сумі 5864, 60 грн.; 15% річних у сумі 845, 08 грн., інфляційні у сумі 690,77 грн., пеню у сумі 1035, 56 грн., державне мито у сумі 124, 36 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235, 79 грн.

Провадження у справі щодо стягнення 4 000, 00 грн. боргу припинити у звязку з відсутністю предмету спору.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя Сгара Е.В.