Рішення № 9999499, 01.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.10 р.                     Справа № 7/67                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Закритого акціонерного товариства ”Дніпропетровський комбінат харчових концентратів” м. Дніпропетровськ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія Третьяков” м. Шахтарськ

Предмет спору: стягнення боргу – 50500,00грн., пені – 2590,50, індексу інфляції -1371,68 грн., 3% річних – 379, 17 грн.

За участю представників:

Від позивача: Костюк С.В.– дов.

Від відповідача: Чепіжко І.В. – дов.

СУТЬ СПОРУ:                     

Закрите акціонерне товариство ”Дніпропетровський комбінат харчових концентратів” м.Дніпропетровськ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія Третьяков” м. Шахтарськ про стягнення боргу – 50500,00грн., пені – 2590,50, індексу інфляції -1371,68 грн., 3% річних – 379, 17 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №27Д(9) від 24.09.2009р. з додатками; накладні №2906390 від 04.11.2009р., №2905888 від 19.10.2009р.; довіреності №000019 від 04.11.2009р., №000007 від 20.10.2009р.

За клопотанням позивача до матеріалів справи залучені додаткові документи по справі.

У письмових та усних поясненнях позивач зазначив про часткову сплату відповідачем суми основного боргу, зазначив, що часткова сплата відповідачем суми заборгованості свідчить про те, що останнім визнаний факт отримання спірного товару за спірними накладними. Зазначив, що від відповідача надходили листи з повідомленням про той факт, що ним частково повернутий спірний товар, разом з цим пояснив, що зворотно товар від відповідача не отримувався, довіреності на отримання спірного товару позивачем жодній особі не виписувались, документів на підприємстві в підтвердження факту повернення товару не міститься.

У відзиві на позов та у судових засіданнях відповідач підтвердив факт отримання від позивача товару на суму на по накладним, зазначеним у позові, разом з цим проти позову заперечив, посилаючись на часткове повернення спірного товару на загальну суму 37868, 24 грн. Баланчуку Віктору Валерійовичу та просить відмовити у задоволенні позову. Повідомив, що ТОВ „Торгівельна компанія Третьяков” звернулося до слідчих органів відносно Баланчука В.В. по факту заволодіння товарно-матеріальними цінностями ТОВ „ТК „Третьяков”

У судове засідання 01.06.2010р. відповідач не прибув, проте через канцелярію суду 01.06.2010р. надав наступні клопотання:

- б/н від 31.05.2010р. - про відкладення розгляду справи у зв’язку із знаходженням директора та представника у відрядженні;

- б/н від 31.05.2010р. про зупинення провадження у справі до розгляду слідчими органами заяви ТОВ „Торгівельна компанія Третьяков” по факту заволодіння товарно-матеріальними цінностями, що належать відповідачу, Баланчуком В.В.

Позивач проти задоволення вказаних клопотань категорично заперечив.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №27Д(9) від 24.09.2009р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього, без протоколу розбіжностей.

Відповідно до п.п. 13.1, 13.2 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2009р., проте в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. У разі відсутності письмових повідомлень сторін про припинення дії цього Договору за 10 календарних до днів до спливу строку його дії, він вважаються пролонгованим на той же термін. В такому ж порядку строк дії Договору пролонгується у попередніх періодах.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що у спірний Договір був чинним.

Відповідно до п.п.1 Договору, продавець (позивач) зобов’язується в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, передати у власність дистриб’ютора (відповідача), а дистриб’ютор зобов’язується в порядку та на умовах встановлених цим Договором прийняти та оплатити продукцію, далі товар. Асортимент та ціни вказуються у накладній на товар (далі НТ).

Дистриб’ютор зобов’язується прийняти та оплатити товар відповідно до НТ (п.1.3 Договору).

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на підставі замови, форма якого встановлюється продавцем та може бути змінена протягом дії Договору (Додаток №1 до Договору).

Передача замови здійснюється дистриб’ютором шляхом факсимільного зв’язку, електронної пошти на вищевказаному бланку замови, до 12.00 годин не пізніше 1-го робочого дня до бажаної дати відвантаження продукції, зазначеної у замові (п.1.5 Договору).

Строк поставки протягом 4-х днів з моменту отримання продавцем письмової заявки дистриб’ютора та внесення оплати за товар у відповідності до р.7 Договору (п.1.7 Договору).

Перехід права власності здійснюється в момент отримання товару дистриб’ютором або його перевізником, що підтверджується їх підписом в накладній на товар та товарно-транспортній накладній (п.1.8 Договору).

Згідно п.7.3 Договору, дистриб’ютор сплачує ___% вартості партії товару за один банківський день до відвантаження, та 100% вартості, протягом 26 календарних днів з дня поставки товару.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачу 19.10.2009р. та 04.11.2009р. товар на загальну суму 116703, 82 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи містяться накладні №2905888 від 19.10.2009р. та №2906390 від 04.11.2009р. та довіреності №000019 від 04.11.2009р., №000007 від 20.10.2009р. Зазначений факт також підтверджено відповідачем.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманої продукції у встановлений Договором термін не виконав, отриманий товар оплатив частково, чим порушив умови Договору.

У зв’язку з викладеним, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача в примусовому порядку 50500, 00 грн. боргу.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що після подачі позову до суду (дата подачі позову – 04.03.2010р.) відповідач частково оплатив суму боргу у розмірі 12523, 36 грн., в підтвердження чого у справі наявна копія платіжного доручення №208 від 18.03.2010р. Факт часткової сплати суми боргу також підтверджений позивачем у письмових та усних поясненнях.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з 12523, 36 грн. основного боргу підлягає припиненню, в порядку п.1-1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Стосовно залишкової суми боргу, відповідач посилається на той факт, що спірний товар на суму 37868, 24 грн. було повернуто позивачу та його прийняв Баланчук Віктор Валерійович, в підтвердження чого відповідач надав суду зворотну накладну №3123 від 23.01.2010р. на суму 37868, 24 грн.

Позивач заперечив проти факту отримання від відповідача будь-якого спірного товару, в тому числі і за зворотною накладною №3123 від 23.01.2010р., а також зазначив, що Баланчук Віктор Валерійович ніколи не перебував у трудових відносинах з ЗАТ ”Дніпропетровський комбінат харчових концентратів”.

Зазначена зворотна накладна не приймається господарським судом як належний та допустимий доказ з огляду на нижчевикладене.

Із зазначеної накладної №3123 вбачається, що вона не містить відомостей про осіб, що її підписали з боку обох сторін (посада, фамілія, ініціали чи прізвище та по-батькові тощо), а тільки підписи невідомих осіб.

Кількість товару, який підлягає поверненню також остаточно не визначений, оскільки запечатана кількість товару перекреслена вручну, проте відомостей про те яку саме кількість товару нібито було повернуто не міститься.

Номери штрих кодів майже всіх товарів також є перекресленими.

Довіреності (доручення тощо) на отримання спірного товару від ТОВ „Торгівельна компанія Третьяков” на представника позивача відповідачем не надано.

Посилання відповідача на той факт, що спірний товар отримано представником позивача по справі – Баланчуком В.В., та що ця особа є представником ТОВ ”Дніпропетровський комбінат харчових концентратів” судом до уваги не приймаються у зв’язку з недоведеністю відповідачем цього факту в передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Посилання відповідача на той факт, що з Баланчуком В.В. його познайомив та представив саме як працівника ЗАТ ”Дніпропетровський комбінат харчових концентратів” працівник позивача Сікало М.В. також судом не приймаються, оскільки цей факт відповідачем не підтверджено, а відповідно до письмових пояснень Сікало М.В., які містяться в матеріалах справи, вбачається, що ця особа (Сікало М.В.) не давала будь-яких вказівок чи розпоряджень Баланчуку В.В. щодо отримання товару від відповідача, самостійно такого отримання не здійснюв.

До того ж, згідно письмових та усних пояснень позивача, він ніколи не знаходився у трудових відносинах з Баланчуком В.В., довіреностей, доручень та інших документів для наділення такої особи представницькими функціями підприємством не видавалось.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, відповідач не довів ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що на час розгляду спору у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 37976, 64 грн., яка підтверджена матеріалами справи, доведена позивачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 15.11.2009р. по 01.03.2010р. 3% річних в сумі 379, 17 грн. та інфляційні за грудень 2009р. – січень 2010р. в сумі 1371, 68грн.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись на той факт, що у відповідності до ст..625 Цивільного кодексу України між сторонами вже встановлений „інший” розмір відсотків за прострочення грошового зобов’язання у вигляді стягнення пені.

Зазначені заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на той факт, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру, та які не є за своєю природою штрафними санкціями (пенею).

Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

Отже, оскільки у відповідача за зазначений вище період значилась заборгованість перед позивачем у зв’язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов’язань стосовно оплати за отриманий товар, він має на вимогу кредитора (позивача) сплатити суму основного боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних, незалежно від того, чи передбачили сторони умовами договору такий вид відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань, як пеня, яка відрізняється за своєю правовою природою від 3% річних та інфляційних і є окремим видом нарахувань. Індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

Таким чином, грошовими зобов’язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Господарським судом перевірений розрахунок позивача 3% річних та інфляційних.

Зазначені суми нараховані у відповідності до приписів чинного законодавства, арифметично вірно, у зв’язку з чим, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 379, 17 грн. та інфляційних у сумі 1371, 68грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.9.1 Договору, у разі несвоєчасної оплати відпущеної продавцем партії товару, дистриб’ютор сплачує йму пеню, з розрахунку 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення. Проте не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2590, 50 грн. за період з 15.11.2009р. по 01.03.2010р.

Господарським судом перевірений розрахунок позивача пені.

Зазначена сума нарахована у відповідності до приписів чинного законодавства, арифметично вірно, у зв’язку з чим, вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 2590,50 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахування здійснених відповідачем в ході розгляду справи проплат.

Господарським судом Донецької області розглянуто клопотання відповідача б/н від 31.05.2010р. про зупинення провадження у справі.

Підстави для зупинення господарським судом провадження у справі є вичерпними та перелічені у статті 79 ГПК України.

Враховуючи той факт, що розгляд слідчими органами питання про факту заволодіння особою – Баланчук В.В. товарно-матеріальних цінностей, які належать відповідачу, яка не є працівником позивача, ніяким чином не вплине на розгляд справи №7/67 по суті, шляхом оцінки всіх матеріалів справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі у зв’язку з чим, клопотання відповідача залишено без задоволення.

Господарським судом Донецької області також розглянуто клопотання відповідача б/н від 31.05.2010р. про відкладення розгляду справи.

Господарський суд відкладає розгляд справи лише у випадках, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, враховуючи той факт, що позивач у судовому засіданні категорично заперечив проти відкладення розгляду спору, з огляду на те, що відповідач не позбавлений права направити у судове засідання будь-якого іншого представника, а поважність неявки вказаного у клопотанні представника відповідач жодним документом (довідка, лист про відрядження тощо) не підтвердив, враховуючи той факт, що розгляд справи вже неодноразово відкладався, у тому числі за клопотанням відповідача, а представлених сторонами документів достатньо для повного та всебічного розгляду спору по суті, суд відмовив у задоволенні такого клопотання.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства ”Дніпропетровський комбінат харчових концентратів” м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія Третьяков” м. Шахтарськ про стягнення боргу – 50500,00грн., пені – 2590,50, індексу інфляції -1371,68 грн., 3% річних – 379, 17 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія Третьяков” (86200, Донецька обл.., м.Шахтарськ, мікрорайон 7, буд.11, кв.34, ЄДРПОУ 35401073, р/р 26004060144151 у Дон РУ Приватбанк, МФО 335496) на користь Закритого акціонерного товариства ”Дніпропетровський комбінат харчових концентратів” (49800, м.Дніпропетровськ, вул.Молодогвардійська, 1, ЄДРПОУ 00374048, р/р 26001002250100 в ДО Райффайзенбанк „Аваль” м.Дніпропетровськ, МФО 305653) – заборгованість у сумі 37976, 64 грн., пеню у сумі 2590,50, індекс інфляції у сумі 1371,68 грн., 3% річних у сумі 379, 17 грн., державне мито у сумі 548,41 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Припинити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача 12523, 36 грн. основного боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя Сгара Е.В.