Рішення № 9999402, 31.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.10 р.                     Справа № 37/65                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 23977045

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Байт ЛТД”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 02828625

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5764,37грн., пені в сумі 126,19грн.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора – Кулікова Ю.В (посвідчення № 3358 дійсне о 26.12.2013р.);

від Позивача – Колоденко Е.В. (довіреність №311 від 17.05.2010р.);

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 17.05.2010р. на 31.05.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м. Донецька (далі – заявник позову) звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк (далі – Позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Байт ЛТД”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5764,37грн., пені в сумі 560,09грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за період з 16.04.2009р. по 16.04.2010р. за договором оренди №б/н від 27.04.2001р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди №б/н від 27.04.2001р. з додатковою угодою та додатком до нього, розрахунок позовних вимог, рахунки, правоустановчі документи, рішення Донецької міської ради.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 2, 29, 54, 56, 58 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ухвали суду Прокурором були надані додаткові документи (а.с.а.с.23,31).

Заявою від 21.05.2010р. №10/10 (а.с.32), узгодженою з Позивачем (відмітка представника на тексті заяві), Прокурор у зв’язку із здійсненим порахунком пені (а.с.35) зменшив розмір вимоги у відповідній частині, остаточно наполягаючи на стягненні з Відповідача 5764,37грн. боргу по орендній платі та 126,19грн. пені.

Позивачем надані пояснення від 26.05.2010р. №387/3 (а.с.а.с.37, 38), якими остаточні позовні вимоги Прокурора підтримані у повному обсягу.

Позивачем також були надані витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 25, 36, 39, 40, 41).

Відповідач у судові засідання не з’являвся, своєї позиції по суті спору до відому суду не довів та доказів відсутності спірних грошових зобов’язань не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за місцезнаходженням, визначеним за матеріалами справи та відомостями, вказаними у довідці Головного управління статистики у Донецькій області від 17.05.2010р. №14/4-20/2568 (а.с.23), адже за змістом витягу за №5984509 (а.с. 31) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відсутні записи відносно Відповідача.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Відповідача та ненаданням ним певних доказів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 цього Кодексу не перешкоджає розгляду справи з огляду на повноту зібраних доказів.

Вислухавши у судовому засіданні Прокурора та Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2001р. між представництвом Фонду державного майна України в м. Донецьку (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №б/н (а.с.а.с. 6-9), згідно п.п.1.1, 6.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 144,50кв.м., розташоване за адресою: 83044, м. Донецьк, вул. Армавірська, №19, строком до 27.04.2011р.

Згідно умов п.п.3.1-3.3. зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання зі сплати орендну плату в розмірі річної плати, визначеної відповідно до постанови КМУ №786 від 04.10.1995р. з подальшими змінами та розпорядження Донецького міського голови від 26.04.2000р. №580, як (плата) складає 1269,54грн. без ПДВ і підлягає щомісячній інфляційній індексації та перераховується щоквартально в 5-ти денний строк з дати, встановленої для представлення квартальних звітів, а за річними звітами в 10-ти денний строк з дати встановленої для подачі річного бухгалтерського звіту.

Умовами п. 3.4. договору за несвоєчасну сплату платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі, встановленим діючим законодавством. Сплата пені не звільняє сторони від виконання належних зобов’язань та сплати орендних платежів. Ані умовами договору, ані шляхом укладання додаткових угод сторонами не був визначений розмір пені, що має застосовуватися у разі прострочення орендних платежів.

27.04.2001р. об’єкт оренди був переданий Орендарю, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.11)

Додатковою угодою від 10.03.2004р. (а.с.10) сторони внесли зміни до істотних умов договору, встановивши розміру річної орендної плати з 26.11.2003р. у сумі 2094,74грн., та порядок її внесення – щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Рішенням сесії Донецької міської ради від 27.09.04р. №13/20 (а.с.20) функції Орендодавця та повноваження органу приватизації по об’єктам права комунальної власності територіальної громади передані від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецької області до Управління комунальних ресурсів Донецької міської раді, яке, в свою чергу, за змістом п.п. 1.2., 3.2. Положення (а.с.19) є виконавчим органом Донецької міської ради, який здійснює, серед іншого, функцію орендодавця комунального майна.

Таким чином, належною стороною Орендодавця у розглядуваний період правовідносин за договором оренди від 27.04.2001р. є саме Позивач.

Внаслідок неналежного виконанням грошових зобов’язань у Відповідача у період з березня 2009р. по березень 2010р. включно утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 5764,37грн., на яку заявником позову була нарахована пеня у розмірі 560,09грн.

В подальшому, узгодженою із Позивачем заявою від 21.05.2010р. №10/10 (а.с.32), Прокурор у зв’язку із здійсненим порахунком пені (а.с.35) зменшив розмір вимоги у відповідній частині, остаточно наполягаючи на стягненні з Відповідача 5764,37грн. боргу по орендній платі та 126,19грн. пені.

За таких обставин Прокурор та Позивач наполягають на задоволенні остаточних позовних вимог.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акт звірення розрахунків (а.с.41), складеному та надісланому (а.с.40) Позивачем на виконання вимог суду.

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, викладених у заявою від 21.05.2010р. №10/10 (а.с.32), оскільки згідно ст.ст.22, 29 Господарського процесуального кодексу України Прокурор та Позивач управнений до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог і таке зменшення судом приймається, оскільки зумовлено перерахунком в контексті приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

В свою чергу, сумісне висування вимог про стягнення орендної плати та неустойки не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є однорідними (грошовими), пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов’язань за договором оренди), а їх спільний і одночасний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору №б/н від 27.04.2001р. на оренду нежитлового приміщення. Суд наголошує, що застосування до розглядуваних правовідносин положень Цивільного та Господарського кодексів України, які набули законної сили вже після укладання означеного договору, зумовлено триваючим характером означених правовідносин та розглядуваним періодом в контексті приписів ст. 5. п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п. 4 Господарського кодексу України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Вказані норми відтворюють положення ст.ст. 4, 151 Цивільного кодексу УРСР, діючого на момент укладання договору оренди.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Обов’язок наймача сплачувати за користування майном на моменту укладання договору визначався положеннями ст.ст. 256, 265 Цивільного кодексу УРСР.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №б/н від 27.04.2001р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до умов п. 3.2. договору оренди №б/н від 27.04.2001р. в редакції додаткової угоди від 10.03.2004р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем доказів іншого всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано, внаслідок невиконання грошових зобов’язань за період з березня 2009р. по березень 2010р. включно утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 5764,37грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов’язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати та за послуги Орендодавця умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумі _5764,37грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 3.4 договору оренди №б/н від 27.04.2001р. – що відповідає вимогам ст. 180 Цивільного кодексу УРСР про письмову форму угоди про неустойку.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Отже, істотним для визначення належної до нарахування та стягнення розміру неустойки є наступні параметри: розмір заборгованість (база для нарахування пені), кількість днів прострочення платежу та розмір процентів, який застосовується у розрахунку до суми заборгованості.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій, до яких ч. 1 ст. 230 цього Кодексу віднесена і пеня, не визначений законом, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Як було встановлено судом, між сторонами відсутня письмова угода про розмір відсотків пені. В свою чергу, такий розмір відносно розглядуваних правовідносин не визначений і законом – посилання Заявника позову на положення ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” до уваги не приймаються, оскільки названою нормою визначений граничний розмір стягуваної пені, а не розмір відсотків, що згідно ст. 1 цього ж Закону має встановлюватися сторонами.

Невизначеність сторонами розміру відсотків пені унеможливлює задоволення відповідних позовних вимог.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача пропорційно задоволених вимог по відношенню до первісної суми позову та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23977045) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Байт ЛТД”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 02828625) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5764,37грн., пені в сумі 126,19грн.- задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Байт ЛТД”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 02828625) на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23977045) заборгованість з орендної плати у сумі 5764,37грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні вимог про стягнення пені відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Байт ЛТД”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 02828625) в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 92 грн. 97 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 215 грн. 10 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 31.05.2010р. за згодою присутніх Прокурора та представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 31.05.2010р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Попков Д.О.