Рішення № 9999401, 31.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.10 р.                     Справа № 37/66                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Виконуючого обов’язки Прокурора Іллічівського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „КДМ”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 22041092

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5350,34грн., пені в сумі 348,03грн., за послуги орендодавця в сумі 116,76грн.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора – Гармашова І.В. (посвідчення №1004);

від Позивача – Катан І.М. (за довіреністю б/н від 28.05.2010р.)

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 17.05.2010р. на 31.05.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Виконуючий обов’язки Прокурора Іллічівського району м. Маріуполя (далі – заявник позову) звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (далі – Позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „КДМ”, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5350,34грн., пені в сумі 348,03грн., за послуги орендодавця в сумі 116,76грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди № 777-І від 20.11.2006р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди № 777-І від 20.11.2006р., розрахунок пені, рахунки.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. ст. 324, 762 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані пояснення від 28.05.2010р. (а.с.23), якими заявлені вимоги прокурора підтримані в повному обсягу. Крім того, Позивачем на виконання вимог ухвали суду були надані додаткові документи, для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.24-40).

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів припинення/відсутність спірних грошових зобов’язань не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.24,25), достовірність яких (відомостей) презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Прокурор та представник Позивача у судовому засіданні 31.05.2010р. підтримали свою позицію, викладену письмово, та наполягали на вирішення справи в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Відповідача та ненаданням ним певних доказів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 цього Кодексу не перешкоджає розгляду справи з огляду на повноту зібраних доказів.

Вислухавши у судовому засіданні Прокурора та представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2006р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) на підстві свідоцтва №777-1 від 20.11.2006р. на право довгострокової оренди (а.с.34) укладено договір на довгострокову оренду нежилого приміщення № 777-І (а.с.а.с. 10-13), згідно п.п.1.1, 8.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 74,3 кв.м., вбудоване у багатоквартирний будинок літ. А-5, розташований за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 143 на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради, для використання під офіс зі строком дії з моменту нотаріального посвідчення та до 24.11.2016р.

Означений договір посвідчений нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу 31.12.2007р. та цього ж дня зареєстрований у Державному реєстрі правочинів (а.с.14).

Як вбачається із Витягу про реєстрацію права власності від 27.11.2006р. (а.с.33) зазначений об’єкт оренди знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради.

За змістом п. 2.4. Положення про Управління міського майна маріупольської міської ради (а.с.а.с. 27, 28) здійснення повноважень орендодавця міського комунального майна віднесено, серед іншого, до основних напрямків роботи Позивача.

Відповідно до приписів п. 4.2 договору Орендар зобов’язаний вчасно та в повному обсягу сплачувати Одержувачу орендну плату; за послуги з обслуговування Орендаря сплачувати Орендодавцю суму в розмірі 9,66грн. щомісяця.

Згідно умов п.п.5.2., 5.3. зазначеного договору на Відповідача покладені наступні грошові зобов’язання:

·          Орендар сплачує орендну плату за перший місяць в розмірі 509,70грн. з розрахунку – 6,86 грн. за 1 кв.м., та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача, яким у п. 10.3 визначений Міський бюджет Жовтневого району, не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції;

·          Оплата здійснюється щомісяця. Орендар зобов’язаний отримати рахунок на оплату в бухгалтерії Управління міського майна. Рахунки на оплату видаються Орендарю з 11 по 19 число кожного місяця.

Умовами п. 7.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

31.01.2007р. об’єкт оренди був переданий Відповідачу, про сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.36).

Внаслідок неналежного виконанням грошових зобов’язань у Відповідача у період з вересня 2009р. по березень 2010р. включно утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 5350,34грн. та за послуги обслуговування в сумі 116,76грн. Крім того, у зв’язку із зазначеною заборгованістю з орендної плати Заявником позову нараховано пеню у розмірі 348,03гривень.

Як вбачається із змісту наявних документів (довідка станом на 14.04.2010р. – а.с.37) сплата стягуваних сум та інших нарахований платежів не здійснена, у зв’язку з чим Прокурор та Позивач наполягають на задоволення позовних вимог.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, доказів сплати стягуваних коштів або припинення розглядуваних грошових зобов’язань у інший передбачений діючим законодавством спосіб не надав та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.30), складеному та надісланому (а.с.38) Позивачем на виконання вимог ухвали суду.

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, викладених у позовні заяві оскільки, їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є однорідними (грошовими), пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов’язань за договором оренди), а їх спільний і одночасний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору № 777-І від 20.11.2006р. на оренду нежитлового приміщення.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов’язань з оплати послуг з обслуговування узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 777-І від 20.11.2006р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за послуги з обслуговування на користь Орендодавця та орендної плати не пізніше 20 числа поточного місяця відповідно до умов п.п. 5.2., 5.3. договору оренди № 777-І від 20.11.2006р., нарахованих протягом всього строку орендних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем не заперечується, внаслідок невиконання грошових зобов’язань за період з вересня 2009р. по березень 2010р. (частково) утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 5350,34грн. та за послуги орендодавця в сумі 116,76грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов’язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати та за послуги Орендодавця умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумах _5350,34грн. та 116,76грн. відповідно.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 7.3. договору оренди № 777-І від 20.11.2006р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Прокурором та Позивачем періоду, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у сумі 348,03грн.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Виконуючого обов’язки Прокурора Іллічівського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „КДМ”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 22041092) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5350,34грн., пені в сумі 348,03грн., за послуги орендодавця в сумі 116,76грн. - задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „КДМ”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 22041092) на користь міського бюджету Жовтневого району м. Маріуполя Донецької області на р/р №33213871700052, код ЄДРПОУ 34686694, ГУДКУ у Донецькій області, м. Донецьк, МФО 834016, код платежу 22080401 заборгованість з орендної плати у сумі 5350,34грн. та пеню в сумі 348,03грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „КДМ”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 22041092) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) заборгованість за послуги обслуговування в сумі 116,76грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „КДМ”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 22041092) в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 31.05.2010р. за згодою присутніх Прокурора та представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 31.05.2010р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Попков Д.О.