Рішення № 9999397, 01.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.10 р.                     Справа № 37/45пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Державного підприємства „Антрацит”, м. Антрацит, ідентифікаційний код 32226065

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства Горлівський машинобудівельний завод „Універсал”, м. Горлівка, ідентифікаційний код 00174616

про: витребування майна із чужого незаконного володіння.

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Відкритого акціонерного товариства Рутченківський завод „ГОРМАШ”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00176383

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Алексанян Ю.О. (за довіреністю №41 від 14.04.2009р.);

від Відповідача - Бак Е.Л. (за довіреністю № 1 від 04.01.2010р.);

від Третьої особи – не з’явився;

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 16.03.2010р. на 29.03.2010р., з 29.03.2010р. на 21.04.2010р., з 21.04.2010р. на 12.05.2010р. 12.05.2010р. у судовому засіданні оголошено перерву для надання часу для повного виконання вимог суду до 19.05.2010р. та з 19.05.2010р. до 01.06.2010р. для виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Антрацит”, м. Антрацит (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Горлівський машинобудівельний завод „Універсал”, м. Горлівка (далі – Відповідач), про витребування секцій крепі М87 у кількості 77 одиниць із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на передачу вказаного майна Відповідачеві на підставі складених актів для проведення ремонту на виконання домовленостей згідно умов договору №54/001 від 28.05.2001р., нездійснення означеного ремонту та не повернення майна Відповідачем попри звернення до нього із відповідними вимогами.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає правоустановчі документи; договір №54/001 від 28.05.2001р.; акт прийому-передачі від 25.06.2008р., акти прийому секцій у капітальний ремонт разом із актами їх приймання-передачі від листопада та грудня 2001р.; вимоги про повернення майна; лист №191/1 від 25.06.2008р.; довідка від 28.05.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 16, 387, 526, 530, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та ст. 136 Господарського кодексу України.

Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 37-50, 56-60, 74, 75, 81), у тому числі:

- заяву про зміну підстав позову №09/125 від 24.03.2010р., якою вказав, що між сторонами відбулися низка правочинів з передачі майна, оформлених актами приймання-передачі секцій від 06.11.2001р., 18.12.2001р., 19.12.2001р., 20.12.2001р., 21.12.2001р., Відповідач відмовився повернути це майно згідно вимог в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, подання якої вказує на відсутність правових підстав для їх подальшого утримання та виникнення обов’язку з повернення відповідно до ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України;

- письмові пояснення №б/н від 12.05.2010р., в яких наголосив на відповідності актів приймання-передачі секцій вимогам діючого законодавства, що пред’являються до первинних документів, а підписання трьох стороннього акту приймання-передачі ремонтного фонду від 25.06.2008р. вказує лише про повідомлення Позивача про передачу Відповідачем частини спірного майна Третій особі;

- заяву про уточнення позовних вимог №09/207 від 18.05.2010р. , якою була виправлена описка у визначені Відповідача по справі, допущена у заяві про зміну підстав позову №09/125 від 24.03.2010р.

Відповідач надав відзиви на позовну заяву №196 від 16.03.2010р. (а.с.а.с. 51, 52), №295/1 від 18.04.2010р. (а.с.а.с. 61-63), в яких проти позову заперечив, посилаючись на відсутність зі свого боку порушень зобов’язань, визначених умовами договору №54/001 від 28.05.2001р., безпідставність віднесення актів приймання-передачі до документів, що підтверджують вчинення угоди, необхідність укладання договору зберігання у разі невиконання Відповідачем взятих на себе зобов’язань, знищення документації за давністю зберігання та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 64, 65, 71-73, 82, 83), у тому числі письмові пояснення із тотожними з відзивом аргументами.

Ухвалою від 21.04.2010р. суд залучив до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Відкрите акціонерне товариство Рутченківський завод „ГОРМАШ”, м. Донецьк.

Третьою особою на виконання ухвали суду надані письмові пояснення №604 від 17.05.2010р. (а.с.80), в яких, посилаючись на відсутність предмету спору, проти позову заперечила.

Цією ж ухвалою задля формування достатньої доказової бази по суті розглядуваних правовідносин та забезпечення сторонами передбачених ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України умов, судом в порядку ст. 30 вказаного Кодексу була викликана посадова особа Відповідача, яка приймала участь у складанні акту приймання-передачі від 25.06.2008р.

Вказаною особою надані письмові пояснення (а.с.73), якими, серед іншого, підтвердив правовідносини сторін стосовно ремонту секцій кріплення згідно умов договору №54/001 від 28.05.2001р. та передання Відповідачем 54 одиниць означених секції Третій особі.

Представники учасників справи у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2001р. між Відповідачем (Виконавець) та Державним відкритим акціонерним товариством шахта „Комсомольська” Державної холдингової компанії „Антрацит” (Замовник), правонаступником якого згідно п. 3.3. статуту (а.с.45) є Позивач, був укладений договір №54/001 (а.с.а.с. 15, 16), згідно п.1.1. якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов’язання виконати капітальний ремонт, доукомплектувати та поставити до монтажу секції крепі 1 М87 (товар), в кількості 150 одиниць або згідно додаткової угоди до договору. Ремонтно-відновлювальні роботи здійснюються Виконавцем лише за умов гарантованого постачання Замовником ремонтного фонду секцій механізованого кріплення 1М87.

Згідно п. 2.1. строк, обсяги та спрямованість відвантаження вказуються у додатках та/або письмових заявках Замовника, які є невід’ємною частиною цього договору

Відповідно до умов даного договору Позивач у період з 06.11.2001р. по 18.12.2001р. передав Відповідачу секції крепі 1 М87 у кількості 77 одиниць, про що були складені та підписані обома сторонами відповідні акти прийому-передачі (а.с.а.с. 18-23). Факт отримання означеного майна Відповідачем згідно умов договору №54/001 від 28.05.2001р. підтвердила поясненнями викликана посадова особа Відповідача.

12.06.2008р. Позивач була складена вимога №10/402 (а.с.25) про повернення секцій крепі 1 М87 у кількості 77 одиниць протягом семи днів, які були передані згідно договору №54/001 від 28.05.2001р. Означена вимога була надіслана Позивачем 13.06.2008р. (а.с.79), а 17.06.2008р. супровідним листом №10/423 (а.с.28) Відповідачу були направлені копії актів приймання-передачі за період з 06.11.2001р. по 21.12.2001р.

Листом від 25.06.2008р. №191/1 (а.с.26) Рутченковський завод „ГОРМАШ” повідомив Позивача про те, що в процесі виробничої діяльності в період 2001-2002рр. рем фонд 54 компл. секцій 1М87 був переданий РЗ „ГОРМАШ”, у зв’язку з чим вони готові розглянути пропозиції щодо його подальшого використання. На підтвердження означеної передачі 25.06.2008р. Позивачем, Відповідачем та Третьою особою був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.64).

16.01.2009р. Позивачем була складена повторна вимога №10/42 (а.с.24) до Відповідача з вимогою про повернення отриманих за договором №54/001 від 28.05.2001р. секцій крепі 1 М87 у кількості 23 одиниці, які не були передані РЗ „ГОРМАШ”, протягом семи днів (а.с.24).

У зв’язку з викладеним, Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Горлівський машинобудівельний завод „Універсал”, м. Горлівка із розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву №196 від 16.03.2010р. (а.с.а.с. 51, 52), №295/1 від 18.04.2010р. (а.с.а.с. 61-63)

Третя особа проти позову заперечила, про що зазначила у письмових поясненнях №604 від 17.05.2010р. (а.с.80)

Суд розглядає справу з урахуванням заяви про зміну підстав позову №09/125 від 24.03.2010р. (а.с.а.с. 37-40), та заяви про уточнення позовних вимог (а.с.81) оскільки за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі позивач управнений змінювати підстави позовної заяви, конкретизуючи свої вимоги.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у захисті права повного господарського відання Позивача шляхом примусовому спонуканні Відповідача до повернення майна у зв’язку із безпідставним та тривалим його утриманням.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним в контексті викладеного Позивачем обґрунтування, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з певних юридичних фактів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, які безпосередньо передбачають можливість виникнення зобов’язань внаслідок придбання або збереження майна суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно. При цьому, можливість застосування зазначених наслідків не перебуває у залежності від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

Виходячи із змісту наведених положень, можливість реалізації зазначеного кондикційного зобов’язання вимагає наявності наступної сукупності умов:

-          збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна);

-          збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого;

-          відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача.

Встановлення наявності сукупності зазначених умов є предметом доказування для Позивача та, відповідно, оцінки для суду.

Втім, за висновком суду, у розглядуваному випадку відсутні підстави для застосування положень ст.ст. 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, оскільки вони передбачають відсутність чинних договірних зобов’язань між потерпілою особою та набувачем майна.

Між тим, як було встановлено судом, спірне майно було отримано Відповідачем від Позивача за договором №54/001 від 28.05.2001р., ненадання оригінали якого за змістом ст. 36 Господарського процесуального кодексу України не спростовує юридичних наслідків його укладання, адже сукупність інших доказів – акти приймання-передачі, що містять посилання на договір, та пояснення посадової особи – достатньою мірою підтверджують достовірність наданої до матеріалів справи копії. Більш того, у власних вимогах про повернення майна Позивач також посилався на набуття Відповідачем спірного майна саме на підставі договору №54/001 від 28.05.2001р.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №54/001 від 28.05.2001р. підпадає під ознаки договору підряду на виконання ремонтних робіт, та, виходячи із дати його укладання, має регулюватися положеннями діючого на той момент Цивільного кодексу УРСР. Виходячи із змісту положень ст.ст. 332, 347 вказаного Кодексу, а також загальних положень його ж ст. 161, одним із визначених параметрів оцінки належності виконання Підрядником своїх зобов’язань є строк виконання відповідних робіт.

Втім, доказів визначення означеного строку у відповідності до положень п. 2.1. договору до матеріалів справи не надано, що зумовлює необхідність застосування приписів ст. 165 ЦК УРСР відносно невизначеності строку виконання зобов’язання та його з’ясування шляхом пред’явлення відповідної вимоги, яка, фактично відповідала б згадуваній у вказаному пункті договору письмовій заявці Замовника.

Приймаючи до уваги, що Позивачем в період дії означеного договору було передано майно Відповідачу, а доказів припинення зустрічних зобов’язань Виконавця до спливу такого строку до матеріалів справи не надано, суд вважає за можливе констатувати збереження договірних правовідносин і за межами визначеного п. 7.4. договору (до 31.12.2001р.) строку його дії, а їх (правовідносин) триваючий характер у світлі ст. 5 та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України зумовлюють можливість застосування і норм означених правових актів.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України невизначеність строку виконання зобов’язання боржником зумовлює право кредитора вимагати його виконання у будь-який час, і реалізація цього права має наслідком виникнення обов’язку у боржника задовольнити вимогу протягом 7-ми денного строку. Виходячи із змісту наданих до матеріалів справи вимог про повернення майна, їх надсилання Позивачем ґрунтується саме на означених законодавчих приписах.

Суд наголошує, що положення ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, з якими пов’язані остаточно визначені Позивачем підстави розглядуваного позову, встановлюючи обов’язок набувача безпідставно отриманого майна повернути таке майно відповідній особі, не визначають строк, в межах якого таке повернення мало б бути здійснено, і до настання якого вимога потерпілого не може бути задоволена. За висновком суду, невизначеність такого строку зумовлена природою правовідносин з набуття (збереження) майна без достатньої правової підстави та однозначно вказує на приписи законодавця з негайного здійснення повернення майна потерпілому. Зазначені особливості правового регулювання кондиційних зобов’язань об’єктивно виключають існування строку для належного (непростроченого) виконання зобов’язання з повернення безпідставно набутого майна у розумінні ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, що, наразі, виключає і можливість прострочення цього негайного обов’язку. В контексті означених міркувань суд вважає за неможливе до одночасного застосування положень ст. 530 та ст.1212 (1213) Цивільного кодексу України для визначення моменту виконання обов’язку із повернення майна, адже правила ст. 530 притаманні саме для договірних правовідносин між сторонами, тоді як у кондиційному зобов’язанні не має існуючого договірного зв’язку.

Таким чином, незадоволення вимог про повернення майна за договором не призводять до відпадіння правових підстав його (майна) перебування у Відповідача у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, адже між сторонами продовжують зберігатися договірні правовідносини, і невиконання таких вимог вже має розцінюватися в контексті прострочення у розумінні ст. 612 цього Кодексу із застосуванням відповідних способів судового захисту, до яких не можуть бути віднесені розглядувані в межах цієї справи вимоги про повернення безпідставно отриманого (збереженого) майна.

Отже, таким чином, обраний           Позивачем спосіб судового захисту не може бути застосований (на є адекватним суті правовідносин) у розглядуваному випадку, а його (способу) неналежність зумовлює відмову у задоволенні вимог про його застосування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Антрацит”, м. Антрацит (ідентифікаційний код 32226065) до Відкритого акціонерного товариства Горлівський машинобудівельний завод „Універсал”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 00174616) про витребування державного майна, що належить відокремленому підрозділу шахта „Комсомольська” Державного підприємства „Антрацит”, а саме: секцій кремі 1М87 у кількості 77 одиниць із чужого незаконного володіння у Відкритого акціонерного товариства „Горлівський машинобудівельний завод „Універсал”.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутніх представників сторін у судовому засіданні 01.06.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 01.06.2010р.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Попков Д.О.